Ухвала суду № 31504445, 28.05.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року справа №805/1646/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шишова О.О.

суддів Бишова М.В., Сіваченка І.В.,

при секретарі судового засідання Сульженко А.В.

за участю представника позивача Лаврової А.І.,

за участю представника позивача Дудник Т.В.,

за участю представника позивача Абдуліної М.Г.,

за участю представника відповідача Середа Т.О.,

за участю представника відповідача Беховець О.М.,

за участю представника відповідача Романченко Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі № 805/1646/13-а за позовом публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду задоволені позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 10.10.2012р. № 0001371640 про зменшення податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації за липень 2012 року у сумі 459 256,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 229 628,00 грн. повністю, від 10.10.2012р. № 0001381640 про завищення від'ємного значення податку на додану вартість по декларації за липень 2012р. у сумі 469 040,00 грн.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 10.10.2012р. № 0001371640 про зменшення податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації за липень 2012 року у сумі 459 256,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 229 628,00 грн.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 10.10.2012р. № 0001381640 про завищення від'ємного значення податку на додану вартість по декларації за липень 2012р. у сумі 469 040,00 грн.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та звернулись з апеляційною скаргою у якій вказали, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначили, підприємством завищено суму податкового кредиту у зв'язку з безпідставним включенням до складу податкового кредиту вдруге податкових накладних. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

У судовому засіданні представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство «Часівоярський вогнетривкий комбінат» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Артемівської міської ради Донецької області 16.03.1994р., включене до ЄДРПОУ за номером 00191773, взято на облік в Артемівській ОДПІ з 16.03.1994р., є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість серія НБ № 136663 (арк. справи 72 - 74, 76, том 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 8 - 15, том 1, 105 - 151, том 6) Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби проведено позапланову документальну виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2012 року.

Серед прав, наданих податковим органам, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, передбачено здійснення документальної позапланової перевірки платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В матеріалах справи наявний наказ Артемівської ОДПІ Донецької області ДПС від 05.09.2012р. № 583 та направлення на перевірку від 06.09.2012р. № 618, які вручено під підпис головному бухгалтеру ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» Каптьонковій Г.Е. (арк. справи 78 - 79, 90, том 6).

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що перевірка проведена з дотриманням вимог чинного законодавства щодо підстав проведення перевірки.

З 06.09.2012р. по 19.09.2012р. Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2012 року та складено акт про результати перевірки від 26.09.2012р. № 1153/15/00191773 (арк. справи 8 - 15, том 1, 105 - 151, том 6).

За результатами перевірки податковим органом 10.10.2012р. згідно із п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, за порушення п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.14б ст. 200 Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001371640, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 459 256,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 229 628,00 грн. та за порушення п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001381640, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 501 938,00 грн. (арк. справи 17 - 18, том 1).

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Донецькій області та до Державної податкової служби України. Рішенням ДПС у Донецькій області від 24.12.2012р. № 19860/10/10.2-12-5 та рішенням ДПС України від 23.01.2013р. № 1122/6/10-2115 спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги платника податків - без задоволення.

Вказаним актом зазначено, що згідно з поданою ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» до Артемівської ОДПІ Донецької області ДПС податковою декларацією з ПДВ за липень 2012 року та додатками, сума бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: червень 2012 року - 510 106,00 грн.

Так, позивачем до складу податкового кредиту по декларації за червень 2012р. включені податкові накладні, отримані від постачальника ТОВ «Торговельно-виробнича компанія «Часівоярський вогнетривкий комбінат», що перебував у фінансово-господарських відносинах з позивачем по першій ланці ланцюга проходження товарно-матеріальних цінностей відповідно до укладених правочинів від 14.12.2010р. № СН-693/10, від 05.12.2011р. № СН-682/11.

Відповідно до п. 5.4 примірного Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні роз шифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, розшифровок у розрізі контрагентів (додаток № 5 до декларації з податку на додану вартість) за період з 01.06.2012р. по 30.06.2012р., встановлено, що ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат», на адресу позивача були виписані (оформлені) видаткові накладні та податкові накладні на суму 3 993 633,24 грн., у т.ч. ПДВ - 665 605,54 грн.

