Постанова № 31501029, 20.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2013 р. Справа №805/5991/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:28 годин.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретарі Зайцевій Я.О.

за участю:

представника позивача - Стреблянського С.В.

представників відповідача - Савро А.Ю., Назаренко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехсервіс плюс» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність донарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 0000272230 від 11.04.2013 року та податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням № 0000262230 від 11.04.2013 року. Вказані рішення прийняті на підставі акту перевірки від 26.03.2013 року № 1972/22-4/23785618. Даний акт складено за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промтехсервіс Плюс» з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Шоковіта» за жовтень 2012 року.

Перевіркою було встановлено, порушення позивачем: ст. 1, ст. 2, ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п. 1, 2 ст. 1, п. 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05. 95 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704; п.п. 14.1.185, п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ТОВ «Промтехсервіс Плюс» безпідставно сформовано податковий кредит за жовтень 2012 року за рахунок сум ПДВ по податковій накладній, отриманій від підприємства ТОВ «Шоковіта» на суму 9071 грн., за непідтвердженою господарською операцією з ТОВ «Промтехсервіс Плюс» при придбанні послуг; п.п. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ТОВ «Промтехсервіс Плюс» безпідставно віднесено до складу витрат у податковій декларації з податку на прибуток за 2012 рік суми валових витрат по податковій накладній отриманій від ТОВ «Шоковіта» за непідтвердженою господарською операцією з ТОВ «Промтехсервіс Плюс» та не підтвердженням факту придбання послуг у розмірі 45355 грн. та заниження податку на прибуток за 2012 рік на суму 9525 грн.

Такий висновок податковий орган робить виходячи з наявності ознак фіктивності угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Шоковіта».

Позивач не згодний з такими висновками податкового органу, а також з рішеннями прийнятими відповідачем, оскільки всі спірні операції відображені в бухгалтерському обліку позивача з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Окрім цього, позивач посилається на те, що усі витрати по виконанню угоди, яку відповідач вважає такою, що не спрямована на реальне настання правових наслідків, повністю підтверджуються первинними документами.

Посилаючись на вказані обставини позивач просить суд, визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000272230, № 0000262230 від 11.04.2013 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували та пояснили, що податкові повідомлення-рішення прийняті у зв'язку з порушенням позивачем вимог податкового законодавства. Відповідно до отриманого від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська акту від 21.12.2012 року № 7206/224/33421689 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Шоковіта» під час здійснення господарських відносин з БПП «Сура» за період вересень 2011 року, ТОВ «Компанія «Хімагросервіс» за період листопад 2011 року встановлено, що за юридичною адресою підприємство ТОВ «Шоковіта» відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь-які інших первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Шоковіта» та проведених заходів встановлено відсутність, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. ТОВ «Шоковіта» за період вересень, листопад 2011 рік сформовано податковий кредит на загальну суму 3 902 624,95 грн. від підприємств СПП «Сура», ТОВ «Компанія «Хімагросервіс», якими надано податкову звітність шляхом маніпулювання, а саме: у зазначених підприємствах взагалі відсутній податковий кредит згідно наданих розрахунків коригування, задекларувавши податкові зобов'язання здійснювали повернення передплат неіснуючим контрагентам. Отже, в ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Шоковіта» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. У зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та витрат з податку на прибуток, у ТОВ «Шоковіта» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям. В ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту, встановлена відсутність реальної можливості надання послуг ТОВ «Шоковіта» підприємству ТОВ «Промтехсервіс Плюс».

Посилаючись на вказані обставини, представники відповідача в судовому засіданні просили суд відмовити позивачу у задоволені позову повністю.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехсервіс Плюс» - є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Макіївської міської ради 24.11.1995 року, перебуває на податковому обліку в Макіївській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби, як платник податків.

26 березня 2013 року Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Промтехсервіс Плюс» з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Шоковіта» за жовтень 2012 року.

За наслідками перевірки було складено акт № 1972/22-4/23785618 від 26 березня 2013 року.

Перевіркою встановлені наступні порушення:

ст. 1, ст. 2, ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

п. 1, 2 ст. 1, п. 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05. 95 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704; п.п. 14.1.185, п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ТОВ «Промтехсервіс Плюс» безпідставно сформовано податковий кредит за жовтень 2012 року за рахунок сум ПДВ по податковій накладній, отриманій від підприємства ТОВ «Шоковіта» на суму 9071 грн., за непідтвердженою господарською операцією з ТОВ «Промтехсервіс Плюс» при придбанні послуг;

п.п. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ТОВ «Промтехсервіс Плюс» безпідставно віднесено до складу витрат у податковій декларації з податку на прибуток за 2012 рік суми валових витрат по податковій накладній отриманій від ТОВ «Шоковіта» за непідтвердженою господарською операцією з ТОВ «Промтехсервіс Плюс» та не підтвердженням факту придбання послуг у розмірі 45355 грн. та заниження податку на прибуток за 2012 рік на суму 9525 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач робить такі висновки виходячи з того, що в порушення зазначених вимог закону встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

За результатами перевірки податковий орган нарахував позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 0000272230 від 11.04.2013 року та податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням № 0000262230 від 11.04.2013 року

Суд не погоджується з такою позицією податкового органу, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до договору від 1 жовтня 2012 року про надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту спецавтотранспорта, укладеного між ТОВ «Промтехсервіс Плюс» (Замовник) та ТОВ «Шоковіта» (Виконавець) у порядку та на умовах, визначених цим Договором, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги по технічному обслуговуванню та поточному ремонту спецавтотранспорту замовника на території виробничо-технологічного комплексу замовника за адресою: Донецька область, м. Макіївка-10, вул. Советська, 1.

Відповідно до умов п. 3.1 цього договору, виконавець складає акт виконаних робіт та разом з результатами надання послуг надає його замовнику для підписання.

Відповідно до п. 4.2 договору, усі суми, що підлягають сплаті за цим договором, сплачуються в безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця.

Ціна договору складається з сум усіх актів виконаних по цьому договору робіт та рахунків фактур на запасні частини (п. 4.3 договору).

Сплата послуг за договором здійснюється протягом 10 робочих днів від дати підписання сторонами акту виконаних робіт, при умови отримання від виконавця відповідного рахунку фактури. (п. 4.4 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору, сторони домовились, що цей договір вступає в силу з дати його укладення і до 31.12.2012 року включно. Якщо на дату закінчення строку дії цього договору які-небудь зобов'язання сторін невиконані, вони залишають в силі до їх повного виконання.

На підтвердження виконання умов цього договору, позивач надав також до суду: акт виконаних робіт на суму 45 354,24 грн., у тому числі ПДВ 9 070,85 грн.; податкову накладну № 1679 від 21.10.2012 року, видану ТОВ «Шоковіта» позивачу на суму на суму 45 354,24 грн., у тому числі ПДВ 9 070,85 грн.; виписку банку з рахунку позивача, щодо проведення операцій сплати на адресу ТОВ «Шоковіта»; картку рахунку по контрагенту ТОВ «Шоковіта».

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до приписів п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Отже, згідно норм чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податку залежить від їх оплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та одержання належним чином оформленої податкової накладної.

Крім того, виходячи з наведенного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, згідно норм чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податку залежить від їх оплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та одержання належним чином оформленої податкової накладної.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Стосовно визначення витрат при обчисленні податку на прибуток, відповідно до приписів п.п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 Кодексу).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ - це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача вищеперелічені первинні документи, а саме: договір про надання послуг, акт виконаних робіт; податкова накладна; виписка банку з рахунку позивача; картка рахунку, підтверджують виконання умов договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Шоковіта».

Крім того, факт дійсного виконання умов цього договору підтверджується довідкою з ЄДРПОУ, відповідно до якої до основних видів діяльності позивача відносяться: оренда будівельної техніки з оператором, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Позивачем також до суду було надано техпаспорти автомобілів, що знаходяться у власності позивача, а саме:

Краз моделі 250 Вантажний автокран, рік випуску 1994;

Зил моделі 3575А на шасі 133 гя, рік випуску 1987;

Зил моделі 431410 АГП 22 ЗНГ вантажний автопідйомник, рік випуску 1993;

Зил моделі 431410 АГП 22 ЗНГ вантажний автопідйомник, рік випуску1987;

Зил моделі 431410 автопідйомник АГП - 22, рік випуску 1987.

Вказане підтверджує, що позивач здійснює господарську діяльність відповідно до визначених у статутних документах видів діяльностей та підтверджує факт реального виконання умов договору, який ставиться під сумнів податковим органом.

Отже, перевіривши надані докази, суд не має сумнівів, стосовно дійсності виконання умов договору від 1 жовтня 2012 року, укладеного між позивачем до ТОВ «Шоковіта».

Суд не приймає посилання відповідача на те, що у контрагента позивача відсутні трудові ресурси та інші основні засоби для введення господарської діяльності, а також, що підприємство контрагента не декларувало податкові зобов'язання, з огляду на те що позивач, як платник податку на додану вартість на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення його права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справі, а ні у відношенні позивача, а ні у відношенні керівника ТОВ «Шоковіта» не було порушено кримінально справу та не виносився вирок, щодо встановлення вини вказаних осіб.

Посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Таким чином, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Разом із тим, заявляючи вимогу про визнання протиправними спірних податкових повідомлень-рішень та, водночас, про їх скасування, позивачем не враховано, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним. Наслідком висновку про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень є його скасування. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення суб'єкту владних повноважень виключає вимогу про скасування цього ж рішення, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають.

Враховуючи викладене, а також те, що приписами ст. 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу, суд з урахуванням приписів ст. 11 КАС України задовольняє позовні вимоги шляхом скасування податкових повідомлень-рішень.

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехсервіс плюс» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби № 0000272230, № 0000262230 від 11.04.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехсервіс плюс» витрати по сплаті судового збору у сумі 233 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 20 травня 2013 року.

Повний текст постанови складено 25 травня 2013 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Суддя Галатіна О.О.