Рішення № 31488564, 29.05.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/4028/13-ц

№ 2/243/1700/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Руденко Л.М.

при секретарі - Кобець О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Содовий завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати, моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2013р. до Слов'янського міськрайонного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ВАТ "Содовий завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати, моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що вона працювала у відповідача в період з 25 лютого 1982 року по 01 серпня 1997 року. Згідно записів у її трудовій книжці у відповідності до наказу № 81 від 25.02.1982 року вона була прийнята у відповідача на роботу отримувачем-видавачем вантажів цеху залізничного транспорту ВАТ "Содовий завод". Наказом № 509 від 01.08.1997 року вона була звільнена з роботи. 3 жовтня 1996 року ВАТ «Содовий завод» припинило виплачувати працівникам заробітну плату. Вона неодноразово зверталася до відповідача з вимогою виплатити їй заборговану заробітну плату, але кожний раз отримувала відмову щодо цього через відсутність у нього нібито коштів.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні робітника виплата грошових сум, які йому належать, проводиться підприємством в день звільнення. У випадку спору про розмір сум, належних робітнику при звільненні, власник зобов'язаний в зазначений вище термін в любому випадку виплатити суму, яку він не оспорює. На момент її звільнення такого спору між нею та відповідачем не було.

При її звільненні з підприємства відповідач був зобов'язаний провести зі нею повний розрахунок, однак цього не зробив, мотивуючи це скрутним фінансовим становищем. Станом на час її звільнення і на теперішній час заборгованість по заробітній платі відповідача з вересня 1996 року по серпень 1997 року складає 468 грн. 94 коп. згідно його довідки № 17-6592 від 18 лютого 2013 року.

Після звільнення з роботи вона неодноразово зверталася до відповідача за отриманням невиплаченої заробітної плати, але кожний раз отримувала відмову щодо цього через відсутність у нього нібито коштів.

Крім зазначеного незаконними діями відповідача їй була причинена суттєва моральна шкода, пов'язана з трудовими правовідношеннями, яка виявилася в її моральних стражданнях та переживаннях через порушення відповідачем законних прав та інтересів, гарантованих Конституцією України та чинним законодавством України в частині своєчасного отримання винагороди (заробітної плати) за свій труд.

Порушення відповідачем її трудових прав привели до втрати її налагоджених та нормальних життєвих зв'язків, через що вона була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Через провину відповідача щодо своєчасного розрахунку вона не могла своєчасно та в повному обсязі оплачувати житлово-комунальні послуги, нести витрати по утриманню будинку, в якому мешкає, належним чином харчуватися та вдягатися, утримувати свою сім'ю. Внаслідок чого вона стала нервовою, роздратованою та пригніченою, стан її здоров'я погіршився, в тому числі через тривалий час порушення її законних прав з боку відповідача. Таким чином причинену їй відповідачем моральну шкоду вона оцінює в 5000 грн.

Зазначає, що на час подання позову відповідача, як юридичну особу, не знято з реєстрації і не ліквідовано відповідно до ухвали господарського суду Донецької області від 02 квітня 2013 року. Позовна давність не повинна застосовуватись за вимогами про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні робітника за нормами чинного законодавства України.

Згідно ст. 117 КЗпП України у випадку невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, підприємство зобов'язано виплатити його середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Відповідно до вищевказаної довідки відповідача її середній заробіток за 2 останні місяці роботи складав 32 грн. 03 коп.

В зв'язку з наведеним вважає, що відповідач повинен виплатити на її користь середній заробіток в сумі 5250 грн. 02 коп. за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 02 серпня 1997 року по день постанови судом рішення по справі.

Згідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці» та відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів від 21.02.2001р. №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати» підприємства, установи та організації всіх форм господарювання, які своєчасно не виплатили своїм працівникам заробітну плату за 1998-2000 рр., зобов'язані під час цієї заборгованої заробітної плати нараховувати та виплачувати працівникам компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів від 20.12.97р. №1427 (із змінами, внесеними постановою від 23.04.99р. №692).

В зв'язку з наведеним вважає, що відповідач повинен виплатити на її користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2069 грн. 43 коп., а саме з 01 вересня 1997 року по день постанови судом рішення по справі.