До податкової декларації з податку на прибуток ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат» за ІІ квартал 2012 року додаток АМ не надавався, що свідчить про відсутність власних основних фондів та засобів, підприємство не є виробником відвантаженої продукції. Відповідно до даних автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість, у відповідності до п. 5.4 примірного Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні роз шифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, розшифровок у розрізі контрагентів (додаток № 5 до декларації з податку на додану вартість) за період з 01.06.2012р. по 30.06.2012р., встановлено, що ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат» придбано товарно-матеріальні цінності у значних обсягах у контрагентів-постачальників:

- ТОВ «Торговельно-ресурсний центр». Перебуває на обліку в ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС. Статутний капітал відповідно до установчих документів складає 1,0 тис. грн., засновником підприємства є ОСОБА_9, який виконував обов'язки директора та головного бухгалтера в одній особі. Відповідно до форми 1ДФ чисельність працюючих за ІІ квартал 2012 року становила 3 особи. До податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2012 року додаток АМ не надавався, що свідчить про відсутність власних основних фондів та засобів. При виїзді за місцем реєстрації встановлено, що за вказаною адресою на правах власності знаходиться підприємство ТОВ «ІВЦ СЕУ» (арк. справи 120, том 1), за місцем реєстрації керівника (засновника підприємства) ОСОБА_9 встановлено, що за вказаною адресою мешкає гр. ОСОБА_10 зі своєю донькою, а ОСОБА_9 розшукують правоохоронні органи.

- ТОВ «Рітейл Дон» перебуває на обліку в ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області ДПС, статутний капітал відповідно до установчих документів складає 1,0 тис. грн., засновником підприємства є ОСОБА_11 Відповідно до форми 1ДФ чисельність працюючих за ІІ квартал 2012 року становила 3 особи. Відділом податкової міліції повідомлено, що проводилось обстеження за місцем реєстрації ТОВ «Рітейл Дон» та встановлено, що за вказаною адресою знаходиться підприємство ТОВ «Пластик Сервіс», яке надає послуги оренди приміщень. Згідно з поясненнями головного бухгалтера Савинцева А.А., з ТОВ «Рітейл Дон» було укладено договір оренди. Офісне приміщення працівники підприємства відвідують рідко, табличка з назвою підприємства відсутня (арк. справи 121, том 1). Керівник підприємства ОСОБА_11 в телефонному режимі від надання пояснень щодо взаємовідносин з ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат» відмовився.

В акті перевірки зроблено висновок, що господарські операції між ТОВ «Рітейл Дон», ТОВ «Торговельно-ресурсний комбінат» та ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, згідно з п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу, укладені позивачем угоди з контрагентом ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат» мають ознаки нікчемності, оскільки усі операції з придбання товарів у контрагентів - покупців ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

На підставі викладеного, податковим органом виключено зі складу податкового кредиту по податку на додану вартість суму за червень 2012 року в розмірі 459 256,00 грн., за липень 2012 року - 501 938,00 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 459 256,00 грн. по декларації за червень 2012 року (рядок 19, 20.2 декларації), яка відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (липня 2012 року), завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту розмірі 501 938,00 грн. по декларації за липень 2012 року (рядок 19, 20.2), яка відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (серпня 2012 року) та завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за липень 2012 року у розмірі 459 256,00 грн. (арк. справи 13, том 1; 141, 149, том 6).

За результатами проведення перевірки встановлено порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, 1298.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, п. 8 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011р. за № 1490/20228, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по декларації за червень 2012р. у розмірі 459 256,00 грн., завищено суму податкового кредиту по декларації за липень 2012р. у розмірі 501 938,00 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 459 256,00 грн. по декларації за червень 2012р. (рядок 19.20.2 декларації), яка відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (липня 2012р.), завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 501 938,00 грн. по декларації за липень 2012р. (рядок 19.20.2 декларації), яка відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (серпня 2012р.) та завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за липень 2012р.

Згідно з наданими представником відповідача поясненнями, за червень 2012 року ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат» на адресу ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» були виписані податкові накладні на загальну суму 3 993 633,24, в т.ч. ПДВ - 665 605,54 грн. Сформований податковий кредит було частково підтверджено на суму 209 346,00 грн., виключена зі складу податкового кредиту сума в розмірі 459 256,00 грн.

Встановлено, що суми податку на додану вартість включені до податкового кредиту за червень 2012 року за договором з ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Часівоярський вогнетривкий комбінат» від 05.12.2011р. № СН-682/11, згідно з яким ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (Продавець) зобов'язується поставити товар за найменуванням, кількості та по цінам, вказаним в специфікаціях, а ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (Покупець) - прийняти та оплатити вказаний товар (арк. справи 10 - 11, том 3). На підставі отриманих від ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат» рахунків, накладних, податкових накладних позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість за червень та липень 2012 року.

Податковий кредит по вказаним операціям було відображено в податковій звітності з податку на додану вартість та реєстрах отриманих та виданих податкових накладних (арк. справи 140 - 250, том 1, 1 - 50, том 2).

Предметом доказування в цій справі щодо правомірності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, якими зменшено суму від'ємного значення в розмірі 469 040,00 грн. та суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 459 256,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 229 628,00 грн. є доведення обставини виконання позивачем договорів, укладених з ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат», а також доведення порушення позивачем приписів п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, 1298.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 8 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011р. за № 1490/20228.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні норми містяться у ст. 180 Господарського кодексу України, згідно із якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з договору, укладеного ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» з ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат», сторони досягли істотних умов договору. Отже, сторони погодили спосіб визначення договірних зобов'язань та їх виконання та проводили розрахунки з урахуванням зазначених умов.

