Ухвала суду № 31489101, 16.05.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/18662/2012Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/789/451/13 Доповідач - Костів О.З.Категорія - 57

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Кузьми Р. М., Жолудько Л. Д.,

при секретарі - Ханенко Т.І.

з участю апелянта - ОСОБА_1,

представника Тернопільської міської ради - Чорненького В.В.,

представника інспекції Державного архітектурно -

будівельного контролю у Тернопільській області - Білецького Н.Т.,

представника Державного територіально-галузевого

об»єднання «Львівська залізниця» - Дейнека І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, треті особи - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області, Державне територіально-галузеве об»єднання «Львівська залізниця» про визнання права власності на підвальне приміщення,-

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду із позовом до Тернопільської міської ради з участю третіх осіб - інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області, Державне територіально-галузеве об»єднання «Львівська залізниця» про визнання права власності на підвальне приміщення по АДРЕСА_1, яке зазначене у виданому ТзОВ «Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації» плані поверхів будівлі літ.«А» під №38.

Заявлені вимоги позивач мотивував тим, що він є власником приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке розташоване на першому поверсі трьохповерхового будинку та зазначене у плані поверхів будівлі літери «А» під АДРЕСА_1. Безпосередньо під вказаним приміщенням розташоване підвальне приміщення з окремим входом, яке перебуває у його користуванні і зазначене у плані поверхів будівлі літери «А» під № 38. За власний рахунок він провів ремонтно-реконструкційні роботи самочинно перепланованого підвального приміщення. В подальшому він звернувся до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про прийняття об'єкта до експлуатації, однак отримав відмову через відсутність правовстановлюючого документа на приміщення. При зверненні до Тернопільської міської ради про визнання права власності на підвальне приміщення також було отримано відмову з тих підстав, що підвальне приміщення призначене для експлуатації і обслуговування будинку, відноситься до допоміжних приміщень і є неподільним майном, яке не підлягає відчуженню. Позивач вказав, що спірне підвальне приміщення не належить до допоміжних приміщень будинку, оскільки у ньому не розміщено технічне обладнання, необхідне для обслуговування будинку і саме приміщення не являться таким, що необхідне для обслуговування будинку, а тому чинним законодавством України не заборонена його приватизація.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 лютого 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1 подав на вказане рішення апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом не повно з'ясовано фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Просить рішення скасувати та прийняти нове, яким його позов задоволити повністю.

В судовому засіданні апелянт - ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Представники відповідача - Чорненький В.В. та третіх осіб - Білецький Н.Т., Дейнека І.С. проти апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що спірне підвальне приміщення є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, яке призначене для побутового обслуговування мешканців будинку та перебуває у їхній спільній сумісній власності, а тому не може бути приватизоване.

З таким висновком колегія суддів погоджується.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником приміщення АДРЕСА_1, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25 вересня 2006 року.

Із наявного у матеріалах справи плану поверхів будови літери «А» по АДРЕСА_1 вбачається, що підвальне приміщення №38 є самочинно переплановане під майстерню загальною площею 20.7 кв.м.

Відповідно до положень ч.2 ст.382 ЦК України - власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Колегія суддів, не приймає до уваги посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що судом не було досліджено статус спірного приміщення, оскільки відповідно до положень ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Згідно рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02 березня 2004 року (Справа № 1-2/2004) - допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків.

Згідно п.7 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яке затверджено наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16 грудня 2009 року №396 - допоміжні приміщення передаються у спільну сумісну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не вправі претендувати на виділення йому у приватну власність спірного підвального приміщення та визнання за ним права власності на нього, оскільки відповідно до наведених положень чинного законодавства України, спірне підвальне приміщення є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, яке призначене для побутового обслуговування мешканців будинку та перебуває у їхній спільній сумісній власності, а тому не може бути приватизоване.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку із чим підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційний скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.З. Костів