Постанова № 31498129, 16.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2013 року 13:60 Справа№ 826/5703/13-а

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АСК-комплекс»доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПСпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000402260 від 11.03.2013 року

Суддя Смолій І.В.

Секретар судових засідань Колесник І. Ю.

Представники:

Від позивача: Діденко Н.О.

Від відповідача: Пасулька О.М.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.05.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000402260 від 11.03.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2013р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду по суті на 16.05.2013р.

В судове засідання 16.05.13р. з'явились сторони.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов та в акті перевірки.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК-комплекс» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТД Продсервісторг-плюс» за період - березень, квітень 2012р. За результатами перевірки складено акт від 22.02.13р. № 800/2260/33495327 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1, ст.201 Податкового Кодексу України та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних затвердженого Наказом ДПА України від 21.12.10р. № 969, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 317 100,00грн. в тому числі за березень 2012 року 103 800,00грн. та за квітень 2012р. в сумі 213 300,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва 11.03.13р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000402260 яким за позивачем визначено суду зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 396 375,00грн. в тому числі 317 100,00грн. за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 79 275,00грн.

Позивач вважає таке рішення податкового органу неправомірним та не обґрунтованими, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання щодо підставності позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до висновків податкового органу викладених у акті перевірки підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість слугували висновки щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту коштів сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «ТД Продсервісторг-плюс», оскільки правочини укладені позивачем з таким контрагентом укладені без мети настання реальних наслідків на переконання податкового органу є нікчемними.

Як вбачається з акту проведеної перевірки та пояснень представника відповідача наданих ним у судових засіданнях вбачається, що до таких висновків податковий орган прийшов встановивши з акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 19.06.12р. № 609/22-10/32001026 складеного ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, що контрагент позивача ТОВ «ТД Продсервісторг-плюс» на час складання акту перевірки підприємство не знаходилось за юридичною адресою», а гр.. ОСОБА_4 що значиться директором ТОВ «ТД Продсервісторг-плюс» надав пояснення, що фактично діяльності від імені товариства не здійснював, саме підприємство оформити погодився за винагороду, доручень нікому не надавав, жодних документів від імені ТОВ «ТД Продсервісторг-плюс» не підписував. Також актом «про неможливість проведення зустрічної звірки» встановлено відсутність у ТОВ «ТД Продсервісторг-плюс» реальної можливості виконувати свої договірні зобов'язання, та відсутність матеріальної технічної та іншої можливості здійснювати господарську діяльність.

Саме наведені вище обставини на переконання податкового органу свідчать про відсутність у контрагентів позивача можливості виконувати свої зобов'язання по договорам укладеним з позивачем, а тому такі не призвели до настання реальних наслідків та відповідно є нікчемними.

Суд оцінюючи доводи відповідача про фіктивність укладених позивачем з ТОВ «ТД Продсервісторг-плюс» договорів приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах ст.234 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з цією статтею фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідачем не доведено безтоварності правочинів позивача з ТОВ «ТД Продсервісторг-плюс» та не надано відповідних судових рішень, якими б такі договори визнано недійсними.

З огляду на положення ст.228 Цивільного кодексу України, відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладені позивачем з ТОВ «ТД Продсервісторг-плюс» правочини є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсними наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинені позивачами правочини з ТОВ «ТД Продсервісторг-плюс» мають ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів - не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

При цьому суд вважає за доцільне зауважити, що суд не вправі приймати посилання представника відповідача на пояснення гр. ОСОБА_5 яким являється директором ТОВ «ТД Продсервісторг - Плюс», наданих ст.. о/у ГВПМ у Шевченківському районі м. Києва ст.. лейтенанту податкової міліції, оскільки суду не надано доказів відібрання таких пояснень а також підстав у зв'язку із чим такі відбирались та чи повідомлявся такий про кримінальну відповідальність за дачу завідомо недостовірних пояснень. Крім того слід зауважити, що навіть у разі відібрання таких пояснень в рамка порушеної кримінальної справи, то такі висновки органу попереднього слідства підлягають доведенню в судовому засіданні по відповідній кримінальній справі з дотриманням вимог ч.2 ст.2 Кримінального кодексу України і, до набрання законної сили вироком, не мають юридичної сили.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Аналіз наведених податковим органом обґрунтувань підставності винесення спірного податкового повідомлення-рішення дозволяє зробити висновки щодо не вжиття податковим органом всіх необхідних заходів для встановлення дійсних обставин та відповідно правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість позивачем, перевірка проведена ні підставі формальних обставин, взято до уваги лише акти проведених перевірок та дані баз співставлення, при цьому реальність настання наслідків за правочинами не досліджувались.

Листом ВАСУ від 02.06.11р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема : Постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність такої угоди та реальність настання її умов.

Так судом встановлено що між позивачем та «Торговий дім «Продсервісторг - Плюс» було укладено ряд договорів, а саме : Договір підряду № 270312 від 27.03.2012 року, Договір підряду № 101 від 12.04.2012 року, та Договір підряду № 102 від 12.04.2012 року.

Згідно із, умовами вищезазначених договорів ТОВ «ТД Продсервісторг - Плюс» видало податкові накладні: № 89 від 12.04.2012 року на суму 523 512 грн., у т.ч. ПДВ - 87 252,00грн., № 90 від 12.04.2012 року на суму 756 288 грн., у т.ч. ПДВ - 126 048,00грн., № 301 від 30.03.2012 року на суму 622 800 грн., у т.ч. ПДВ - 103 800,00грн.

За результатами виконання вказаних договорів складено, наступні акти надання послуг : акт надання послуг № 798 від 30.03.2012 року на суму 622 800,00грн., акт надання послуг № 1052 від 12.04.2012 року на суму 523 512,00грн., акт надання послуг № 1053 від 12.04.2012 року на суму 756 288,00грн.

Вся наведена бухгалтерська документація була досліджена як під час проведення перевірки так в судових засіданнях та наявна в матеріалах справи, однак не визнана як первинна документація в розумінні закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні».

Аналіз усіх наведених доказів та фактичних обставин справи дозволяє зробити висновки щодо реальності настання наслідків за укладеними між позивачем та ТОВ «ТД Продсервісторг-плюс» договорами, а тому надані до перевірки документи є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідно належними підставами для формування податкового кредиту.

Враховуючи наведені обставини суд приходить до переконання щодо підставності позовних вимог у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС підлягає скасуванню.

Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 11.03.13р. за № 0000402260.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 294,00грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК-комплекс" за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Смолій І.В.