Рішення № 31506820, 28.05.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" травня 2013 р. Справа № 906/616/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат (посвідчення №135 від 31.03.2011р.);

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Полісся" (м. Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Житомир)

про стягнення 35021,05 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 35021,05грн. заборгованості за неналежне виконання договору поставки товару №1486 від 01.06.2011р., з яких: 21166,08грн. - основний борг, 732,00грн. - пеня, 3174,91грн. - штраф, 9948,06грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами. Також просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору та 3000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.05.2013р. (а.с.51).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рошен-Полісся" (постачальник/позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (покупець/відповідач) було укладено договір поставки товару №1486 (а.с.14-15), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продовольчі товари (зокрема, кондитерські вироби ТМ "Roshen" та спеції ТМ "Мрія" та ін.), а покупець зобов'язується прийняти товар в асортименті, кількості і по ціні, згідно накладних і оплатити його на умовах цього договору. Накладна формується на підставі заявки покупця. Заявку покупець може надавати як в письмовій, так і в усній формі (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору ціни на товари, які поставляються на підставі цього договору, визначаються постачальником на кожну окрему партію товару і вказуються в накладній, яка одночасно є рахунком для оплати товару. Сумою цього договору є сума всіх накладних.

Враховуючи той факт, що покупець оплачує товар, отриманий відповідно до даного договору, на умовах відстрочки платежу, сторони погоджуються, що до правовідносин, які виникають на підставі даного договору застосовуються положення ст.694 Цивільного кодексу України (п.1.5 договору).

Згідно п.2.7 договору датою поставки товару покупцю є дата прийому-передачі товару, що має вказуватися представником покупця на видатковій накладній постачальника, а у випадку не зазначення повноважним представником покупця дати прийому-передачі товару датою поставки товару вважається дата видаткової накладної, згідно якої передавався товар.

В пункті 9.5 договору обумовлено, що у зв'язку з тим, що поставка товару покупцю здійснюється постачальником під час централізовано-кільцевих перевезень, покупець, керуючись абз.3 п.13 "Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" засвідчує зразки печаток (штампів), якою матеріально відповідальна особа покупця, що буде отримувати товар завіряє свій підпис про одержання цінностей на видатковій накладній постачальника. Наявність вказаних в даному пункті договору печаток та/або штампів на видаткових накладних постачальника є підтвердженням передачі товару покупцю згідно відповідної видаткової накладної по кількості та якості, а також приналежностей товару і інших документів, передбачених законодавством.

Розрахунки з постачальником здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника з зазначенням номера і дати видаткової накладної, в протилежному випадку, погашається заборгованість по першій неоплаченій накладній. Датою виконання обов'язку покупця по оплаті товару є дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п.3.1 договору).

За змістом п.3.2, п.3.3 договору покупець оплачує товар отриманий на підставі даного договору на умовах відстрочки платежу в строки, вказані в п.3.3 даного договору. За попередньою письмовою домовленістю сторін оплата за товар може здійснюватись шляхом передплати за товар. Термін відстрочки платежу за товар, поставлений покупцю на підставі даного договору, становить 21 календарний день від дати поставки товару покупцю по кожній окремій накладній.

У виняткових випадках, що передбачено пунктом 3.4 договору, при здійсненні розрахунків в готівковій формі, кошти вносяться в касу постачальника з обов'язковою видачею чека РРО, який є підтвердженням внесення коштів в касу постачальника.

Згідно пункту 3.5 договору, у разі недостатності суми проведеного платежу покупцем для виконання грошового зобов'язання перед постачальником у повному обсязі, ця сума погашає вимоги постачальника у черговості, визначеній в ст.534 ЦК України.

Позивач на виконання умов договору №1486 поставив відповідачу товар на загальну суму 25525,00грн., що підтверджується видатковими накладними № №РП-00099760 від 21 грудня 2012 року на суму 8190,43 грн., №КР-00000891 від 5 січня 2013 року на суму 13407,85 грн., №КР-0001358 від 9 січня 2013 року на суму 1098,14 грн.; №КР-00001363 від 9 січня 2013 року на суму 2828,58 грн., що долучені до матеріалів справи (а.с.16-22).

Як зазначив позивач, відповідач повернув частину поставленого йому товару на підставі накладних на повернення № РП-00000260 від 08.02.2013 на суму 1 375,18 грн.; № РП-00000261 від 08.02.2013 на суму 42,53 грн.; № РП-00000263 від 08.02.2013 на суму 23,74 грн.; № РП-00000264 від 08.02.2013 на суму 7,52 грн.; № РП-00000265 від 08.02.2013 на суму 584,94 грн.; № РП-00000266 від 08.02.2013 на суму 9,32 грн.; № РП-00000267 від 08.02.2013 на суму 2,63 грн.; № РП-00000268 від 08.02.2013 на суму 37,75грн.; а всього на загальну суму 2083,61 грн.

Відповідач частково оплатив товар, сплативши 08.01.2013 року - 3 332,08 грн., що підтверджується товарним чеком №РП-00001272, з яких Позивачем було зараховано в рахунок оплати товару, поставленого Відповідачу згідно видаткової накладної №РП-00093431 від 28.11.2012 року, - 18 грн., а решта суми платежу в розмірі 3 256,77грн. (3 332,08 - 75,31) була зарахована Позивачем в рахунок оплати боргу за товар, який поставлявся на підставі накладних, які станом на дату подачі позову вже оплачені, а тому, в позовній заяві не зазначались.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 21166,08грн., що підтверджується довідкою позивача станом на 16.05.2013р. (а.с.52).

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 732,00грн. - пені, 3174,91грн. - штрафу, 9948,06грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами та судові витрати.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів погашення боргу в сумі 21166,08грн. на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу та відсотків за користування чужими грошовими коштами господарський суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Виходячи зі змісту ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В разі прострочення покупцем строку оплати за товар, що вказаний в п.3.3 даного договору, він зобов'язаний виплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу, за кожен день прострочки платежу, а також в разі прострочення покупцем строку оплати товару більш ніж на двадцять календарних днів покупець повинен додатково сплатити постачальнику штраф в розмірі 15 відсотків від суми боргу (п.6.2 договору).

Згідно з обґрунтованим розрахунком позивача сума штрафу становить 3174,91грн., сума пені за період з 31.01.2013р. по 18.04.2013р. становить 732,00грн. Поданий позивачем розрахунок штрафу та пені відповідає вимогам чинного законодавства (а.с.3-4).

Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як уже зазначалось вище, у відповідності до положень ч.1 ст.626, ст.627, ч.1 ст.628 ЦК України сторони мають право вільно встановити за власною домовленістю визначені на їх розсуд та погоджені ними умови (в межах, що не суперечать закону), які є обов'язковими для сторін відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 536 даного Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі, встановленому договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, у договорі сторони вправі вказати розмір процентів, які будуть нараховуватись в разі користування платником чужими грошовими коштами, яке безперечно має місце і у випадку прострочення оплати товару.

Так, частина 3 статті 692 Цивільного кодексу прямо встановлює, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 6.8 договору №1486 від 01.06.2011р. сторони погодили, що у випадку прострочення покупцем строку оплати товару більш ніж на тридцять календарних днів, що встановлений п.3.3 даного договору, покупець зобов'язаний крім пені та штрафу сплатити постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1 відсотка від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення. Такі відсотки починають нараховуватись з першого дня виникнення заборгованості, але на суму заборгованості, яка прострочена більш ніж на тридцять днів.

Згідно розрахунку позивача (а.с.4), правильність якого перевірена судом, стягненню з відповідача підлягають проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 9948,06грн. Позовні вимоги в цій частині є законними та обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Зважаючи на викладене, вимоги позивача про стягнення 21166,08грн. - основного боргу, 732,00грн. - пені, 3174,91грн. - штрафу та 9948,06грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3000,00грн. витрат за оплату послуг адвоката, що виникли внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань, на підставі Договору про надання адвокатських послуг №4/2011 від 28.04.2011р. (а.с.33-34).

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат, крім судового збору, входить зокрема оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи договір про надання адвокатських послуг №4/2011 від 28.04.2011р. та додаткові угоди до даного договору, укладені між ТОВ "Міжнародний правовий консалтинг" та ТОВ "Рошен-Полісся", копію Свідоцтва за №568, виданого 10.03.2011р. гр. ОСОБА_1 про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.43), платіжне доручення №4548 від 18.03.2013р. про сплату позивачем товариству "Міжнародний правовий консалтинг" - 4200,00 грн., згідно призначення платежу "оплата за додатковою угодою №10,11 до договору №4/2011 від 28.04.2011 року (а.с.39).

З наданої представником позивача довідки з ЄДРПОУ вбачається, що ОСОБА_1 є керівником товариства "Міжнародний правовий консалтинг" (а.с.41).

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивачем дійсно понесені витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (10024, АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Полісся" (10001, м.Житомир, вул. Ватутіна, 188, код 37390603) - 35021,05грн., з яких: 21166,08грн. - основний борг, 732,00грн. - пеня, 3174,91грн. - штраф, 9948,06грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами, а також 1720,50грн. сплаченого судового збору та 3000,00грн. витрат на послуги адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30 травня 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1- в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з повід.)