Постанова № 31498140, 21.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2013 року 14:00 Справа№ 826/2509/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Інвестиційний Банк" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податковох повідомлень-рішень №0000932231, №0000922231 від 27.11.2012 Суддя Смолій І.В.

Секретар судових засідань Колесник І. Ю.

Представники:

Від позивача: Западнюк М.А. - п/к(дов.від 14.06.12р. № 1827/0/2-12)

Степура В.С. - п/к(дов.від 06.03.13р. № 885/1/12-13)

Від відповідача: Яфонкін Є.А. - п/к (дов.від 02.04.13р. № 3110/9/10-034)

Сидоренко О.П. - п/к (дов.від 18.03.13р. № 2559/9/10-034)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне Акціонерне товариство «Перший Інвестиційний Банк» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень №0000932231, №0000922231 від 27.11.2012 р.

Ухвалою суду від 04.03.13р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання 21.05.13р. з'явились сторони.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог посилався на обставини викладені в позовній заяві та додатково подані докази.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив, в обґрунтування заперечень посилався на обставини викладені в акті перевірки та письмових запереченнях.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки від 08.11.2012 р. №912-22-3-26410155.

На підставі висновків акта перевірки 27.11.2012 р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

1. податкове повідомлення-рішення №0000932231 від 27.11.2012 р., яким встановлено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за III - IV квартал 2011 р. у розмірі 33 859 670, 00 грн. і за 1 півріччя 2012 р. у розмірі 8 222 622, 00 грн.

2. податкове повідомлення-рішення №0000922231 від 27.11.2012 р., яким встановлено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій (код платежу 30 11020600) 1 169 124, 50 (один мільйон сто шістдесят дев'ять тисяч сто двадцять чотири грн. 50 коп.), з якого за основним платежем 1 156 403,00 (один мільйон сто п'ятдесят шість тисяч чотириста три грн. 00 коп.) та за штрафними (фінансовими) санкціями 12 721, 50 грн. (дванадцять тисяч сімсот двадцять одна грн. 50 коп.)

За наслідками процедури адміністративного оскарження, вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, скарги без задоволення.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, при цьому, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000932231, №0000922231 від 27.11.2012 р. повністю.

Стосовно позовних вимог про скасування податкових повідомлень рішень №0000932231, №0000922231 від 27.11.2012 р. суд зазначає про наступне.

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 08.11.2012 р. №912-22-3-26410155 висновок податкового органу, а саме:

- порушення вимог п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4, п.п. 7.9.7 п.7.9 ст.7, п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого позивачем було завищено валовий дохід за ІV квартал 2010 р. - 31 950 000, 00 грн. та занижено валовий дохід за І квартал 2011 р. - 31 950 000, 00 грн. від проведення операцій з передачі права вимоги зобов'язань за фінансовими кредитами;

- порушення п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем неправомірно включено до валових витрат суму в розмірі 36 994 215, 00 грн. в ІV кварталі 2010 р. від проведення операцій з передачі права вимоги зобов'язань за фінансовими кредитами;

- порушення п.135.1, пп.135.4.2, п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п. 153.5 ст.153 Податкового кодексу України банківська установа неправомірно включила до валового доходу суму у розмірі 21 040 320, 00 грн. в ІІ кварталі 2011 р. від проведення операцій з передачі права вимоги зобов'язань за фінансовими кредитами;

- порушення пп. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» включено до складу витрат у ІІ кварталі витрати, щодо яких не надано первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених Кодексом, а саме суму в розмір 22 327 858, 00 грн. від проведення операцій з передачі права вимоги зобов'язань за фінансовим кредитом.

Як вбачається з матеріалів справи 30.12.2010 р. між ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» (первісний кредитор) та ТОВ «Нова фінансова компанія» (новий кредитор) були укладені договори відступлення права вимоги, а саме:

1) договір відступлення права вимоги за кредитним договором №52/0711-КФ від 05.12.2007 р. (далі договір 1), предметом якого є те, що первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор приймає право вимоги первісного кредитора та стає кредитором за кредитним договором №№52/0711-КФ від 05.12.2007 р. зі всіма змінами та доповненнями до нього укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_7. Згідно з п.3 договору 1 сторони досягли згоди, що вартість права вимоги, що відступається за кредитним договором №52/0711-КФ від 05.12.2007 р., складає 20 196 397, 46 грн.;

2) договір відступлення права вимоги за кредитним договором №53/0711-КФ від 05.12.2007 р. (далі договір 2), предметом якого є те, що первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор приймає право вимоги первісного кредитора та стає кредитором за кредитним договором №№53/0711-КФ від 05.12.2007 р. зі всіма змінами та доповненнями до нього укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_8. Згідно з п.3 договору 2 сторони досягли згоди, що вартість права вимоги що відступається, за кредитним договором №53/0711-КФ від 05.12.2007 р., складає 12 898 621, 55 грн.

Згідно з абз.3 п.1 Договору 1 та Договору 2 сторони передбачили, що з моменту належного виконання Новим кредитором зобов'язання вказаного в п.4.1. Договору, первісний кредитор втрачає будь-які права вимоги до Боржника та перестає бути стороною за кредитним договором.

Зобов'язання по оплаті вартості відступлення права вимоги за договором 1 та договором 2 виконані ТОВ «Нова фінансова компанія» 30.12.2010 р. шляхом перерахувала на рахунок Банку частину грошових коштів в розмірі 306 497, 46 грн. та 838 521, 55 грн. відповідно, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Згідно з умовами договору 1 та договору 2 сторони погодили, що право вимоги вважається відступленим первісним кредитором та відповідно набутим новим кредитором, з моменту отримання первісним кредитором від нового кредитора частини грошових коштів зазначених у п.4.1 договорів.

Щодо висновків відповідача про те, що ТОВ «Нова фінансова компанія» набула прав та обов'язків за договором 1 та договором 2 лише після підписання акту прийому-передачі оригіналів документів, суд повідомляє про таке.

Як було встановлено у судовому засіданні ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.09.2011 р. у справі №6-715/11 за позовом ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором №52/0711-КФ від 05.12.2007 р., (що набрала законної сили 08.12.2011 р.) було здійснено заміну сторони виконавчого провадження - стягувача ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» на правонаступника ТОВ «Нова фінансова компанія».

В свою чергу зміна сторони у зобов'язанні за договором про відступлення права вимоги за кредитним договором №53/0711-КФ від 05.12.2007 р. підтверджується ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2011 р. у справі №6-236/11 та 6/233/11 (2-682-1/10), за позовом ПАТ «Перший Інвестиційний Банк», (що набрала законної сили 12.03.2011 р.). Згідно з якою відбулася зміна сторони виконавчого провадження - стягувача ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» на правонаступника ТОВ «Нова фінансова компанія».

У відповідності до ст. 72 КАСУ обставини, що встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки, з заявою про зміну сторони як до Печерського районного суду м. Києва так і до Солом'янського районного суду м. Києва звертався, саме позивач (про що зазначено у самих ухвалах), то данні обставини справи мають для суду преюдиційне значення. Тобто їх преюдиційність застосована на юридичному механізмі набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно до якого виникає заборона оспорювати в іншому процесі встановлені у цих ухвалах факти.

Таким чином, оскільки між ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» та ТОВ «Нова фінансова компанія» було вчинено господарські операції щодо дій спрямованих на відступлення права вимоги за кредитними договорами №52/0711-КФ від 05.12.2007 р. та №53/0711-КФ від 05.12.2007 р., а саме перерахування ТОВ «Нова фінансова компанія» частини грошових коштів у відповідності до Договору 1 та Договору 2, тому і права за вищезазначеними договорами у повному обсязі перейшли до ТОВ «Нова фінансова компанія» в день перерахування коштів.

Суд зазначає, що на час укладення (30.12.2010 р.) договору 1 та договору 2 був чинний Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР.

Операції з відступлення права вимоги відносяться до операцій особливого виду, що регулюються пп.7.9.7 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Наявні у справі документи засвідчують, що право вимоги боргу за Договором 1 та Договором 2 перейшло до Нового кредитора (ТОВ «Нова фінансова компанія») в момент виконання ним умов п.4.1 Договорів, а саме 30.12.2010 р., а отже відступлена сума заборгованості за основним боргом та процентами списана з рахунків обліку такої заборгованості у первісного кредитора (позивач) та на підставі п.7.9.7 та п.11.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР включена до валових витрат платника.

Відповідно до п.11.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» включив до складу валового доходу вартість права вимоги, що відступлена у сумі 33 095 019,01 грн.

Стосовно висновку відповідача, щодо неправомірного включення позивачем при відступленні права вимоги витрат в ІV кварталі 2010 р. до складу валових витрат в зв'язку з не наданням первинних документів, які б надавали право враховуючи пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включити до складу валових витрат вказані вище витрати суд повідомляє про наступне.

Статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено податкові періоди, а також дату збільшення валових доходів та витрат, але нічого не вказано про те, що відноситься до розрахункових, платіжних документів. Оскільки, чинним податковим законодавством не встановлено ні переліку, ні вимоги до первинних документів податкового обліку, то звертаючись до норм бухгалтерського обліку, а саме Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 р. №966-ХІV приписами п.2 ст.3 якого зазначено, що «Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку».