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 185, 188, 201 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 185.1 ст. 185 Кодексу, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Кодексу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами п. 200.4 ст. 200 Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

З наведених норм випливає, що право на включення ПДВ до податковою кредиту пов'язано із отриманням покупцем від постачальника податкової накладної.

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентом свідчать наявні в матеріалах справи отримані податкові накладні за червень та липень 2012 року, які відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, сума податкового кредиту за червень 2012 року по контрагенту ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат» згідно з наданими податковими накладними за червень 2012 складає 665 605,54 грн. (арк. справи 153 - 250, том 1; 1 - 50, том 2).

Розрахунки за придбані товари проводились підприємством шляхом укладення угод про залік зустрічних вимог від 30.06.2012 та від 30.07.2012р. (арк. справи 178 - 180, том 6).

Перевезення здійснювалось за ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», про що свідчать подорожні листи вантажного автомобіля.

Оприбуткування придбаного товару відбулось згідно з прибутковими ордерами на підставі накладних та рахунків, виданих ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат» та оформлено актами здачі-приймання товарно-матеріальних цінностей.

Подальше фактичне використання в господарській діяльності підтверджується позивачем вимогами на внутрішній відпуск продукції для цехів, актами списання при використанні в господарській діяльності та бухгалтерськими рахунками по рахунку № 20 «Виробничі запаси» (арк. справи 51 - 250, том 2; 1 - 9, том 3; 1 - 250, том 4; 1 - 250, том 5).

В бухгалтерському обліку вказані операції відображено позивачем по рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (арк. справи 138 - 139, том 1).

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Позивачем надано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 228843 від 27.01.2009р., з якого вбачається, що на час здійснення спірних операцій, контрагент позивача ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат» та його контрагенти ТОВ «Торгівельно-ресурсний центр» та ТОВ «Рітейл-Дон» були діючими та мали право на виписку податкових накладних (арк. справи 183 - 186, том 6).

Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту в червні 2012 року, що призвело до завищення суми від'ємного значення та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за липень 2012 року, оскільки приписами Податкового кодексу України чітко передбачено випадки виникнення права податника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Частиною 4 ст. 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Під час розгляду справи судом досліджено витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (арк. справи 107 - 109, том 1, 169 - 174, том 6), з яких вбачається, що станом на день здійснення господарських операцій ТОВ «Торгівельно-ресурсний центр» та ТОВ «Рітейл-Дон» (контрагенти ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат») були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та на день розгляду справи є зареєстрованими.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, встановлено, що контрагент позивача - ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат», а також його контрагенти - ТОВ «Торгівельно-ресурсний центр» та ТОВ «Рітейл-Дон» на час здійснення господарських операцій були діючими, і як наслідок мали право здійснювати господарську діяльність.

Суд першої інстанції врахував, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Договірні правовідносини між позивачем та ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат» підтверджені первинними бухгалтерськими документами та іншими документами (накладними, податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, рахунками, актами списання, вимогами на внутрішній відпуск продукції, подорожніми листами вантажного автомобіля).

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 204 ЦКУ встановлена презумпція правомірності правочину, зокрема дана норма визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Податковий орган формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи такі рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсними, що приводить до безпідставного прийняття рішень.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. Обвинувального вироку в кримінальній справі відповідачем суду не надано.

Суд першої інстанції, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 КАС України, які є обов'язковими для суду, вважав, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та необґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за можливу несплату податків продавцем (його контрагентами) або порушення ними правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо необґрунтованості встановлення відповідачем нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат».

За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем норм п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1,200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 8 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011р. за № 1490/20228, є безпідставним.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на формування позивачем податкового кредиту, від'ємного значення та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з метою мінімізації податкових зобов'язань, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо визначення суми бюджетного відшкодування в розмірі 459 256,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 229 628,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням з податку на додану вартість від 10.10.2012р. № 0001371640, є безпідставним.

При цьому, судом першої інстанції не приймались до уваги доводи позовної заяви щодо того, що в акті перевірки не відображено в чому саме полягає порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки на сторінці 45 Акту перевірки (арк. справи 149, том 6) вказано, що підприємством завищено суму податкового кредиту за липень 2012 року у розмірі 32 898,00 грн. по контрагенту ТОВ «Гірничодобувна компанія «Мінерал» у зв'язку з безпідставним включенням до складу податкового кредиту вдруге податкової накладної № 106 від 18.05.2012р. на загальну суму 197 388,00 грн., у т.ч. ПДВ 32 898,10 грн. Податкове повідомлення-рішення від 10.10.2012р. № 0001381640 у вказаній частині позивач в позовній заяві не просить визнати недійсним.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст рішення складений 29 травня 2013 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі № 805/1646/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі № 805/1646/13-а - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

М.В.Бишов