Рішення № 31487405, 22.05.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/23/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.13 Справа № 908/1022/13

м. Запоріжжя

за позовною заявою: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНИС", 69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська, 30

про стягнення 158 031,44 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Чорна О.С., довіреність від 15.04.13 б/н

СУТЬ СПОРУ:

22.03.13 до господарського суду Запорізької області звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1) з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНИС" (надалі ТОВ "ЮНИС") за договором оренди не житлового вбудованого приміщення від 05.01.11 № 05/01/11-13/Е-3 заборгованості в розмірі 117 041,43 грн., з якої: 112 877,36 грн. основний борг з орендної плати та відшкодування експлуатаційних і комунальних послуг, 3 263,10 грн. - пеня, 652,61 грн. 3% річних та 248,06 грн. - індекс інфляції.

22.03.13 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву ФОП ОСОБА_1 від 19.03.13 до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 22.03.13 судом порушено провадження у справі № 908/1022/13, справі присвоєно номер провадження 17/23/13, судове засідання призначено на 24.04.13. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 24.04.13 розгляд справи судом відкладено на 13.05.13. Цією ж ухвалою суд зобов'язав сторін (позивача та відповідача), з ініціативи позивача, провести звірку взаємних розрахунків на предмет з'ясування суми заборгованості за договором від 05.01.11 № 05/01/11-13/Е-3 з урахуванням можливого, на день розгляду справи, погашення боргу відповідачем. Акт звірки взаємних розрахунків скріплений з боку позивача - підписом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, головним бухгалтером (за наявності) та з боку відповідача - керівником та головним бухгалтером, а також посвідчений відтисками печаток кожної із сторін зобов'язано завчасно надати до господарського суду. Також, судом задоволено клопотання відповідача за вих. від 23.04.13 № 19, проти якого не заперечив позивач, про витребування доказів та витребувано від ФОП ОСОБА_1 рахунки спеціалізованих та комунальних підприємств за оплату відповідних послуг.

Заявою від 10.05.13 про збільшення періоду стягнення та розміру позовних вимог, проти прийняття якої не заперечив представник відповідача, та яка прийнята судом до розгляду, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 132 646,71 грн., 4 618,84 грн. - пені, 248,06 грн. - індексу інфляції та 923,76 грн. - 3 % річних.

Ухвалою від 13.05.13 розгляд справи судом відкладено на 14.05.13. Також, судом визнано обов'язковою явку в судове засідання 14.05.13 о 12 год. 20 хв. керівника або уповноваженого представника товариства з обмеженою відповідальністю "Едванс" (69084, м. Запоріжжя, вул. Кузнецова, буд. 30б). Судом зобов'язано керівника або уповноваженого представника ТОВ "Едванс" надати суду письмові пояснення, в яких зазначити всі відомі йому відомості та обставини, які стосуються предмету спору у справі № 908/1022/13.

В судовому засіданні 14.05.13 судом оголошувалась перерва до 15.05.13, про що сторони повідомлені належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання уповноважених представників сторін ухвалою від 15.05.13 розгляд справи судом відкладено на 22.05.13.

Заявою від 14.05.13 про збільшення періоду стягнення та розміру позовних вимог, проти прийняття якої не заперечив представник відповідача, та яка прийнята судом 22.05.13 до розгляду, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 150 403,67 грн., 6 149,76 грн. - пені, 248,06 грн. - індексу інфляції та 1 229,95 грн. - 3 % річних.

В судовому засіданні 22.05.13 судом розглянута заява позивача від 22.05.13 про відкладення судового засідання на іншу дату.

Представник відповідача розгляд вищенаведеної заяви надав на розсуд суду.

Оскільки відповідно до норм частин 1, 3 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше 2 місяців від дня одержання позовної заяви, і у цій справі вказаний строк спливає 22.05.13, а також приймаючи до уваги відсутність клопотань про продовження строку розгляду спору, судом відмовлено у задоволенні заяви позивача від 22.05.13 через необґрунтованість.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 22.05.13, на підставі ст.ст. 821, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Судом повідомлено представнику відповідача про час складення рішення у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у: позовній заяві від 19.03.13, письмових поясненнях від 08.05.13 та від 14.05.13, з урахуванням заяви від 10.05.13 про збільшення періоду стягнення та розміру позовних вимог і заяви від 14.05.13 про збільшення періоду стягнення та розміру позовних вимог. Позовні вимоги обґрунтовував наступним. 05.01.11 між сторонами у справі укладено договір оренди не житлового вбудованого приміщення № 05/01/11-13/Е-3, на виконання умов якого позивач передав у строкове платне користування відповідачу відокремлені об'єднанні вбудовані не житлові приміщення з окремим входом загальною площею 116,1 кв.м., яке знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. Свої зобов'язання з оплати орендної плати та з відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг в строк, визначений у договорі відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого, за відповідачем виникла заборгованість з орендної плати за період з жовтня 2012 р. по травень 2013 р. в сумі 141 931,82 грн., заборгованість з відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг за період з липня 2012 р. по березень 2013 р. в розмірі 8 471,85 грн. У зв'язку з простроченням виконання основного зобов'язання зі сплати орендної плати відповідачу нараховано 6 149,76 грн. пені, 248,06 грн. індексу інфляції та 1 229,95 грн. 3 % річних. На підставі викладеного позивач, керуючись ст.ст. 530, 612, 625, 629, 762 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 216, 218, 231, 232, 286 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у відзивах за вих. від 22.04.13 № 20 та від 14.05.13 № 31 на позовну заяву і у письмових поясненнях за вих. від 14.05.13 № 32. Зазначав, що при розрахунку орендної плати позивач не врахував положення п. 3.10.2. спірного договору щодо сплаченого відповідачем гарантійного платежу в розмірі 17 000 грн. Так, на думку відповідача, гарантійний платіж в сумі 17 000 грн. повинен бути зарахований позивачем в суму заборгованості штрафних санкцій та орендної плати. Крім того, як вказує відповідач, за спірний період рахунки на сплату орендної плати та інших платежів, а також акти виконаних послуг позивачем відповідачу не надавались. У зв'язку чим, відповідач вважає, що термін оплати за спірним договором не наступив. Відносно заборгованості з відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг відповідач вказував, що заборгованість перед ВАТ "Запоріжжяобленерго", Концерном "МТМ" та КП "Водоканал" повністю відсутня. Крім того, відповідач вважає, що правові підстави для перерахування вказаних платежів ТОВ "ЮНИС" на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 відсутні, так як належним платником платежів по всім комунальним та експлуатаційним послугам є ТОВ "Едванс", а не позивач, який не має укладених договорів із спеціалізованими організаціями, не має заборгованості та правових підстав щодо сплати платежів за ними. До того ж, на думку відповідача, матеріали справи не містять жодного договору, на підставі якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язується перераховувати отримані від ТОВ "ЮНИС" комунальні та експлуатаційні платежі на рахунок ТОВ "Едванс" для наступного їх перерахування на банківські реквізити спеціалізованих організацій. Таким чином, відповідач вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу з орендної плати та з відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг відсутні. У зв'язку з чим, і відсутні підстави для нарахування пені, індексу інфляції та 3 % річних на суму заборгованості. На підставі викладеного, просить суд у задоволені позову відмовити повністю.

Представник ТОВ "Едванс", явка якого була визнана судом обов'язковою, надав суду відповідні пояснення з приводу предмету спору у справі № 908/1022/13.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та ТОВ "Едванс", суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.11 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНИС" (Орендар) укладено договір оренди не житлового вбудованого приміщення № 05/01/11-13/Е-3 з додатковими угодами до нього, за умовами якого (п. 1.1. договору) Орендодавець на правах власника зобов'язався передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: відокремлені об'єднані не житлові приміщення, з окремим входом, загальною площею 116,1 м2, які знаходяться на першому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, загальною вартістю 312 650 грн. згідно звітів про незалежну експертну оцінку.

Призначення об'єднаних приміщень (мета використання) - під аптеку ТОВ "ЮНИС" (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 1.3., 2.5. договору, вступ в користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами акту прийому-передачі вказаного майна. Майно вважається переданим/прийнятим в користування чи повернутим з користування з моменту підписання акту прийому-передачі. Датою передання/приймання майна є дата підписання акта прийому-передачі.

