Ухвала суду № 3149490, 03.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-12556/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2008 року                                                                                       м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі                                Коваль Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постановуКиївського апеляційного господарського судувід 23.06.2005р.

у справі№ 32/138 господарського суду міста Києва

за позовомзакритого акціонерного товариства «Рамбурс»

до 1.Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

2. Відділення Державного казначейства у Шевченківському районі міста Києва

3.Управління Державного казначейства у м. Києві

про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ у сумі 4104946,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.04.2005 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 р., позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Рамбурс» бюджетну заборгованість по відшкодуванню податку на додану вартість за липень 2004 року в сумі 4104946,00 грн., за серпень 2004 року в сумі 119651,00 грн., бюджетну заборгованість за експортним відшкодуванням податку на додану вартість за серпень 2004 року в сумі 4367351.00 грн.; стягнуто з ДПІ у Шевченківському районі м. Києва судові витрати по сплаті державного мита в сумі 1700,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлені в судовому процесі факти від’ємних значень різниць між сумами податкових зобов’язань і податкового кредиту за даними податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих ЗАТ «Рамбурс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва за липень і серпень 2004 року, 7484507,00 грн. і 10607441,00 грн. відповідно; підтвердження за результатами проведених податковою інспекцією перевірок, вантажними митними деклараціями та платіжними дорученнями задекларованих позивачем сум бюджетного та експортного відшкодування; перерахування на рахунок позивача з бюджетного рахунку в погашення бюджетної заборгованості за липень 2004 року 3379561,00 грн. та за серпень 2004 року 6120439,00 грн.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пункту 1.8 ст.1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Правовідношення, з приводу реалізації прав та обов’язків в якому виник спір, що є предметом судового розгляду по даній справі, регулюється нормами Законом України «Про податок на додану вартість» в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.06.2005 р. № 2642-ІУ. Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.1 ст.7 вказаного Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів / робіт, послуг / протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно із зазначеним підпунктом, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику  податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації   /підпункт 7.7.3 пункту 7.7 ст.7 цього Закону /.

Відповідно до пункту 1.7 ст.1 вказаного Закону податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання  звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених / нарахованих / платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням  товарів / робіт, послуг /, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва / обігу / та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації / підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону /.

За визначенням пункту 1.8 ст.1 вказаного Закону бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, на відміну  від податкового кредиту законодавче визначення бюджетного відшкодування пов’язане із сплаченими платником сумами податку. Таке відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків. Саме фактично сплачені суми податку платником податку - експортером у складі ціни придбання товарів / робіт, послуг / постачальникам таких товарів / робіт, послуг / згідно пункту 8.2 ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість» враховувались для визначення суми експортного відшкодування, яке за своєю сутністю є різновидом бюджетного відшкодування.

При незмінності вищенаведеного визначення бюджетного відшкодування в пункті 1.8 статті 1 Закону фактично сплачена сума податку отримувачем товарів / послуг / постачальникам останніх також визначена законодавцем як розрахункова величина бюджетного відшкодування при регулюванні порядку відшкодування з Державного бюджету сум податку на додану вартість на теперішній час / підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції Закону України від 03.06.2005 р. № 2642-ІУ /.

Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить, що термін «сплата податку» вживається в розумінні сплати податку покупцем у зв’язку з придбанням товарів / робіт, послуг / / пункт 1.3 ст.1, підпункти 7.4.1 – 7.4.4 пункту 7.4 ст.7 Закону в редакції, діючій до набрання чинності Законом України від 03.06.2005 р. № 2642 – ІУ /. Так, пункт 1.3 ст.1 Закону, даючи визначення платника податку, як особи, яка зобов’язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка ввозить / пересилає / товари на митну територію України.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

У зв’язку з цим факт надмірної фактичної сплати податку за результатами звітного податкового періоду платником податку, який звернувся до суду з позовом з вимогою про стягнення бюджетної заборгованості, підлягає встановленню в судовому процесі, як юридичний факт, з яким Закон України «Про податок на додану вартість» пов’язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування у визначених цим Законом випадках.

Згідно пункту 8.2 ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, діючій до набрання чинності Законом України від 03.06.2005 р. № 2505-ІУ, для визначення експортного відшкодування згідно з пунктом 8.4 цієї статті до складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично сплачені платником податку – експортером  коштами у складі ціни придбаних товарів / робіт, послуг /, у інших платників податку – постачальників таких товарів / робіт, послуг /, вартість, яких відноситься до валових витрат виробництва /обігу/ або підлягає амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування, включаючи такий день, а при ввезенні /імпортуванні/ таких товарів /робіт, послуг/ - суми податку, сплачені у такий самий період до бюджету у зв’язку із таким ввезенням /імпортуванням/ або визначені у податковому векселі. виданому протягом такого місяця згідно з пунктом 11.5 статті 11 цього Закону, але не погашеному до дня подання такого розрахунку. 

Експортному відшкодуванню підлягає відсоток податкового кредиту, розрахованого з урахуванням пункту 8.2 цієї статті, що має дорівнювати частці обсягів продажу товарів / робіт, послуг /на експорт у загальному обсязі оподатковуваних операцій з продажу товарів / робіт, послуг / такого податкового періоду / включаючи їх оподаткування при імпорті / / пункт 8.4 статті 8 /.

Наявними у справі та дослідженими в судовому процесі копіями розрахунків експортного відшкодування, поданими ЗАТ «Рамбурс» в додатках до податкових декларацій за липень та серпень 2004 року, платіжних доручень позивача на сплату постачальникам товарів / робіт, послуг / грошових коштів підтверджено, що з 01.07.2004 р. по 20.08.2004 р. включно позивач сплатив постачальникам в складі ціни придбання товарів / робіт, послуг / задекларований в податковому кредиті за липень 2004 року ПДВ у сумі 7819368,00 грн., а з 01.08.2004 р. по 20.09.2004 р. включно – задекларований в податковому кредиту за серпень 2004 року ПДВ у сумі 10535198,00 грн.

Відповідність задекларованих позивачем сум податкового кредиту, оплаченого коштами постачальникам, так само як і задекларованих сум податкових зобов’язань та податкового кредиту, сум експортного відшкодування фактичним обставинам справи  підтверджується довідками про результати документальних перевірок правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ЗАТ «Рамбурс» за липень, серпень 2004 року від 16.11.2004 р. № 3848/23-4/22936378 та № 3847/23-4/22936378 відповідно, вантажними митними деклараціями за липень, серпень 2004 року, податковими накладними , товарними накладними, копії яких залучені до справи.

Оцінка цих доказів судом відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, за правилами якого здійснено судовий розгляд справи.

Таким чином, при задекларованих позивачем до відшкодування з бюджету суми ПДВ / рядок 21 декларації / за липень 2004 року 7484507,00 грн. та за серпень 2004 року 10607441,00 грн. сплачений ним у ціні придбання податок на дату подання декларацій склав 7819368,00 грн. / за липень / та 10535198,00 грн. / за серпень /.

З огляду на зазначене висновок суду про наявність законних підстав для відшкодуванню позивачу з бюджету, як надмірно сплаченого, податку на додану вартість за липень 2004 року в сумі 4104946,00 грн. та за серпень 2004 року в сумі 4414759,00 грн. / 4367351,00 грн. експортного відшкодування та 47408,00 грн. бюджетного  відшкодування / відповідає правильному застосуванню пункту 1.8 ст.1, підпунктів 7.7.1, 7.7.3 пункту 7.7 ст.7, пунктів 8.1, 8.2, 8.4 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість».

Задовольняючи позов та стягуючи на користь позивача з Державного бюджету України заборгованість з бюджетного відшкодування за серпень 2004 року в сумі 72243,00 грн., суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, однак, не встановив, чи є ця сума  надмірно сплаченого позивачем податку порівняно з його податковими зобов’язаннями за цей звітний податковий період, а послався лише на дані податкової декларації.

Неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи є порушенням ст.43 ГПК України. Зазначене порушення норми процесуального права могло призвести до неправильного вирішення справи та в силу ст.220 КАС України не може бути усунене судом касаційної інстанції, а відтак відповідно до частини 2 ст.227 КАС України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень в частині задоволення позову про стягнення бюджетної заборгованості в сумі 72243,00 грн. / 10607441,00 грн.-10535198,00 грн. = 72243,00 грн. з направленням справи в цій частині позовних вимог на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити обставини, зокрема щодо сплати позивачем вказаної суми податку на додану вартість, як складової податкового кредиту, задекларованого за серпень 2004 року, та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково, скасувати рішення господарського суду м. Києва від 14.04.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 р. в частині стягнення на користь ЗАТ «Рамбурс» з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за серпень 2004 року в сумі 72243,00 грн. та в частині стягнення судових витрат по сплаті державного мита в сумі 14,30 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 0,94 грн.

Справу в цій частині позовних вимог направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від 14.04.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                               підпис                                  Усенко Є.А.

Судді                                                            підпис                                    Бившева Л.І.

                                                                       підпис                                    Костенко М.І.

                                                                       підпис                                    Маринчак Н.Є.

                                                                       підпис                                    Шипуліна Т.М.

З оригіналом згідно

Відп. секретар Коваль Є.В.