Постанова № 31504359, 24.05.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032) 261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2013 року № 813/2214/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравчука В.М.,

суддів Качур Р.П., Сподарик Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Степанюка Т.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Гнатів А.О.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання протиправним та скасування наказів в частині припинення перебування на державній службі та оголошення наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

01.12.2010 р. ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці, Державної митної служби України, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України № 2189-к від 24.11.2010 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, поновлення на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці та стягнення з Львівської митниці середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою від 03.03.2011 р. Львівського окружного адміністративного суду було відмовлено в позові. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011 р. постанову було залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2013 р. скасовано постанову Львівського окружного адміністративного від 03.03.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011 р., касаційну скаргу задоволено частково, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

ОСОБА_1 вимоги обґрунтовує протиправністю наказу ДМС України від 24.11.2010 року № 2189-к про припинення перебування на державній службі в митних органах. Приводом для його винесення стали результати перевірки комісії ДМС, якою встановлено факти переміщення через митний кордон України 97 транспортних засобів з товарами через міжнародний пункт автомобільного сполучення "Хребене-Рава-Руська", які власне не були обліковані Львівською митницею, а причиною цьому стало неналежне і несумлінне виконання службових обов'язків посадовими особами митного посту "Рава-Руська", неналежна взаємодія з підрозділами Держприкордонслужби України, іншими правоохоронними службами, а також з підрозділами Митної служби Республіки Польща.

З таким висновком ОСОБА_1 не погоджується, вважає, що такі факти не доведені, а перевірити це можливо, оскільки державними прикордонними службами вносяться всі дані щодо перетину державного кордону; його посадовими обов'язками не передбачено взаємодії з митними органами Республіки Польща та підрозділами Держприкордонслужби України; акту перевірки, на підставі якої винесено оскаржуваний наказ для ознайомлення не надано; з дня призначення його у ВМО № 1 МП «Рава-Руська» жодного митного оформлення транспортних засобів не проводив, бо особисту номерну печатку отримав тільки 22.11.2010 р., натомість в провину йому ставляться порушення допущені 03.11. та 04.11.2010 р.; про проведення перевірки його не повідомляли. Службове розслідування, що повинно передувати застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, проведено також не було. Крім того, вважає неправомірним звільнення його з посади на підставі п.6 ст. 30 Закону України «Про державну службу».

Такі ж пояснення позивач надав у судовому засіданні. Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідачів позов заперечив. Вважає, що перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах припинено за порушення Присяги державних службовців, що виявилося у невиконанні основних службових обов'язків. Підставою для видання даного наказу стали результати проведеної перевірки, якою встановлено факти переміщення через державний митний кордон України товарів і транспортних засобів з порушенням вимог нормативно-правових актів України з питань митної справи.

Згідно із Журналом розподілу обов'язків особового складу ВПО № 1 м/п "Рава-Руська" старший інспектор ВМО № 1 м/п "Рава-Руська" ОСОБА_1 03.11.2010 року та 04.11.2010 року виконував службові обов'язки на робочому місці диспетчера виїзду із зони митного контролю - відповідального за випуск із зони митного контролю. Під час здійснення ОСОБА_1 в період з 03.11.2010 року по 04.11.2010 року митного контролю оформлення т/з, з митної території Республіки Польща виїхало 6 т/з з товарами, відносно яких системі TCS (система контролю руху) містилася інформація про їх митне оформлення польською стороною. Однак інформація про їх в'їзд на митну територію України, митне оформлення цих т/з посадовими особами Львівської митниці за період часу, вказаному у відповідних повідомленнях польської сторони, чи вжиття ними належних заходів реагування, відсутня. Так встановлено ознаки переміщення через митний кордон України транспортного засобу з вантажем з уникненням від оподаткування, незаконним звільненням від митного контролю та порушенням встановленого порядку ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України. Дозвіл на виїзд з зони митного контролю транспортного засобу і товарів, надає посадова особа ПМО, на яку, відповідно до наказу по митниці, покладається відповідальність за випуск із зони митного контролю пункту пропуску усіх транспортних засобів і товарів, щодо яких завершені митний контроль та митне оформлення. Те, що транспортний засіб перетнув межі митного контролю свідчить про те, що відповідальна особа (яка відповідно до Журналу розподілу обов'язків здійснює такі функції), яка постійно знаходиться на ділянці виїзду із зони митного контролю пункту пропуску і здійснює контроль за виїздом усіх транспортних засобів без винятку з пункту пропуску, здійснила всі функції контролю та прийняла позитивне рішення щодо випуску транспортних засобів із зони митного контролю.

