Рішення № 31490914, 30.05.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5213/13 Справа № 0418/7922/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Католікян М.О. Доповідач - Максюта Ж.І. Категорія 6

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Максюти Ж.І.

суддів - Слоквенка Г.П., Кочкової Н.О.,

при секретарі - Надтока А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційними скаргами Дніпропетровської міської ради, Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2013 року

за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Кіровської районної в місті Дніпропетровську ради, Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2012 року позивачі звернулися до суду з позовом до Кіровської районної в м. Дніпропетровську ради, Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання права власності на нерухоме майно. Позовні вимоги позивачі обґрунтували тим, що їм належить квартира АДРЕСА_1. Будинок є одноповерховою будівлею садибного типу, у якій розташовані чотири окремі квартири. Будинок раніше перебував на балансі ДП «Придніпровська залізниця». Згодом його було знято з балансу, проте жодної з установ міста не прийнято. На численні запити мешканців будинку надійшли відповіді, згідно з якими будинок перебуває у приватному володінні мешканців, і жодним комунальним підприємством не обслуговується. Крім того, у процесі експлуатації квартири позивачі самочинно надбудували мансардний поверх. Відповідно до висновку, складеного будівельною організацією будівництво виконано у відповідності з чинними будівельними, технічними нормами й правилами. На разі позивачі не мають можливості зареєструвати за собою право власності на спірний об'єкт через порушення процедури попереднього узгодження будівництва. Викладені обставини стали причиною звернення позивачів до суду з позовом про визнання за ними у рівних частках права власності на 23/100 часток будинку АДРЕСА_1, та зобов'язання реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції зареєструвати за ними право власності на спірне майно (а.с. 2-6, 38, 55 - 59).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2013 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 до Кіровської районної в місті Дніпропетровську ради, Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, про визнання права власності на нерухоме майно задоволено.

Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 право спільної часткової власності (у рівних частках) на 23/100 часток будинку АДРЕСА_1.

Зобов'язано реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції зареєструвати за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 право спільної часткової власності (у рівних частках) на 23/100 часток будинку АДРЕСА_1, а саме на:

прибудова літ. А-2 (І поверх): приміщення 1-І площею 8,7 м2;

прибудова літ. А-2 (II поверх): приміщення 5-1 площею 3,0 м2; приміщення 5-2 площею 40;6 м2;

приміщення 5-3 площею 15,7 м2; приміщення 5-4 площею 15,9 м2; приміщення 5-5 площею 5,2 м2.

В апеляційних скаргах Дніпропетровська міська рада, та Кіровська районна у м. Дніпропетровську рада, кожна окремо посилаючись на незаконність рішення суду просить його скасувати, та відмовити у задоволені позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачами на підставі договору купівлі-продажу належить квартира АДРЕСА_2 (по 1\4 частці) (.с.а.с. 7 8).

Будинок АДРЕСА_1 є одноповерховою будівлею хибного типу, у якій розташовані чотири окремі квартири (зокрема, квартира позивачів).

Будинок раніше перебував на балансі ДП «Придніпровська залізниця». Згодом його було знято з балансу цього підприємства, але на баланс іншого передано не було.(а.с.35 -37, 66).

Відповідно до акту ідеальних часток від 19.06.2009 р., складеного КП «ДМБТІ», квартира що належить позивачам, складає 23/100 часток від усього будинку (а.с.а.с. 91 - 93).

У процесі експлуатації квартири позивачі самовільно переобладнали її, надбудувавши мансардний поверх (прибудова літ. А-2 (І поверх): приміщення 1-І площею 8,7 м2; прибудова літ А-2 (II поверх): приміщення 5-1 площею 3,0 м2; приміщення 5-2 площею 40,6 м2; приміщення 5-: площею 15,7 м2; приміщення 5-4 площею 15,9 м2; приміщення 5-5 площею 5,2 м2 (а.с. 9-16).

Згідно із звітом, складеним Інститутом експертизи проектування та вишукувань ДВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» 2012 року (ліцензія серії АВ № 555569 видана Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 08.10.2010 р., строк дії - з 05.10.2010 р. по 05.10.2015 р.), житловий будинок після реконструкції з будівництвом другого поверху відповідає вимогам надійності і можливості його безпечної експлуатації (а.с.60-90)

На підставі наданих суду доказів та вимог ч.1,3 ст.376 ЦК України районний суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, але такий висновок суду є помилковим.

Відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку, особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до вимог ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, право постійного користування, а також право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав

Як вбачається із матеріалів справи питання щодо реєстрації права позивачів на земельну ділянку, на якій розташований їх житловий будинок не вирішувалось.

Відповідно до ч.2 ст.311 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно п.2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належить до 1-Ш категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами, поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації

Пунктом 9 Постанови Пленуму ВССУ від 30.03.12 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва» -передбачено, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого, чи його відсутність, дають підстави вважати про наявність спору про право. При вирішенні питання про відкриття провадження по справі за позовом про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти суд має звертати увагу чи зазначено у позовній заяві, відповідно до вимог ст.119 ЦПК України обставини щодо звернення позивача до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про прийняття об'єкта до експлуатації, та посилання на докази щодо зазначених обставин.

В матеріалах справи відсутня декларація про готовність об'єкта до експлуатації, а також відсутні докази, які б свідчили про факт звернення позивачів до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області з цього питання, та відмови останньої в реєстрації зазначеної декларації, а так само і про наявність рішення цього органу, яке б давало підстави вважати про наявність спору про право

За вказаних обставин рішення суду не може залишитись в силі, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 313 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційні скарги Дніпропетровської міської ради, Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради - задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2013 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Кіровської районної в місті Дніпропетровську ради, Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: