Постанова № 31497258, 31.10.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

< Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2011 року Справа № 2-2/5231-2000 (2-23/1376.1-2009)

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибіної С.А.,

суддів Гоголя Ю.М.,

Плута В.М.,

за участю представників:

скаржника - Калінін Михайло Володимирович, довіреність № 01/71-271Д від 28.12.10, Державне підприємство "Енергоринок";

орган примусового виконання рішень - явку уповноваженого представника не забезпечив, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

відповідача - Ющенко Тетяна Анатоліївна, довіреність №318-Д від 22.04.11, Публічне акціонерне товариство "Крименерго";

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Крименерго" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 22 вересня 2011 року у справі № 2-2/5231-2000 (2-23/1376.1-2009)

за скаргою Державного підприємства "Енергоринок"

на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, Городецького, 13)

по справі за позовом Державного підприємства "Енергоринок" (вул. Комінтерну, 27,Київ 32,01032)

до Публічного акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, Сімферополь, 95000)

про стягнення заборгованості за електроенергію у сумі 396805297,18 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 вересня 2011 року у справі №2-2/5231-2000 (2-23/1376.1-2009) скаргу Державного підприємства "Енергоринок" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено частково, визнано незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 11.03.2011 серії №25199110 про відмову в прийнятті виконавчого документа до провадження та відкритті виконавчого провадження з примусового виконання рішення арбітражного суду Автономної Республіки Крим від 20.07- 05.10.2000 у справі №2-2/5231-2000; визнано недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11.03.2011 серії №25199110 про відмову в прийнятті виконавчого документа до провадження та відкритті виконавчого провадження з примусового виконання рішення арбітражного суду Автономної Республіки Крим від 20.07- 05.10.2000 у справі №2-2/5231-2000; відмовлено в задоволенні скарги в частині зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання наказ арбітражного суду Автономної Республіки Крим та відкрити виконавче провадження з примусового виконання рішення арбітражного суду Автономної Республіки Крим від 20.07- 05.10.2000 у справі №2-2/5231-2000.

Не погодившись постановленим судовим актом, Публічне акціонерне товариство "Крименерго" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Автономної республіки Крим від 22 вересня 2011 року у справі №2-2/5231-2000 (2-23/1376.1-2009), прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при прийнятті рішення арбітражним судом Автономної Республіки Крим від 20.07.-05.10.2000 у справі 2-2/5231-2000 та видачі наказу на примусове виконання рішення суду, суд керувався нормами Арбітражного процесуального кодексу України в редакції, що діяла на момент постановляння рішення. Однак, на той самий час також діяла редакція Закону України "Про виконавче провадження", статтею 19 якого встановлені вимоги до виконавчого документа, які були значно ширшими ніж аналогічні вимоги, встановлені статтею 117 Арбітражного процесуального кодексу України, а Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним у сфері правовідносин з виконання судових рішень, починаючи з пред'явлення судового наказу до виконання і до повного виконання рішень. Оскільки державний виконавець, перебуваючи посадовою особою органу державної влади, ніяк не міг діяти інакше як у спосіб та в межах, передбачених Законом, він повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження. Крім того, судом надано розстрочку виконання рішення суду, тому наказ повинен бути пред'явлений після закінчення періоду розстрочки. Інші доводи викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2011 року апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Крименерго" прийнята до провадження та призначена до розгляду.

До початку судового засідання від стягувача надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

Представники стягувача та скаржника у судове засідання з`явились, підтримали доводи апеляційної скарги та заперечення в повному обсязі.

Орган примусового виконання рішень явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до приписів чинного законодавства.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе здійснювати апеляційне провадження за відсутності органу примусового виконання рішень.

При повторному розгляді скарги державної виконавчої служби в порядку статті 1212 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" про стягнення заборгованості за електроенергію у сумі 396805297,18 грн.

Рішенням арбітражного суду Автономної Республіки Крим у справі №2-2/5231-2000 від 20.07-05.10.2000 позов задоволено частково, замінено Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" на Державне підприємство "Енергоринок", стягнуто з відповідача на користь Державного підприємства "Енергоринок" 329090056,97 грн. боргу, 1496,02 грн. державного мита, в іншій частині провадження по справі було припинено та була надана відстрочка виконання рішення суду до 01.03.2001.

В порядку статті 116 Арбітражного процесуального кодексу України направлено стягувачеві наказ на примусове виконання рішення суду, яким передбачено перебіг строку його дії з 01.03.2001 (т.1 а.с.49).

Ухвалами суду першої інстанції за заявами боржника неодноразово надавалась відстрочка виконання рішення суду, останньою ухвалою від 09.04.2009 (т.2 а.с.104-108), з урахуванням ухвали про внесення виправлення в резолютивну частину ухвали від 09.04.2009 (т.2 а.с.115), відповідач отримував відстрочку виконання рішення до 01.01.2011 та повинен був сплатити 302558700,84 грн. з урахуванням наданої розстрочки протягом 2011-2013 років рівними платежами по 10047349,71 грн. щомісячно.

Судовою колегією встановлено, що відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України неодноразово ухилявся від здійснення своїх безпосередніх функціональних обов'язків щодо примусового виконання наказу арбітражного суду Автономної Республіки Крим, виданого на виконання рішення арбітражного суду Автономної Республіки Крим від 20.07 -05.10.2000 у справі № 2-2/5231-2000, знаходячи нові підстави для відмови у прийнятті виконавчого документу до виконання.

Так, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.01.2010 № 2-23/1376.1-2009, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2010, визнано недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14.12.2007 та встановлено, що строк пред'явлення наказу арбітражного суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-2/5231-2000 переривався та не пропущено.

17.01.2011 державним виконавцем винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) (т.3 а.с.111) з підстав невідповідності виконавчого документу вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Ці дії держаного виконавця оскаржені стягувачем.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.03.2011, яка залишена без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2011, скарга задоволена частково, визнано незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 17.01.2011 серії №23862900 про відмову в прийнятті виконавчого документа до провадження та відкритті виконавчого провадження з примусового виконання рішення арбітражного суду АР Крим від 20.07 - 05.10.2000 у справі №2-2/5231-2000, визнано недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.01.2011 серії №23862900 про відмову в прийнятті виконавчого документа до провадження та відкритті виконавчого провадження з примусового виконання рішення арбітражного суду Автономної Республіки Крим від 20.07 - 05.10.2000 у справі №2-2/5231-2000; відмовлено в задоволенні скарги в частині зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання наказ арбітражного суду Автономної Республіки Крим та відкрити виконавче провадження з примусового виконання рішення арбітражного суду Автономної Республіки Крим від 20.07- 05.10.2000 у справі №2-2/5231-2000.

У відповідних процесуальних документах судові інстанції дійшли висновку, що наказ по даній справі відповідає вимогам чинного законодавства на момент його винесення.

22.02.2011 за вих.№01/71-1483 стягувач знов звернувся до органу примусового виконання рішень з заявою про прийняття до виконання наказу на примусове виконання рішення господарського суду Автонмної Республіки Крим від 20.07-05.10.2000 по справі №2-2/5231-2000 та відкриття виконавчого провадження з виконання вищевказаного виконавчого документу (т.4 а.с.6).

11 березня 2011 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) (т.4 а.с.8-9).

04 квітня 2011 року до господарського суду Автономної Республіки Крим від Державного підприємства "Енергоринок" надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій заявник просив визнати дії Державної виконавчої служби неправомірними, визнати недійсною постанову від 11 березня 2011 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) та зобов'язати відділ примусового виконання судових рішень прийняти до виконання наказ арбітражного суду Автономної Республіки Крим і відкрити виконавче провадження з примусового виконання рішення арбітражного суду Автономної Республіки Крим від 20.07.-05.10.2000 по справі №2-2/5231-2000 (т.4 а.с.1-5).

Скарга мотивована незаконністю відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі того, що наказ суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 19 Закону України "Про виконавче провадження". Незаконність полягала в тому, що на момент видачі судом першої інстанції наказу на примусове виконання рішення суду діяв Арбітражний процесуальний кодексу України, та відповідний наказ повністю відповідав вимогам статті 116 цього Кодексу.

Крім того, скаржник зазначив, що він не може погодитись з тим, що виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання протягом року з наступного дня після закінчення строку розстрочки виконання рішення суду, який закінчується 31.07.2013, оскільки згідно ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2009, з урахуванням про внесення виправлень в резолютивну частину ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2009, відстрочка виконання рішення на суму 302558700,84 грн. закінчилась 01.01.2011, а прострочка виконання рішення в частині розстроченого платежу наступила 01.02.2011.

Задовольняючи скаргу Державного підприємства "Енергоринок" частково, господарський суд першої інстанції виходив з того, що згідно приписів Арбітражного процесуального кодексу України рішення арбітражного суду набирає законної сили негайно після його прийняття і виконання рішення арбітражного суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який надсилається стягувачу одночасно з рішенням суду, наказ видасться та підписується одночасно з прийняттям рішення суду і дата видачі наказу співпадає з датою прийняття і підписання рішення суду, а отже дата набрання чинності рішенням та дата видачі наказу на примусове виконання рішення суду від 20.07-05.10.200. №2-2/5231-2000 співпадає з датою прийняття і підписання рішення суду у справі №2-2/5231-2000.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ арбітражного суду на примусове виконання рішення суду від 20.07-05.10.2000 №2-2/5231-2000 містить всі необхідні реквізити, відповідає вимогам статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції на момент видачі наказу та статті 117 Арбітражного процесуального кодексу України.

В частині відмови у задоволенні скарги про зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання наказ арбітражного суду Автономної Республіки Крим та відкрити виконавче провадження з примусового виконання рішення арбітражного суду Автономної Республіки Крим від 20.07- 05.10.2000 у справі №2-2/5231-2000 суд зазначив, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" до повноважень державного виконавця віднесено винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно частини першої статті 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Оскільки наказ на примусове виконання рішення виданий судом одночасно з прийняттям арбітражним судом Автономної Республіки Крим рішення від 20.07 -05.10.2000 у справі №2-2/5231-2000, до нього підлягають застосуванню положення Закону України "Про виконавче провадження" та Арбітражного процесуального кодексу України в редакції, що діяла згідно з останніми змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 20.04.2000.

Згідно частини першої статті 117 Арбітражного процесуального кодексу України у наказі арбітражного суду має бути зазначено:

1) найменування арбітражного суду, номер справи, дата прийняття рішення, дата видачі наказу та строк його дії;

2) резолютивна частина рішення;

3) найменування стягувача i боржника, їх адреси, номери рахунків у банках.

Заявник апеляційної скарги зазначив, що при прийнятті рішення арбітражним судом Автономної Республіки Крим від 20.07.-05.10.2000 у справі 2-2/5231-2000 та видачі наказу на примусове виконання рішення суд керувався нормами Арбітражного процесуального кодексу України в редакції, що діяла на момент постановляння рішення, але не врахував вимоги статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачає обов'язкове зазначення у виконавчому документі дати набрання законної сили рішенням, та строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Оскільки відповідні обов'язкові реквізити у наказі відсутні, дії держаного виконавця були цілком правомірні.

Судова колегія вважає дане твердження боржника неспроможнім у зв'язку з наступним.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.03.2011 по справі №2-2/5231-2000 суд дійшов висновку, що наказ арбітражного суду на примусове виконання рішення від 20.7-05.10.2000 №2-2/5231-2000 містить всі необхідні реквізити, відповідає вимогам статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції на дату видачі наказу, статті 117 Арбітражного процесуального кодексу України (т.3 а.с.134-137).

Дана ухвала залишена без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 (т.3 а.с.162-171) та постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2011 (т.3 а.с.212-215).

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, не потребують доказування факти, встановленні в ухвалі господарського суду Автономної республіки Крим від 24.03.2011 по справі №2-2/5231-2000, а саме встановлений факт, що наказ на примусове виконання рішення відповідає вимогам статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції на дату видачі наказу, статті 117 Арбітражного процесуального кодексу України.

З вищевикладеного вбачається, що дії державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження (відмови в прийнятті до провадження виконавчого документу) з підстав його невідповідності вимогам Закону України "Про виконавче провадження" є незаконним.

Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) з примусового виконання наказу №2-2/5231-2000 державний виконавець також зазначив, що в ухвалі від 09.04.2009, з урахуванням ухвали від 12.06.2009 про внесення виправлень в резолютивну частину ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2009, вказано, що боржнику надається відстрочка виконання рішення господарського суду від 05.10.2000 у справі №2-2/5231-2000 на суму 302558700,84 грн. до 01.01.2011 та розстрочка сплати заборгованості з 2011 року до 2013 року згідно наданим та затвердженим сторонами графіком (т.2 а.с.107-108).

Таким чином, державним виконавцем було зроблено висновок, що оскільки строк розстрочки виконання рішення від 05.10.2000 у справі №2-2/5231-2000 закінчується у липні 2013 року, виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання протягом року з наступного дня після закінчення строку встановленого розстрочкою.

Втім, в ухвалі від 12 червня 2009 року чітко зазначено, що суд надав боржнику відстрочку виконання рішення Арбітражного суду Автономної Республіки Крим від 05.10.2000 у справі №2-2/5231-2000 на суму 302558700,84 грн. до 01 січня 2011 року та розстрочив виконання рішення з січня 2011 року по липень 2013 рік з щомісячною виплатою по 10047349,71 грн., а в липні 2013 року - 1136713,02 грн.

Пунктом 2 частини першої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" встановлений строк виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2009, з урахуванням ухвали про внесення виправлень в резолютивну частину ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2009, встановлено, що 01.01.2011 у Публічного акціонерного товариства "Крименерго" закінчується строк відстрочки виконання рішення суду та починається розстрочка виконання судового рішення з щомісячною виплатою.

Згідно довідки про стан погашення заборгованості боржником по рішенню арбітражного суду Автономної Республіки Крим від 20.07 -05.10.2000 у справі №2-2/5231-2000 станом на 01.02.2011 Публічне акціонерне товариство "Крименерго" прострочило виплату частини заборгованості в розмірі 10047349,71 грн., а отже у стягувача з'явилось право на звернення до державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду в цій частині.

Докази виконання зобов'язання по сплаті боржником у січні 2011 року 10047349,71 грн. у боржника та в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, дії Державної виконавчої служби щодо відмови у відкритті виконавчого провадження (відмови в прийнятті до провадження виконавчого документу) з приводу ненастання строку на пред'явлення наказу до виконання є незаконними.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно визнано незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 11.03.2011 серії №25199110 про відмову в прийнятті виконавчого документа до провадження та відкритті виконавчого провадження з примусового виконання рішення арбітражного суду Автономної Республіки Крим від 20.07- 05.10.2000 у справі №2-2/5231-2000 та визнано недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11.03.2011 серії №25199110 про відмову в прийнятті виконавчого документа до провадження та відкритті виконавчого провадження з примусового виконання рішення арбітражного суду Автономної Республіки Крим від 20.07- 05.10.2000 у справі №2-2/5231-2000.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання наказ арбітражного суду Автономної Республіки Крим та відкрити виконавче провадження примусового виконання рішення арбітражного суду Автономної Республіки Крим від 20.07- 05.10.2000 у справі №2-2/5231-2000 суд першої інстанції також дійшов вірного висновку у зв'язку з наступним.

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" (в діючій редакції) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Згідно пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2006 №14 у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом N606-XIV можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

На підставі викладеного, господарський суд не може зобов'язати орган примусового виконання рішень прийняти до виконання наказ арбітражного суду Автономної Республіки Крим та відкрити виконавче провадження з примусового виконання рішення арбітражного суду Автономної Республіки Крим від 20.7- 05.10.2000 у справі №2-2/5231-2000.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність прийняття господарським судом ухвали та не приймаються судовою колегією до уваги.

На підставі вищевикладеного судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом ухвала про часткове задоволення скарги на дії Державної виконавчої служби розглянута з дотриманням норм процесуального та матеріального права України, а також правильно встановлені всі обставини справи, права та обов'язки сторін.

Таким чином, судова колегія вважає оскаржувану ухвалу господарського суду першої інстанції законною та обґрунтованою, визнає, що підстави для її скасування відсутні, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтями 105- 106, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Крименерго" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 вересня 2011 року у справі № 2-2/5231-2000 (2-23/1376.1-2009) залишити без змін.

Головуючий суддя < Підпис > С.А. Рибіна

Судді < Підпис > Ю.М. Гоголь

< Підпис > В.М. Плут