Ухвала суду № 31492570, 28.05.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22ц/790/3200/13 Головуючий1 інстанції: Гаврилюк С.М.

Cправа №639/1222/3-ц Доповідач: Гуцал Л.В.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Гуцал Л.В.,

суддів - Івах А.П., Коростійової В.І.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» на ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 01 квітня 2013 року по справі за заявою ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, -

встановила:

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 24 січня 2011 року задоволено заяву ПАТ «Банк Кіпру» (далі Банк) про забезпеченя позову, який перебував у провадженні цього суду - накладено арешт на майно відповідача ОСОБА_2, зокрема, на транспортні засоби, земельну ділянку та квартиру АДРЕСА_1, із забороною відчуження арештованого майна.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25 травня 2011 року ухвалу суду першої інстанції змінено - скасовано в частині задоволення заяви Банку про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження майна ОСОБА_2, а саме, транспортних засобів та земельної ділянки, і у задоволенні заяви Банку в цій частині відмовлено, в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, із забороною її відчуження ухвалу залишено без змін.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 25 серпня 2011 року позов ПАТ «Банк Кіпру» було задоволено - розірвано кредитний договір від 30 травня 2008 року, укладений між АБ «АвтоЗАЗбанк», правонаступником якого є ПАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_2, з останнього на користь Банку стягнуто заборгованість за цим кредитним договором в розмірі 564 573 грн., та в рахунок погашення цієї заборгованості на користь Банку звернуто стягнення на предмет іпотеки - 4-х кімнатну квартиру АДРЕСА_2, шляхом реалізаціїї її на прилюдних торгах з початковою ціною, розмір якої буде не нижче розміру звичайних ринкових цін на подібне майно на момент продажу; стягнуто з ОСОБА_2 пеню за простроченими відсотками в сумі 1672 грн і судові витрати в сумі 1820 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Рішення набрало чинності.

ОСОБА_2 звернувся із заявою про скасування заходів забезпечення позову, а саме, квартири АДРЕСА_1. Посилався на те, що відпали підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 01 квітня 2013 року було задоволено заяву ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою того ж суду від 24 січня 2011 року щодо накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони на її відчуження.

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк Кіпру» просить ухвалу Жовтневого районного суду від 01 квітня 2013 року скасувати, як необгрунтовану та незаконну, посилаючись на те, що суд неповно встановив обставини, які мають значення для справи, та постановити нову ухвалу про відмову ОСОБА_2 у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні представник Банку апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

ОСОБА_2 та його представник вважали апеляційну скаргу необгрунтованою, а зняття арешту із спірного майно цілком законним. Посилались на те, що по справі ухвалене рішення, визначена сума заборгованості, яку заявник частково вже погасив та яка у повному обсязі може бути погашена за рахунок продажу іпотечної квартири, ринкова вартість якої значно перевищує розмір кредитної заборгованості. Крім того, зазначали, що залишення спірної квартири під арештом після вирішення спору по суті і визначення розміру заборгованості порушує права заявника як власника. Звертали увагу і на те, що ОСОБА_2 не чинить будь-яких перепон для реалізації Банком предмету іпотеки, а навпаки звертався до стягувача із заявою про намір реалізувати іпотечну квартиру.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом, він направлений на охорону матеріально - правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення.

Заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Постановляючи ухвалу про скасування заходів забезпечення позову суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог ОСОБА_2 та відсутність правових підстав для подальшого забезпечення позову.

Так, задовольняючи заяву ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з наступного:

- зобов'язання ОСОБА_2 за вказаним вище кредитним договором були забезпечені іпотекою, предметом якої є 4-х кімнатна квартира АДРЕСА_2 на яку за рішенням суду звернене стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 в розмірі 564 573 грн. 36 коп.;

- ОСОБА_2 добровільно виплачує визначену судовим рішення заборгованість перед Банком та станом на 25 лютого 2013 року погасив заборгованість на суму 103 565 грн. 88 коп., а відтак залишок суми заборгованості складає 464 500 грн.;

- ринкова вартість квартири на яку звернуто стягнення за рішенням суду та яка є предметом іпотеки складає 560 000 грн;

- залишення спірної квартири №168 під арештом, при наявності іпотечної квартири №164 ринкова вартість якої значно перевищує суму заборгованості, порушує гарантовані Конституцією України права ОСОБА_2, як власника нерухомості.

Колегія погоджується з цими висновками, як такими, що відповідають фактичним обставинам справи та не суперечать закону.

Посилання Банку в апеляційній скарзі на те, що апеляційним судом вже перевірялись законність та обгрунтованість застосування заходів забезпечення позову і з цього приводу постановлювались ухвали, не впливає на правильність висновку суду першої інстанції, оскільки судові рішення ухвалювались з інших підстав і не мають преюдиційного значення при вирішенні данної заяви. Ухвала апеляційного суду, якою була змінена ухвала районного суду від 21 січня 2011 року про забезпечення позову та у якій судова колегія погодилась із висновком суду про необхідність накладення арешту на спірну квартиру №168, була постановлена до ухвалення остаточного рішення у справі, тобто до того як була визначена сума заборгованості за кредитним договором.

Безпідставними та такими що не грунтуються на законі, є і посилання в апеляційній скарзі щодо неможливості ставити питання про скасування заходів забезпечення в порядку ст.154 ЦПК України, оскільки ОСОБА_2 вже скористався правом оскарження в апеляційному порядку ухвали Жовтневого районного суду м.Харкова від 24 січня 2011 року про забезпечення позову.

Не можна погодитися і з доводами апеляційної скарги стосовно того, що районний суд не мав права брати до уваги звіт щодо вартості предмету іпотеки, оскільки така вартіть буде визначена лише в порядку примусового виконання рішення суду в рамках виконавчого провадження на підставі ст.58 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, за наявними у справі матеріалами суб'єктами оціночної діяльності проводилась оцінка нерухомого майна - квартири №164 за зазначеною вище адресою, яка є предметом іпотеки та на яку за рішенням суду звернено стягнення в рахунок заборгованості за кредитним договором, та визначалась вартіть цього майна. Зокрема, станом на 24 квітня 2012 року ринкова вартість об'єкту оцінки становила 560 000 грн., а станом на 15 квітня 2013 року 579 763 грн. Отже ця сума значно перевищує існуючий на даний час розмір заборгованості ОСОБА_2 перед Банком, і це дає підстави вважати що зняття арешту із спірної квартири №168 не порушить матеріально - правовий інтерес стягувача.

Судова колегія також враховує те, що за рішенням районного суду кредитний договір між сторонами розірвано, отже визначений судом розмір кредитної заборгованості не може бути збільшений. Крім того, ОСОБА_2 надані докази того, що він добровільно вносить кошти на погашення заборгованості (на момет розгляду районним судом ним сплачено 103 565 грн. 88 коп. а на момент розгляду справи в апеляційному суді - 112 920 грн.). Крім того, ОСОБА_2 звертався до Банку з заявою де зазначив про своє бажання повністю погасити існуючу заборгованість шляхом продажу належного йому на праві власності іпотечного майна. Зазначені обставини представник Банку визнав в суді апеляційної інстанції.

Посилання представника Банку на те, що ОСОБА_2 перешкоджає реалізації предмету іпотеки є голослівним і не підтверджуться жодним доказом, тоді як наявна у матеріалах справи заява боржника до Банку свідчить про його намір погасити заборгованість, саме шляхом реалізації іпотечного майна.

Решта доводів апеляційної скарги не є суттєвими і не впливають на законність оскаржуваної ухвали.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування заходів забезпечення позову відповідно до вимог ст. 154 ЦПК України, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» відхилити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 01 квітня 2013 року залишити без

змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді