Ухвала суду № 31487476, 22.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9409/12/2670( в2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

22 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівЖелтобрюх І.Л., Собківа Я.М.,При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Укртранс» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2012р. №0000162220 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД) у сумі 67909,74 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р., оформлену актом від 31.01.2012р. №40/1-23-60-22890514.

В акті зазначено про порушення позивачем ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94 (далі Закон № 185/94) та несвоєчасне надходження валютної коштів у сумі 700 Євро (7170,40 грн.) та не надходження валютних коштів у сумі 740 Євро (8089,64 грн.) від Компанії «CombiTrans Aktiebolag» (Швеція) за контрактом від 01.01.2008р. №6-І/F-D. Також в акті зазначено про порушення ст. 2 Закону №185/94, а саме не отримання послуг на суму 6185 Євро (59654,07 грн.) за контрактом від 01.10.2002р. №16-Э з Фірмою «YTRANS AB» (Швеція).

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2012р. №0000162220, яким згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК, ст. 4 Закону №185/94 позивачу нараховано грошове зобов'язання з пені за порушення термінів розрахунку в сфері ЗЕД у сумі 67909,74 грн. за порушення ст.ст. 1, 2 Закону №185/94.

За наслідками адміністративного оскарження дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Перевіркою встановлено, не заперечується сторонами і підтверджується матеріалами справи, що в період, який перевірявся, позивачем укладено та здійснювалися розрахунки за зовнішньоекономічними експортними та імпортними контрактами щодо надання транспортних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні.

Згідно акту попередньої перевірки від 17.06.2010р. №651/1-23-30-22890514 станом на 31.12.2009р. у позивача встановлено дебіторську заборгованість, зокрема за експортним контрактом від 01.01.2008р. №6-I/F-D з Компанією "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) у розмірі 2300 Євро, граничний термін надходження валютної виручки - 05.05.2010р. У період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р. позивачем надано Компанії "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) послуги на суму 7490 Євро, валютна виручка надійшла на суму 9050 Євро, з яких 700 Євро з порушенням законодавчо встановлених термінів, наведених у додатку №1 до довідки.

Однак доказів розгляду заперечень позивача з цього питання та надання відповідної відповіді відповідач суду не надав, а його представники в судовому засіданні не пояснили причин неврахування письмових заперечень позивача в цій частині. У зв'язку з цим, доводи відповідача про визнання позивачем факту існування дебіторської заборгованості у розмірі 2300 Євро станом на 31.12.2009р. є безпідставними, оскільки ґрунтуються на недостовірній інформації.

Крім того, надані позивачем до суду докази по контрагенту "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція), зокрема оборотно-сальдова відомість по рахунку 362 за 2009р. (т.1 а.с.58), картка рахунку 362 (Євро) за 2009р. (т.1 а.с.59-61) та за період з 31.12.2009р. по 30.06.2010р. (т.1 а.с.21), свідчать про відсутність будь-якої заборгованості станом на 31.12.2009р., а картка рахунку 362 (Євро) за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р. (т.1 а.с.85-86) в свою чергу свідчить про відсутність будь-якої заборгованості станом на 01.01.2010р.

Також, з додатку до акта попередньої перевірки (т.2 а.с.27), в якому наведено розрахунки платежів у т.ч. по контракту від 01.01.2008р. №6-I/F-D з Компанією "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція), судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не зазначено результат розрахунків згідно з інвойсом від 06.11.2009р. №2854 на суму 2300 Євро (т.1 а.с.80), що фактично і привело до відображення заборгованості в сумі 2300 Євро.

