Ухвала суду № 31488757, 15.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 р.Справа № 2а-1870/8739/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретарів судового засідання Бутенко Ю.О., Зливко І.М.,

представників позивача- Оніщенко О.В., Сіваш А.М.,

представників відповідача- Римар С.Ю., Сумцова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.02.2013р. по справі № 2а-1870/8739/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський м'ясокомбінат"

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.02.2013р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський м'ясокомбінат" (далі- ТОВ "Лебединський м'ясокомбінат") до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби (далі- Сумська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001242301/0 від 19 листопада 2008 року, № 0001242301/1 від 23 січня 2009 року, якими визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1148807 грн. за основним платежем та 574403 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій; №0023511702/0 від 19 листопада 2008 року, № 0023511702/1 від 23 січня 2009 року, якими визначено зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 8370 грн. 59 коп. за основним платежем та 16741 грн. 18 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Визнано частково протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001232301/0 від 19 листопада 2008 року, № 0001232301/1 від 23 січня 2009 року в частині визначення зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем на суму 1819085 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1362797 грн. 10 коп.

Не погодившись з даною постановою суду, Сумською МДПІ подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що в ході перевірки контрагента позивача- ТОВ «Соціум-Торг», податковим органом зроблено висновок про відсутність можливості здійснення останнім реальних операцій по укладеним правочинам з позивачем, з огляду на відсутність основних засобів та працюючих осіб для здійснення господарської діяльності. Первинні документи на підтвердження фактичного відправлення ТОВ «Соціум-Торг» та отримання позивачем товару відсутні.

По господарським взаємовідносинам позивача з ВАТ «Шкіряне підприємство «Світанок» первинні документи, що підтверджують фактичний відпуск товару відсутні, копії видаткових накладних не містять підписів та прізвищ посадових осіб, що спростовує реальність здійснення господарських операцій позивача з ВАТ «Шкіряне підприємство «Світанок».

Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що фактично договори доручення на закупівлю сировини у сільгоспвиробників між позивачем та фізичними особами не укладалися. Акти виконаних робіт між довірителем і повіреним не складалися.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що ТОВ "Лебединський м'ясокомбінат" були сплачені грошові кошти фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, які отримали доходи не передбаченні видами їх підприємницької діяльності, і тому позивач, як податковий агент, мав сплатити податок за цих осіб на загальних підставах.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представників відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування ТОВ "Лебединський м'ясокомбінат" валових витрат та податкового кредиту по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Соціум-Торг» та ВАТ «Шкіряне підприємство «Світанок». А також, з відсутності у позивача обов'язку по сплаті податку на доходи фізичних осіб при виплаті коштів фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 18.09.2008 року по 15.10.2008 року посадовими особами відповідача проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Лебединський м'ясокомбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складений акт перевірки № 504/23/32738876 від 06.11.2008 року (т 1 а.с. 17-66).

На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкові повідомлення рішення № 0001232301/0 про нарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій, №0001242301/0 про нарахування податку на прибуток та штрафних санкцій, № 0023511702/0 про нарахування податку з доходів фізичних осіб та штрафних санкцій (т 1 а.с. 11, 13,15).

Після адміністративного оскарження, 23.01.2009 року відповідачем повторно винесені податкові повідомлення-рішення № 0001232301/1, №0001242301/1, № 0000081702/1 із зазначенням нового строку для сплати зобов'язання (том 1 а.с. 12,14,16).

Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств на момент виникнення спірних правовідносин визначалися статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ".

Підпунктом 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реативну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Порядок формування податкового кредиту на момент виникнення спірних правовідносин цей порядок встановлювався Законом України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на вище викладене, колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено договори доручення, згідно яких повірені зобов'язувались за винагороду від імені і за рахунок довірителя укладати договори на закупівлю худоби та свиней в живій вазі від сільгосппідприємців та населення-виробників сільськогосподарської продукції за договірними цінами. Факт укладення договорів доручення у письмовій формі в кількості 15 штук відображено в акті перевірки та відповідачем не оспорювався.

На підставі укладених між сторонами договорів доручення, позивачем були виписані довіреності (том 1 а.с. 158-166).

Також відповідачем не оспорюється і відображено в акті перевірки факт виплати повіреним винагороди в сумі 1868920грн. 70 коп за договорами доручення, за закуплену ними худобу, що оформлювалось відповідними актами виконаних робіт. В поясненнях, наданих працівникам податкової міліції і на які посилається відповідач на підтвердження своїх заперечень, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 підтвердили факт здійснення ними закупівель худоби для ТОВ "Лебединський м'ясокомбінат" за договорами доручення та отримання за роботу винагороди. (т.1 а.с.225-232).

На підтвердження виконання умов договорів та правомірності формування в зв'язку з цим валових витрат позивачем надано копії карток погодження закупівельної ціни, акти виконаних робіт, довіреностей на ім'я повірених за договорами (т.1 а.с. 122-124, 125-126, 158-166).

Також, позивачем було укладено з ТОВ "Соціум-Торг" договори купівлі-продажу шкір великої рогатої худоби, що відображено в акті перевірки та не оспорюється відповідачем.

На підтвердження факту виконання умов договорів купівлі-продажу позивачем надано копії видаткових накладних, відповідно до яких ТОВ "Соціум-Торг" реалізовано позивачу шкіри великої рогатої худоби.

Розрахунки здійснювались в безготівковій формі, що відповідачем також не оспорювалось. Як встановлено в ході перевірки відповідачем та описано в акті ТОВ "Лебединський м'ясокомбінат" куплені у ТОВ "Соціум Торг" партії шкір, в день їх придбання продає ВАТ "Шкіряне підприємство "Світанок".

Вказані операції відображені позивачем в податкових деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість(т.1 а.с.32).

З копій додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість ВАТ "Шкіряне підприємство Світанок" вбачається, що ним було відображено податковий кредит по операціях з позивачем в період березня-липня 2008 року (т. 2 а.с. 45-57).

З огляду на вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності вчинених господарських операцій позивачем з ТОВ "Соціум Торг", правомірності віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідних сум витрат та сум податку на додану вартість.

Посилання апелянта на відсутність можливості здійснення ТОВ «Соціум-Торг» реальних операцій по укладеним правочинам з позивачем, з огляду на відсутність основних засобів та працюючих для здійснення господарської діяльності, колегія суддів вважає безпідставними та зазначає.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік(стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, перебування постачальників за юридичною адресою, від їх господарських та виробничих можливостей, а також від їх господарських взаємовідносин з іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Щодо господарських відносин з фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13

Судом встановлено, що позивачем сплачувались кошти зазначеним фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності за оренду приміщень та надання послуг, по видах діяльності, які не відображені в свідоцтвах про сплату єдиного податку таких суб'єктів підприємницької діяльності. При цьому, факт реєстрації вказаних осіб в якості суб'єктів підприємницької діяльності та перебування їх в період, який перевірявся, на спрощеній системі оподаткування встановлено відповідачем в ході перевірки та відображено в акті перевірки.

Відповідно до п..8.1.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 № 889-IV із змінами та доповненнями податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до п.п.9.12.2. п.9.12. ст..9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Роз'яснення щодо застосування положень пункту 1.8 статті 1, пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб міститься в Наказі ДПА України від 29 грудня 2003 року N 633, з якого можна зробити висновок, що особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності не утримує податок з таких виплат, за умови пред'явлення останнім документа про реєстрацію його підприємцем (свідоцтва про державну реєстрацію)

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у позивача не виникло обов'язку сплачувати податок на доходи фізичних осіб при виплаті коштів фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13 в зв'язку з пред'явленням ними свідоцтва про реєстрацію їх суб'єктами підприємницької діяльності.

Доводи апеляційної скарги, відносно того, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13 отримали доходи не передбаченні видами їх підприємницької діяльності і тому позивач, як податковий агент, мав сплатити податок на загальних підставах, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не покладало на податкового агента обов'язків та не наділяло відповідними правами для з'ясування, які саме види податків та в якому розмірі сплачує фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності.

Посилання апелянта на постанову Лебединського районного суду від 04.02.2009 року по справі №3-88/09 відносно директора ТОВ «Лебединський м'ясокомбінат» та від 05.02.2009 року по справі №3-87/09 відносно головного бухгалтера підприємства позивача про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення штрафу на вище зазначених осіб, колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 4 даної статті передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи положення вище викладеної правової норми, колегія суддів зазначає що постанова Лебединського районного суду від 04.02.2009 року по справі №3-88/09 та від 05.02.2009 року по справі №3-87/09 про притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб ТОВ «Лебединський м'ясокомбінат» не є обов*язковою при оцінці правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стосовно юридичної особи.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вище зазначені правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Інші доводи апеляційної скарги, правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 р. по справі № 2а-1870/8739/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 20.05.2013 р.