Постанова № 31497273, 31.10.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

< Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2011 року Справа № 5020-892/2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Черткової І.В.,

суддів Сотула В.В.,

Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

представник позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд";

відповідач: не з'явився, фізична особа-підприємець Сітюк Ольга Борисівна;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 27 липня 2011 року у справі №5020-892/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" (Залізничне шосе, 57, Київ, 01103)

до фізичної особи-підприємця Сітюк Ольги Борисівни (вул. Багрія, 33, Севастополь, 99023)

про стягнення 42 152, 15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ''Квіза-Трейд'" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця Сітюк Ольги Борисівни про стягнення 42152,15 грн. заборгованості.

Позов мотивований тим, що 01.10.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" та фізичною особою-підприємцем Сітюк Ольгою Борисівною був укладений договір суборенди нежитлового приміщення № 59-СВ, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" передало вказане приміщення, а Сітюк Ольга Борисівна прийняла його в тимчасове платне користування та повинна була сплачувати за умовами договору орендну плату та комунальні послуги за користування. Однак, свої зобов'язання щодо вчасного та повного розрахунку за користування приміщенням виконала з порушенням договірних зобов'язань, у зв'язку з чим загальна заборгованість за договором склала 42 152,15 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя позов задоволений частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Сітюк Ольги Борисівни на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" сума заборгованості у розмірі 15354,87 грн., 153,55 грн. держмита, а також 85,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач припустився порушення умов договору стосовно повного та своєчасного внесення суборендної плати, у зв'язку з чим утворилась заборгованість. Однак сума заборгованості, яка фактично має бути стягнута з відповідача складає 15354,87 грн. Суд виходив з того, що договір суборенди № 14-СВ від 19.10.2006 діяв до укладення нового договору - 59-СВ від 01.10.2009, а оплата за суборенду здійснювалась безперервно, таким чином, у даному випадку мала місце новація, та під час дії договору № 59-СВ від 01.10.2009 відповідач продовжував здійснювати розрахунки за договором № 14-СВ від 19.10.2006.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Скарга мотивована тим, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

У судовому засіданні 20.09.2011 представник позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" підтримав вимоги, заявлені в апеляційної скарги, представник відповідача - фізичної особи-підприємця Сітюк О. Б. заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

У судовому засіданні 20.09.2011 була оголошена перерва до 11.10.2011.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

01.10.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" - Орендар та фізичною особою-підприємцем Сітюк Ольгою Борисівною - Суборендар, був укладений договір суборенди нежитлового приміщення № 59-СВ, за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування частину будівлі торгового комплексу площею 45,00 кв.м. за адресою: м.Севастополь, вул. Вакуленчука, 29, що знаходиться у користуванні орендаря у відповідності з договором оренди б/н від 19.07.2006 між відкритим акціонерним товариством «Муссон»(орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд»(орендар) (а.с.12-22).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що строк суборенди починає спливати з дати підписання сторонами Акту передачі та приймання приміщення, і діє до 30 листопада 2010 року.

01.10.2009 між сторонами зазначеного договору № 59-СВ було підписано Акт передачі та приймання приміщення (а.с.24).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що згідно з його умовами, суборендар сплачує Орендарю суми грошових коштів у вигляді нижче наведених платежів: завдаток, орендна плата, комунальні послуги, інші платежі (рекламні заходи згідно пункту 5.1 даного договору).

Згідно з пунктом 3.2.1 договору всі належні за договором платежі Суборендар сплачує Орендарю у формі безготівкового банківського переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок Орендаря, зазначений нижче у договорі, або інший рахунок Орендаря, про який Суборендар повідомляється належним чином.

За користування об'єктом оренди, починаючи з 01 жовтня 2009 року, Суборендар сплачує на користь Орендаря місячну орендну плату в гривнях в розмірі 18000,00 грн. із розрахунку 400,00 грн., що складає еквівалент 50,00 доларів США за один кв.м. площі в місяць (пункт 3.3.2).

Додатковою угодою від 30.04.2011 сторони домовились про дострокове розірвання договору 30.04.2011 (а.с.32).

Позивач зазначає, що орендарем обов'язки щодо своєчасного внесення орендної плати та інших платежів належним чином не виконувались, протягом дії договору орендна плата щомісячно вносилась в розмірі меншому, ніж було погоджено договором, у зв'язку з чим, за період дії договірних відносин по договору № 59-СВ утворилась заборгованість в сумі 42152,15 грн.

Наявність несплаченої заборгованості за орендною платою стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з пунктом 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших право чинів (угод).

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.3.4. договору сторони погодили, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендаря авансом не пізніше 20 числа кожного календарного місяця, що передує місяцю за який здійснюється такий платіж на підставі даного Договору.

Відповідно до пункту 3.3.1, протягом п'яти банківських днів після підписання даного Договору Суборендар сплачує на користь Орендаря завдаток у розмірі 36000,00 грн., що зараховується як орендна плата за перший місяць суборенди - 18000,00 грн. та останній місяць суборенди - 18000,00 грн.

Додатковою угодою від 01.12.2010 сторони внесли зміни в пункти 2.1 договору суборенди № 59-СВ щодо терміну суборенди, встановивши його до 30 листопада 2011 року, а також викладено пункт 3.3.2 в новій редакції, встановивши новий розмір плати за користування об'єктом в сумі 20250,00 грн. (а.с.31).

Пунктом 3.4 договору відповідач також взяв на себе обов'язок щомісяця компенсувати Орендареві вартість спожитих комунальних послуг на умовах, визначених даним Договором та цією статтею.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що 19.10.2006 між товариством з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" -Орендар та фізичною особою-підприємцем Сітюк Ольгою Борисівною - Суборендар, був укладений договір суборенди № 14-СВ, за умовами якого орендар передав, а суборендар прийняв у тимчасове платне користування площі у нежитловому приміщенні загальною площею 45,00 кв.м. за адресою: м.Севастополь, вул.Вакуленчука,29, що знаходиться у користуванні орендаря у відповідності з договором оренди б/н від 19.07.2006 між ВАТ «Муссон»та ТОВ «Квіза-Трейд»(пункти 1.1, 1.2., 1.4 договору № 14-СВ) (а.с.137-142).

Сторонами у справі не заперечувалось, що договір суборенди № 14-СВ від 19.10.2006 діяв до укладення договору - 59-СВ від 01.10.2009, а оплата за суборенду здійснювалась безперервно.

Відповідно до частини 2 статті 604 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Таким чином, у даному випадку мала місце новація. При цьому, під час дії договору № 59-СВ від 01.10.2009 відповідач продовжував здійснювати розрахунки за договором № 14-СВ від 19.10.2006.

Із змісту наявного в матеріалах справи акту звірення розрахунків, погодженого позивачем, вбачається, що платежі по договору № 59-СВ зараховувались в погашення заборгованості по договору № 14-СВ та станом на 19.10.2006 за позивачем рахується загальна заборгованість по орендній платі в сумі 5681,40 грн.

Доводи, що містяться в апеляційної скарзі та відповідно до яких акт звірки від 10.12.2009 (т.2. а.с.14) безпідставно врахований судом при прийнятті рішення, не можуть бути взяті до уваги. Позивач правильно стверджує, що акт звірки не є правочином і не є документом первинного бухгалтерського обліку. Але цей акт скріплений печаткою позивача і є доказом стану розрахунків між сторонами на 10.12.2009 року. Цей акт підтверджує також ту обставину, що платежі, які здійснював відповідач, зараховувались позивачем у рахунок орендної плати, спочатку за договором № 14-СВ, а потім за договором №59-СВ. У подальшому розрахунки між сторонами здійснювались у такому порядку: у грудні 2009 року відповідачем здійснено два платежі на суму 17287,12 грн. та 5805,23 грн., чим погашено заборгованість та частково оплачено орендну плату за січень 2010 року (-5681,40+17287,12+5805,23 = 17410,95 грн. оплати за січень 2010 року). За умови погодженої сторонами орендної плати в розмірі 18000,00 грн., недоплата за січень 2010 року склала 589,05 грн.

Оплата за суборенду з лютого 2010 року по квітень 2011 мала скласти 281250,00 грн. (18000,00 грн. X на 10 місяців + 20250,00 грн. X 5 місяців = 281250,00 грн.).

Загальна сума орендних платежів, перерахованих відповідачем на користь позивача, складає 263692,66 грн. (а.с.52-99). Таким чином, сума фактичної заборгованості відповідача складає: 281250,00 грн. (мало бути сплачено) - 263692,66 грн. (фактично сплачено) + 589,05 грн. (недоплата за січень 2010 року) = 18146,39 грн.

Враховуючи, що відповідач має переплату в сумі 2791,52 грн. за сплачені комунальні послуги, яку сам позивач зараховує в рахунок погашення орендних платежів, то сума заборгованості з орендної плати відповідача складає: 18146,39 грн.-2791,52 грн. = 15354,87 грн.

Однак, при вирішенні справи про стягнення з відповідача орендної плати слід враховувати, що п.3.3.1. договору № 59 -СВ від 01.10.2009 передбачено внесення відповідачем завдатку. У зв'язку з цим при отриманні позивачем від відповідача платежів від 19.10.2009 і 18.11.2009 позивач зарахував ці платежі у рахунок завдатку, яким покривалась орендна плата за перший і останній місяці оренди. При оцінці правомірності цих дій позивача слід враховувати наступне. Пунктом 3.3.8. договору №59-СВ передбачено право позивача зараховувати отримані платежі незалежно від їх призначення, вказаного у платіжних дорученнях відповідачем. Крім того, позивач, здійснюючи платежі 19.10.2009 і 18.11.2009 не вказував чітко призначення платежу, а тільки зазначав на те, що ними здійснюється оплата оренди по договору № 14-СВ. Невизначеність призначення платежу давала право позивачу зарахувати ці платежі у рахунок завдатку. У подальшому у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору позивач скористався правом не повертати відповідачу завдаток у сумі 18 000 грн. і не зараховувати його в рахунок орендної плати на підставі частини 1 статті 571 Цивільного кодексу України.

Отже, загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача складає 33354,87 грн.(15354,87грн.+18000грн.).

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Таким чином, суд при прийнятті рішення неправильно визначив правову природу платежів, здійсненних відповідачем 19.10.2009 і 18.11.2009, що привело до незастосування частини 1 статті 571 Цивільного кодексу України, тобто суд припустився порушення норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду постановлено з порушенням норм матеріального права, тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 27 липня 2011 року у справі №5020-892/2011 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Сітюк Ольги Борисівни (99023, м.Севастополь, вул. Багрія, 33, ідентифікаційний номер 2062507168) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" (01103, м.Київ, Печерський район, Залізничне шосе, 57, ідентифікаційний код 30437110) суму заборгованості у розмірі 33354,87 грн. (тридцять три тисячі триста п'ятдесят чотири гривні, 87 копійок), 333,55 грн. держмита, а також 186,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити".

3. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя < Підпис > І.В. Черткова

Судді < Підпис > В.В.Сотула

< Підпис > В.Є. Дмитрієв

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" (Залізничне шосе, 57,Київ 103,01103)

2. Фізична особа-підприємець Сітюк Ольга Борисівна (вул. Багрія, 33,Севастополь,99023)