Постанова № 31500974, 22.05.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22 травня 2013 року 14 год. 55 хв. Справа № 808/3441/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Шмаріні І.О., за участю представника позивача - Балєвої Г.О. (довіреність від 07 лютого 2013 року) представника відповідача 1 - Драча В.М. (довіреність від 07 лютого 2013 року), представника відповідача 2 - Сергієнко Т.С. (довіреність від 04 лютого 2013 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Хортиця» до Державної податкової служби у Запорізькій області та Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

29 березня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Хортиця» (далі іменується - позивач) до Державної податкової служби у Запорізькій області (далі іменується - відповідач 1) та Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі іменується - відповідач 2), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 №0000472211 про застосування санкції у вигляді штрафу в розмірі 9525 грн. 80 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить приписам частини 3 статті 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про порушення ним приписів пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі іменується - Закон України №265/95-ВР).

Ухвалою судді від 01.04.2013 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

22.05.2013 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання також прибули представники відповідачів, підтримали, викладену в письмових запереченнях на адміністративний позов, правову позицію щодо предмета спору та просили суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 22.05.2013.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Хортиця», пройшов процедуру державної реєстрації, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV; зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100086912 від 03.01.2008; та здійснює господарську діяльність на підставі ліцензії серії АЕ №132307, виданої Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Запорізькій області, на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (а.с. 91-106).

На підставі наказу керівника Державної податкової служби у Запорізькій області «Про проведення фактичної перевірки» від 27.03.2013 №105 (а.с. 6), фахівцями контролюючого органу проведена фактична перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Хортиця», за результатами якої складено акт (довідка) фактичної перевірки від 28.02.2013 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 8).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР.

На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2013 року №0000472211, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу на суму в розмірі 9525 грн. 80 коп. (а.с. 17).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених контролюючим органом в Акті перевірки від 28.02.2013, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

За приписами пункту 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до статті 6 Закону України №265/95-ВР, облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Стаття 20 Закону України №265/95-ВР визначає, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно преамбули Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі іменується - Закон України №996-XIV), цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України №996-XIV, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Відповідно до приписів частин 1, 2 та 5 статті 8 Закону України №996-XIV, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації; питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів; підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, та обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Суд зазначає, що норма статті 3 Закону України №265/95-ВР не визначає вимог до ведення обліку товарів, а являється відсилочною. При чому, в Акті перевірки контролюючим органом не наведено жодних посилань на порушення позивачем порядку обліку товарних запасів, визначених Законом України №996-XIV або ж Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044, відповідно до якого придбані (отримані) або вироблені записи зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.

При цьому законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання повинні знаходитись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону України №996-XIV покладено на уповноважену особу.

Судом встановлено, що під час проведення фактичної перевірки господарської одиниці 28.02.2013, на місці перебував працівник товариства - бармен, який реалізував товар - коньяк Таврія в кількості 100 грамів на суму в розмірі 38 грн. 00 коп., та надав фіскальний чек на дану суму (а.с. 166). На вимогу перевіряючих про надання первинних документів, що підтверджують облік товарно-матеріальних цінностей, бармен надав пояснення, що такі документи знаходяться в кабінеті директора та головного бухгалтера, які на час перевірки були відсутні (а.с. 166).

Працівники податкового органу надали працівнику ресторану - бармену письмове запрошення з вимогою прибуття до контролюючого органу 01.03.2013 представника товариства та надання документів, що підтверджують облік товарно-матеріальних цінностей (а.с. 7).

Судом встановлено, що 01.03.2013 до контролюючого органу прибув представник платника податків Шкурко О.А. та надав перевіряючим первинні документи: накладні, товарно-транспортні накладні та книгу обліку.

В подальшому позивач подав до відповідача 1 письмові заперечення до Акта перевірки від 04.03.3013 (а.с. 12), за результатами розгляду яких надана відповідь від 12.03.2013 з посиланням на правомірність висновків Акту перевірки (а.с. 13). Позивач надав пояснення про те, що на момент проведення перевірки бухгалтер перебував у відпустці на підставі наказу директора ТОВ «Ресторан «Хортиця» від 28.02.2013 (а.с. 71), а директор був відсутній на місці через хворобу його двох дітей (а.с. 72). Такі ж пояснення надав і працівник ресторану - бармен під час проведення перевірки.

В судовому засіданні представник відповідача 2 пояснив, що представник товариства, який з'явився на запрошення податкового органу 01.03.2013, надав не всі документи, які вимагались від платника податків, а саме: акт інвентаризації та контрольні стрічки не були надані.

Суд зазначає, що матеріали справи містять копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, які також були надані перевіряючим, що підтверджують факт ведення господарською одиницею обліку товарних запасів, номенклатура товарів у яких відповідає номенклатурі товарів, вказаних у описі товарів, що знаходились на реалізації 28.02.2013 при проведенні перевірки. Зокрема, у видатковій накладній від 22.12.2011 №29-0020948 (а.с. 121) міститься найменування товару - коньяк Таврія, 100 грамів якого було реалізовано 28.02.2013 під час фактичної перевірки.

Відтак, посилання податкового органу на порушення позивачем приписів пункту 12 статті 3 №265/95-ВР в частині здійснення продажу товарів, які не відображені в обліку, є безпідставними та необґрунтованими.

Аналізуючи вказані вище норми законодавства, суд приходить до висновку про відсутність порушення позивачем порядку обліку товарних запасів, оскільки останній здійснював реалізацію товарів через зареєстрований реєстратор розрахункових операцій, придбання товарів здійснювалось в безготівковій та безготівковій формах з отриманням податкових накладних, переміщення товарів здійснювалось згідно товарно-транспортних накладних, а товар заносився до книги обліку.

Щодо вимоги контролюючого органу про необхідність надання платником податків інвентаризаційних актів, суд зазначає, що такі акти не являються первинними документами в розумінні приписів Закону України №996-XIV. Позивачем надано податковому органу всі належні первинні документи, які свідчать про належне ведення останнім обліку товарних запасів.

Крім того, матеріали перевірки не дають можливості з'ясувати яким чином відповідачем було встановлено ціну реалізації товару, яка була базою для обчислення штрафних санкцій, спосіб встановлення фактів реалізації не облікованих товарів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів контролюючого органу та протиправність спірного рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 15 березня 2013 року №0000472211.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Хортиця» (ідентифікаційний код 34373795) суму сплаченого судового збору в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 (сімдесят) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М.Недашківська