Рішення № 31506900, 22.05.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.13 Справа № 914/1213/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙД», м. Кривий Ріг;

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «ЛьвівОРГРЕС», м. Львів;

про: стягнення 70 153 грн. 42 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явився;

відповідача: Воробець В.І. - представник на підставі довіреності №213-130 від 09.04.2013 року.

Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду від 01.04.2013 року порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙД» до Відкритого акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «ЛьвівОРГРЕС» про стягнення 70 153 грн. 42 коп. Розгляд справи призначено на 22.04.2013 року.

У судовому засіданні 22.04.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Судом відкладено розгляд справи на 15.05.2013 року.

У судовому засіданні 15.05.2013 року представник позивача не з'явився, однак вимоги ухвал суду були виконані позивачем. Представник відповідача подав заперечення на позовну заяву, в якому частково заперечує розмір стягнення штрафних санкцій і просить суд зменшити їх розмір. Судом відкладено розгляд справи на 22.05.2013 року.

У судовому засіданні 22.05.2013 року представник позивача не з'явився. Представник відповідача наявність боргу визнав, з нарахованими штрафними санкціями не погодився. Подав заяву про розстрочку виконання рішення суду.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовився.

Представнику сторони, що брав участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором підряду. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАЙД» звернулося (надалі по тексту рішення - позивач, підрядник) до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «ЛьвівОРГРЕС» (надалі по тексту рішення - відповідач, замовник) про стягнення заборгованості в сумі 70 153 грн. 42 коп., з яких 50 000 грн. 00 коп. сума основної заборгованості, 18 250 грн. 00 коп. розмір пені, 50 грн. 00 коп. розмір втрат від інфляції, 1 853 грн. 42 коп. 3 % річних.

Відповідно до укладеного 01.03.2011 року договору підряду на виконання монтажних робіт позивач виконав свій обов'язок по забезпеченню своєчасного виконання робіт. Проте відповідач, на якого як на замовника покладався обов'язок доручити позивачу виконання монтажних робіт СКУ енергоблоку ст. № 9 Молдавської ГРЕС, а також прийняти та оплатити ці роботи, свого обов'язку в частині проведення розрахунків не виконав.

Відповідач наявність боргу визнав, однак з розмірами нарахованих штрафних санкцій не погоджується, що обґрунтовує у поданому запереченні на позовну заяву.

Крім цього, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду, про що зазначає в заяві вх. № 18023 від 21.05.2013 року. Як зазначено в заяві, на даний момент своєчасне виконання рішення суду з боку Відкритого акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «ЛьвівОРГРЕС» вкрай ускладнене у зв'язку з неоплатою боржниками «ЛьвівОРГРЕС» своїх грошових зобов'язань. Невідкладне стягнення суми може призвести до зупинки діяльності підприємства та залишення кількох сотень працівників та їх родин без засобів до існування.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне: 01.03.2011 року між сторонами було укладено договір підряду на виконання монтажних робіт № 10.204.026-М-01 (надалі по тексту рішення - договір). Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає та оплачує підряднику виконані монтажні роботи. Як зазначено в п. 2.1.2 договору, загальна сума договору становить приблизно до 1 227 981 грн. 97 коп.

06.12.2011 року було укладено додаткову угоду № 2 до названого договору, згідно з якою сторони змінили умови п. 2.1.2 договору шляхом збільшення витрат на відрядження з 327 223 грн. 88 коп. на 366 622 грн. 09 коп. автоматично зросла і загальна ума договору, яка з дати підписання додаткової угоди склала 897 311 грн. 43 коп.

Відповідно до п. 1.1 договору замовник оплачує підряднику виконану роботу на підставі підписаних сторонами актів приймання-передавання виконаних робіт.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника після підписання сторонами актів приймання-передавання виконаних робіт протягом 10 банківських днів з моменту отримання грошових коштів на рахунок замовника.

Згідно з п. 3.2 договору початком виконання робіт визначено 01.03.2011 року. Згідно з п. 8.1 договір діє до 31.12.2011 року, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до п. 4.2.6 договору замовник зобов'язаний оплатити роботу в порядку, строки і на умовах, передбачених договором.

За період дії договору позивач здійснив для відповідача монтажні роботи на загальну суму 897 311 грн. 43 коп., що підтверджується актами виконаних робіт № 026-М-01/01, № 026-М-01-К/01, № 026-М-01-К/02, № 026-М-01-К/03, № 026-М-01-К/04, № 026-М-01-К/05, № 026-М-01-К/06. Відповідачем були перераховані позивачу грошові кошти на суму 847 311 грн. 43 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень № 7420, № 7627, № 7658, № 8059, № 8229, № 8345, № 8521, № 8659, № 8775, № 9513, № 10260, № 10308, № 10360, № 177, № 179. Решта суми 50 000 грн. 00 коп. (897 311 грн. 43 коп. - 847 311 грн. 43 коп.) залишається не сплаченою.

З метою мирного та досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу претензію від 24.07.2012 з вимогою погасити заборгованість в семиденний строк з моменту пред'явлення претензії. Відповідач отримав претензію, що підтверджується поштовим повідомленням, описом та квитанцією. Однак після спливу семиденного строку та місячного строку, встановленого законодавством для відповіді на претензію, жодної відповіді позивачу не надано. Тому позивач повторно звернувся до відповідача з аналогічною претензією від 23.10.2012 року, яка була отримана відповідачем 31.10.2012 року, проте також залишилась без відповіді та задоволення.

Докази оплати решти суми боргу в розмірі 50 000 грн. в матеріалах справи відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне: як встановлено судом, 01 березня 2011 року сторони уклали договір підряду на виконання монтажних робіт № 10.204.026-М-01, який є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (п. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем виконано взяті на себе зобов'язання по проведенню визначених договором робіт на об'єкті, а відповідач повну оплату робіт не здійснив. Тому заборгованість відповідача у розмірі 50 000 грн. наявна та підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач двічі повідомлявся про наявність заборгованості та обов'язок погасити протягом семи днів, тобто до 07.11.2012 року згідно з претензією від 31.10.2012 року, однак не реагував на такі вимоги позивача. Тому з 08.11.2012 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням наведено позивач нарахував на суму основного боргу пеню у розмірі 18 250 грн., інфляційні втрати в розмірі 50 грн. та 3 % річних у сумі 1 853 грн. 42 коп.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.5 договору у випадку прострочення оплати за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1 % від неоплаченої вчасно суми за кожен день прострочення, але не більше суми простроченого платежу.

Судом встановлено момент виникнення прострочення виконання зобов'язання відповідачем (08.11.2012 року, оскільки початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано), здійснено перерахунок розміру пені, інфляційних втрат, 3 % річних і отримано наступні результати: пеню в розмірі 5 650 грн., інфляційні втрати в розмірі 100 грн., 3 % річних у розмірі 463 грн. 78 коп.

Суд здійснює стягнення в межах заявлених та оплачених судовим збором вимог і приходить до висновку, що стягненню підлягають наступні суми: 5 650 грн. пені, 50 грн. інфляційних втрат, 463 грн. 78 коп. 3 % річних.

Як зазначено у п. 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення, відповідно до 7.2. вказаної Постанови можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Як вбачається із заяви відповідача, станом на даний час дебіторська заборгованість становить понад 8,2 млн. грн., що не дає змоги вчасно виплачувати заробітну плату та обов'язкові платежі в бюджет. Крім того, ВАТ «ЛьвівОРГРЕС» зобов'язане здійснювати оплату податку на прибуток та ПДВ авансом.

Однак жодних доказів на підтвердження наведених положень та підтвердження важкого фінансового становища відповідач не подав. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «ЛьвівОРГРЕС» (79011, м. Львів, вул. Тютюнників, 55, код ЄДРПОУ 00128504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙД» (50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Вітчизни, 3, код ЄДРПОУ 23933763) 50 000 грн. 00 коп. боргу, 5 650 грн. пені, 50 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 463 грн. 78 коп. 3 % річних та 1376 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 12 600 грн. пені та 1 389 грн. 64 коп. трьох відсотків річних відмовити.

У задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 27.05.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв