Постанова № 31497059, 29.05.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2013 року Справа № 904/748/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів: Тищик І.В.;

Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Гаврилову О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Сегедій С.П., довіреність від 27.02.2013 р. № б/н;

від відповідача: Стригунова Г.І., довіреність від 05.02.2013 р. № б/н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства «Сармат» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Промзбут» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2013 р. по справі № 904/748/13-г (суддя Татарчук В.О.)

за позовом Приватного підприємства «Сармат», смт. Широке, Широківський район, Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промзбут», м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

про визнання недійсним правочину та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2013 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/748/13-г, позов Приватного підприємства «Сармат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промзбут» задоволено частково. Визнано недійсним односторонній правочин - заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промзбут» від 05.11.2009 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором № 18-05 від 18.05.2009 р. на суму 96 707,17 грн. Стягнуто з ТОВ «Промзбут» на користь ПП «Сармат» 1 147,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

В позові ПП «Сармат» до ТОВ «Промзбут» в частині стягнення 96 707,17 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП «Сармат» та ТОВ «Промзбут», звернулися до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Апеляційна скарга ПП «Сармат» мотивована не згодою останнього з прийнятим господарським судом рішенням в частині відмови у стягненні з відповідача 96 707,17 грн., скаржник вважає рішення необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування скарги ПП «Сармат» вказує на помилковість висновку судді про те, що за спірною заявою був проведений виключно залік вимог, і не передавалися кошти чи майно, а тому не можна вести мову про необхідність повернення коштів. Крім того скаржник не погоджується з твердженням судді про помилковість, неможливості застосування ч. 5 ст. 216 ЦК України.

Апеляційна скарга ТОВ «Промзбут» мотивована неповним з'ясуванням господарським судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального і процесуального права, незгодою скаржника з прийнятим рішенням в частині визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ТОВ «Промзбут» від 05.11.2009 р. № 278 про зарахування зустрічних вимог за договором № 18-05 від 18.05.2009 р. на суму 96 707,17 грн..

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Промзбут» посилається на не встановлення господарським судом обставин щодо обов'язку ПП «Сармат» повернути ТОВ «Промзбут» примірник технічних умов та оплатити за їх використання при виготовленні та продажу шлаку доменного гранульованого, оскільки зазначені зобов'язання ПП «Сармат» являються однією із двох частин, які визначені в заяві про зарахування зустрічних вимог від 05.11.2009 р. № 278, а тому на думку скаржника без встановлення обставин в цій частині, у суду не було достатніх правових підстав визнавати недійсною повністю заяву про зарахування зустрічних вимог від 05.11.2009 р. № 278, яку судом першої інстанції визначено, як односторонній правочин.

Також, на думку ТОВ «Промзбут», висновки суду першої інстанції про те, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.11.2009 р. № 278 за обставин, які викладені в позові, являється одностороннім правочином не відповідають вимогам ст. 202 ЦК України. За переконанням скаржника, заява ТОВ «Промзбут» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.11.2009 р. № 278 не являється одностороннім правочином, оскільки не створює для ТОВ «Промзбут» та ПП «Сармат» жодних обов'язків.

Крім того скаржник в апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції ч. 1 ст. 15 ЦК України, ст. ст. 33, 34 ГПК України, що призвело до прийняття рішення в частині, яка оскаржується за відсутності порушених та/або невизнаних прав позивача.

24 квітня 2013 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено до розгляду у судовому засіданні на 15 травня 2013 року об 11:00 год.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представника ТОВ «Промзбут», розгляд справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України відкладався з 15.05.2013 р. по 29.05.2013 р.

29 травня 2013 року у судовому засіданні представник ПП «Сармат» заперечував проти апеляційних вимог ТОВ «Промзбут», вимоги своєї апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 96 707,17 грн. та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Промзбут» на користь ПП «Сармат» 96 707,17 грн., а в частині визнання недійсним правочину залишити рішення без змін.

Представник ТОВ «Промзбут» вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Між тим, проти вимог апеляційної скарги ПП «Сармат» заперечував.

29 травня 2013 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши у повному обсязі наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом всіх обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Промзбут» слід відмовити; апеляційну скаргу ПП «Сармат» задовольнити, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2013 р. в частині відмови від стягнення з відповідача 96 707,17 грн. скасувати з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 15.05.2009 р. між ТОВ «Промзбут» та ПП «Сармат» укладено ліцензійний договір, на виконання якого (п. 1.1.) ТОВ «Промзбут» передало, а ПП «Сармат» отримало невиключну ліцензію на використання Технічних умов «Шлаки доменні гранульовані» ТУ У 21.1-24601497-002:2008 до 31.12.2009 р. на території України.

Відповідно до п. 7.1., 7.2. ліцензійного договору, за надання прав, передбачених цим договором, ліцензіат виплачує ліцензіарові винагороду, яка складає 75 000,00 грн. на місяць, і яка виплачується за пред'явленням рахунку в трьох примірниках протягом трьох днів з дати виставлення рахунку.

За період з червня 2009 року - жовтень 2009 року ТОВ «Промзбут» за використання технічних умов пред'явило ПП «Сармат» рахунки на загальну суму 375 000,00 грн.

У той же час між позивачем та відповідачем 18 травня 2009 року укладено договір № 18-05 про поставку шлаку доменного гранульованого заскладованого (далі - договір (а. с. 10-12)).

Згідно п. 1.1. договору, продавець зобов'язався поставляти і передавати у власність покупцю шлак доменний гранульований заскладований (ГОСТ 27.1-24601497-002:2008), а покупець зобов'язався прийняти продукцію та своєчасно здійснити оплату на умовах цього договору.

Пунктом 5.1. договору, сторони передбачили, що оплата продукції здійснюється за фактом поставки протягом 30-ти банківських днів.

Так, на виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив на склад відповідача шлак доменний гранульований заскладований, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних, а саме:

- накладна № 30/06 ПЗ від 30.06.2009 р. на поставку шлаку доменного гранульованого заскладованого у кількості 4 385,61 тон, на суму 60 652,98 грн. з ПДВ (а. с. 69);

- накладна № 08/09 ПЗ від 08.09.2009 р. на поставку шлаку доменного гранульованого заскладованого у кількості 99,6588 тон, на суму 1 494,89 грн. з ПДВ (а. с. 72);

- накладна № 31/07 ПЗ від 31.07.2009 р. на поставку шлаку доменного гранульованого заскладованого у кількості 2 459,60 тон, на суму 32 577,30 грн. з ПДВ (а. с. 75);

- накладна № 30/08 ПЗ від 30.08.2009 р. на поставку шлаку доменного гранульованого заскладованого у кількості 148,80 тон, на суму 1 982,00 грн. з ПДВ (а. с. 78);

Всього позивачем поставлено на склад відповідача 7 105,61 тон шлаку доменного гранульованого, загальною вартістю 96 707,17 грн., що не заперечується та підтверджується відповідачем.

05.11.2009 р. ТОВ «Промзбут» заявою № 278 зарахувало зустрічні однорідні вимоги за договором від 18.05.2009 р. № 18-05 та ліцензійним договором від 15.05.2009 р. заявивши ПП «Сармат» про припинення його зобов'язання відповідно зарахуванням однорідних зустрічних вимог у сумі 96 707,17 грн., а саме:

- ТОВ «Промзбут» перед ПП «Сармат» за поставлений шлак згідно договору від 18.05.2009 р. № 18-05 за накладними: № 30/06 ПЗ від 30.06.2009 р., № 08/09 ПЗ від 08.09.2009 р., № 31/07 ПЗ від 31.07.2009 р., № 30/08 ПЗ від 30.08.2009 р.;

- ПП «Сармат» перед ТОВ «Промзбут» за використання Технічних умов «Шлаки доменні гранульовані» ТУ У 21.1-24601497-002:2008 згідно ліцензійного договору від 15.05.2009 р. за рахунком № 22 від 30.06.2009 р. та частково рахунком № 29/1 від 31.07.2009 р.

Після зарахування зустрічних однорідних вимог станом на 05.11.2009 р. заборгованість ПП «Сармат» перед ТОВ «Промзбут» за використання Технічних умов «Шлаки доменні гранульовані» ТУ У 27.1-24601497-002:2008 згідно ліцензійного договору від 15.05.2009 р. складала 278 292,83 грн.

27.01.2011 р. постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі № 2/264-10(9/341-09) залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 22.03.2011 р. ліцензійний договір від 15.05.2009 р. визнано недійсним.

За приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У зв'язку з визнанням ліцензійного договору від 15.05.2009 р. укладеного між ТОВ «Промзбут» та ПП «Сармат» про отримання невиключної ліцензії на використання Технічних умов «Шлаки доменні гранульовані» ТУ У 27.1-24601497-002:2008 недійсним, ПП «Сармат» звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, згідно якого просило визнати недійсною заяву від 05.11.2009 р. № 278 про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором від 18.05.2009 р. № 18-05 на суму 96 707,17 грн. з застосуванням наслідків передбачених ч. ч. 1, 5 ст. 216 ЦК України та стягненням з ТОВ «Промзбут» на користь ПП «Сармат» заборгованості за договором від 18.05.2009 р. № 18-05 у сумі 96 707,17 грн., що і є причиною спору.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та визнання недійсною заяви від 05.11.2009 р. № 278 про зарахування зустрічних однорідних вимог з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Пунктом 31 інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» № 01-8/211 від 07.04.2008 р. встановлено, що згідно з частиною третьою ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правила містить і ст. 601 ЦК України. Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою ст. 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 16 вказаного Кодексу способом захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі визнання правочину недійсним.

Згідно з частиною 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

За приписами ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог ПП «Сармат» в частині визнання недійним одностороннього правочину - заяви про проведений між ТОВ «Промзбут» та ПП «Сармат» залік зустрічних однорідних вимог, від 05.11.2009 р. № 278, оскільки у зв'язку з визнанням недійсним ліцензійного договору від 15.05.2009 р. у ПП «Сармат» відсутні зустрічні зобов'язання перед ТОВ «Промзбут».

В той же час, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, стосовно відмови у задоволені позову в частині стягнення з відповідача 96 707,17 грн. з наступних підстав.

Відмовляючи ПП «Сармат» у задоволенні позову в частині стягнення з ТОВ «Промзбут» 96 707,17 грн. господарський суд у своєму рішенні зазначив, що за спірною заявою був проведений виключно залік вимог, і не передавалися кошти чи майно, а тому в даному випадку не можна вести мову про необхідність повернення коштів. На думку господарського суду посилання позивача на норму ч. 5 ст. 216 ЦК України є помилковим тому, що угода про залік зустрічних однорідних вимог є оспорюваним правочином, а не нікчемним.

Між тим, як вбачається з позовної заяви, ПП «Сармат» просило суд стягнути з відповідача заборгованість саме за договором від 18.05.2009 р. № 18-05 на суму 96 707,17 грн., а не за заявою, якою проведено залік зустрічних однорідних вимог.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З урахуванням того факту, що позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області за захистом порушеного права (стягнення суми 96 707,17 грн.) лише 22.01.2013 р., а з моменту останньої поставки позивачем продукції на склад відповідача, згідно накладної № 30/08 ПЗ від 30.08.2009 р. минуло більше ніж 3 роки, позовна давність за умови п. 5.1. договору сплила 31.09.12р.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач про сплив позовної давності з заявою до господарського суду не звертався.

З огляду на вищенаведене та з урахуванням того, що відповідачем не заявлено про сплив позовної давності, рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу у стягненні з відповідача 96 707,17 грн. підлягає скасуванню, а відповідно апеляційна скарга ПП «Сармат» задоволенню.

Апеляційні вимоги ТОВ «Промзбут» в обґрунтування апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними з огляду на вищенаведені обставини.

Судові витрати на підставі ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача по справі.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сармат» задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2013 року по справі № 904/748/13-г скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позовну заяву Приватного підприємства «Сармат» задовольнити.

Визнати недійсним односторонній правочин - заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промзбут» від 05.11.2009 р. № 278 про зарахування зустрічних вимог за договором від 18.05.2009 р. № 18-05 на суму 96 707,17 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промзбут» (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Саксаганський район, вулиця Отто Брозовського, будинок 75, квартира 3, ідентифікаційний код 24601497) на користь Приватного підприємства «Сармат» (53700, Дніпропетровська область, Широківський район, смт. Широке, вул. Леніна, будинок 114, ідентифікаційний код 31037360) заборгованість за договором від 18.05.2009 р. № 18-05 у сумі 96 707,17 грн., витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 3 081,15 грн. та витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 967,01 грн. - видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промзбут» залишити без задоволення.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 30.05.2013 р.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді І.В. Тищик

Т.А. Верхогляд