Постанова № 31498043, 22.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2013 р. Справа №805/5761/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:50

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкарьової І.В.,

при секретарі - Заднепровської В.О.,

за участю

представника позивача Чебаненка Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Сніжнеантрацит» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені в загальному розмірі 2609571,52 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Сніжнеантрацит» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені в загальному розмірі 2609571,52 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, що наданий відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 2954 осіб. Згідно ч.1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у 2012 році повинно бути працевлаштовано 118 інвалідів. За даними звіту працювало 80 інвалідів. Отже, відповідач не виконав відповідних нормативів по створенню 38 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів. У зв'язку з цим, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році становить 2607485,52 грн., нарахована пеня - 2086,00 грн., що разом складає 2609571,52 грн.

Просить суд стягнути з Державного підприємства «Сніжнеантрацит» на користь Державного бюджету України адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, у сумі 2607485,52 грн. та пеню у сумі 2086,00 грн., разом - 2609571,52 грн. на р/р31216230700001 в ГУ ДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 38033949, МФО 834016, код платежу 50070000, ЄДРПОУ відділення Фонду 13492430.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, в яких підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував. Вказав, що відповідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено для підприємств, установ і організацій нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. У відповідності з пунктом 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року №1434, у складі Мінпраці діє Фонд соціального захисту інвалідів. Відповідач звертає увагу суду на те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком знаходити самому і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладений на органи працевлаштування. Створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатись органи працевлаштування. Відмова від працевлаштування інвалідів у спірному періоді позивачем документально недоведена. Випадки звернення інвалідів для працевлаштування на підприємстві у 2012 році не зафіксовані. Протягом 2012 року пропозицій по працевлаштуванню інвалідів не поступало, інваліди безпосередньо з питаннями про працевлаштування також не зверталися, а тому, підстави для нарахування адміністративно-господарських санкцій у позивача відсутні. Також, просив суд розглянути справу за відсутності представника підприємства.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Державне підприємство «Сніжнеантрацит» є юридичною особою, зареєстроване 02 вересня 2003 року, ідентифікаційний код 31906124.

Судом встановлено, що державне підприємство «Сніжнеантрацит» у поданому 28 січня 2013 року до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік відобразило, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 2954 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 80 осіб, тоді як повинні працювати 118 осіб.

Тобто відповідач не виконав норматив по створенню 49 робочих місця по працевлаштуванню інвалідів.

У звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік підприємство самостійно визначило суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 2607485,52 грн., зазначило фонд оплати праці штатних працівників - 202697,70 грн., середньорічну заробітну плату штатного працівника - 68618,04 грн.

За проведеними позивачем підрахунками сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становила 2607485,52 грн. На суму заборгованості за період з 16 квітня 2013 року по 19 квітня 2013 року нараховано пеню в розмірі 2086,00 грн. Загальна сума заборгованості становила 2609571,52 грн.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 20 зазначеного Закону, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Також, із ч. 6 ст. 20 зазначеного Закону вбачається, що вказані адміністративно-господарські санкції та пеня сплачуються до державного бюджету.

Відповідно до п.2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, встановлено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Таким чином, на підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштувати інвалідів, але покладається обов'язок інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 за № 1534/11814, затверджена та погодженна з Держкомстатом України форма звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» (місячна), а також затверджено «Інструкцію щодо заповнення форми звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій"», у загальних положеннях якої вказано, що зазначена форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Як встановлено судом, на виконання наведених вимог законодавства відповідачем не вживалися заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів: відповідачем не надано доказів подання щомісячних звітів про наявність вакансій, інформацію про наявність вільних вакансій для інвалідів.

Зважаючи на вищевикладене, суд вбачає відсутність з боку відповідача заходів щодо недопущення порушення.

Вказане унеможливлювало направлення уповноваженими органами, в тому числі і центром зайнятості, необхідної кількості інвалідів для працевлаштування.

Отже, оскільки відповідачем не вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, позивачем відповідно до поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік правомірно визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, які в установлений законом строк сплачено не було.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 2607485,52 грн., та відповідну пеню у розмірі 2086,00 грн.

З огляду на наведене адміністративно-господарські санкції за невиконання вказаного нормативу та нарахована суб'єктом владних повноважень пеня в порядку та розмірах, що відповідали вимогам законодавства, підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Сніжнеантрацит» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені в загальному розмірі 2609571,52 грн. - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Сніжнеантрацит» на користь Державного бюджету України адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, у сумі 2607485,52 грн. та пеню у сумі 2086,00 грн., разом - 2609571,52 грн. на р/р31216230700001 в ГУ ДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 38033949, МФО 834016, код платежу 50070000, ЄДРПОУ відділення Фонду 13492430.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 22 травня 2013 року в присутності представника позивача.

Постанову у повному обсязі складено 27 травня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.