Як свідчать матеріали справи, за актом прийому-передачі не житлового приміщення від 05.01.11 (Додаток № 1 до договору оренди від 05.01.11 № 05/01/11-13/Е-3) Орендодавець (ФОП ОСОБА_1) передав, а Орендар (ТОВ "ЮНИС") прийняв в строкову платну оренду відокремлені, вбудовані, об'єднані не житлові приміщення, з окремим входом, загальною площею 116,1 м2, які знаходяться на першому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, загальною вартістю 312 650 грн. Згідно із змістом вказаного акту, приміщення, що передаються повністю пристосовані та відповідають вимогам для здійснення аптечної господарської діяльності, знаходяться в належному технічному стані, також в належному технічному та функціонуючому стані знаходиться усе обладнання, устаткування (Додаток № 2) та комунікаційні системи (водо-, теплопостачання, електромережі, каналізації, телефонного зв'язку та інше).

Відповідно до п. 10.1. договору, цей договір укладений на період з 05.01.11 до 31.12.13, строком до 3-х років.

Із доданих до матеріалів справи доказів слідує, що спірний договір оренди не житлового вбудованого приміщення від 05.01.11 є чинним станом на час розгляду справи № 908/1022/13 в суді, за взаємною згодою сторін або ж в судовому порядку не розірваний.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Положеннями ст. 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 цього Кодексу визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 3.1. договору сторони домовились, що орендна плата нараховується щомісяця і сплачується Орендарем щомісяця у гривнях безготівковим переказом на розрахунковий рахунок Орендодавця до 15-го числа поточного місяця, згідно наданих Орендодавцем рахунків.

Згідно із п. 3.4. договору, базова вартість оренди приміщень за повний місяць оренди становить 17 000 грн. За перший місяць оренди орендна плата дорівнює базовій орендній платі за повний місяць оренди в перерахунку на кількість днів оренди (якщо оренда починається не з першого місяця оренди). За наступний місяць орендна плата розраховується як базова вартість оренди за повний місяць помножена на індекс інфляції першого місяця оренди. І так надалі, з урахування індексу інфляції: Ор. поточного місяця = Ор. попереднього місяця х Індекс інфляції попереднього місяця. В склад орендної плати не входить ПДВ.

За приписами п.п. 4.2., 6.2. договору оренди, Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а Орендодавець своєчасно, щомісяця надавати Орендарю рахунки до сплати за оренду та акти виконаних послуг за послуги оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору оренди, ФОП ОСОБА_1 виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату орендної плати за період з жовтня 2012 р. по травень 2013 р., а саме: рахунок від 10.10.12 № О-10/Е-3 на суму 17 721,56 грн., рахунок від 12.11.12 № О-11/Е-3 на суму 17 721,56 грн., рахунок від 12.12.12 № О-12/Е-3 на суму 17 703,84 грн., рахунок від 09.01.13 № О-01/Е-3 на суму 17 739,25 грн., рахунок від 11.02.13 № О-02/Е-3 на суму 17 774,73 грн., рахунок від 11.03.13 № О-03/Е-3 на суму 17 756,96 грн., рахунок від 10.04.13 № О-04/Е-3 на суму 17 756,96 грн. та рахунок від 07.05.13 № О-05/Е-3 на суму 17 756,96 грн. Загальна сума орендної плати за виставленими рахунками-фактурами складає 141 931,82 грн. Факт відправлення зазначених рахунків-фактур на адресу відповідача підтверджується описами вкладення до цінних листів на ім'я ТОВ "ЮНИС" та фіскальними чеками, які містяться в матеріалах справи.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як встановлено судом, відповідач взятих на себе договірних зобов'язань не виконав, орендну плату за користування нерухомим майном в період з жовтня 2012 р. по травень 2013 р. не сплатив.

Отже, за відповідачем виникла заборгованість зі сплати орендної плати за вказаний період в сумі 141 931,82 грн.

Факт наявності заборгованості у розмірі 141 931,82 грн. підтверджується матеріалами справи.

При цьому, судом не приймається до уваги доводи відповідача щодо необхідності зарахування гарантійного платежу в розмірі 17 000 грн. до загальної суми заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій з огляду на наступне.

Пунктом 3.10. договору передбачено, що Орендар протягом двох робочих днів з дня підписання акту прийому-передачі приміщень здійснює на поточний рахунок Орендодавця платіж в розмірі 25 500 грн., а саме перераховує Орендодавцю орендну плату за перший місяць орендного користування приміщеннями (січень 2011 р.) - починаючи з 16-го січня, та гарантійний платіж в розмірі базової орендної плати за повний місяць оренди.

За змістом п. 3.10.1. договору оренди, при належному виконанні Орендарем зобов'язань за цим договором сума гарантійного платежу зараховується Орендодавцем в рахунок сплати Орендарем за користування орендованими приміщеннями в останній (грудень 2013 р. місяць оренди.

Згідно з п. 3.10.2. договору, в разі дострокового припинення дії договору оренди з ініціативи Орендаря або неналежного виконання Орендарем своїх зобов'язань за цим договором, вказана сума в розмірі 17 000 грн. направляється Орендодавцем на відшкодування збитків, завданих достроковим припиненням дії договору чи неналежним виконанням Орендарем своїх зобов'язань у наступному порядку:

а) компенсація будь-яких збитків або пошкоджень в орендованих приміщеннях з вини Орендаря;

б) сплата будь-яких штрафних санкцій за цим договором;

в) сплата орендної плати.

У відповідності до умов п. 8.3. спірного договору, в разі відмови Орендаря від прийняття та повернення орендованого майна в строки та в порядку, що передбачені розділами 2 та 10 цього договору, розірвання або дострокового припинення договору з ініціативи Орендаря гарантійний платіж в розмірі 17 000 грн. Орендарю не повертається, а залишається в розпорядженні Орендодавця в якості штрафу за порушення зобов'язань за цим договором.

Таким чином, з вищевикладених умов договору оренди від 05.01.11 вбачається, що гарантійний платіж в розмірі 17 000 грн. був передбачений сторонами в якості забезпечення належного виконання Орендарем своїх зобов'язань за договором. При цьому, зараховувати гарантійний платіж в розмірі 17 000 грн. до компенсації будь-яких збитків або пошкоджень в орендованих приміщеннях з вини Орендаря, до сплати будь-яких штрафних санкцій за цим договором або ж до сплати орендної плати - є правом Орендодавця, а не обов'язком, як стверджує відповідач. Враховуючи викладене, твердження відповідача в цій частині є необґрунтованими та відхиляються судом.

Оскільки відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів сплати ним заборгованості, або доказів правомірності такої не сплати, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 141 931,82 грн. основного боргу з орендної плати за період з жовтня 2012 року по травень 2013 року включно за договором оренди від 05.01.11 № 05/01/11-13/Е-3 доведені, обґрунтовані, підтверджені доданими документами та підлягають задоволенню судом.

Пунктом 3.7. договору оренди передбачено, що в склад орендної плати не входять витрати за споживання електро-, теплоенергії та води, користування телефонним зв'язком, комунальні, експлуатаційні витрати та будь-які ін. витрати пов'язані з експлуатацією приміщень.

Відповідно до п. 3.8. договору оренди, Орендар компенсує орендодавцю вартість спожитих комунальних послуг (експлуатаційні витрати, витрати за центральне опалення, електроенергію, комунальні послуги, послуги телефонного зв'язку та ін.) на підставі виставленого Орендодавцем рахунку, з доданням до нього копій рахунків відповідних спеціалізованих організацій. Оплата Орендарем здійснюється на протязі 5-ти робочих днів з дня надання Орендодавцем такого рахунку.

Згідно із п. 4.2. договору оренди, Орендар зобов'язався понад суми орендної плати відшкодовувати експлуатаційні та комунальні послуги (гаряче та холодне водопостачання, каналізування, опалення, електропостачання, послуги телефонного зв'язку).

Орендодавець, у відповідності до п. 6.2. договору оренди, зобов'язався своєчасно, щомісяця, надавати Орендарю компенсаційні рахунки за спожиті Орендарем експлуатаційні, комунальні послуги, послуги телефонного зв'язку та інші послуги.

Позивачем, на підставі п.п. 3.8., 4.2. спірного договору оренди, заявлено до стягнення 8 471,85 грн. заборгованості з відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг.

Матеріали справи свідчать, що ФОП ОСОБА_1 були виставлені відповідачу рахунки-фактури на оплату експлуатаційних та комунальних послуг в загальній сумі 8 471,85 грн., а саме: рахунок-фактуру від 19.12.12 № ІОП-12/Е-3 на суму 887,64 грн., рахунок-фактуру від 14.01.13 № ІОП-01/Е-3 на суму 1 122,18 грн., рахунок-фактуру від 12.02.13 № ІОП-02/Е-3 на суму 2 630,63 грн., рахунок-фактуру від 11.03.13 № ІОП-3/Е-3 на суму 1 819,01 грн., рахунок-фактуру від 20.03.13 № ІОП-03-1/Е-3 на суму 226,07 грн. та рахунок-фактуру від 10.04.13 № ІОП-04/Е-3 на суму 1 786,32 грн.

Докази направлення ФОП ОСОБА_1 на адресу відповідача вищенаведених рахунків-фактур, а саме: описи вкладення до цінного листа на ім'я ТОВ "ЮНИС" та фіскальні чеки містяться в матеріалах справи.

Розглянувши додані до матеріалів справи вищенаведені рахунки-фактури на оплату експлуатаційних та комунальних послуг в їх сукупності судом встановлено наступне.

На підставі виставленого ФОП ОСОБА_1 рахунку-фактури від 19.12.12 № ІОП-12/Е-3 позивачем заявлено до стягнення суму в розмірі 887,64 грн., яка складається з: 331,58 грн. за спожиту холодну воду та стоки у грудні 2012 року; 344,16 грн. за експлуатаційні витрати на утримання будинку за період з липня 2012 року по грудень 2012 року та 211,90 грн. за телекомунікаційні послуги за період з липня 2012 року по листопад 2012 року.

Відповідно до виставленого позивачем рахунку-фактури від 14.01.13 № ІОП-01/Е-3, ФОП ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача 1 122,18 грн., з яких: 57,36 грн. експлуатаційні витрати на утримання будинку у січні 2013 р.; 1 022,44 грн. за використану активну електроенергію у грудні 2012 р. та 42,38 грн. за телекомунікаційні послуги у грудні 2012 р.

Згідно з рахунком-фактурою від 12.02.13 № ІОП-02/Е-3, позивачем виставлено відповідачу на оплату 2 630,63 грн., з яких: 402,64 грн. на оплату за використану воду та стоки у лютому 2013 р.; 40,67 грн. телекомунікаційні послуги за січень 2013 р.; 294,25 грн. за використану теплову енергію у січні 2013 р.; 57,36 грн. за експлуатаційні витрати на утримання будинку за лютий 2013 р.; 1 835,71 грн. за використану активну електроенергію у січні 2013 р.

На підставі виставленого ФОП ОСОБА_1 рахунку-фактури від 11.03.13 № ІОП-03/Е-3 позивачем заявлено до стягнення суму в розмірі 1 819,01 грн., з якої: 40,67 грн. за телекомунікаційні послуги за лютий 2013 року; 57,36 грн. за експлуатаційні витрати на утримання будинку у березні 2013 року; 1 720,98 грн. за використану активну електроенергію у лютому 2013 року.

Відповідно до виставленого позивачем рахунку-фактури від 20.03.13 № ІОП-03-1/Е-3, ФОП ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача 226,07 грн., а саме: 78,95 грн. за використану воду та стоки у березні 2013 р. та 147,12 грн. за використану теплову енергію у лютому 2013 р.

Згідно з рахунком-фактурою від 10.04.13 № ІОП-04/Е-3, позивачем виставлено відповідачу на оплату 1 786,32 грн. за використану у березні 2013 р. активну електроенергію.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, позивач на підставі виставлених рахунків-фактур просить суд стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг в розмірі 8 471,85 грн., з яких: 6 365,45 грн. за використану в період з грудня 2012 р. по березень 2013 р. активну електроенергію, 813,17 грн. за витрати води і стоків у грудні 2012 р., лютому 2013 р. та березні 2013 р., 441,37 грн. за використану теплову енергію в період з січня 2013 р. по лютий 2013 р., 335,62 грн. за телекомунікаційні послуги за період з липня 2012 р. по лютий 2013 р. та 516,24 грн. за експлуатаційні витрати на утримання будинку за період з липня 2012 р. по березень 2013 р.

Відповідач у відзивах на позовну заяву зазначає, що заборгованість зі сплати за використану електроенергію, теплову енергію та витрат за холодну воду і стоки повністю останнім погашена.

Так, відповідачем до матеріалів справи додано належним чином засвідчену копію квитанції від 23.04.13 на суму 4 600 грн. про сплату заборгованості за електроенергію (періоду сплати не вказано).

Як пояснював представник відповідача в ході розгляду цієї справи, сума в розмірі 4 600 грн. була сплачена за електроенергію, використану в період з грудня 2012 р. по лютий 2013 р. Також, представник ТОВ "ЮНИС" зазначав, що сплата здійснювала відповідачем від імені ТОВ "Едванс" оскільки саме останнім був укладений договір з ВАТ "Запоріжжяобленерго" про постачання електричної енергії № 3907 щодо спірного об'єкту оренди.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази свідчать, що відповідачем 23.04.13, тобто після порушення провадження у справі № 908/1022/13 грн. було сплачено заборгованість в розмірі 4 600 грн. за активну електричну енергію, спожиту за період з грудня 2012 р. по лютий 2013 р.

Згідно з п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням викладеного, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 4 600 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок відсутності предмету спору.

Доказів сплати решти суми заборгованості з електричної енергії в розмірі 1 765,45 грн. відповідачем до матеріалів справи не надано. У зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та задовольняються.

Також, відповідачем в якості доказів оплати за витрати води і стоків до матеріалів справи долучені банківські квитанції, а саме: від 21.12.12 № 8935.107.1 на суму 329,58 грн., від 14.02.13 № 13458.329.1 на суму 260,53 грн., від 01.03.13 № 9345.5.1 на суму 402,64 грн. та від 30.04.13 № 13837.499.5 на суму 180 грн.

Відповідач в ході розгляду справи пояснював, що оскільки договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації від 14.12.05 № 528 щодо спірного об'єкту оренди був укладений між КП "Водоканал" та ТОВ "Едванс", то ТОВ "ЮНИС" при оплаті за витрати води і стоки у вказаних вище квитанціях було зазначено в якості платника - ТОВ "Едванс".

Згідно із поясненнями відповідача, банківськими квитанціями від 21.12.12 № 8935.107.1 та від 01.03.13 № 9345.5.1 останнім було оплачено платежі по витратам води і стоків за грудень 2012 року та лютий 2013 року.

Отже, з наведеного вище слідує, що заборгованість по витратах води і стоках в сумі 732,22 грн. за грудень 2012 року та лютий 2013 року була сплачена відповідачем - 21.12.12 та 01.03.13, тобто до порушення провадження у справі № 908/1022/13.

За таких обставин, матеріали справи свідчать, що вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості по витратам води і стокам в сумі 732,22 грн. за грудень 2012 р. та лютий 2013 р. заявлені позивачем безпідставно. У зв'язку з чим, суд відмовляє в задоволені позову в частині стягнення з відповідача 732,22 грн. боргу по витратам води і стокам за грудень 2012 року та лютий 2013 року за спірним договором оренди.

Доказів сплати решти суми заборгованості по витратам води і стокам в сумі 2 грн. за грудень 2012 року матеріали справи не містять. За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 грн. боргу по витратами води і стокам за грудень 2012 року підлягають задоволенню судом.

Крім того, як свідчить зміст банківської квитанції від 30.04.13 № 13837.499.5, відповідач сплатив заборгованість по витратам води і стокам за березень 2013 року після порушення провадження у справі № 908/1022/13. За таких обставин, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 78,95 грн. заборгованості по витратам води і стокам за березень 2013 року на підставі виставленого рахунку-фактури від 20.03.13 № ІОП-03-1/Е-3 підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок відсутності предмету спору.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення на підставі виставлених рахунків-фактур заборгованість по витратами води і стокам за грудень 2012 р., лютий 2013 р. та березень 2013 р., судом не приймається до уваги наявна в матеріалах справи банківська квитанція від 14.02.13 № 13458.329.1, за змістом якої відповідачем було сплачено 260,53 грн. за витрати води і стоків за січень 2013 року.

Також, відповідач зазначав, що квитанцією від 13.03.13 № 13458.306.1 ТОВ "ЮНИС" було здійснено оплату за використану теплову енергію у січні 2013 року.

Отже, наявні в матеріалах справи докази свідчать, що проплата за використану теплову енергію у січні 2013 року була здійснена відповідачем до порушення провадження у справі № 908/1022/13, а саме - 13.03.13.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині заявлені позивачем безпідставно. У зв'язку з чим, судом відмовляється у задоволені позову в частині стягнення 294,25 грн. теплової енергії за січень 2013 року.

Доказів сплати заборгованості теплової енергії за лютий 2013 року в розмірі 147,12 грн. відповідачем до матеріалів справи не додано. За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 147,12 грн. боргу за теплову енергію за лютий 2013 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення на підставі виставлених рахунків-фактур заборгованість з теплової енергії за період з січня 2013 року по лютий 2013 року, судом не приймається до уваги наявна в матеріалах справи банківська квитанція від 30.04.13 № 13837.499.3, за змістом якої відповідачем було сплачено 315,53 грн. за опалення за березень 2013 року.

Матеріали справи свідчать, що суму в розмірі 516,24 грн. за експлуатаційні витрати на утримання будинку за період з липня 2012 року по березень 2013 року та 335,62 грн. за телекомунікаційні послуги за період з липня 2012 року по лютий 2013 року відповідачем не сплачено.

Представник відповідача в ході розгляду справи № 908/1022/13 пояснював, що на його думку, підстави для компенсації комунальних та експлуатаційних послуг відсутні оскільки ФОП ОСОБА_1 не надала відповідачу жодного письмового доказу щодо здійснення нею оплати цих послуг спеціалізованим підприємствам (платіжні доручення, банківські виписки).

Враховуючи, що умовами спірного договору оренди від 05.01.11 передбачений обов'язок Орендаря (ТОВ "ЮНИС") з компенсації вартості спожитих комунальних послуг, в т.ч. експлуатаційних витрат та послуг телефонного зв'язку (п. 3.8. договору) на підставі виставленого Орендодавцем (ФОП ОСОБА_1) рахунку, з доданням до нього копій рахунків відповідних спеціалізованих організацій, судом визнаються необґрунтованими твердження відповідача щодо підстав несплати заборгованості за телекомунікаційні послуги та експлуатаційні витрати на утримання будинку.

Будь-які докази на підтвердження сплати ТОВ "ЮНИС" 516,24 грн. за експлуатаційні витрати на утримання будинку за період з липня 2012 р. по березень 2013 р. та 335,62 грн. за телекомунікаційні послуги за період з липня 2012 р. по лютий 2013 р. матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів сплати ним заборгованості за експлуатаційні витрати на утримання будинку за період з липня 2012 р. по березень 2013 р. в сумі 516,24 грн. та за телекомунікаційні послуги за період з липня 2012 р. по лютий 2013 р. в сумі 335,62 грн., або доказів правомірності такої не сплати, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є доведеними, обґрунтованими та підтверджені доданими документами. У зв'язку з чим, підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема, у випадку прострочення виконання.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що за орендну плату, перераховану несвоєчасно Орендодавець має право нарахувати Орендарю пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Позивачем надано розрахунок штрафної санкції (пені) в розмірі 6 149,76 грн., яка нарахована за період з 15.10.12 по 15.05.13 на суму заборгованості з орендної плати.

Факт прострочення основного зобов'язання зі сплати орендної плати матеріалами справи № 908/1022/13 доведено.

У відповідності з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції. Так, зокрема, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, до правовідносин між сторонами по даному спору щодо вимог про стягнення пені слід застосовувати положення Господарського кодексу України щодо нарахування штрафних санкцій не більше як за шість місяців з моменту порушення зобов'язання.

У зв'язку з чим, враховуючи вищезазначені норми законодавства, а також вимоги ст. 253 ЦК України, задоволенню підлягає пеня у сумі 5 928,56 грн. за загальний період з 16.10.12 по 15.05.13, з яких: 1 323,96 грн., що нараховано за період з 16.10.12 по 16.04.13 (182 дні) на суму основного боргу 17 721,56 грн. за рахунком-фактурою від 10.10.12 № О-10/Е-3; 1 317,30 грн., які нараховано за період з 16.11.12 по 15.05.13 на суму основного боргу 17 721,56 грн. за рахунком-фактурою від 12.11.12 № О-11/Е-3; 1 098,31 грн. за період з 16.12.12 по 15.05.13, що нараховано на суму основного боргу 17 703,84 грн. за рахунком-фактурою від 12.12.12 № О-12/Е-3; 874,81 грн. за період з 16.01.13 по 15.05.13, що нараховано на заборгованість в розмірі 17 739,25 грн. за рахунком-фактурою від 09.01.13 № О-01/Е-3; 650,12 грн. за період з 16.02.13 по 15.05.13, які нараховано на заборгованість за рахунком-фактурою від 11.02.13 № О-02/Е-3 в розмірі 17 774,73 грн.; 445,14 грн. за період з 16.03.13 по 15.05.13, що нараховано на основний борг в сумі 17 756,96 грн. за рахунком-фактурою від 11.03.13 № О-03/Е-3; 218,92 грн. за період з 16.04.13 по 15.05.13, які нараховані на суму основного боргу в розмірі 17 756,96 грн. за рахунком-фактурою від 10.04.13 № О-04/Е-3.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення пені в сумі 5 928,56 грн. В іншій частині вимоги про стягнення пені відхиляються через необґрунтованість.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Також, позивачем заявлено до стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов'язання зі сплати орендної плати в сумі 1 229,95 грн. за період з 15.10.12 по 15.05.13.

Разом з тим, за розрахунком суду, який здійсненний у відповідності до вимог ст. 253 ЦК України, розмір 3% річних за прострочення виконання зобов'язання зі сплати орендної плати становить 1 229,40 грн., з яких: 308,49 грн., що нараховано за період з 16.10.12 по 15.05.13 на суму основного боргу 17 721,56 грн. за рахунком-фактурою від 10.10.12 № О-10/Е-3; 263,46 грн., які нараховано за період з 16.11.12 по 15.05.13 на суму основного боргу 17 721,56 грн. за рахунком-фактурою від 12.11.12 № О-11/Е-3; 219,66 грн. за період з 16.12.12 по 15.05.13, що нараховано на суму основного боргу 17 703,84 грн. за рахунком-фактурою від 12.12.12 № О-12/Е-3; 174,96 грн. за період з 16.01.13 по 15.05.13, що нараховано на заборгованість в розмірі 17 739,25 грн. за рахунком-фактурою від 09.01.13 № О-01/Е-3; 130,02 грн. за період з 16.02.13 по 15.05.13, які нараховано на заборгованість за рахунком-фактурою від 11.02.13 № О-02/Е-3 в розмірі 17 774,73 грн.; 89,03 грн. за період з 16.03.13 по 15.05.13, що нараховано на основний борг в сумі 17 756,96 грн. за рахунком-фактурою від 11.03.13 № О-03/Е-3; 43,78 грн. за період з 16.04.13 по 15.05.13, які нараховані на суму основного боргу в розмірі 17 756,96 грн. за рахунком-фактурою від 10.04.13 № О-04/Е-3.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов'язання зі сплати орендної плати підлягають задоволенню частково в сумі 1 229,40 грн. В іншій частині вимоги про стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов'язання зі сплати орендної плати відхиляються через необґрунтованість.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення індекс інфляції в розмірі 248,06 грн. за період з грудня 2012 р. по січень 2013 р. Розрахунок індексу інфляції здійснений позивачем вірно, у зв'язку з чим, вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі 3 135,67 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 42, 43, 45, 22, 30, 33, 34, 49, 69, п. 11 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНИС" (69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська, 30, код ЄДРПОУ 22136987, р/р 26007962491410 в ПАТ «ПУМБ» м. Донецьк, МФО 334851) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, к/р НОМЕР_2 в ЗРУ «Приватбанк», МФО 313399) - 141 931 (сто сорок одну тисячу дев'ятсот тридцять одну) грн. 82 коп. основного боргу з орендної плати, 2 766 (дві тисячі сімсот шістдесят шість) грн. 43 коп. основного боргу з експлуатаційних та комунальних послуг, 5 928 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн. 56 коп. пені, 1 229 (одну тисячу двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп. 3% річних, 248 (двісті сорок вісім) грн. 06 коп. індексу інфляції та 3 135 (три тисячі сто тридцять п'ять) грн. 67 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 4 678 (чотири тисячі шістсот сімдесят вісім) грн. 95 коп. основного боргу з експлуатаційних та комунальних послуг провадження у справі припинити на підставі п. 11 ч.1 ст. 80 ГПК України.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 28.05.13.

Суддя В.Л. Корсун