Рішення № 31490732, 28.05.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року Справа № 925/655/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представників: позивача: Анастас'єва Л.В. - за довіреністю,

відповідача: Вишник Д.С. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні

господарського суду Черкаської області справу

за позовом фізичної особи - підприємця Шкурака Станіслава Степановича

до публічного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" в особі відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ"

про стягнення 36 037 грн. 68 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 36 037 грн. 68 коп., зокрема: 33 585 грн. 06 коп. боргу за передані відповідачу будівельні матеріали відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі - продажу № 4 від 16.01.2012, 100 грн. 76 коп. інфляційних втрат, 391 грн. 97 коп. три проценти річних, 1 959 грн. 89 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в період з 02.12.2012 по 22.04.2013.

У запереченні на позовну заяву від 15.05.2013 представник відповідача, який діє за довіреністю № 02 від 04.01.2012, просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 100 грн. 76 коп. інфляційних, 391 грн. 97 коп. три проценти річних, 1 959 грн. 89 коп. пені з огляду на те, що у розділі 8 договору купівлі-продажу № 4 від 16.01.2012 (який регламентує відповідальність сторін) стягнення штрафних санкцій у вигляді пені, інфляційних, річних не передбачено, тому відповідач заявляє, що стягнення з нього пені, інфляційних, річних є надуманим та необґрунтованим.

У судовому засіданні:

представник позивача підтримала позов з підстав, викладених у ньому, та пояснила, що пеня, індекс інфляції, три проценти річних позивач нараховував відповідно до чинного законодавства, просила задовольнити позов у заявленій сумі повністю;

представник відповідача, частково заперечуючи проти позову, посилався на доводи і міркування, викладенні у Запереченні на позов, підтвердив наявність заборгованості перед позивачем в сумі 33 585 грн. 06 коп. та просив відмовити позивачу у позові в частині стягнення пені, індексу інфляції та трьох процентів річних.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Між фізичною особою-підприємцем Шкурак Станіславом Степановичем (Продавець за договором) та публічним акціонерним товариством "Черкаське хімволокно" в особі відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ" укладено договір купівлі - продажу № 4 від 16.01.2012, далі - Договір, за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця будівельні матеріали, кількість і ціна якого визначаються Додатком, що є невід'ємною частиною даного договору, тобто (прайсом, з зазначенням ціни на заявлену покупцем марку товару). Ціна товару визначається на день видачі першої партії товару і може бути змінена в подальшому по заяві Продавця у відповідності із змінами цінової політики на ринку. Підтвердженням про кількість і марку відпущеного Продавцем товару будуть виступати товарні та податкові накладні, що є невід'ємною частиною даного договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар на підставах і умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 2 Договору кількість і асортимент товару визначаються Продавцем по письмовій заявці Покупця, яка видається на кожну партію товару і є невід'ємною частиною даного договору; вартість товару погоджується сторонами окремо по кожній заявці. Погоджена сторонами ціна одиниць товару та його загальна вартість відображається у видаткових накладних.

У пункту 3.1. Договору вказано, що розрахунки за товар здійснюються у наступному порядку: Покупець вносить передоплату на рахунок Продавця.

Позивач виставив відповідачу рахунок № 62 від 05 листопада 2012 року на суму 30 552 грн. та рахунок № 63 від 05 листопада 2012 року на суму 3 034 грн.

За доводами позивача, він передав відповідачу, а останній прийняв по видаткових накладних № 05/11 від 15.11.2012 товар на суму 30 552 грн. та 3 034 грн. з урахуванням ПДВ, що складає загальну суму 33 586 грн. Вказані накладні підписані зі сторони відповідача. Відповідач не здійснив передоплати за товар, представник відповідача у судовому засіданні факт отримання товару підтвердив, основний борг за товар в сумі 33 585,06 грн. (тобто, за мінусом часткової оплати) визнав повністю, не заперечив проти задоволення позову в частині стягнення основного боргу.

Між сторонами складено акт звірки взаємних розрахунків за період з листопада 2012 по березень 2013 року, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 33 585 грн. 06 коп. Вказаний акт підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

У зв'язку із наявністю боргу відповідача за отриманий товар в заявленій сумі 33 585,06 грн., позивач звернувся із позовом про стягнення вказаної суми боргу та пені, три проценти річних та інфляційних втрат, нарахованих на несплачену суму боргу за прострочення виконання грошового зобов'язання в період з 02.12.2012 по 22.04.2013, тобто від дати сплати коштів, встановленої у претензії від 20.11.2012, отриманій відповідачем 22.11.2012.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до часткового задоволення, з огляду на таке.

Договір купівлі-продажу № 4 від 16.01.2012, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, за своєю правовою природою є господарським договором купівлі-продажу.

Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками, він містить всі істотні умови для договорів даного виду.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. За приписом статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (вказане викладено у постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

З огляду на те, що претензія позивача не є угодою сторін, а суду не подано доказів письмового погодження відповідача із вказаною позивачем датою сплати коштів за отриманий товар, суд не погоджується з доводами позивача про те, що строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару встановлений у претензії позивача і вважає належною датою до сплати, відповідно до припису частини 1 статті 692 ЦК України, дату отримання товару. При цьому немає значення те, що в договорі № 4 від 16.01.2012 передбачена передоплата за товар, оскільки підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Однак, враховуючи те, що ціну позову визначає позивач, а вказаний ним період прострочення не перевищує встановлений законом, суд не вважає за необхідне виходити за межі позовних вимог та вважає можливим застосувати період прострочення оплати, вказаний позивачем.

Із матеріалів справи вбачається і відповідачем підтверджено, що борг відповідача за отриманий у позивача товар по накладних № 05/11 від 05.11.2012 складає 33 585 грн. 06 коп., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 33 585 грн. 06 коп. боргу підлягає задоволенню.

За неналежне виконання взятих на себе зобов'язань з оплати за товар пред'явлено до стягнення з відповідача 100 грн. 76 коп. інфляційних втрат, 391 грн. 97 коп. три проценти річних, 1 959 грн. 89 коп. пені. Однак, вказані вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, яка відповідно до статті 546 ЦК України є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

Заявлена позивачем вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає і в цій частині в позові слід відмовити, оскільки у Договорі № 4 від 16.01.2012 угодою сторін розмір пені не встановлений.

Посилання позивача на Закон України від 22.11.1996 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" суд вважає безпідставним, оскільки згідно статті 1 вказаного Закону пеня може сплачуватися лише у разі, якщо її розмір встановлений угодою сторін, а у статті 3 Закону встановлено обмеження пені, але не її розмір. Аналогічне положення виписане в частині 4 статті 231 Господарського кодексу України та в частині 1 статті 548 Цивільного кодексу України, за якими штрафні санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, та виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Законом не вимагається зазначення у договорі такої відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання та не вимагається окремої вимоги.

Оскільки позивачем доведено факт наявності заборгованості у грошовій формі та прострочення сплати такої заборгованості, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 100 грн. 76 коп. індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання є обґрунтованою і законною та підлягає задоволенню.

Вимога позивача про стягнення трьох процентів річних підлягає до часткового задоволення в сумі 391 грн. 76 коп. з огляду на те, що при розрахунку трьох процентів річних позивачем не враховано фактичну кількість днів у 2012 та 2013 роках (відповідно 366 та 365).

Таким чином, позов підлягає задоволенню в сумі 33 585 грн. 06 коп. боргу, 100 грн. 76 коп. індексу інфляції та частково в сумі 391 грн. 76 коп. три проценти річних.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 1 626 грн. 90 коп.

Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно", відокремлений підрозділ "Черкаська ТЕЦ" (18036, м. Черкаси, просп. Хіміків, 76, ідентифікаційний код 00204033) на користь фізичної особи - підприємця Шкурака Станіслава Степановича (18000, м. Черкаси , вул. Героїв Сталінграду, 40, кв. 55, реєстраційний номер облікової картки платника податків 2675413155) - 33 585 грн. 06 коп. ( тридцять три тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять гривень 06 копійок) боргу, 100 грн. 76 коп. (сто гривень 76 копійок) інфляційних втрат, 391 грн. 76 коп. (триста дев'яносто одну гривню 76 копійок) три проценти річних, 1 626 грн. 90 коп. (одну тисячу шістсот двадцять шість гривень 90 копійок) судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.05.2013

Суддя А.Д. Пащенко