Водночас, копії повідомлення Commerzbank AG FAAN933856079100 від 04.12.2009р. про здійснення грошового переказу Компанії "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) у сумі 1000 Євро на рахунок позивача в АБ "Київська Русь" та банківської виписки АБ "Київська Русь" за 02.12.2009р. про зарахування коштів (т.1 а.с.82, 83) підтверджують оплату вказаного інвойсу від 06.11.2009р. №2854, номер якого зазначено у графі 70 "Інформація про грошовий переказ" зазначеного повідомлення поряд з іншими інвойсами: F747792, 2698, копії яких наявні у справі (т.1 а.с.79, 81). Згідно виписаних позивачем інвойсів від 04.11.2009р. №2698 на суму 1300 Євро та №2854 на суму 2300 Євро Компанія "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) зобов'язана була сплатити вартість послуг у загальному розмірі 3600 Євро, водночас згідно виписаного Компанією "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) інвойсу від 25.11.2009р. №747792 на суму 2600 Євро, прийнятого позивачем до оплати 03.12.2009р., позивач ніс зобов'язання зі сплати 2600 Євро.

Як вбачається, остаточний грошовий розрахунок у сумі 1000 Євро проведено за урахуванням зустрічних грошових зобов'язань в сумі 2600 Євро, однак представники відповідача не пояснили причин неврахування відповідачем вказаного розрахунку при проведенні попередньої перевірки та не спростували допустимість такого взаємозаліку.

Крім цього, на підставі даних вказаної вище довідки (т.2 а.с.26) та пояснень представників позивача, судом встановлено, що платіж у розмірі 1000 Євро враховано як погашення інвойсу від 04.11.2009р. №2698, а різниця у сумі 300 Євро (між сумою інвойсу та зарахованим платежем) не врахована відповідачем як залишок несплаченої готівки, оскільки фактично була погашена за рахунок рівної частки грошового зобов'язання згідно зустрічного інвойсу Компанією "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) від 25.11.2009р. №747792. Також, довідка відображає врахування відповідачем іншого взаємозаліку, зокрема грошовий розрахунок відповідно до інвойсів від 08.10.2009р. №2572 на суму 2300 Євро, від 19.10.2009р. №2573 на суму 2032 Євро, від 21.10.2009р. №2584 на суму 2232 Євро (т.1 а.с. 70-72) проведено Компанією "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) відповідно до інформації про переказ повідомлення Commerzbank AG FAAN933461646700 від 30.11.2009р. (т.1 а.с.73) з урахуванням зустрічних грошових зобов'язань позивача згідно інвойсів від 19.11.2009р. №747056 на суму 550 Євро, №747059 на суму 400 Євро, від 23.11.2009р. №747421 на суму 430 Євро (т.1 а.с. 76-78). При цьому в довідці відповідачем також не врахував різницю у сумі 1380 Євро (між сумою інвойсу від 21.10.2009р. №2584 та зарахованим платежем) як залишок несплаченої готівки, оскільки фактично вона була погашена за рахунок рівної частки грошового зобов'язання згідно зустрічних інвойсів Компанією "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) від 19.11.2009р. №747056 на суму 550 Євро, №747059 на суму 400 Євро, від 23.11.2009р. №747421.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №185/94 порушення резидентами строків, передбачених ст.ст. 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у роз мірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Аналіз положень ст.ст. 1, 2 та ч. 1 ст. 4 Закону №189/94 дає підстави для висновку про те, що необхідною умовою застосування строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними контрактами та нарахування пені за порушення таких строків є фактична наявність зобов'язання нерезидента з оплати придбаних товарів, робіт послуг чи поставки товарів на користь резидента, тобто кошти чи товар (роботи, послуги) повинні надійти на територію України.

Таким чином, оскільки існування зазначеної відповідачем дебіторської заборгованості у розмірі 2300 Євро не знайшло свого підтвердження належними засобами доказування під час розгляду справи, то зарахування відповідачем частки отриманої позивачем у наступних періо-дах валютної виручки у сумі 9050 Євро на зменшення неіснуючої дебіторської заборгованості є безпідставним, а висновок про порушення ст. 1 Закону №189/94 та несвоєчасне надходження валютної виручки в сумі 700 Євро і не надходження валютної виручки в сумі 740 Євро - необґрунтованим.

Згідно акту попередньої перевірки від 17.06.2010р. №651/1-23-30-22890514 станом на 31.12.2009р. у позивача встановлено дебіторську заборгованість, зокрема за контрактом від 01.10.2002р. №16-Є з Фірмою "YTRANS AB" (Швеція) у розмірі 6185 Євро, граничний термін отримання послуг - 29.06.2010р. Станом на 24.01.2012р. документального підтвердження щодо надання послуг нерезидентом позивачем не надано, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про порушення позивачем ст. 2 Закону №189/94.

Колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю даного висновку та вважає його таким, що суперечить вимогам ст.ст. 2, 4 Закону №189/94 і фактичним обставинам справи, з аналогічних наведеним вище мотивів.

Зазначене відповідачем визнання позивачем існування дебіторської заборгованості у сумі 6185 Євро суперечить наявній у справі копії письмових заперечень позивача на акт перевірки від 17.06.2010р. №651/1-23-30-22890514 з відбитком реєстраційного штампу ДПІ про одержання 24.06.2010р. (т.2 а.с.8-11), в п. 5 (по пункту 3.6 акта) цих заперечень висловив свою незгоду та зазначив, що дійсний розмір дебіторської заборгованості становить 886 Євро.

Відповідач також не надав доказів розгляду заперечень позивача з цього питання та надання відповідної відповіді, а його представники в судовому засіданні не пояснили причин неврахування письмових заперечень позивача в цій частині, у зв'язку з цим, доводи відповідача про визнання позивачем факту існування дебіторської заборгованості у розмірі 6185 Євро станом на 31.12.2009р. є безпідставними, оскільки ґрунтуються на недостовірній інформації, а відтак неврахування відповідачем п. 3) п. 3. письмових заперечень позивача на акт перевірки від 31.01.2012р. №40/1-23-60-22890514 (т.2 а.с.28-31) і доданих документів є необґрунтованим.

Між тим, надані позивачем до суду докази по контрагенту "YTRANS AB" (Швеція), зокрема оборотно-сальдова відомість по рахунку 362 за період з 31.12.2009р. по 30.06.2010р. (т.1 а.с.19), оборотно-сальдова відомість по рахунку 362 за 2009р. (т.1 а.с.52) свідчать про наявність дебіторської заборгованості у сумі 885 Євро, а оборотно-сальдова відомість по рахунку 362 за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р. (т.1 а.с.54) в свою чергу підтверджує наявність такої заборгованості станом на 01.01.2010р. Також про існування станом на 31.12.2009р. заборгованості в сумі 885 Євро вказують акти розрахунків за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. (т.1 а.с.51) та за період з 01.01.2010р. по 30.09.2010р. (т.1 а.с.17), який, як стверджують представники позивача та не спростували представники відповідача, надавався до перевірки, а також акти взаємозаліку від 08.06.2009р. (за період з 01.01.2009р. по 08.06.2009р.), від 22.10.2009р. (за період з 08.06.2009р. по 22.10.2009р.), від 31.12.2009р. (за період з 22.10.2009р. по 31.12.2009р.) (т.2 а.с.48-50).

Судом першої інстанції встановлено, що вказана дебіторська заборгованість погашена за рахунок зустрічних інвойсів "YTRANS AB" (Швеція) від 08.01.2010р. №107521 на суму 390 Євро, від 14.01.2010р. №107574 на суму 390 Євро, від 15.01.2010р. №107590 на суму 490 Євро (т.1 а.с.14-16).

Крім того, колегія суддів зазначає, Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-ІІІ є спеціальним законом з питань оподаткування, що встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), перелік яких передбачено Законом України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 №1251-ХІІ, а також: порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, а податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом.

Таким чином, даний Закон є спеціальним та регулює визначення податкових зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), перелік яких визначений Законом України «Про систему оподаткування», а також зі сплати штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не є Законом України з питань оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, пеня за порушення резидентами термінів, передбачених ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не передбачена як вид податку або іншого обов'язкового платежу, тому твердження відповідача про те, що зазначена пеня є податковим зобов'язанням не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: І.Л. Желтобрюх

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Собків Я.М.