Ухвала суду № 31487130, 22.05.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2523/1262/2012 Провадження № 22-ц/795/1218/2013 Головуючий у I інстанції -Хоменко Л. В. Доповідач - Литвиненко І. В.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛитвиненко І.В.суддів:Євстафіїва О.К., Страшного М.М.при секретарі:Примачок Ю.О.за участю:ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6, представника сільради Соколенка Ю.О., представника позивача ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_9 та Радянськослобідської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення Чернігівського районного суду від 10 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_9, Радянсько слобідської сільської ради Чернігівського району про визнання незаконними та скасування рішень 3 сесії 5 скликання Радянськослобідської сільської ради від 04 вересня 2006 року та рішення 17 сесії 5 скликання Радянськослобідської сільської ради Чернігівського району від 10 жовтня 2008 року та визнання недійсними державних актів, договору купівлі-продажу,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус ОСОБА_12,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду через помилкове застосування норм чинного законодавства та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати рішення суду через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі Радянськослобідська сільська рада просить скасувати рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування рішень сесій і державних актів, а в решті позову відмовити.

Рішенням суду позов задоволено. Суд визнав недійсним рішення 3 сесії 5 скликання Радянськослобідської сільської ради Чернігівського району від 04.09.2006 року про передачу ОСОБА_13 у власність земельної ділянки, площею 0,1392 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0, 1392 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , серії ЯГ № 829985, виданий на ім'я ОСОБА_13 22.11.2006 року; визнано недійсним рішення 17 сесії 5 скликання Радянськослобідської сільської ради Чернігівського району та області від 10.10.2008 р. про передачу ОСОБА_9 у власність земельну ділянку площею 0, 1272 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0, 1272 га в АДРЕСА_1; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0, 1272 га в АДРЕСА_1 серії ЯИ № 984057, виданий на ім'я ОСОБА_9 16.11.2009 року; визнано недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки загальною площею 0,1272 га, що розташована по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 12.04.2011 року, та стягнув з ОСОБА_5, ОСОБА_13., Радянськослобідської сільської ради на користь ОСОБА_10 по 1385 грн. в рахунок сплачених судових витрат.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 полягають у тому, що на день набуття права власності на земельну ділянку ОСОБА_13, права позивачки ОСОБА_10 зі сторони ОСОБА_9, а потім ОСОБА_5, не порушувались, оскільки на той час вони не були суміжними землекористувачами. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що суд повинен був застосувати ст.79-1 ЗК України і внести зміни до технічної документації із землеустрою ОСОБА_13. без визнання рішень і державних актів незаконними. Також ОСОБА_5 наголошує на тому, що ОСОБА_10 про порушення свого права дізналась ще у 2008 року і тому пропустила строк позовної давності, та що суд невірно визначився з витратами на правову допомогу позивачки.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_9 зводяться до того, що висновок експертизи по справі стосується не тієї частини земельної ділянки, на якій розташований сарай, а оскільки на сарай відсутній правовстановлюючий документ, то ніякого права на земельну ділянку ОСОБА_10 не набула.

Доводи апеляційної скарги Радянськослобідської сільської ради Чернігівського району полягають у тому, що суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про закриття провадження по справі, оскільки спір в частині оскарження рішень та актів сільської ради про передачу земельної ділянки не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, і, крім того суд не з'ясував чи належить позивачці частина надвірної будівлі, яка знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_5

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, пояснення учасників судового розгляду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_13 та ОСОБА_10 є співвласниками в рівних частинах ? частини житлового будинку з надвірними будівлями в с. Радянська Слобода, Чернігівського району на підставі договору дарування від 19.06.2003 року. За цим договором до них перейшло право власності на: кімнату 2-1, літню кімнату ІІІ, кладову ІУ, сіни У, кімнату 3-1, ? частину сараю Б-1, льоху а3.

На підставі рішення 3 сесії 5 скликання від 04.09.2006 року Радянськослобідської сільської ради ОСОБА_13 стала власницею 0,1392 га земельної ділянки для будівництва та обслуговування свого житлового будинку, господарських будівель і споруд та 22.11.2006 року отримала державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 829985, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010683900127.

Власницею іншої частини будинку та частини сараю і суміжним землекористувачем з 2007 року була ОСОБА_9, яка на підставі рішення Радянськослобідської сільської ради від 10.10.2008 року стала власницею земельної ділянки, площею 0, 1272 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, і 16.11.2009 року отримала державний акт про право власності на земельну ділянку серії НИ № 984057, який зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010983900097.

12.04.2011 року ОСОБА_9 продала свою ? частину будинку з ? частиною сараю «Б-1» і свою земельну ділянку ОСОБА_5

В 2012 році ОСОБА_5 став вимагати від ОСОБА_10 прибрати ? частину її сараю з земельної ділянки, що згідно до державного акту НИ № 984057 належить йому.

ОСОБА_10, дізнавшись про те, що частина земельної ділянки, яка знаходиться під частиною сараю, співвласницею якого вона є з ОСОБА_13, за державним актом серії ЯГ № 829985 від 22.11.2006 року належить ОСОБА_13, а за державним актом серії НИ № 984057 від 16.11.2009 року належала ОСОБА_9, а потім ОСОБА_5 після викупу у ОСОБА_9, звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати незаконними рішення 3 сесії 5 скликання Радянськослобідської сільради Чернігівського району від 04.09.2006 року про передачу ОСОБА_13 у власність земельної ділянки, площею 0,1392 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1, і визнати недійсним державний акт на право власності на цю земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_13 22.11.2006 року.

Крім того, ОСОБА_10 просила визнати незаконним рішення 17 сесії 5 скликання Радянськослобідської сільської ради Чернігівського району та області від 10.10.2008 року про передачу ОСОБА_9 у власність земельної ділянки площею 0, 1272 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0, 1272 га в АДРЕСА_1 і визнати недійсним державний акт на право власності на цю земельну ділянку земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_9 16.11.2009 року, з тих підстав, що ОСОБА_9 була передана у власність частина земельної ділянки, яка вже належить ОСОБА_13, і на якій знаходиться її частина сараю, а також просила визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 12.04.2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що передача частини земельної ділянки під частиною сараю Б-1, що належить позивачці, ОСОБА_9, (а згодом ОСОБА_5.), а так само передача земельної ділянки у власність лише ОСОБА_13., при спільній частковій власності на будинок та господарські споруди з ОСОБА_10, порушує права позивачки.

Такі висновки суду відповідають матеріалам справи та положенням ст.ст. 120, 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 261, 377 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що суд не застосував ст. 79-1 ЗК України до даних правовідносин, не можуть братись до уваги, так як відповідно до вказаної норми, межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками, але сільська рада та ОСОБА_5 заперечували порушення прав позивача і вона вимушена була звернутися до суду.

Твердження ОСОБА_5 про відсутність порушення прав ОСОБА_10 на день набуття права власності ОСОБА_13 зі сторони ОСОБА_9, не відповідають дійсності і суперечать ст.120 ЗК України, оскільки ОСОБА_10 при набутті права часткової власності на будинок з надвірними спорудами, набула і право користування відповідною частиною земельної ділянки для обслуговування будинку та надвірних споруд, тобто права позивачки були порушені ОСОБА_13, ОСОБА_9, а пізніше ОСОБА_5, незалежно від того, чи була вона зазначена в документах на землю чи ні.

Факт порушення норм земельного законодавства і прав позивачки доведений висновком судової будівельно-технічної експертизи № 45-12 С від 17.11.2012 року, згідно до якого при накладанні земельної ділянки площею 0,1392 га, яка належить ОСОБА_13 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, та земельної ділянки, яка передана у власність ОСОБА_9 згідно державного акту на право власності, а потім продана ОСОБА_5В, земельні ділянки накладаються одна на одну по межі з вулиці, площа цієї ділянки складає 0,003га, тобто земельна ділянки площею 0,003 га шириною з вулиці 0,42 м входить до двох державних актів на право власності на земельну ділянку, про що мотивовано зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні.

Посилання апелянтів на те, що суд в рішенні не вказав які норми права порушують рішення сільради, чим вони суперечать чинному законодавству, не навів мотивів задоволення позову, не заслуговують на увагу, оскільки в рішенні суду зазначені правові норми, які визначають порушення прав позивачки, зокрема це ст.ст. 120, 152 ЗК України, ст.ст.16, 377 ЦК України, згідно до яких земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні однієї особи, не може передаватись у власність іншим особам, і рішення органів місцевого самоврядування, що порушують права осіб, визнаються незаконними (недійсними).

Доводи апеляційної скарги Радянськослобідської сільської ради про необхідність розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства суперечать ст.1 ЦПК України, ст.15 ЦК України, тому що цей спір стосується захисту існуючого права на землю ОСОБА_10

Представник сільради в судовому засіданні наголошував на тому, що суд безпідставно визнав незаконним все рішення сесії сільради, однак, як убачається з мотивувальної та резолютивної частини рішення суду, судом визнавались недійсними (незаконними) рішення сесій тільки в частині передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_13 і ОСОБА_9

В апеляційних скаргах апелянти заперечують існування правовстановлюючого документа на частину сараю позивачки, але така позиція є невірною, так як відповідно до ст.ст.182,186,381 ЦК України, правовстановлюючим документом на частину сараю, яка набувалась позивачкою та ОСОБА_13 разом з частиною будинку, є договір дарування від 19.06.2003 року, де зазначено господарською спорудою ? частину сараю „Б-1".

Стосовно доводів апеляційних скарг щодо пропуску ОСОБА_10 строку позовної давності, то відповідно до положень ст. 261 ЦК України, він не є пропущений, оскільки про порушення свого права позивачка дізналась лише в 2012 році, про що мотивовано зазначено у рішенні суду.

Не відповідають дійсності і твердження ОСОБА_5 про відсутність у рішенні суду посилань на правову норму, на підставі якої визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки суд першої інстанції вказав, що порушені права позивачки підлягають захисту відповідно до ст. 152 ЗК України та ст.16 ЦК України, які передбачають визнання недійсним правочину. Згідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства і недійсність правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Оскільки, рішення сесії сільради, яким передано у власність земельну ділянку ОСОБА_9 є незаконними (недійсними) через порушення прав ОСОБА_10, яка набула право користування земельною ділянкою ще у 2003 році, то продаж ОСОБА_9 земельної ділянки, до складу якої входить і частина земельної ділянки яка не належить ОСОБА_9, є незаконним, суперечить актам цивільного законодавства, і такий правочин визнається недійсним.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що суд невірно визначився з розміром витрат на правову допомогу, взяв до уваги суму, яку сплатила позивачка до ухвалення рішення по справі, є безпідставними, оскільки витрати на правову допомогу позивачкою підтверджені, а при визначенні розміру суд керувався актом розрахунку витраченого адвокатом часу Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

За таких обставин, рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у судовому рішенні, доводами апеляційних скарг не спростовуються, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_9 та Радянськослобідської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду від 10 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: