Постанова № 31485745, 23.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 р. Справа №805/2754/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10год.50хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зеленова А.С.,

при секретарі Афанасьєві Д.Б.,

за участю:

представника позивача Козлович С.М.,

представника відповідача Железньова І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк, 83017, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Солді-Донбас" до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 лютого 2013 року № 0000011520, № 0000021520, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2013 ТОВ «Солді-Донбас» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 лютого 2013 року № 0000011520, № 0000021520.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки від 29.01.2013р №41/15-20/24656946, згідно з яким здійснено висновок про порушення позивачем норм законодавства та заниження податкових зобов'язань внаслідок вчинення нікчемних правочинів між позивачем та ТОВ «Рослит». Позивач вважає зазначений висновок необґрунтованим, оскільки ним при укладенні та виконанні договору були дотримані вимоги закону, складені всі необхідні первинні документи та отримані податкові накладні, які дають право, відповідно, на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 лютого 2013 року № 0000011520, № 0000021520 /том 1 а.с. 3-17/.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала письмові заперечення проти позову, в яких зазначила, що проведеною перевіркою позивача було встановлено порушення вимог Податкового кодексу України(далі - ПКУ), Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) внаслідок укладення нікчемного правочину з ТОВ «Рослит», на підставі якого позивачем неправомірно були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ. Вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення правомірними, з огляду на що просила суд відмовити у задоволенні позову /т. 6 а.с.83-85/.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас» зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Донецької міської ради Донецької області 03.03.1997р, включено до ЄДРПОУ за кодом 24656946 /том 1 а.с.64-68,75,. Позивач здійснює діяльність на підставі Статуту в новій редакції, затвердженого рішенням зборів учасників товариства (протокол № 4 від 15.10.2009) /том 1 а.с. 76-85/.

Позивач перебуває на податковому обліку в Ясинуватській ОДПІ Донецької області ДПС (правонаступник ДПІ у м. Авдіївці), зареєстрований платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва № 100264044 серії НБ№067652 від 07.08.1997 /том 1 а.с.86,87/.

На підставі наказу Ясинуватської ОДПІ Донецької області ДПС від 11.01.2013р №17 призначено проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас» з питань за дотриманням вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2011р по 30.09.2011р та податку на додану вартість з 01.08.2011р по 30.09.2011р при здійсненні фінансово-господарських операцій з платником податків ТОВ «Рослит» /том 6 а.с.92, том 5 а.с.109/.

Документальна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас» з питань за дотриманням вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2011р по 30.09.2011р та податку на додану вартість з 01.08.2011р по 30.09.2011р при здійсненні фінансово-господарських операцій з платником податків ТОВ «Рослит» проводилась в період з 14.01.2013р по 25.01.2013р за наслідками якої складено акт від 29.01.2013р №41/15-20/24656946 /том 1 а.с. 18-53/.

Згідно з висновком акту перевірки позивачем допущено такі порушення законодавства:

1. ч.ч. 1,3,5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів між ТОВ «Рослит» і ТОВ «Солді-Донбас» які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства ,як згідно з ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

2. п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті ТОВ «Солді-Донбас» занижено податок на додану вартість на суму 173597грн., в т.ч. за серпень 2011 року - 74209грн., вересень 2011 року - 99388грн.

3. п.138.2 п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ «Солді-Донбас» занижено податок на прибуток, в сумі 199637грн. за ІІ-ІІІ квартали 2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 12.02.2013 № 0000021520 яким ТОВ «Солді-Донбас» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 216 996,25 грн., у тому числі за основним платежем - 173597 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 43 399,25 грн. /том 1 а.с. 57/;

від 12.02.2013 № 0000011520 яким ТОВ «Солді-Донбас» донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 199637грн. /том 1 а.с. 56/.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач 01.03.2013 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

Згідно положень п.138.2, п.138.6 ст.138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок про нікчемність правочину - договору купівлі-продажу № ДГ-0000001 від 05.01.2009р, укладеного позивачем з ТОВ «Рослит». При цьому, вказаний висновок обґрунтовано даними акту ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецьку від 12.06.2012 №180/22-2/34850022 про результати проведення документальної невиїзної документальної перевірки ТОВ «Рослит» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Євростиль» за серпень, вересень 2011року, яким встановлено недодержання вимог п.185.1 ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198ПКУ Товариством з обмеженою відповідальністю «Рослит» що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 440418грн. у тому числі у серпні 2011 року на суму ПДВ - 160372грн., у вересні 2011 року на суму ПДВ 280046грн.

Суд не погоджується із зазначеними висновками податкового органу, з таких підстав.

Так, 05.01.2009 між ТОВ «Солді-Донбас» як Покупцем та ТОВ «Рослит» як Продавцем укладено договір купівлі-продажу. Пунктом 1.1 даного договору визначено, що Продавець зобов'язується поставити, а Покупець сплатити протягом 60 днів з дня поставки товару відповідно до виписаних рахунків-фактур і прийняти будівельні, оздоблювальні матеріали і лакофарбну продукцію, відповідно до витратних накладних. Сплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, відповідно до виписаних рахунків-фактур (з обов'язковим зазначенням номеру рахунку-фактури в платіжному дорученні) (п.5.1 Договору). Продавець зобов'язаний надати Покупцю всю документацію на проданий товар, передбачену законодавством України(п.3.1)/том 1 а.с.88/.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано наступні документи:

- додаткова угода від 26.01.2010р /том 1 а.с.89/;

- видаткові накладні за серпень-вересень 2011 року /том 1 а.с.90-190, том 2 а.с.1-103/;

- рахунки-фактури за період серпень-вересень 2011 року /том 6 а.с.136-233, том 7 а.с.1-103/;

- сертифікати якості, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи, дипломи на продукцію придбану у ТОВ «Рослит» /том 6 а.с.73-82, том 7 а.с.124-132/;

- витяг з журналу реєстрації довіреностей виданих для отримання ТМЦ за серпень-вересень 2011 року /том 6 а.с.124-135/;

- відомостями бухгалтерського обліку по руху ТМЦ від поставника ТОВ «Рослит» /том 6 а.с.1-65/.

Оплата за договором купівлі-продажу з ТОВ «Рослит» підтверджена банківськими виписками /том 2 а.с.104-219, том 3 а.с.1-79/, платіжними дорученнями за вересень-жовтень 2011 року /т. 6 а.с. 103-123/.

За наслідками господарських операцій ТОВ «Рослит» видало позивачу податкові накладні за серпень-вересень 2011 року /том 3 а.с.80-241, том 4а.с.1-46/. Податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за 2011 рік /том 5 а.с. 1-99/.

Суму витрат на придбання ТМЦ у ТОВ «Рослит» позивач відніс до складу валових витрат по декларації ІІІ кварталі за 2011 рік /том 4 а.с. 66-86/. Суми податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за серпень-вересень 2011 року /том 4 а.с.47-65/.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Водночас, ч.ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону встановлюються вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарських операцій за договором із ТОВ «Рослит» відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - договору купівлі-продажу, укладеного позивачем із ТОВ «Рослит». Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

Суд не приймає до уваги надані відповідачем акт ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 12.06.2012 № 180/22-2/34850022 про результати проведення документальної невиїзної документальної перевірки ТОВ «Рослит» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Євростиль» за серпень, вересень 2011року /том 5 а.с.104-108/, оскільки даний акт не може вважатися доказом нікчемності укладеного договору з огляду на приведені вище положення законодавства. Крім того, вказані документи фактично стосуються перевірки взаємовідносин між ПП«Євростиль» та ТОВ «Рослит»; позивач не мав безпосередніх договірних відносин з ПП «Рослит».

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на пояснення директора ТОВ «Рослит» ОСОБА_3 надані на імя начальника ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька /том 5 а.с.100/, які були використані ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька при складенні акту перевірки від 12.06.2012 №180/22-2/34850022, в якості підтвердження нікчемності правочину між ТОВ «Солдді-Донбас» та ТОВ «Рослит». Оскільки на момент вчинення та виконання умов правочину з ТОВ «Солді-Донбас» директором ТОВ «Рослит» був ОСОБА_4, а не ОСОБА_3

Так, відповідач посилається у свої запереченнях на те, що позивачем на підтвердження факту перевезення придбаного товару до перевірки не надані товарно-транспортні накладні з огляду на що суд зазначає наступне.

Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткуванні покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передачі його у власність покупця. При цьому необхідно врахувати, що договір купівлі-продажу не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов'язково має бути підтверджено товарно-транспортними накладними.

Крім того, наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 № 488/346, яким затверджена типова форма товарно-транспортної накладної № 1-ТН, та на який посилається відповідач у запереченнях, не пройшов реєстрацію у Міністерстві юстиції України, передбачену Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, у зв'язку з чим вимоги зазначеного Наказу не є обов'язковими до підприємств, що не входять до сфери управління Міністерства транспорту України.

Для встановлення дійсності перевезення ТМЦ ТОВ «Рослит», податковим органом 16.05.2013 зроблено запит до Донецького МРЕВ УДАІ ГУМВС України в Донецькій області щодо наявності зареєстрованих транспортних засобів , які належать тов. «Рослит» /том 7 а.с.146/. Відповідно до наданої відповіді ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Донецька №3 УДАІ ГУМВС України в Донецькій області від 23.04.2013р №9/3-1193 за ТОВ «Рослит» транспортні засоби не значаться /том 7 а.с.145/. Проте суд не може прийняти дані документи в якості доказів, оскільки даний запит робився після проведення перевірки позивача та прийняття податкових повідомлень-рішень і дані документи не враховані в акті перевірки Ясинуватської ОДПІ Донецької області ДПС від 29.01.2013 №45/15-20/24656946. Крім того, відповідно наданої відповіді вбачається, що вона не охоплює спірний період (2011рік). До того ж з пояснень директора ТОВ «Рослит» ОСОБА_4, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що для виконання умов правочину з ТОВ «Солді-Донбас» залучались треті особи за рахунок ТОВ «Рослит» /том 7 а.с.104/.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про нікчемність правочину - договору купівлі-продажу №ДГ-0000001 від 05.01.2009р укладеного між ТОВ «Солді-Донбас» та ТОВ «Рослит». Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню товарів за вказаними договорами із його господарською діяльністю та фактичне використання отриманої продукції у його власній господарській діяльності. Зокрема, використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності підприємства, здійснювалось шляхом перепродажу товарів кінцевим споживачам як суб'єктам господарської діяльності так і фізичним особам, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, звітом про використання реєстраторів розрахункових операцій за серпень-вересень 2011 року / том 7 а.с.1-109, т. 8 а.с. 2-169, том 9 а.с.1-166, том 10 а.с.1-171/.

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат оплаті вартості придбаних ТМЦ у ТОВ «Рослит», із господарською діяльністю ТОВ «Солді-Донбас», та, як наслідок, їх правомірне віднесення до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток ІІІ квартал за 2011р.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Пунктами 198.2, 198.3 статті 198 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виникнення у ТОВ «Солді-Донбас» права на формування податкового кредиту у серпні-вересні 2011р., за наслідками господарських операцій по договору з ТОВ «Рослит» підтверджено податковими накладними ТОВ «Рослит» за серпень-вересень 2011 року /том 3 а.с.80-241, том 4а.с.1-46/. Податкові накладні за серпень-вересень 2011 року позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних серепе6нь-вересень 2011 року. В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення податкових накладних.

Таким чином, з урахуванням наведених правових норм та наданих до матеріалів письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог ПКУ та ЦКУ є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку донарахування податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування податковим органом податкових зобов'язань позивачу, то, відповідно, є неправомірним застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Солді-Донбас" до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 лютого 2013 року № 0000011520, № 0000021520 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.02.2013 № 0000021520 яким ТОВ «Солді-Донбас» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 216 996,25 грн., у тому числі за основним платежем - 173597 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 43 399,25 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.02.2013 № 0000011520 яким ТОВ «Солді-Донбас» донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 199637грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Солді-Донбас" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 294, 00 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 23 травня 2013 р.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 28 травня 2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зеленов А. С.