Вирок № 31488894, 30.05.2013, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/2966/13-к р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючої - судді Пальчик О.О.,

при секретарі Тараненко А.А.,

з участю прокурора Дубодєла А.М.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області кримінальне провадження № 12012180100000536 про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кременчука Полтавської області, українця, громадянина України, з повною загльною середньою освітою, не працюючого, одруженого, на утриманні має неповнолітню дитину, раніше не судимий, проживає за адресою: АДРЕСА_1, обвинувачується у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 01.11.2012 року приблизно в 14 год. 40 хв. проїжджаючи на легковому автомобілі «ЗАЗ - 110558-44 СПГ» д.н.з. НОМЕР_1 повз бару «Гурман», що розташований по вул. Щорса, 72-А в м. Кременчуці Полтавської області під час конфлікту, який виник між ним та потерпілим ОСОБА_1 вийшов з машини та в ході сварки умисно наніс останньому один удар кулаком правої руки в обличчя.

Від даного удару потерпілому ОСОБА_1 завдано тілесні ушкодження у виді: закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, перелом зовнішньої стінки лівої гайморової пазухи та садна на лівій виличній ділянці, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1554 від 11.12.2012 року, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково і показав суду, що він дійсно 01.11.2012 року наніс удар кулаком руки в обличчя потерпілого. При цьому, потерпілий його не бив взагалі. Також обвинувачений дав свідчення про те, що, на його думку, від такого удару, як він наніс потерпілому не могли утворитися середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді перелому лівої гайморової пазухи.

Незважаючи на часткове визнання підсудним ОСОБА_4 своєї вини, його вина у заподіянні потерпілому умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження повністю підтверджується наступними доказами, дослідженими та перевіреними судом.

Показаннями потерпілого ОСОБА_1 який показав суду, що 01.11.2012 року він ішов в «Полтаваобленерго» і до нього ззаду під'їхав чоловік на автомобілі. Потерпілий ОСОБА_1 зробив зауваження чоловіку на автомобілі, щоб той не їздив по тротуару, на що обвинувачений вийшов з машини та вдарив потерпілого кулаком в обличчя після чого, сів в автомобіль і поїхав. Після цього, потерпілий зайшов у бар «Гурман», де вмив обличчя, а потім викликав швидку допомогу і міліцію.

Показаннями свідка ОСОБА_6, яка показала, що 01.11.2012 року вона працювала в барі «Гурман» і приблизно в обідній час виявила потерпілого в туалетній кімнаті бару, який вмивав обличчя.

Протоколом усної заяви до органів міліції потерпілого ОСОБА_1 про його побиття ( т. 2 а.с. 13).

Протоколом огляду місця події, яким зафіксовано обстановку на місці події ( т. 2 а.с. 14).

Висновком судово-медичної експертизи № 1554 від 12.11.2012 року відповідно до якого, у ОСОБА_1 виявлено такі тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку, перелом зовнішньої стінки лівої гайморової пазухи, садно в лівій виличній ділянці, які утворилися від дії тупого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могла бути долоня, стиснута в кулак або інший предмет з подібними характеристиками та по ступеню тяжкості можуть бути оцінені лише в сукупності, як ушкодження середньої тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я.

По давності вказані тілесні ушкодження не протирічать строку та обставинам, вказаним в постанові слідчого.

ОСОБА_1 в момент спричинення йому тілесних ушкоджень міг знаходитись як у вертикальному або близькому до нього так і в горизонтальному або близькому до нього положенніп При цьому, ліва половина обличчя була доступна для нанесення удару тупим предметом.

Виявлені тілесні ушкодження не характерні для їх утворення внаслідок падіння на площину (з висоти власного зросту) як з наданим тілу прискоренням так і без такого, з ударом об тверду поверхню.

Також, дані тілесні ушкодження не характерні для спричинення їх власною рукою.

Показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_7, який у порядку ст. 356 КПК України, був допитаний в суді з метою роз'яснення його висновку та показав, що при проведенні судово-медичної експертизи він оглядав потерпілого ОСОБА_1, досліджував рентгензнімки та знімок комп'ютерної томографії черепа останнього, досліджував історію хвороби. У потерпілого були виявлені тілесні ушкодження, які перелічені у висновку експертизи № 1554 від 12.11.2012 року.

Перелом зовнішньої стінки гайморової пазухи був виявлений на знімку комп'ютерної томографії та на підставі даних, що маються в історії хвороби, при описах рентгензнімків не виявлено кісткових пошкоджень, а тому потерпілому лікарем ЛОРом було рекомендовано пройти комп'ютерну томографію.

Судово-медичний експерт також пояснив, що знімки комп'ютерної томографії є більш інформативними та якісними, порівняно з рентгензнімками, а тому, як правило, лікарі рекомендують хворим даний метод дослідження у тих випадках, якщо на рентгенсзнімках кісткових ушкоджень не виявлено, а симптоми хворого вказують на те, що такі пошкодження можливо є наявними.

Оцінивши та проаналізувавши зазначені вище докази в їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_4 наніс потерпілому ОСОБА_1 умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я, вчинивши тим самим злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України.

При цьому, суд вважає, що сумніви сторони захисту у тому, що в потерпілого ОСОБА_1 дійсно були тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у виді перелому зовнішньої кістки гайморової пазухи зліва, а також клопотання сторони захисту про призначення судово-медичної експертизи в Полтавське обласне бюро судово-медичної експертизи не є обгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 332 КПК України, якою регламентовано порядок проведення експертизи за ухвалою суду, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності або під час судового розгляду виникли підстави для призначення психіатричної експертизи особі, що вчинила злочин.

Так, судом встановлено, що у справі мається один висновок судово-медичної експертизи № 1554 від 12.11.2012 року, якою встановлені наявність, локалізація і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого. Висновок даної експертизи узгоджується з іншими доказами, дослідженими судом та з показаннями допитаних осіб і не виклакає сумнівів у суду.

Крім того, судом допитаний судово-медичний експерт ОСОБА_7, який детально пояснив причини невиявлення кісткових ушкоджень на рентгензнімках черепу потерпілого №№ 2427, 2433 від 01.11.2012 року, що виконані в 3-й міській лікарні м. Кременчука та виявлення таких ушкоджень на носіях компютерної томографії № 6756 від 06.11.2012 року, що виконана в МСЧ «Нафтохімік». Показання експерта узгоджуються з мотивувальною частиною висновку № 1554 від 12.11.2012 року, наявною медичною документацією та іншими доказами у справі.

Таким чином, стороною захисту не надано суду будь-яких доказів щодо упередженості або необ'єктивності експерта чи фальсифікації знімків комп'ютерної томографії потерпілого, як не надано і додаткових судово-медичних даних, що могли б стати підставою для призначення додаткової або повторної судово-медичної експертизи і тому, враховуючи положення ст. ст. 22, 28 КПК України, суд відмовив у задоволення клопотання сторони захисту про призначення судово-медичної експертизи до Полтавського обласного бюро судово-медичних експертиз.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, всі обставини справи, дані про особу ОСОБА_4, який вчинив злочин вперше, за місцем проживання та колишньої роботи характеризується позитивно (т. 2 а.с. 66, 70), має на утриманні неповнолітню дитину (т. 2 а.с. 61). Враховується також вік обвинуваченого та стан його здоров'я.

Обставин, які пом'якшують покарання судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Враховуючи середню тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину та його особу, який за місцем проживання характеризується позитивно та має на утриманні неповнолітню дитину, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без реального відбуття покарання в місцях позбавлення волі а тому, вважає за можливе призначити йому покарання із застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України, звільнивши підсудного від покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку.

Позовна заява заступника прокурора м. Кременчука в інтересах держави в особі 3-ї міської лікарні про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину підлягає до задоволення повністю на суму 2242 грн. 71 коп., оскільки ця сума визнається обвинуваченим та підтверджується наявними доказами ( т. 2 а.с. 48).

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення в межах доведених позовних вимог.

Так, позовні вимоги потерпілого в частині відшкодування матеріальної шкоди необхідно задовольнити повністю, оскільки ці вимоги визнаються обвинуваченим та підтверджуються наявними в справі доказами ( т. 1 а.с. 20-26).

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, суд враховує суть заявлених позовних вимог, характер та обставини заподіяння моральної шкоди, пов'язаної з посяганням на здоров'я потерпілого, тривалість його лікування і наслідки завданої травми, тривалість психологічних страждань через невідшкодування збитків, а також сімейно-майновий стан обвинуваченого, як заподіювача шкоди. Одночасно з цим, при вирішенні цих позовних вимог, суд виходить також із засад розумності, виваженості та справедливості і вважає, що в рахунок відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого вісім тисяч гривень.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, п. 8 роздіу ХІ «Перехідні положення» КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_4 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити покарання у виді двох років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку на один рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.

Цивільний позов заступника прокурора м. Кременчука в інтересах держави в особі 3-ї міської лікарні про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину задовольнити повністю, стягнувши з ОСОБА_4 на користь 3-ї міської лікарні м. Кременчука Полтавської області ( р/р 35427004001809 в ГУДКС України в Полтавській області, код ЄДРПОУ 01999649) дві тисячі двісті сорок дві гривні та сімдесят одну копійку.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_4 на користь потерпілого дві тисячі чотирнадцять гривень та дев'ятнадцять копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином та вісім тисяч гривень моральної шкоди, а всього - десять тисяч чотирнадцять гривень та дев'ятнадцять копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: