Рішення № 31503849, 29.05.2013, Нахімовський районний суд міста Севастополя

29.05.2013

НАХІМОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СЕВАСТОПОЛЯ _______________

Справа № 2704/8628/12

№ 2/765/71/13

Категорія 22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

29 травня 2013 року Нахімовський районний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Пекарініної І.А.

при секретарі - Карманові К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення, зустрічному позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення безстрокового сервітуту, встановлення солідарного обов'язку по користуванню домоволодінням,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до відповідачів, в якому просять суд усунути перешкоди в користуванні домоволодінням АДРЕСА_2, шляхом виселення останніх з домоволодіння без надання іншого житлового приміщення. Вимоги позову мотивовані тим, що позивачам на праві власності в порядку спадкування за заповітом від 12.09.2012 року належить по ? частці вказаного домоволодіння, яка належала ОСОБА_11, яка доводилася двоюрідною бабкою ОСОБА_2, прямої кровної спорідненості з ОСОБА_3 не мала, але у будинку є зареєстрованими та залишаються проживати родичі зі сторони колишнього власника житла та чоловіка ОСОБА_11, ОСОБА_12 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, зокрема його племінниця ОСОБА_4 та члени її сім'ї - дочка ОСОБА_5 та син ОСОБА_9, чоловік дочки - ОСОБА_7 та їх діти ОСОБА_8 та ОСОБА_6, яка є неповнолітньою. Також зареєстрований ОСОБА_10 який є колишнім чоловіком ОСОБА_5 Вказані особи підлягають виселенню з будинку оскільки колишній власник житла зі згоди якого були вселені та проживають відповідачі, помер ІНФОРМАЦІЯ_2, також померла ОСОБА_11 його дружина, на теперішній час домоволодіння має інших власників, які мають намір реалізувати свої повноваження власників житла, але позбавлені цієї можливості внаслідок проживання у будинку сторонніх осіб.

У заявлених зустрічних позовних вимогах позивачі просять суд встановити їм безстроковий безоплатний сервітут по праву користування домоволодінням АДРЕСА_2 та встановити солідарний обов'язок по користуванню домоволодінням, включаючи при необхідності проведення ремонтних робіт по утриманню будинку, оплату всіх необхідних обов'язкових платежів по користуванню та утриманню будинку, вказуючи на те, що позивачі ОСОБА_4 та члени її сім'ї - дочка ОСОБА_5 та син ОСОБА_9, діти дочки ОСОБА_8 та ОСОБА_6, з народження зареєстровані та мешкають у домоволодінні, були туди вселені та зареєстровані зі згоди ОСОБА_12 та ОСОБА_11; ОСОБА_4 взагалі постійно мешкає у домоволодінні з 1977 року разом з дочкою, будь-яких заперечень проти їх проживання попередні власники не висловлювали, між ними завжди були приязні стосунки, ОСОБА_11 за бажанням відвідувала домоволодіння та залишалася в ньому, обробляла город, позивачі мешкають у будинку на законних підставах як члени сім'ї власника житла. Іншого житла не мають.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що вимоги первісного позову обґрунтовані та підлягають задоволенню, у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.09.2012 року після смерті ОСОБА_11, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3, копії якого надані в матеріали справи, відповідно по ? частки кожний, право власності зареєстровано за ними в БТІ м. Севастополя.

Спадкодавцеві ОСОБА_13, домоволодіння належало на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.05.2002 року після смерті чоловіка - ОСОБА_12 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

Судом також встановлено, підтверджується поясненнями сторін та матеріалами справи, що до своєї смерті спадкодавці ОСОБА_12 та ОСОБА_11 більш 10-років кожний, постійно мешкали за адресою АДРЕСА_1 в належній їм квартирі.

Судом також встановлено, підтверджується поясненнями сторін, наданою в матеріали справи копією домової книги та довідками адресного бюро м. Севастополя, що відповідачі у різний час були зареєстровані, та крім ОСОБА_10, якій є колишнім чоловіком ОСОБА_5, тривалий час (ОСОБА_4 - з 1977 року) постійно мешкають у домоволодінні АДРЕСА_2.