Просила суд стягнути з ВАТ «Содовий завод» м. Слов»янськ на її користь заборгованість по заробітній платі за період з вересня 1996 року по серпень 1997 року в сумі 468 грн. 94 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2069 грн. 43 коп., починаючи з 01 вересня 1997 року по день винесення судом рішення по справі, її середній заробіток в сумі 5250 грн. 02 коп. за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 02 серпня 1997 року по день винесення судом рішення по справі, моральну шкоду, яку оцінює в 5000 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні не був присутній, але надав до суду заяву, в якої просив розглянути справу без його участі, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ВАТ «Содовий завод» в судовому засіданні не був присутній, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, а тому суд, зі згоди позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення по справі, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 з 25 лютого 1982 року по 01 серпня 1997 року працювала у відповідача - Відкрите акціонерне товариство "Содовий завод", що підтверджено записами у трудовій книжці (а.с. 6,7). При звільненні з нею не було проведено повного розрахунку і заборгованість по заробітній платі станом на 01.02.2013 року складає 468 грн. 94 коп., що підтверджується довідкою відповідача № 17-6592 від 18 лютого 2013 року (а.с. 9).

Судом встановлено, що позивач була звільнена з підприємства 01 серпня 1997 року, заборгованість по заробітній платі складає 468 грн. 94 коп., між сторонами відсутній спір з приводу розміру заробітної плати, тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання стосовно виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Як роз'яснено у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24 грудня 1999 року, не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Крім того, згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116,117,237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого починається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Виходячи з встановлених по справі обставин та наведених законодавчих норм права та роз'яснень Пленуму Верховного суду України суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку підлягають частковому задоволенню. Виходячи з періоду затримки (з 1997 року по 2013 рік), економічного та фінансового становища підприємства (визнання його банкрутом і в той же час тривалість проведення ліквідаційної процедури), а також штучне накопичення суми середнього заробітку з боку позивача (його не звернення за захистом свого порушеного права протягом тривалого часу), а також враховуючи розмір заборгованості 468 грн. 94 коп., та істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком, який просив стягнути позивач (п.20 постанови Пленуму), суд вважає за можливе відповідно до ст. 117 КЗпП України стягнути з відповідача 468 грн. 94 коп.

Вирішуючи питання стосовно стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в сумі 2069 грн. 43 коп., суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст.. 34 Закону України "Про оплату праці", компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст.. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Ст. 7 вказаного Закону передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Позивачем не надано доказів на підтвердження даних про відмову власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації. Крім того, в матеріалах справи відсутні данні про розмір заборгованості по місяцях, за які вона утворилась.

Тому саме з цих підстав позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в сумі 2069 грн. 43 коп., не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України №4-рп/2012 від 22.02.2012 року, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Оскільки на теперішній час заборгованість по заробітної платі перед ОСОБА_1 відповідачем ВАТ "Содовий завод" не погашена, то процесуальний строк звернення до суду позивача з вимогою про стягнення моральної шкоди не сплив.

У зв'язку з чим, враховуючи обставини справи, а також те, що визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем сам по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану позивачу, суд вважає за можливе зменшити розмір моральної шкоди та встановити його в сумі 500 грн.

Відповідно до ч.2,3 ст. 10 ЦПК України, сторони, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів , їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 229,40 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 62, 64, 88, 209ч.3, 212 -215, 218, 224 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ "Содовий завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати, моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", що розташоване за адресою: м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91, ідентифікаційний код юридичної особи: 00204895 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 468 грн. 94 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 468 грн. 94 коп., моральну шкоду в сумі 500 грн., а всього 1437 грн. 88 коп. (Грн. одна тисяча чотириста тридцять сім 88 коп.).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", що розташоване за адресою: м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91, ідентифікаційний код юридичної особи: 00204895 судовий збір на користь держави у розмірі 229,40 грн. на р/р 31210206700075, код ЄДРПОУ (суд) - 26503448, отримувач - УДКС у м. Слов'янську (м. Слов'янськ), код ЄДРПОУ (банку) - 34686605, банк отримувача - ГУДКСУ у Донецькій області, МФО - 834016, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міьскрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: