Рішення № 31501997, 27.05.2013, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1291/13-цРІШЕННЯ

Іменем України

"27" травня 2013 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого Крімченко С.А.

при секретарі Костюк Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ " Лізінгова компанія " Автофінанс" про захист прав споживачів,-

Встановив:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення з нього сплачених на виконання недійсного ( нікчемного ) правочину - договору № 008104 фінансового лізингу від 05.02.2013 року кошти в розмірі 16500 грн . Мотивує тим, що 05.02.2013р.він уклав з відповідачем - ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» договір № 008104 фінансового лізингу з додатками.

Згідно п. 1.3 укладеного договору фінансового лізингу (надалі - договір) лізингодавець (відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (трактор МТЗ-892, зазначений у п. 1.1 договору та специфікації, що є додатком № 3 до договору) у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу ) на строк та на умовах, передбачених договором. Предмет лізингу є власністю лізингодавця (п. 1.5 договору) та придбається ним на своє ім'я за договором купІвлі-продажу у продавця автомобіля (п. 4.6 договору). Згідно ст. 9 договору він має право викупу предмету лІзиніу за окремим договором купівлі-продажу за умови сплати його повної вартості, а також інших заборгованостей, штрафних санкцій та збитків. Таким чином, предметом даного договору є придбання предмета лізингу відповідачем у свою власність та надання його у його користування за плату (різновид договору оренди).

Однак, умовами договору передбачені такі лізингові платежі (п. 1.7 ст. 1, ст. 8 договору):

- комісійна винагорода у розмірі 10% вартості предмета лізингу;

- аванс ціни предмета лізингу, який згідно розділу договору «визначення» є відшкодуванням

частини вартості предмета лізингу та сплачується на протязі 90 днів у розмірі не менше 50% вартості

предмета лізингу до моменту передання предмета лізингу у користування;

- комісію за передачу предмета лізингу у розмірі 3% вартості предмета лізингу.

Крім того він зобов'язаний сплачувати «другий лізинговий платіж» (п. 8.2.3 ст. 8 договору), який складається з:

- відшкодування вартості предмета лізингу;

- сплати відсоткової ставки за користування предметом лізингу;

- сплати комісії (маржі) за супроводження договору.

Як вбачається із наведених договірних умов, до отримання трактора у лізинг він повинен сплатити на користь відповідача не менше половини його вартості, перш ніж отримає його у користування, а після отримання у лізинг також відшкодовувати вартість трактора періодичними платежами. При ньому, власником трактора за договором купівлі-продажу з продавцем є відповідач, не зважаючи на те, що придбається він виключно за його кошти. Такі умови договору є очевидно несправедливими щодо нього, хоча й формально не виходять за рамки вимог Закону України «Про фінансовий лізинг».

Але порушення закону полягає у іншому, а саме:

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лІзингодавець наділений правом Інвестувати для придбання предмету лізингу як власні так і залучені та позичкові кошти. Отже, договірний обов'язок лізінгоодержувача при сплату 50% вартості предмета лізингу є залученням коштів для його придбання відповідно до назначених вище норм закону.

Однак, таке залучення коштів у правовідносинах лізингу із фізичними особами можливе лише за умови наявності відповідної ліцензії. Так, згідно ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами, зокрема, діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України.

Наведені обставини свідчать про незаконність діяльності відповідача, та про порушення його прав споживача, що передбачені п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якого права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо, зокрема, будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної Інформації про відповідну продукцію. Таке порушення його права споживача відповідачем полягає у приховуванні останнім інформації про відсутність у нього ліцензії для укладення зі ним договору з надання послуг фінансового лізингу та за відсутності законних підстав для укладання таких договорів із споживачами. Якби він володів цією інформацією, то не уклав би договір з відповідачем. Зазначене порушення права споживача також визначається законом як прояв нечесної підприємницької практики, яка вводить споживача в оману.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» визначається, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними.

Таким чином, цей Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає в т. ч. у введенні в оману споживачів стосовно характеру своєї діяльності, як такої що потребує ліцензування.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Вище наведена одна з підстав нікчемності укладеного договору, однак він є нікчемним і ще з однієї підстави, а саме:

Як було зазначено, правовідносини фінансового лізингу регулюються нормами ЦК України, зокрема, про лізинг та оренду (найм). Як вбачається із глави 58 ЦК України, яка має назву «Найм (оренда)» та до якої входить параграф 6 «Лізинг», договір лізингу являє собою різновид договору оренди (найму) та відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Так як предметом лізингу можуть бути різноманітні об'єкти, що віднесені законодавством до основних фондів (ст. 807 ЦК) то до правовідносин лізингу застосовуються норми, що регулюють оренду (найм) конкретного об'єкту.

Предметом лізингу укладеного з ним договору є трактор - наземний самохідний транспортний засіб, який відповідач зобов'язався передати йому у користування за плату на певний строк (визначення договору найму статтею 759 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягаг нотаріальному посвідченню. Але договір між ним та відповідачем укладено у простій письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір с нікчемним.

Таким чином, договір про фінансовий лізинг, укладений між ним та ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» є нікчемним з двох підстав - п. 2 ч. 1, п. 5 ч. 2, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів » та ст. 220 ЦК України.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих. що пов'язані з його недійсністю. У цьому разі кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

На виконання договору ним було сплачено на користь відповідача комісійну плату у розмірі 16500,00грн., яка підлягає поверненню.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав , просить його задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з явився, направив письмове клопотання про розгляд справи в його відсутність. Направив також письмове заперечення проти позову , в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову. Мотивує тим, що підтвердженням отримання Позивачем повної, необхідної, доступної та достовірної інформації про положення Договору є особисте підписання Позивачем кожної сторінки самого Договору та Заяви про повноту отриманої інформації ( копія додається), а отже було досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Отже, правочин сторонами укладено в письмовій формі, особисто підписаний позивачем та повноважною особою відповідача (копія доручення додається) та скріплений його печаткою. Таким чином, було дотримано усі вимоги, які ставляться чинним законодавством України (ст.ст. 202 та 203 Цивільного кодексу) до чинності правочину.Згідно Закону України "Про фінансовий лізинг " договір лізингу має бути укладений у письмовій формі .Але не вимагається нотаріальне посвідчення договору.

Відповідно до п. 1. З ст. 11 ЗУ «Про фінансовий лізинг» Лізингоодержувач має право вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках.

Умовами Договору передбачено, що у випадку розірвання даного Договору Лізінгоодержувачем до сплати останнім на рахунок Лізингодавця авансового платежу. Лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20 % від сплаченої суми авансових платежів. В такому випадку комісія за організацію даного Договору Лізингоодержувачу не повертається ( ст. 10.11. Договору ).

Оскільки позивачем не було сплачено на рахунок відповідача авансових платежів, а було сплачено лише комісію за організацію договору в розмірі 16 500 грн., яка є обов'язковою, по умовам Договору дана комісія не повертається взагалі.

Суд, заслухавши позивача , дослідивши матеріали справи, вважає що позов не підлягає задоволенню.

Закон України «Про фінансовий лізинг» визначає фінансовий лізинг як вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не меньше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг , найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

В судовому засіданні встановлено , що 05.02.2013р. позивач ОСОБА_1 уклав з відповідачем - ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» договір № 008104 фінансового лізингу з додатками.

Згідно п. 1.3 укладеного договору фінансового лізингу (надалі - договір) лізингодавець (відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (трактор МТЗ-892, зазначений у п. 1.1 договору та специфікації, що є додатком № 3 до договору, вартістю 165000 грн.) у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу ) на строк та на умовах, передбачених договором. Предмет лізингу є власністю лізингодавця (п. 1.5 договору) та придбається ним на своє ім'я за договором купІвлі-продажу у продавця автомобіля (п. 4.6 договору).

Відповідно до ст. 806 параграфу 6 «Лізинг» глави 58 «Найм (оренда) "1 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду ) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 759-786 параграфу 1 «Загальні положення про найм (оренду)»глави 58 «Найм (оренда)» ЦК України врегульовані відносини предмету договору найму, плати за користування, строку договору, правових наслідків неналежного виконання договорів тощо. При цьому загальні положення про найм (оренду), викладені в ст. 759-786 ЦК України не встановлюють вимог про обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів оренди або лізингу.

Згідно ст.799 параграфу 5 «Найм (оренда) транспортного засобу» глави 58 «Найм (оренда)» ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Проте, відповідно до ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

З наведеного вбачається, що договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам статей параграфу 6 «Лізинг» глави 58 «Найм (оренда)», параграфу1" Загальні положення про найм (оренду)» глави 58 «Найм (оренда)» ЦК України та ЗУ «Про фінансовий лізинг», які не містять вимог про обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів фінансового лізингу. При цьому, норма ст.799 Цивільного кодексу України міститься у параграфі 5 «Найм (оренда) транспортного засобу» глави 58 «Найм (оренда)який не регулює відносини фінансового лізингу.

Отже, відповідно до чинного законодавства України, зокрема ЦК України та ЗУ «Про фінансовий лізинг», яким повністю урегульовано такий вид економічної діяльності як фінансовий лізинг, і посилання позивача на норми ст. 799 ЦК України є безпідставними, оскільки передбачено, що фінансовий лізинг повністю регулюється спеціальним законом, а отже до договорів лізингу можуть застосовуватися загальні положення про найм (оренду) лише з урахуванням спеціальних особливостей , встановлених цим параграфом та законом.

Тому твердження позивача щодо недотримання обов язкового нотаріального посвідчення договору лізингу є безпідставним.

Крім того, позивач зазначає в позові , що відповідач не мав ліцензії на здійснення послуг з фінансового лізингу і відповідно ввів його в оману , уклавши з ним договір лізингу.

Але на укладеному сторонами договору ( титульній сторінці ) зазначено про наявність довідки Національної комісії , що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг ФЛ № 1217 від 11.09.2012 року про право ТОВ " Лізінгова компанія " Автофінанс" надавати послуги з фінансового лізингу . Копія такої довідки додана до письмового заперечення відповідача.

Встановлено і підтверджено позивачем в судовому засіданні , що ним було сплачено 16500 грн. ( 10% від вартості предмету лізингу ) комісії за організацію укладеного договору. Інших платежів позивачем не було здійснено. Згідно п.10.11 Договору у випадку розірвання даного Договору Лізінгоодержувачем до сплати останнім на рахунок Лізингодавця авансового платежу, Лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20 % від сплаченої суми авансових платежів. В такому випадку комісія за організацію даного Договору Лізингоодержувачу не повертається.

Тобто сплачена позивачем сума 16500 грн. як комісія за організацію договору лізингу не підлягає поверненню.

Керуючись Законом України " Про фінансовий лізинг" ,ст.ст. 759-786 ЦК України , ст.ст. 209 ,215 ЦПК України,-

Вирішив :

В позові ОСОБА_1 до ТОВ " Лізінгова компанія " Автофінанс" про повернення сплачених на виконання недійсного ( нікчемного ) правочину - договору № 008104 фінансового лізингу від 05.02.2013 року коштів в сумі 16500 грн. - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Крімченко С.А.