Ухвала суду № 3148550, 26.06.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-13192/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2008року                                                                                                    м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Слов‘янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постановуДонецького апеляційного господарського судувід 01.09.2005р.

у справі№ 26/421А господарського суду Донецької області

за позовомтоварної біржі «Авто-Біржа»

до Слов‘янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.07.2005 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.09.2005 р., позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Слов’янської ОДПІ від 18.10.2004 р. № 0002051742/0 в частині визначення товарній біржі «Авто-Біржа» відповідно до пункту 2 ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пункту 7.1 ст. 7, пунктів 12.1, 12.3. 12.6 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податкового зобов’язання за платежем з прибуткового податку в сумі 43268,55 грн., в тому числі основний платіж – 14422,85 грн. та штрафні санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», – 28845,70 грн.

Висновок суду про наявність підстав для задоволення позову вмотивований тим, що товарна біржа не є податковим агентом громадян стосовно оподаткування доходів, отриманих від продажу автомобілів за біржовими угодами, а відтак донарахування позивачу податкових зобов’язань з прибуткового податку та з податку з доходів фізичних осіб по таких угодах згідно спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

В касаційній скарзі Слов’янська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пункту 1.15 ст. 1, пункту 12.3 ст. 12. пункту 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 15 Закону України «Про товарну біржу».

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення  позивачу спірної суми податкового зобов’язання слугував висновок Слов’янської ОДПІ, викладений в акті перевірки від 15.10.2004 р. № 14/23-6/32036174, про порушення пункту 7.1 ст. 7, пунктів 12.1, 12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» внаслідок не виконання обов’язку податкового агента щодо  нарахування, утримання та  перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб – продавців автомобілів за біржовими угодами, зареєстрованими товарною біржею «Авто-Біржа» з 01.01.2004 р. по 01.07.2004 р., в загальній сумі 14422,85 грн.

Згідно з пунктом 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в редакції, чинній до вступу в силу Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»» від 01.07.2004 р. № 1958-ІУ / з 04.08.2004 р. /, податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Пунктом 12.1 ст. 12 вказаного Закону встановлено, що дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

Якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу / пункт 12.3 цієї статті /.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» не розкриває зміст посередництва як ознаки податкового агента.

Відповідно до частини 1 ст. 295 Господарського кодексу України / ГК / комерційне посередництво  /агентська діяльність/ є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє.

Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені / частина 3 цієї статті /.

Стаття 356 цього Кодексу регулює посередництво, пов’язане з випуском та обігом цінних паперів. При цьому суб’єктами такого посередництва визначені торговці цінними паперами, видами посередницької діяльності - виконання за дорученням, від імені та за рахунок емітента обов’язків по організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом; купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи; купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок / частини 2 та 3 /.

Наряду з торговцями цінними паперами / суб’єктами господарювання, що здійснюють посередництво у сфері випуску та обігу цінних паперів / ГК окремо визначає статус фондової біржі / стаття 360 /.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що посередництво означає діяльність уповноваженого суб’єкта по вчиненню юридичних  дій в інтересах іншої особи від імені цієї особи або від власного імені.

Відповідно до частини 1 ст. 279 ГК України товарна біржа є особливим суб’єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявлені попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов’язаним з ним торговельним операціям.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку  / частина 7 цієї статті /.

Згідно  ст. 1 Закону «Про товарну біржу» товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Обов’язками товарної біржі, як це передбачено частиною 2 ст. 280 ГК України, ст. 4 вказаного Закону є створення умов для проведення біржової торгівлі; регулювання біржових операцій; регулювання ціни на товари, що допускаються до обігу на біржі; надавати членам і відвідувачам біржі організаційні, інформаційні та інші послуги; забезпечувати збір, обробку і розповсюдження інформації, що стосується кон’юнктури ринку.

Статутом товарної бірж «Авто-Біржа», затвердженим 20.05.2002 р. загальними зборами її членів та зареєстрованим у виконкомі Слов’янської міської ради 25.06.2002 р. за реєстраційним № 10610, закріплено, що біржа реєструє факт укладення угод на торгах та вносить інформацію по укладених угодах у реєстр угод; визначає порядок укладення і оформлення угод купівлі-продажу, веде облік біржових операцій; визначає регламент, місце проведення та умови торгів; надає учасникам біржових торгів необхідне обладнання, технічну та програмну підтримку; визначає заходи по управлінню ризиками, що можуть виникати на біржовому ринку; встановлює та наглядає за виконанням дисциплінарно-етичних норм учасниками біржових торгів / пункти 9.1, 9.5,9.17, 9.20. 9.21 /.

Основним документом, що регулює порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівля та розв’язання спорів з цих питань , є правила біржової торгівлі, що закріплено частиною 1 ст. 281 цього Кодексу.

Згідно підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 «Біржові посередники» Правил біржової торгівлі товарної біржі «Авто-Біржа», затверджених протоколом біржового комітету ТБ «Авто-Біржа» № 1 від 22.07.2002 р., біржова торгівля здійснюється шляхом проведення біржових операцій членом біржі: за замовленням клієнта, від свого імені та за власний рахунок або від свого імені та за рахунок клієнта / брокерська діяльність /; від свого імені та за власний рахунок для власних потреб чи з метою подальшого перепродажу / брокерська діяльність /. Член біржі, статутом якого не передбачена посередницька діяльність, має право займатися виключно брокерською діяльністю з реальним товаром.

Оплата клієнтами послуг членів біржі або брокерів за виконання замовлень з купівлі-продажу на біржі проводиться у вигляді комісійної або брокерської винагороди, розмір якої може регулюватися внутрішнім документом біржі. Інші послуги, які надають посередники, оплачуються за згодою обох сторін відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 3.2 Правил біржової торгівлі визначено, що учасниками біржових торгів є брокери – фізичні особи, зареєстровані на біржі відповідно до її статуту, обов’язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних ними операцій для реєстрації на біржі; біржові маклери – працівники біржі, які ведуть біржові торги, фіксують усну згоду брокерів на укладення угоди на певних умовах; члени біржі – у відповідності до Закону  України «Про товарну біржу»; інші особи – за погодженням з директором біржі.

Біржова угода проходить два етапи укладення: починається з оголошення пропозиції продавця /1/ і закінчується в момент оформлення письмового біржового контракту  /2/. Брокери або члени біржі зобов’язані підписати контракт, а біржа – зареєструвати його не пізніше наступного за укладенням угоди робочого дня. Біржовому контракту присвоюється реєстраційний номер, його форма та зміст затверджуються та засвідчується печаткою біржі / пункти 6.4, 10.2, 10.3 Правил біржової торгівлі /.

Частиною 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» встановлено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Правовий статус товарної біржі свідчить, що вона здійснює організацію торгового процесу, забезпечує дотримання учасниками біржових торгів досягнутих домовленостей щодо купівлі-продажу товарів, які продаються на цих торгах; засвідчує факт укладення біржових угод та гарантує їх виконання. Така діяльність не є посередництвом, як здійсненням юридичних дій в інтересах іншої особи.

Та обставина, що зареєстровані на біржі угоди не потребують нотаріального посвідчення, а приватні  нотаріуси, як особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»» від 01.07.2004 р. № 1958-ІУ визнані податковими агентами, не означає, що товарна біржа через схожість юридичних наслідків реєстрації біржових угод з нотаріальним посвідченням договорів має статус податкового агента.

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність законних підстав для визначення позивачу податкових зобов’язань згідно спірного податкового повідомлення-рішення та задовольнили позов.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про невідповідність ухвалених у справі судових рішень нормам матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Слов‘янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.09.2005р.– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                 підпис                                  Усенко Є.А.

Судді                                                             підпис                                    Бившева Л.І.

                                                                       підпис                                    Костенко М.І.

                                                                       підпис                                    Маринчак Н.Є.

                                                                       підпис                                    Шипуліна Т.М.

З оригіналом згідно

Відп. секретар Коваль Є.В.