Рішення № 31502901, 20.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.05.2013р. Справа № 5006/29/94/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Куньчик Е.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря», м.Харків

до Відповідача: Державного підприємства «Макіїввугілля», м.Макіївка, Донецька область

про: стягнення заборгованості у сумі 93 000,00грн., 5% річних у розмірі 13 287,53грн., інфляційних витрат у сумі 13 671,00грн.

за участю:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.11.2012р. по 05.12.2012р., з 05.12.2012р. по 18.12.2012р., з 02.01.2013р. по 23.01.2013р. та з 15.05.2013р. по 20.05.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря», м.Харків (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства «Макіїввугілля», м.Макіївка, Донецька область (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 93 000,00грн., 5% річних у розмірі 13 287,53грн., інфляційних витрат у сумі 13 671,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором №109 від 17.09.2009 року, щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору №109 від 17.09.2009р., протоколу розбіжностей, рахунку-фактури №1099 від 25.11.2009р., видаткової накладної №1515 від 25.11.2009р., довіреності на отримання матеріальних цінностей №573 від 24.11.2009р., претензії №2813 від 22.08.2012р., відповіді на претензію №01-14/2360 від 27.09.2012р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 536, 625, 655, 694 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 222 Господарського кодексу України, ст.ст. 5, 6 Господарського процесуального кодексу України.

06.11.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії правоустановчих документів Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря».

07.11.2012р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву №14/2491 від 05.11.2012р. в якому посилається на ст.625 Цивільного кодексу України якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, у відповідності зі ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Відповідно вищевикладеного у зв’язку зі скрутним фінансовим становищем ДП «Макіїввугілля» просить у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Відповідача суми 5% річних та індексу інфляційних витрат відмовити. Крім того Відповідачем надано належним чином засвідчені копії правоустановчих документів Державного підприємства «Макіїввугілля», та довідку №14/2491 від 05.11.2012р. за підписом головного бухгалтера, яка свідчить про те, що кредиторська заборгованість перед ПАО «Світло Шахтаря» станом на 30.10.2012р. складає 190 827,32грн., в тому числі за договором №109 від 17.09.2009р. – 93 000,00грн., за договором №121 від 19.10.2009р. – 45 327,32грн., за договором №128 від 17.11.2009р. – 52 500,00грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.11.2011р.

20.11.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано заперечення на відзив Відповідача №50-юр в якому зазначає, що включення процентів, які передбачено ст. 536 Цивільного кодексу України, ні до процентів як виду цивільно-правової відповідальності (ст. 625 Цивільного кодексу України), а отже до них не може бути застосовано приписи ст. 258 Цивільного кодексу України щодо позовної давності в один рік для стягнення неустойки (штрафу, пені). До того ж приписи ст.258 Цивільного кодексу України також не застосовуються щодо обчислення позовної давності в один рік в зв’язку з нарахуванням індексу інфляції за весь період прострочення виконання зобов’язань.

29.12.2012р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву в якому проти позовних вимог заперечує з наступних підстав. Щодо посилання Позивача на рахунок-фактуру №1099 від 25.11.2012 року відповідно до листа від 09.07.2007 року №31-34000-20/23-4579/4800 Міністерства фінансів України «Щодо документального оформлення операцій з виконання робіт та/або надання послуг» рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Таким чином посилання Позивача на рахунок-фактуру №1099 від 25.11.2012р. не може бути доказом підтвердження здійснення господарської операції. Щодо посилань Позивача на накладну №1515 від 25.11.2009 року, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Вказана накладна має у графі «Отримав», підпис який не має можливості ідентифікувати її, у зв’язку з відсутністю даних про посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції. Таким чином посилання Позивача на накладну №1515 від 25.11.2009 року також не може бути доказом підтвердження здійснення господарської операції.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 02.01.2013р. справу передано на розгляд судді Соболевій С.М.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 09.01.2013р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі зупинялось та поновлялось.

Представник Позивача у судове засідання 20.05.2013р. не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судове засідання 20.05.2013р. не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря» (Постачальник) та Державним підприємством «Макіїввугілля» (Покупець) було укладено договір №109, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов’язується виготовити та поставити Покупцю на умовах даного договору продукцію в асортименті, кількості, зазначеній у специфікації, а Покупець зобов’язується оплатити та прийняти продукцію на умовах даного договору.

Згідно п.1.2 договору сума даного договору складає 93 000,00грн. з урахуванням ПДВ.

У розділі 2 договору Сторони дійшли згоди щодо умов поставки та порядку розрахунків:

- Поставка продукції здійснюється в 30-ти денний строк (з можливо скороченим строком виготовлення з дня надходження 100% передплати на розрахунковий рахунок Постачальника (п.2.1 Договору);

- Оплата продукції здійснюється Покупцем шляхом перерахування 100% передплати за даним договором, відповідно виставленого рахунку-фактури та оплати заборгованості яка утворилась раніше. При надходженні передплати в першу чергу погашається заборгованість (п.2.2 Договору);

- у вигляді виключення, за згодою сторін, допускається відвантаження продукції без передплати, яку Покупець зобов’язаний оплатити за діючими на момент оплати цінами протягом 7 (семи) днів платіжним дорученням на розрахунковий рахунок Постачальника з дати поставки продукції або дати надання рахунку-фактури на оплату (п.2.8 Договору);

Згідно п.5.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання будь-якої з сторін прийнятих на себе за даним договором зобов’язань, вона несе відповідальність перед іншою стороною у відповідності з вимогами діючого законодавства України.

Відповідно п.5.5 договору за прострочення оплати отриманої продукції Покупець оплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої за період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також додатково проценти відповідно вимог ст.ст. 625, 694 Цивільного кодексу України у розмірі 5% від неоплаченої суми за весь час прострочення, починаючи з першого дня прострочення.

У пункті 6.1 договору встановлено, що строк дії договору з 17.09.2009 року по 31.12.2009 рік, а в частині проведення розрахунків за поставлену продукцію – до повного їх здійснення.

Відповідно пункту 1.2 статуту Публічне акціонерне товариство «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря» (надалі Товариство) є юридичною особою із новим найменуванням в результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту, які пов’язані із зміною найменування Відкритого акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря», що було створене відповідно до чинного законодавства України, і є його правонаступником.

Відповідно до протоколу розбіжностей до договору №109 від 17.09.2009р. сторони пункт 2.2 договору виключили.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на суму 93 000,00грн., що підтверджується накладною №1515 від 25.11.2009р., вказана накладна підписана з боку обох Сторін без зауважень.

Відповідачем вказаний товар отримано на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей №573 від 24.11.2009р.

Внаслідок цього обов’язок передачі Постачальником товару вважається виконаним.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість.

Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №2813 від 22.08.2012р. з вимогою здійснити оплату за поставлений товар у сумі 93 000,00грн.

Відповідач у відповіді №01-14/360 від 27.09.2012р. на претензію зазначив, що заборгованість у сумі 93 000,00грн. визнається, та буде погашена по мірі надходження грошових коштів.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору №109 від 17.09.2009р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 93 000,00грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар.

Твердження Відповідача, що накладна №1515 від 25.11.2009р. має у графі «Отримав», підпис який не має можливості ідентифікувати її, у зв’язку з відсутністю даних про посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції, у зв’язку з чим вказана накладна не може прийматись як належний доказ поставки, суд не приймає до уваги у зв’язку з наступним:

В матеріалах справи міститься видаткова накладна №1515 від 25.11.2009р. підписана з боку обох Сторін, у зв’язку з чим вона приймаються судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Відповідачем не надано до суду будь–яких письмових доказів, які б підтверджували той факт, що підпис здійснений не представником Відповідача.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 93 000,00грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 93 000,00грн. до матеріалів справи не надано, у зв’язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Державного підприємства «Макіїввугілля».

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов’язань за договором, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сторонами у договорі №109 від 17.09.2009р. пункт 5.5 договору визначений інший розмір процентів у розмірі 5% від неоплаченої суми за весь час прострочення, починаючи з першого дня прострочення.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 13 671,00грн., 5% річних від суми загального боргу складає 13 287,53грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме 13 671,00грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних дійшов висновку про часткове задоволення у сумі 13 277,65грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що у відповідності зі ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Відповідно вищевикладеного у зв’язку зі скрутним фінансовим становищем ДП «Макіїввугілля» просить у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Відповідача суми 5% річних та індексу інфляційних витрат відмовити.

Статтею 256 ЦК України, встановлений строк позовної давності –строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 ЦК України визначена спеціальна позовна давність, ч.1 ст. 258 ЦК України зазначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю; згідно з ч.2 п.1 позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відтак у статті 258 Цивільного кодексу України перелічено вичерпний перелік вимог до яких застосовується позовна давність в один рік, вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3% річних не є вимогами про стягнення неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак відсутні підстави для застосування строку позовної давності до вимог про стягнення 5% річних у розмірі 13 287,53грн., інфляційних витрат у сумі 13 671,00грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря», м.Харків до Державного підприємства «Макіїввугілля», м.Макіївка, Донецька область про стягнення заборгованості у сумі 93 000,00грн., 5% річних у розмірі 13 287,53грн., інфляційних витрат у сумі 13 671,00грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» (86119, м.Макіївка, вул.Радянська, 2, ЄДРПОУ 32442295, р/р 26005040000274 в Макіївській філії «УкрБізнесБанк», МФО 335980) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря» (61001, м.Харків, вул.Світло шахтаря, 4/6, ЄДРПОУ 00165712, р/р 26001301812233 в філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк у м.Харків», МФО 351458) заборгованість у розмірі 93 000,00грн., інфляційні витрати у сумі 13 671,00грн., 5% річних у сумі 13 277,00грн., судовий збір у сумі 2 398,96грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 20.05.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Т.М. Риженко

Повний текст рішення складено та підписано 21.05.13р.