На думку відповідача, ОСОБА_1 не здійснено відповідних заходів унеможливлення незаконних дій при перетині митного кордону України. Внаслідок неефективної його діяльності шляхом недотримання позивачем тих меж повноважень, якими його було наділено як посадову особу митного органу, відбулося порушення Присяги державного службовця. Положення Дисциплінарного статуту не підлягають застосуванню, оскільки позивач не притягувався до дисциплінарної відповідальності, а йому припинено перебування на державній службі. При цьому порушення Присяги державного службовця не кваліфікується як дисциплінарне правопорушення, адже перелік дисциплінарних правопорушень визначений Дисциплінарним статутом, серед яких немає порушення Присяги.

Аналогічні за змістом усні пояснення представник відповідача надав в судовому засіданні та просить у задоволенні відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 прийнятий на роботу в митні органи з 25.11.1995 року, а з 23.09.2010 р. переведений на посаду старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці. 22.11.1995 року склав Присягу державного службовця.

Наказом голови Державної митної служби України № 2189-к від 24.11.2010 року "По особовому складу митних органів" було припинено перебування на державній службі за порушення Присяги державних службовців відповідно до п.6 ч.1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Рава-Руська"Львівської митниці ОСОБА_1 Наказом Львівської митниці ДМС України № 1085-к від 25.11.2010 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади в перший робочий день винесення наказу.

Підставою для звільнення позивача із займаної посади стали результати перевірки, оформленої актом № 21/2010-п від 24.11.2010 року. Перевірка проведена на підставі наказу Держмитслужби від 16.11.2010 року № 311-в про проведення перевірки організації роботи Львівської митниці щодо здійснення митного контролю у пунктах пропуску через митний кордон України, відділах митного оформлення, стану роботи служби з контрабандою та порушеннями митних правил, відділу кадрового забезпечення та з питань запобігання корупції, проведення службових розслідувань та перевірок, перевірки звернень громадян, організації взаємодії з іншими правоохоронними органами.

Встановлено, що в період з 01.11.2010 року по 15.11.2010 року виявлено механізм ввезення на митну територію України товарів з уникненням від оподаткування, в якому задіяні співробітники Державної прикордонної служби України та посадові особи митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці ДМС України.

Відносно ОСОБА_1 комісією встановлено, що за період з 03.11.2010 року по 04.11.2010 року з митної території Республіки Польща виїхало 6 транспортних засобів з вантажем, щодо яких наявна інформація про їх митне оформлення польською стороною. За цей період в модулі "диспетчер ЗМК" ПІК "Інспектор-2006" відсутня будь-яка інформація про в'їзд на митну територію України вказаних транспортних засобів, їх митне оформлення посадовими особами Львівської митниці за період часу, вказаний у відповідних повідомленнях польської сторони, чи вжиття ними належних заходів реагування відповідно до Тимчасового порядку.

Відтак, перевіркою встановлено переміщення транспортних засобів з вантажем через митний кордон України з уникненням від оподаткування, незаконним звільненням від митного контролю та порушенням встановленого порядку ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України, передбаченого Законом України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України".

Таким чином, на думку відповідача, ОСОБА_1 в ході виконання службових обов'язків не вжив заходів, передбачених ст. 40 МК України, п. 1.6.5.1 Технологічної схеми, які б унеможливлювали здійснення незаконних дій під час перетину митного кордону України. Це призвело до порушення МК України та інших нормативно-правових актів, порушення п.2.1, 2.2, 2.6, 2.11, 2.14, 2.18, 2.21, 2.31, 2.34 Посадової інструкції. Зазначені порушення свідчать про неналежне виконання службових обов'язків та порушення Присяги державного службовця, а тому на підставі п.6 ст.30 Закону України «Про державну службу» було припиненно перебування на посаді ОСОБА_1

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з Журналом розподілу обов'язків особового складу ВМО № 1 МП «Рава-Руська» старший інспектор Шишкевич О.О. 03 та 04 листопада 2010 року виконував службові обов'язки диспетчера виїзду із зони митного контролю - відповідального за випуск із зони митного контролю. В період з 03.11.2010 р. з 20:07 год. по 04.11.2010 р. по 01:13 год. на ділянці роботи на ВМО № 1 «виїзд із ЗМК в України» пропущено 6 транспортних засобів (н/з НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_1, НОМЕР_5, НОМЕР_6), два з яких (н/з НОМЕР_2, НОМЕР_3) вибули з польського пункту пропуску «Хребене» і на територію України в пункті пропуску «Рава-Руська» не в'їхали (відсутній в'їзд). Інші транспортні засоби значаться як «схема пропуску з перевантаженням».

На думку ОСОБА_1 ці факти підтверджують, що транспортні засоби або не перетинали кордон україни, або перетнувши кордон Польщі не потрапляли на оформлення до ВМО № 1 МП «Рава-Руська». Відтак, абсолютного безпідставним є твердження про те, ОСОБА_1 пропустив через митний кордон України на виїзд транспортних засобів без митного оформлення, а для того, щоб стверджувати що певні транспортні засоби в певний час не пройшли митного оформлення в Україні самих лише даних митного органу Республіки Польща не може бути достатньо, оскільки на їх основі неможливо встановити чи вони взагалі перетинали державний кордон України, чи потрапляли вони на митний контроль до ВМО № 1 МП «Рава-Руська», чи переміщувалась в них товари в тих обсягах, що підлягали оподаткуванню. Покликається на те, що будь-яких посилань на товаротранспортні документи (накладні, інвойси, СМР, чеки, квитанції тощо), які могли б свідчити про те, що в цих транспортних засобах була певна кількість товару, що належала певним громадянам, перевіркою не встановлювалось.

ОСОБА_1 з метою підтвердження встановленої перевіркою інформації, звертався до Львівської митниці із запитом про надання інформації на предмет перетину кордону транспортних засобів з 01 по 15 листопада 2010 р. У відповідь на запит було повідомлено про зареєстровані в ФМ «Електронний журнал пасажирського пункту пропуску» ПІК «Інспектор 2006» МП «Рава-Руська», зокрема про те, який інспектор здійснював митне оформлення транспортних засобів. Так, 03.11.10 р. - ОСОБА_5, т/з НОМЕР_1, 09.11.10 р. - ОСОБА_6, т/з НОМЕР_4 та НОМЕР_1, 13.11.10 р. - ОСОБА_7, т/з НОМЕР_4 та НОМЕР_1.

З дня призначення його у ВМО № 1 МП «Рава-Руська» жодного митного оформлення транспортних засобів він не проводив, бо особисту номерну печатку отримав тільки 22.11.2010 р., натомість в провину йому ставляться порушення допущені 03.11. та 04.11.2010 р.

Відповідно до довідки Львівської митниці середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить 3048,48 грн., з утриманням податків - 2433,14 грн.

Оцінюючи доводи сторін, Суд враховував ухвалу ВАС України від 05.03.2013 р. № К-9991/69258/11 по даній справі, який в касаційному порядку перевіряв постанову від 03.03.2011 р. Львівського окружного адміністративного суду та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011 р. Так, ВАС України висловив думку про те, що проведення службового розслідування повинно передувати виданню наказу про притягнення працівника до відповідальності, а тому посилання на обставини, встановлені актом службового розслідування, проведеного вже після звільнення працівника зі служби не допускається. Крім того, в частині регулювання правового становища державних службовців при застосуванні положень Дисциплінарного статуту митної служби України вимоги Закону України «про державну службу враховуються, але здійснюється таке регулювання за нормами спеціальних законів, зокрема, Дисциплінарного статуту митної служби України.

Вирішуючи спір, Суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 3723) визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті. Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки" (ст. 17 Закону №3723).

Як зазначено в мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 11.03.2011р. (реєстраційний №2-рп/2011), присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового, конституційного зобов'язання державного службовця. Вона є особистою обіцянкою про вірність служби народові України. У присязі знаходить вияв конституційне положення про те, що джерелом влади є народ України, і саме йому адресована присяга, яку складає державний службовець.

Присяга, як урочиста офіційна обіцянка додержувати певних зобов'язань, як клятва вірності обраній справі, має, насамперед, моральне, етичне значення, її окремі елементи є етичними правилами поведінки державного службовця (ст. 5 Закону). Отже, норми Закону України "Про державну службу" щодо Присяги не створюють безпосередньо права та обов'язки, а їх головне призначення у формуванні відповідних моральних засад діяльності державного службовця.

Основними обов'язками державних службовців, незалежно від посади, яку вони посідають, зокрема, є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі (ст. 10 Закону № 3723).

Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції (ст. 11 Закону № 3723).

Відповідно до ст. 2 Закону № 3723 посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Таким чином, конкретне коло службових повноважень (прав та обов'язків) визначається посадою державного службовця.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону № 3723, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Закон не містить чітких ознак діяння, яке слід кваліфікувати як порушення Присяги. Вищий адміністративний суд України неодноразово висловлював правову позицію, що суть порушення Присяги пов'язана з такими істотними проступками (вчинками) службовця, які повністю суперечать тому, що на нього покладено, підривають довіру до нього як носія влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій; незначні факти порушення, які суттєво не впливають на роботу органу, не можуть бути підставою для припинення державної служби за порушення Присяги.