В матеріали справи також надані звернення ОСОБА_11 до правоохоронних органів у серпні та вересні 2011 року, та відповіді за наслідками звернення та проведених перевірок, які свідчать про конфліктні взаємовідносини власника будинку ОСОБА_11 та ОСОБА_4, ОСОБА_5

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи не безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319 Цивільного Кодексу України).

Гарантуючі захист права власності закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 Цивільного Кодексу України.

Об'єктом права власності особи може бути, зокрема, житло - житловій будинок, садиба, квартира (статті 379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 Цивільного Кодексу України та ст. 150 Житлового Кодексу України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 156 Житлового Кодексу України з урахуванням положень ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.

Із зазначеного вище випливає, що виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а отже, припинення права власності особи на будинок припиняє право членів сім'ї на користування цим будинком.

Передбачаючи право власника житлового будинку (квартири) на відчуження цих об'єктів, закон не передбачає при цьому перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку (квартири) (на відміну від договору найму (оренди) житла, відповідно до ст. 810, 814 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 156 ЖК України, з урахуванням положень ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Натомість частина 4 ст. 156 Житлового Кодексу України передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку за умови збереження права власності на будинок цього самого власника, тобто при незмінності власника майна.

Посилання позивачів по зустрічному позову на норми ст. 64 Житлового Кодексу України до правовідносин сторін є помилковим, оскільки правове положення членів сім'ї власника будинку визначене ст. 156 Житлового Кодексу України й на них не поширюються дія ст. 64 ЖК, тому члени сім'ї власника будинку не можуть користуватися тими самими правами, які надаються членам сім'ї наймача.

Встановивши фактичні обставини справи й вимоги закону, суд прийшов до однозначного висновку про необхідність захисту прав позивачів згідно позовних вимог, оскільки тільки прийняття таких мір, як виселення відповідачів з будинку за адресою: АДРЕСА_2 судом, буде сумісним із правами, гарантованими Конвенцією про захист прав людини й основних свобод і Протоколами до неї, буде реально спрямовано на ефективний захист права власності.

У зв'язку з тим що ОСОБА_4 та члени її сім'ї - дочка ОСОБА_5 та син ОСОБА_9, чоловік дочки - ОСОБА_7 та їх діти ОСОБА_8 та ОСОБА_6, не набули самостійного права на житло на підставах передбачених законом (найм, оренда, внесення наймачем чи на підставі ордера тощо - ст. 810 ЦК, статті 61,64 ЖК), суд вважає що на вказаних осіб норми ст. 64 ЖК не поширюються, підстав для визначення порушення житлових прав осіб судом не встановлено, та немає підстав для їх захисту шляхом встановлення безстрокового сервітуту, встановлення солідарного обов'язку по користуванню домоволодінням.

Суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у задоволенні вимог про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_10, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_10 у будинку лише зареєстрований, іноді відвідує родину, постійно мешкає у Херсонській обл.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів по первісному позову на користь позивачів підлягає до відшкодування судовій збір в сумі 107,30 грн. сплачений ними до суду при поданні позову, відповідно до задоволених вимог.

У зв'язку з тим, що судовій збір при поданні зустрічного позову до суду позивачами був оплачений не у повному обсязі, з них на користь держави підлягає до сплати судовій збір в сумі 114,70 грн. відповідно до заявлених вимог про встановлення солідарного обов'язку по користуванню домоволодінням.

На підставі ст. 41, 47 Конституції України, ст. 11, 16, 316, 317, 319, 321, 383, 386, 391, 405 ЦК України, ст. 64, 150, 156 ЖК України, керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Усунути для ОСОБА_2, ОСОБА_3 перешкоди у користуванні домоволодінням АДРЕСА_2 з боку ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 шляхом виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з домоволодіння АДРЕСА_2.

У задоволенні позову до ОСОБА_10, відмовити.

У задоволенні зустрічного позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 судовій збір на користь позивачів в сумі 107 гривень 30 копійок, відповідно по 21 гривни 46 копійок з кожного.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь держави судовій збір в сумі 114 гривень 70 копійок, відповідно по 22 гривни 94 копійки з кожного.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд м.Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з моменту оголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя - підпис

Копія вірна

Суддя Нахімовського районного

суду міста Севастополя І.А. Пекарініна