Враховуючи загальну економічну сутність договорів про відступлення права вимоги, Договір 1 та Договір 2 є первинними документами, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, а отже мають всі ознаки здійснення господарської операції, яка повинна бути відображена в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому була здійснена. Дані договори не передбачають обов'язкового складання додаткових первинних документів, а саме акту передавання права вимоги.

За таких обставин позивачем податковий облік операцій з відступлення права вимоги вівся у відповідності до п.п.4.1.2 п.4.1ст.4, п.п.7.9.7 п.7.9 ст.7, п.11.2, п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР із змінами і доповненнями.

Щодо висновків відповідача про допущені позивачем порушення Податкового кодексу України суд зазначає про таке.

Перевіркою було встановлено, що 31.05.2011 р. між позивачем, ТОВ «Нова фінансова компанія» та ОСОБА_9 було укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором №07/0811-КФ від 25.01.2008 р. (далі договір 3), предметом якого є те, що первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор приймає право вимоги первісного кредитора та стає кредитором за кредитним договором №07/0811-КФ від 25.01.2008 р. зі всіма змінами та доповненнями до нього укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_9. Згідно з п.3 договору 3 сторони досягли згоди, що вартість права вимоги що відступається, за кредитним договором №07/0811-КФ від 25.01.2008 р., складає 21 040 320, 16 грн.

Згідно з абз.3 п.1 Договору 3 сторони передбачили, що з моменту належного виконання Новим кредитором зобов'язання вказаного в п.4 Договору, первісний кредитор втрачає будь-які права вимоги до Боржника та перестає бути стороною за кредитним договором.

Зобов'язання по оплаті вартості відступлення права вимоги за договором 3 виконані ТОВ «Нова фінансова компанія» 31.05.2011 р. шляхом перерахувала на рахунок Банку грошових коштів в розмірі 21 040 320, 16 грн., що підтверджується матеріалами справи, та не заперечується відповідачем.

Згідно з умовами договору 3 сторони погодили, що право вимоги вважається відступленим первісним кредитором та, відповідно, набутим новим кредитором, з моменту отримання первісним кредитором від нового кредитора грошових коштів, зазначених у п.4 договору 3.

Висновки відповідача про те, що право вимоги за договором 3 було фактично передано новому кредитору лише після підписання акту прийому-передачі оригіналів документів не приймаються судом, оскільки такий висновок не відповідає приписам ст..512, 514 Цивільного кодексу України, де зазначено, що кредитор у зобов'язані може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявні у справі документи засвідчують, що право вимоги боргу за Договором 3 перейшло до Нового кредитора в момент виконання ним умов п.4 Договору 3, а саме 31.05.2011 р., а отже відступлена сума заборгованості за основним боргом та процентами списана з рахунків обліку такої заборгованості у первісного кредитора (позивач) та на підставі ст.138 та п.153.5 ст.153 Податкового кодексу України включена до валових витрат позивача.

Суд зазначає, що на час укладення договору 3 набрав чинності Податковий кодекс України.

Операції з відступлення права вимоги відносяться до операцій особливого виду.

Враховуючи загальну економічну сутність договору про відступлення права вимоги, та ґрунтуючись на умовах конкретного договору (абз.3 п.1, п.4, п.5), Договір 3 є первинним документом, який викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, а отже має всі ознаки здійснення господарської операції, яка повинна бути відображена в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому була здійснена.

Таким чином, на підставі п. п.135.1, пп.135.4.2 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.1, п.138.4 ст.138, п.153.5 ст.153 Податкового кодексу України Банком правомірно відображено доходи в сумі 21 040 320,16 грн. та витрати в сумі 22 327 858,00 грн.

Щодо висновків відповідача, що до складу витрат в ІІ кварталі 2011 р. включено витрати, щодо яких не надано первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених Кодексом, суд зазначає про наступне.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.44.1. ст.44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення відповідних витрат понесених платником податків до складу його валових витрат, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

(Аналогічної думки притримується Вищий Адміністративний суд України в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 р.)

Під час огляду та дослідження первинних документів (договору), поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з ТОВ «Нова фінансова компанія», судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд приходить до висновку, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Нова фінансова компанія», оформлені належними первинними документами - договорами.

За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В той же час, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів для обґрунтування представленої ним позиції.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно доКонституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Перший Інвестиційний Банк" задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва ДПС від 27.11.12р. №0000932231 та від 27.11.12р. № 0000922231.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 294,00 грн. на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Інвестиційний Банк" за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя І.В. Смолій