Суд відзначає, що як порушення Присяги може бути кваліфіковано лише недотримання Конституції України та законів України, а не будь-яких нормативно-правових актів взагалі. Тому недотримання, в тому числі невиконання, порушення підзаконних нормативних актів (указів Президента України, постанов Кабінету міністрів України, наказів та розпоряджень Державної митної служби України та її органів) не становить порушення Присяги.

У разі порушення підзаконних нормативних актів дії посадової особи митних органів можуть бути кваліфіковані як дисциплінарне правопорушення, оскільки відповідно до п. 22 ДСМС України до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать, зокрема:

1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників;

2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України.

Порушенням Присяги є порушення державним службовцем зобов'язання сумлінно виконувати свої обов'язки, тобто несумлінне їх виконання.

Водночас, порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України (п. 21 ДСМС України).

Таким чином, невиконання або неналежне виконання посадовою особою митного органу своїх службових обов'язків є дисциплінарним порушенням, а несумлінне виконання обов'язків - порушенням Присяги. Різниця між цими складами правопорушень полягає в колі обов'язків (основні чи службові) та ставленні до них правопорушника (сумлінному чи несумлінному).

Обов'язками, несумлінне виконання яких є порушенням Присяги, є обов'язки, які зазначені в Законі "Про державну службу", тобто основні (загальні) обов'язки державних службовців.

Відповідно до вимог п. 22 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Закон України "Про Дисциплінарний статут митної служби України", згідно його Преамбули, визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, у тому числі керівників митних органів щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.

Відповідно до норм Закону України "Про Дисциплінарний статут митної служби України", службова дисципліна в митній службі України полягає в безумовному виконанні посадовими особами митної служби службових обов'язків, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності і централізації управління (ст. 1 Закону № 2805).

Порушення службової дисципліни -це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України (ст. 21 Закону №2805).

Діяння, визначені цим Статутом як порушення службової дисципліни, є дисциплінарними правопорушеннями (ст. 22 Закону № 2805).

Статтями 22 та 28 Дисциплінарного статуту митної служби України передбачено перелік діянь, які є порушеннями службової дисципліни і встановлено вичерпний перелік випадків, в яких до посадової особи митної служби може застосовуватися дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Аналізуючи наведені вище норми Конституції України та Закону України "Про Дисциплінарний статут митної служби України", суд дійшов висновку, що невиконання чи неналежне виконання посадовою особою митних органів службових обов'язків насамперед повинно кваліфікуватися як дисциплінарне правопорушення, а не як порушення Присяги державного службовця.

Водночас, чіткого розмежування діянь державних службовців які є порушенням присяги та підставою для припинення державної служби, як і діянь які є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності (у тому числі і для звільнення), чинне законодавство не містить.

Згідно з ст. 14 Закону України "Про державну службу» дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Конституційний Суд України у справі про відповідальність юридичних осіб (рішення від 30 травня 2001 року в справі № 1-22/2001), аналізуючи приписи пункту 22 статті 92 Конституції України, зазначив, що ця норма спрямована не на встановлення видів юридичної відповідальності. Цією нормою визначено, що винятково законами України мають врегульовуватися засади цивільно-правової відповідальності, підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. Загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну.

З огляду на викладене, звільнення з державної служби за порушення присяги є спеціально обумовленим видом відповідальності, на який не поширюються строки для застосування і зняття дисциплінарних стягнень.

З наведених вище положень чинного законодавства Суд робить висновок, що за неналежне (несумлінне) виконання посадових обов'язків, позивача, як державного службовця, може бути притягнуто як до дисциплінарної відповідальності, так і звільнено за порушення ним присяги.

Проте, на переконання Суду, щоб порушення могло бути кваліфіковане (визначене) як порушення присяги, воно повинно бути більш тяжким, більш суттєвим, ніж порушення щодо невиконання чи неналежного виконання службових обов'язків, яке є підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, зокрема і у вигляді звільнення.

Жодних обґрунтувань чому встановлені порушення не можуть бути визначені як дисциплінарний проступок, у чому полягає їх особлива тяжкість, а головне, доказів встановлення умисності допущених порушень та настання тяжких наслідків, які мали місце внаслідок допущеного порушення, у матеріалах справи немає.

В наказі № 2189-к від 24.11.2010 р. не зазначено, які вчинки позивача є перешкодою для перебування його на службі в митних органах, відсутні посилання на конкретні порушення позивачем вимог Закону України "Про державну службу".

Припинення державної служби за порушення Присяги на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою для припинення служби є порушення посадовою особою митної служби службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення заходів дисциплінарного впливу, аж до звільнення з митного органу, повинно бути належним чином мотивовано, що відповідачами зроблено не було.

В свою чергу, припинення служби ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" за неналежне виконання посадових обов`язків, що в розумінні Закону України "Про Дисциплінарний статут митної служби України" становить склад дисциплінарного правопорушення, позбавило позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень розділу 4 Закону України "Про Дисциплінарний статут митної служби України".

Згідно статті 31 Дисциплінарного статуту митної служби України застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.

Відповідно до положень п. 2.1 Порядку проведення службових розслідувань у митних органах України, спеціалізованих митних установах та організаціях, затвердженого Наказом Державної митної служби, від 29.07.2002 р. № 408 (чинного на час звільнення позивач) службове розслідування проводиться: у разі невиконання або неналежного виконання посадовими особами митної служби України службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду державі, підприємству, установі, організації, громадянинові чи об'єднанню громадян; у разі недодержання посадовими особами митної служби України законодавства про державну службу, про боротьбу з корупцією, а також при порушенні етики поведінки; на вимогу посадової особи митної служби України з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри. Відповідно до п.5.1. посадова особа митної служби України, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право в будь-який момент узяти в ньому участь, пояснювати факти, робити заяви, подавати відповідні документи і порушувати клопотання про залучення нових документів, вимагати додаткового вивчення пояснень осіб, причетних до справи. Рішення, прийняте за результатами службового розслідування, може бути оскаржено згідно із чинним законодавством. Відповідно до п. 6.1 в ході розслідування з'ясовуються причини й мотиви, що сприяли скоєнню порушення несумлінне ставлення до виконання службових обов'язків.

Суд вважає, що такому звільненню повинно було передувати службове розслідування відповідно до Порядку проведення службових розслідувань у митних органах України, спеціалізованих митних установах та організаціях, затвердженого Наказом Державної митної служби, від 29.07.2002 р. № 408 (чинного на час звільнення позивач).

Оскільки інших доказів порушення позивачем Присяги державного службовця відповідачами не надано, звільнення позивача проведене всупереч вимог Закону України "Про Дисциплінарний статут митної служби України".

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачі не довели що порушення позивачем своїх посадових обов'язків визначених у посадовій інструкції є порушенням присяги Державного службовця, а не підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та встановлених фактичних обставин справи, Суд дійшов висновку про прийняття наказу Державної митної служби України без дотримання вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України № 2189-к від 24.11.2010р. про припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір. Отже, порушене відповідачем право ОСОБА_1 на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом його поновлення на попередній посаді.

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середньомісячна заробітна плата позивача згідно довідки Львівської митниці (а.с.87) становила на день звільнення 3048,48 грн., середньодена - 141,79 грн. З часу звільнення з 25 листопада 2010 року по день постановлення судового рішення минуло 2 роки 5 місяців і 12 робочих днів. З урахуванням положень п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02. 1995р. №100 за час вимушеного прогулу позивачу належить до виплати 90107,40 грн. (29 міс.*3048,48 грн. + 12 робочих днів*141,79 грн.).

Згідно з ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць. З урахуванням наведеного, в частині поновлення ОСОБА_1 на попередній посаді та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 3048,48 гривень постанова суду виконується негайно.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України № 2189-к від 24 листопада 2010 року "По особовому складу" в частині припинення перебування на державній службі в митних органах з 25 листопада 2010 року ОСОБА_1, старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці № 1085-к від 25 листопада 2010 р. в частині оголошення наказу Державної митної служби України № 2189-к від 24 листопада 2010 року про припинення перебування на державній службі в митних органах з 25 листопада 2010 року ОСОБА_1, старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці.

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці з 25 листопада 2010 року. В частині поновлення на роботі постанова суду виконується негайно.

5. Стягнути з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 90107 (дев'яносто тисяч сто сім) гривень 40 (сорок) копійок (з утриманням податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування). В частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 3048 (три тисячі сорок вісім) гривень 48 (сорок вісім) копійок (з утриманням податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування) постанова суду виконується негайно.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 30 травня 2013р.

Головуючий суддя В.М.Кравчук

Суддя Р.П.Качур

Суддя Н.І.Сподарик