Ухвала суду № 31491586, 21.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 р.Справа № 1570/2224/2012

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Дубчак Ю.В.,

за участю: представника ГУМВС України в Одеській області - Ільченко Олександра Михайловича, позивача - ОСОБА_2 та третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, за участю третьої особи - ОСОБА_3, про визнання неправомірними наказів, зобов'язання поновити на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України (далі ГУМВСУ) в Одеській області та Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України (далі ОМУ ГУМВСУ) в Одеській області, за участю третьої особи - ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування наказів ГУМВС України в Одеській області від 08 лютого 2012 року за № 141 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників ОМУ ГУМВС України в Одеській області" та від 05 березня 2012 року за № 89 о/с - в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ, про поновлення його на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки відділу карного розшуку ОМУ ГУМВС України в Одеській області та стягнення з ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначав, що висновки зроблені відповідачем за наслідками проведеного службового розслідування щодо здійснення позивачем будь-яких оперативно-розшукових заходів не відповідають дійсності, оскільки заходи, здійснювані ним в липні 2011 року в селі Нова Долина передбачені Інструкцією "Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в розглядах внутрішніх справ України заяв та повідомлень про злочин, що вчинені або готуються" та не підпадають під визначення оперативно-розшукової діяльності встановленого діючим законодавством. Крім того, позивачем вказано, що він не скоював вчинку, який дискредитує звання працівника міліції, не порушував положення Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", а тому його звільнення з органів внутрішніх справ було проведено безпідставно та в порушення норм чинного законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправними та скасував накази ГУМВС України в Одеській області від 08 лютого 2012 року за № 141 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників ОМУ ГУМВС України в Одеській області" та від 05 березня 2012 року за № 89 о/с - в частині звільнення з органів внутрішніх справ оперуповноваженого ВКР ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_2. Також, суд поновив позивача на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки відділу карного розшуку ОМУ ГУМВС України в Одеській області та стягнув з ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 19337,94 грн..

Не погоджуючись з постановою суду, представником ГУМВСУ в Одеській області та ОМУ ГУМВСУ в Одеській області подані апеляційні скарги, в яких зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що службу в органах внутрішніх справ позивач розпочав у серпні 2002 року, а на займаній посаді - оперуповноваженого сектора боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки ВКР ОМУ ГУМВС України в Одеській області перебував з жовтня 2011 року.

З матеріалів службового розслідування вбачається, що 13 січня 2012 року до ГУМВС України в Одеській області звернулася громадянка ОСОБА_4 із заявою щодо дій працівників ОМУ, які 11 серпня 2011 року вимагали та отримали від неї гроші в сумі 20000грн. та 1000 доларів США за не притягнення її брата - ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за злочин, якого він не скоював.

В ході службового розслідування з'ясувалося, що 30 квітня 2011 року близько 01:00год. в селі Нова Долина Овідіопольського району Одеської області, між охоронцем приватного підприємства ОСОБА_7 та громадянами ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виник конфлікт, який в подальшому перейшов у бійку, в ході якої, ОСОБА_7, отримавши удар у потилицю впав на землю та знепритомнів.

30 квітня 2011 ОСОБА_7 був доставлений до Одеської обласної клінічної лікарні, де йому встановили діагноз: закритий косо-спіральний перелом нижньої третини правої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, закритий перелом верхньої третини правої малогомілкової кістки зі зміщенням уламків. З 30 квітня 2011 по 12 травня 2011 ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні в ортопедо - травматологічному відділенні клінічної лікарні, після чого був виписаний на амбулаторне лікування в поліклініку за місцем проживання.

Після виписки, ОСОБА_7 звернувся до позивача та попросив останнього допомогти розібратись в ситуації з отриманням ним тілесних ушкоджень. Позивач пояснив ОСОБА_7, що не може приймати участь у вирішенні вказаного питання, так як він є співробітником ОМУ, а вказана подія сталася за межами м. Одеси та порадив звернутися з відповідною заявою до Овідіопольського РВ ГУМВС.

В липні 2011 року ОСОБА_7 звернувся до Овідіопольського РВ ГУМВС із заявою про вжиття заходів до осіб, які 30 квітня 2011 року побили його, спричинивши вказані вище тілесні ушкодження, 20 липня 2011 року була прийнята постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, однак, 10 серпня 2011 року прокуратурою Овідіопольського району Одеської області було скасовано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та матеріали направлено до Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області для проведення додаткової перевірки.

Згідно висновків службового розслідування, проведеного ГУМВС України в Одеській області за заявою ОСОБА_4, 11 серпня 2011 року позивач разом з колишнім оперуповноваженим СКР Таїровського ВМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області капітаном міліції ОСОБА_10, грубо порушуючи вимоги ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС, самовільно виїхав до с. Нова Долина Одеської області, де незаконно провів оперативно-розшукові заходи, в ході яких встановив, що до спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 можливо причетні громадяни ОСОБА_6 та ОСОБА_9 Вподальшому позивач та ОСОБА_10 запросили ОСОБА_6 із рідною сестрою ОСОБА_4, та ОСОБА_9 разом із матір'ю ОСОБА_11 до дільничного пункту міліції в с. Нова Долина. При цьому, позивач почав вимагати від вказаних осіб 5000 доларів США, які нібито необхідно було витратити на лікування його родича. Того ж дня ОСОБА_12 та ОСОБА_4 зібрали гроші в сумі 20 тис. грн. та 1 тис. доларів США, які передали позивачу, після чого працівники міліції відпустили ОСОБА_6 та ОСОБА_9.

За результатами проведеного службового розслідування наказом ГУМВС України в Одеській області від 08 лютого 2012 року за №141 старшого лейтенанта ОСОБА_2 було звільнено з органів внутрішніх справ за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ., а наказом ГУМВС України в Одеській області від 05 березня 2012 року № 89 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Вважаючи винесені накази протиправними, а звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил згідно до п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ необґрунтованим, ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог позивача, а також виходив з того, що ОСОБА_2 порушень службової дисципліни не допускав, а підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Згідно статті 2 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" (далі Закон) оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Статтею 1 Закону встановлено, що завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.

Отже, під оперативно-розшуковою діяльністю. перш за все, розуміються заходи здійснювані вповноваженими органами із застосуванням спеціальних заходів щодо встановлення та фіксації протиправних дій особами та групами осіб, а також дії направлені на збір та отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства та держави.

Однак, з матеріалів справи та пояснень свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_7 вбачається, що позивач, дійсно, 11 серпня 2011 року у вільний від служби час відвідав за місцем проживання в с. Нова Долина свого дядька ОСОБА_7, від якого дізнався, що 30 квітня 2011 року його побили ОСОБА_6, та ОСОБА_9, спричинивши тілесні ушкодження середньої тяжкості. Позивач та ОСОБА_10 запросили ОСОБА_6, ОСОБА_9 та матір останнього до дільничного пункту міліції, де дільничний інспектор прийняв у вказаних громадян пояснення за фактом спричинення тілесних ушкоджень громадянину ОСОБА_7.

А тому, враховуючи наведені обставини справи, зокрема, той факт, що ОСОБА_6 та ОСОБА_9 були запрошені безпосередньо до дільничного пункту міліції для дачі показань, а також приймаючи до уваги, що у вказаних громадян пояснення за фактом спричинення ними тілесних ушкоджень приймав дільничний інспектор лейтенант міліції ОСОБА_13, колегія суддів не вбачає в діях позивача ознак заходів, що мають характер оперативно - розшукової діяльності. Натомість, дії ОСОБА_2 підпадають під положення пункту 2.3 Інструкції "Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються", яким встановлено, що за межами дислокації органу внутрішніх справ працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про злочин, або у разі безпосереднього виявлення такого, зобов'язаний вжити заходів щодо його припинення, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили злочин, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.

Відповідно статті 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року за № 3460-IV (далі Закон № 3460-IV) службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно статті 2 Закону № 3460-IV дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 12 Закону № 3460-IV встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.

Також, відповідно статті 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема, за порушення дисципліни та у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

Статтею 67 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ встановлено, що особи рядового або начальницького складу, засуджені за вчинення злочину або притягнуті до адміністративної відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, підлягають звільненню із служби в органах внутрішніх справ у триденний строк з дня отримання органом внутрішніх справ копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

З висновку службового розслідування випливає, що в діях позивача вбачаються порушення положень Кримінального кодексу України, зокрема, стовно вимагання та отримання хабара за не притягнення до кримінальної відповідальності, також однією з підстав звільнення позивача з органів внутрішніх справ, як випливає з наказу від 08 лютого 2012 року за №141, є вступ у неділові стосунки ОСОБА_2 з громадянкою ОСОБА_4, проте за наслідками проведеної перевірки прокурором Овідіопольського району не встановлено достатніх відомостей стосовно передачі грошових коштів громадянкою ОСОБА_4 позивачу за не притягнення до відповідальності ОСОБА_6 та відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст.ст. 364, 365, 368 Кримінального кодексу України, що підтверджується відповідною постановою прокуратури Овідіопольського району Одеської області від 18 лютого 2012 року.

Отже, виходячи з вищенаведеного, а також враховуючи відсутність обставин, які могли б бути підставами для звільнення позивача з органів внутрішніх справ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не діяв всупереч нормам чинного законодавства, а оскаржувані накази ГУМВС України в Одеській області від 08 лютого 2012 року за № 141 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників ОМУ ГУМВС України в Одеській області" та від 05 березня 2012 року за № 89 о/с - в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ є такими, що суперечать Конституції і Законам України та підлягають скасуванню.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянтів на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: