Рішення № 31489137, 27.05.2013, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

643/5075/13-ц

27.05.2013

643/5075/13-ц

2/643/2616/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 року Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Єлізарова І.Є. при секретарі - Зубковій Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу ,-

Встановив :

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом в якому просить стягнути з стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн та судові витрати у розмірі 2000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 03.03.2011 року ОСОБА_2 взяла (позичила) у ОСОБА_1 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. для вирішення питання з підготовки документів на сесію міської ради строком до 01.05.2011р., про що ОСОБА_2 власноруч було написано відповідну розписку. Але ОСОБА_2 всупереч укладеного з ОСОБА_1 договору позики ані до 01.05.2011р. ані по сьогоднішній день, так і не повернула грошові кошти. В подальшому 11.11.2011р. ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_1 ще 120 000 грн. на вирішення питання про зменшення грошової оцінки землі для його підприємства, про що ОСОБА_2 власноруч було написано розписку. Але станом на день звернення до суду кошти так і не повернула. Таким чином відповідно до ст..ст.1046,1047 ЦК України між позивачем та відповідачем було укладено два договори позики, і зазначені кошти підлягають стягненню на користь позивача.

В процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги, та просив також стягнути з відповідача три проценти річних від простроченої суми, а саме від 80 000 грн. у розмірі 4800 грн.

Представник позивача ОСОБА_3 у судове засідання з'явився, та надав пояснення викладені у позовній заяві та уточненнях позовних вимог. Також зазначив, що пред'явлення позову ОСОБА_1 фактично є вимогою про повернення грошових коштів, а саме 120 000 грн., оскільки в розписці не зазначено строк повернення зазначеної суми. Таким чином, днем пред'явлення вимоги про повернення 120 000 грн. є днем пред'явлення даного позову до суду. А оскільки з моменту пред'явлення позову пройшло вже більше 30 днів, а відповідач так і не повернула вказані кошти, то вони підлягають стягненню у судовому порядку.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засідання проти позову заперечувала, та надала письмові заперечення. В своїх поясненнях зазначила, що отримання вказаних коштів та написанні зазначених розписок ОСОБА_2 діяла від імені юридичної особи, керівником якої являється, а саме ПП «Солара 2007» і в даному випадку було укладено два договори про надання послуг, а не договори позики, що підтверджується прибутковими касовими ордерами, а розписки було написано некоректно, що призводить до їх неправильного тлумачення. Також зазначила, що строк повернення 120 000 грн. не настав, оскільки ОСОБА_1 не було пред'явлено вимоги, а в розписці такий строк не встановлено, а тому вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши надані докази, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03.03.2011 року ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_1 80 000 грн. для вирішення питання з підготовки документів на сесію міської ради строком до 01.05.2011р., про що ОСОБА_2 власноруч було написано відповідну розписку «боргове зобов'язання».

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що між позивачем і відповідачем був укладений договір позики відповідно до ст. ст. 1046, 1047 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 всупереч укладеного з ОСОБА_1 договору позики не виконала умови договору позики та не повернула вчасно, а саме в строк до 01.05.2011р. зазначену суму.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки строк повернення грошових коштів у розмірі 80 000 грн. сплив 01.05.2011р., то суд приходить до висновку, що відповідач також повинна сплатити позивачу три проценти річних від простроченої суми, а саме 4800 грн. ( 80 000 x 3% річних х 2 роки = 4800 грн.)

З огляду на викладене суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 80 000 грн. та 3% річних від прострочений суми у розмірі 4800 грн.

Також судом встановлено, що 11.11.2011р. ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_1 ще 120 000 грн. на вирішення питання про зменшення грошової оцінки землі для його підприємства, про що ОСОБА_2 власноруч було написано розписку «боргове зобов'язання..

Таким чином, суд приходить до висновку, що між позивачем і відповідачем був укладений ще один договір позики відповідно до ст. ст. 1046, 1047 ЦК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1049 ЦК України якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки строк виконання договору позики не встановлено, то в цьому випадку ОСОБА_108.04.2013 року звернувшись до суду з позовом, заявив вимогу про повернення коштів і в даному випадку строком виконання зобов'язання є 08.05.2013 року

Відповідно до ст. 610 ЦПК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи той факт, що відповідач не повернула позивачу грошові кошти у розмірі 120 000 грн. протягом 30 з дня пред'явлення позову, то суд також задовольняє вимоги про стягнення з відповідача вказаних грошових коштів.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України. стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином суд також задовольняє вимогу позивача про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат, які були понесені позивачем, що підтверджені відповідною квитанцією.

На підставі ст.ст. 214, 215, 224-226 ЦПК України, ст. 526,1046, 1047,1049 ЦК України, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 200000 (двісті тисяч) гривен , 3% річних в розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривен та судові витрати в розмірі 2000 (дві тисячі ) гривен.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Московського районного

суду м. Харкова Єлізаров І.Є.