Постанова № 31490326, 16.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 р. Справа №805/1361/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.,

при секретарі Телешові В.О.

за участю:

представників позивача Беро А.Л., Сидорова М.С.

представника відповідача Захарчука В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Візаві Інвест» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000192340 від 24.01.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Візаві Інвест», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000192340 від 24.01.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини у розмірі 18481,05 грн., у тому числі за основним платежем 14784,84 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3696,21 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що за результатами документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Візаві Інвест» відповідачем був складений акт перевірки № 544/22-2/24068600 від 20.12.2012 року. На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000192340 від 24.01.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини у розмірі 18481,05 грн., у тому числі за основним платежем 14784,84 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3696,21 грн.

Позивач вважає прийняте податкове повідомлення - рішення таким, що суперечить діючому законодавству, порушує його права та охоронювані законом інтереси. Зважаючи на те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Візаві Інвест» не здійснює розміщення відходів у спеціально відведених місцях та не має відповідного дозволу на використання вказаних місць, тому не є платником екологічного податку, хоча і не входить до суб'єктного складу осіб, які не є платниками екологічного податку.

Таким чином, позивач вважає, що законні підстави стверджувати про порушення, які зазначені у висновках акту перевірки та у спірному податковому повідомленні - рішенні, у відповідача відсутні, висновки є необґрунтованими та такими, що суперечать діючому законодавству.

На підставі вищевказаного, позивач просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000192340 від 24.01.2013 року.

В судовому засіданні представники позивача надали пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, надав заперечення згідно яких вказав на те, що розбіжність у сумі 14784,84 грн. склалась в результаті не включення до податкового розрахунку з екологічного податку надзвичайно небезпечних відходів (відходів 1 класу небезпечності) - прилади та обладнання, що містять ртуть, які у 2012 році товариством з обмеженою відповідальністю «Візаві Інвест» за актами списання основних засобів були списані, як відпрацьовані та не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення: комп'ютерна та копіювальна техніка у кількості 21 одиниці.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як юридична особа 18 грудня 1995 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 24068600, перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби з 26.12.1995 року згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 834003 серія ААВ.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в України», завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Судом встановлено, що в період з 02 листопада 2012 року по 13 грудня 2012 року відповідачем проводилась документальна планова виїзна перевірка позивача, на підставі якої складено акт №544/22-2/24068600 від 20.12.2012 року про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Візаві Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2012 року.

Вищезазначеним актом, в тому числі, встановлено порушення позивачем п.п.240.1.3 п.240.1 ст.240, п.п.242.1.3 п.242.1 ст.242, п.249.6 ст.249 Податкового кодексу України в частині заниження екологічного податку у сумі 14784,84 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення - рішення № 0000192340 від 24.01.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини у розмірі 18481,05 грн., у тому числі за основним платежем 14784,84 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3696,21 грн.

Суд приходить до висновку про неправомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення з огляду на наступне.

Відповідно до п.240.1 ст. 240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку діяльність), бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи, організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема, розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини (пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України).

При цьому в умовах п.240.5 ст.240 Податкового кодексу України не є платниками екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах), та надають послуги у цій сфері.

Відповідно до пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України об'єктом та базою оподаткування податку є, зокрема, обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Розміщення відходів - це зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами (пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

У зв'язку з цим обов'язком платника є обчислення, нарахування та сплата до бюджету екологічного податку, а також складання податкової звітності у разі наявності фактичних обсягів розміщення відходів, відповідно зберігання (тимчасового розміщення до утилізації і видалення) протягом звітного кварталу, крім розміщення обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збиранням і заготівлі таких відходів в умовах, визначених пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України.

Тобто, починаючи з 1 січня 2011 року, платник податків є суб'єктом, а базою щоквартального оподаткування є відходи (в тому числі небезпечні відходи, побутові відходи, інші відходи, які утворилися у процесі діяльності та підлягають утилізації чи видаленню), що тимчасово розміщуються (зберігаються), в т. ч. на кінець звітного періоду (кварталу) на власній території підприємства (до їх передачі на утилізацію або розміщення іншому суб'єкту господарювання (комунальному або спеціалізованому підприємству тощо) в місця видалення відходів, в т. ч. у разі наявності укладених договорів на видалення та утилізацію відходів з об'єктом господарювання (комунальним або спеціалізованим підприємством тощо).

Виходячи із зазначених вище положень пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України, підприємства, які тимчасово розміщують відходи, повинні сплачувати екологічний податок за фактичні обсяги розміщених протягом звітного кварталу відходів.

Отже, позивач є платником екологічного податку за фактичні обсяги розміщених протягом звітного кварталу відходів.

Як вбачається зі змісту акту перевірки розбіжність у сумі 14784,84 грн. виникла в результаті не включення до податкового розрахунку з екологічного податку надзвичайно небезпечних відходів (відходів 1 класу небезпечності) - прилади та обладнання, що містять ртуть, які в 2012 році позивачем були списані за актами списання основних засобів як відпрацьовані і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення: комп'ютерна та копіювальна техніка у кількості 21 одиниці, а саме: ноутбук АS.Х50V-T213S1AGWW ASUS X50V; комп'ютер з монітором Celeron-2000/256M/40Gb/1.44/17"C; монітор 17 SONY 200 (надійшло на підприємство 06.11.1998 року); монітор 17 SONY 200 (надійшло на підприємство 06.11.1998 року); копіювальний апарат Canon FC-336 (надійшло на підприємство 27.05.2004 року); копіювальний апарат Canon FC-336 (надійшло на підприємство 27.05.2004 року); комп'ютер з монітором Celeron-2000/256M/40Gb/1.44/17"C (надійшло на підприємство 22.03.2004 року); комп'ютер з монітором Celeron-2000/256M/40Gb/1.44/17"C (надійшло на підприємство 22.03.2004 року); комп'ютер з монітором Celeron-2000/256M/40Gb/1.44/17"C (надійшло на підприємство 22.03.2004 року); комп'ютер з монітором Celeron-2000/256M/40Gb/1.44/17"C (надійшло на підприємство 22.03.2004 року); комп'ютер з монітором Celeron-2000/256M/40Gb/1.44/17"C (надійшло на підприємство 22.03.2004 року); комп'ютер з монітором Celeron-2000/256M/40Gb/1.44/17"C (надійшло на підприємство 22.03.2004 року); ноутбук TOSHIBA SateIIite A-35-S1592 (надійшло на підприємство 11.01.2005 року); комп'ютер PIII 500/128/17; комп'ютер PIII 500/128/13.6; комп'ютер PIII 350/128/6.4 (надійшло на підприємство 31.12.1998 року); комп'ютер PIII 350/128/6.4 (надійшло на підприємство 06.11.1998 року); комп'ютер PIII 350/128/6.4 (надійшло на підприємство 06.11.1998 року); комп'ютер P 100/32/1,3 (надійшло на підприємство 05.03.1997 року); комп'ютер - К6 - 2 м.мед (надійшло на підприємство 25.02.2000 року); комп'ютер Р 166/32 (надійшло на підприємство 01.02.1997 року).

В судовому засіданні представники податкового органу пояснили, що висновок про наявність у вмісті комп'ютерної та копіювальної техніки ртуті був зроблений на підставі Державного класифікатора України. Класифікатор відходів ДК 005-96, у зв'язку з чим податкові зобов'язання з екологічного податку були розраховані на підставі пп.246.1.1 п.246.1 ст.246 Податкового кодексу України із розрахунку 469,36 грн. за одиницю обладнання та приладів, що містить ртуть.

Однак, відповідно до п. «в» ст.17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також за погодженням із уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, інші органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

Крім того, абзацом 10 статті 33 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя» до повноважень Державної санітарно-епідеміологічної служби віднесеноё в тому числі, методичне забезпечення та здійснення контролю під час визначення рівня небезпечності відходів.

Вищевикладене дозволяє дійти висновку про те, що затверджувати класи відходів віднесено до повноважень Міністерства охорони здоров'я України, за погодженням з спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами, що передбачається пунктом "в" статті 17 Закону України «Про відходи».

Також відповідно до Довідково-методичних настанов щодо застосування ДК005-96 "Класифікатор відходів" Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 26.02.1996 року №89 належність певного виду відходу до небезпечного відходу визначається наявністю компонента даного переліку. Клас небезпеки відходів визначається виробником відходів за участю фахівців з охорони навколишнього природного середовища і санітарно-епідеміологічної служби згідно з чинними нормативними документами та затвердженими методиками.

В судовому засіданні представником позивача був наданий розрахунок класу небезпеки відходів оргтехніки ТОВ «Візаві Інвест» та відомості про склад і властивості відходів оргтехніки, що утворюються, а також ступень їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини, що був проведений приватним підприємством «Донекопром», 15.05.2013 року затверджений начальником Донецького міськрайуправління головного управління держсанепідслужби в Донецькій області, головним державним санітарним лікарем м.Донецька та Старобешівського району С.І.Бондаренко та погоджений начальником відділу регуляторної політики Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області К.І.Радіоновим.

Згідно зазначених документів відпрацьована оргтехніка (у тому числі непридатні до ремонту монітори для ПК, системні блоки, ноутбуки, копіювальні апарати) відносяться до Ш класу небезпеки.

Отже, позивачем відповідно до вимог законодавства був визначений Ш клас небезпеки відходів (комп'ютерної та копіювальної техніки).

Відповідно до п.246.2 ст.246 Податкового кодексу України для Ш класу небезпеки відходів (помірно небезпечні) на 2012 рік була встановлена ставка податку з 01.01.2012 року - 6,4 грн., з 13.01.2012 року - 6,97 грн. за 1 тонну.

Таким чином, оскільки у судовому засіданні не знайшли підтвердження факти вчинення позивачем порушень встановлених актом перевірки, є неправомірним визначення сум грошових зобовязань, зроблене відповідачем відповідно до спірного рішення.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про обґрунтованість позову товариства з обмеженою відповідальністю «Візаві Інвест» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000192340 від 24.01.2013 року, у зв'язку із чим задовольняє позов у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Візаві Інвест» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000192340 від 24.01.2013 року. - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби №0000192340 від 24.01.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Візаві Інвест» судовий збір у розмірі 184,81 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 16.05.2013 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 21.05.2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.