Рішення № 31506864, 24.05.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" травня 2013 р.Справа № 916/1112/13

За позовом: першого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Нерум"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

про визнання договору укладеним.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

Від прокурора: Вигнанюк Т.Л. за посвідченням № 01344 від 03.12.2012 року

Від позивача: Клименко В.О. за довіреністю №08-11/66/2-13 від 03.01.2013 року

Від відповідача: Бойко І.О. за довіреністю №19/11-12 НР від 19.11.2012р.

Від третьої особи: Клименко В.О. за довіреністю № 22/0/45-13 від 09.01.2013 року

СУТЬ СПОРУ: Перший заступник прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Нерум", в якій просить визнати укладеним з дня набрання чинності рішення суду між товариством з обмеженою відповідальністю "Нерум" та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.01.2013р. позовну заяву (вх. №368/13) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.04.2013р. матеріали справи №922/368/13-г передано за підсудністю до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.04.2013р. справу №922/368/13-г прийнято до розгляду.

Представник прокурора уточненні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача уточнені першим заступником прокурора міста Харкова позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав викладених у правовому обґрунтуванні (вх.№15079/2013 від 15.05.2013р.)

Відповідач уточнені позовні вимоги першого заступника прокурора міста Харкова позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві на позов (а.с.45-47).

Представник третьої особи уточнені першим заступником прокурора міста Харкова позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №804 від 09.11.2011р. "Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова" затверджено "Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова".

У відповідності до п.1.2. "Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова" пайова участь у розвитку інфраструктури м. Харкова є обов'язковою для всіх замовників (фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб та юридичних осіб), які мають намір здійснити нове будівництво, реконструкцію, розширення, капітальний ремонт, технічне переоснащення та реставрацію (далі будівництво) об'єкта містобудування на території м. Харкова, незалежно від форми власності замовника, розташування та функціонування призначення об'єкта будівництва.

Пайова участь замовника полягає у перерахуванні замовником до бюджету м. Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова у розмірах:

1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд

2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - дял житлових приміщень.

Згідно п.1.4. "Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова" до проекту рішення Харківської міської ради про відведення замовнику будівництва відповідної земельної ділянки під забудову Департаментом містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради включається пункт щодо зобов'язання замовника до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

За положеннями п.2.1. "Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова" залучення замовників здійснюється на підставі договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури, які укладаються з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Відповідно до абз.1 п.2.2. "Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова" замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта та території м. Харкова зобов'язаний звернутися з заявою до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, не пізніше ніж за 30 календарних днів до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Із змісту наявних в матеріалах справи декларацій про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованими 06.06.2012р. за № ХК 14312091949 та 20.08.2012р.за № ХК 14312143998, вбачається, що ТОВ "Нерум" є замовником будівництва дельфінарію та реконструкції дельфінарію у зв'язку з переобладнанням приміщень під готельні номери за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 35.

Як зазначено у позові, з підстав того, що відповідачем - ТОВ "Нерум" в порушення приписів ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не укладено з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, останній звернувся до відповідача з листом №798/0/124-12 від 18.09.2012р., яким ТОВ "Нерум" було запропоновано в чотирнадцятиденний термін звернутися з відповідною заявою до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради для підготовки проекту договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, проте згаданий лист залишений відповідачем без відповіді.

З підстав того, що діями забудовника зокрема ТОВ "Нерум", який ухиляється від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, грубо порушуються права саме Харківської міської ради на отримання пайових внесків, чим завдається майнова шкода місцевому бюджету та шкодить обов'язкам з створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури у м. Харкові, що і стало підставою для першого заступника прокурора міста Харкова звернутись до суду із даним позовом.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненій прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів а саме:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Частина 2 статті 218 ЦК України регулює питання визнання судом дійсним правочину, при вчинені якого не додержано вимоги щодо письмової форми.

Відповідно до п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За формою та способом волевиявлення, відповідно до п. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до п. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, яким обмінялися сторони. Право чин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України (далі -ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Згідно з пунктом 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Одним із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст. 3 та 627 ЦК України. Свобода договору вимагає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки сторін. Учасники цивільних правовідносин за власним розсудом вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов'язки.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд звертає увагу, що способи захисту порушених прав суб'єкта господарювання визначені статтею 16 ЦК та статтею 20 ГК. Переліки способів захисту прав, що місять ці статті, не передбачають такого способу захисту права як визнання договору укладеним, також не передбачено такого способу захисту іншими актами законодавства.

Враховуючи зміст ч.2 п.1 ст. 11 ЦК, якою встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори, суд вважає, що вимога про визнання договору укладеним не є вірно обраним прокурором способом захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, а є вимогою про встановлення факту, який має значення.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ані прокурором, ані позиачем, ані третьої особою не надано суду належних та припустимих доказів, що свідчать про волю ТОВ "Нерум" укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що першим заступником прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради обрано не вірний спосіб захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів Харківської міської ради, оскільки чинним законодавством не передбачено такого способу захисту порушеного права як визнання договору укладеним.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги першого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради не підлягають задоволенню, як не обґрунтовані, не законні та не підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

За приписами п.4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013р. приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Відповідно до ст.44-49 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1147,00 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові - відмовити.

2. Стягнути з Харківської міської ради (61200, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРЮОФОП 04059243) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526 банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001) 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний тест рішення складено 29.05.2013р.

Суддя Цісельський О.В.