Ухвала суду № 3148541, 24.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-25721/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2008 року                                                                                         м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Шипуліної Т.М., Федорова М.О.

при секретарі                                  Коваль Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську

на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід 07.03.2006р.

у справі№ А-6/145 господарського суду Івано-Франківської області

за позовомІвано-Франківського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»

до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2005р. позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від 06.07.2004р. № 0005282312/0, залишеним за результатами адміністративного оскарження без змін в частині донарахування Івано-Франківському обласному дочірньому підприємству державної акціонерної компанії «Хліб України» /ІФ ОДП ДАК «Хліб України»/ податку на додану вартість в сумі 86606,00 грн. основного платежу та 62290,00 грн. штрафних санкцій, а всього на 148896, 00 грн., задоволено частково: податкове повідомлення-рішення від 06.07.2004р. № 0005282312/0 визнано недійсним в частині визначення позивачу податкового зобов’язання в загальній сумі 145887,40 грн., в тому числі 84457,00 грн. - основний платіж, 61430,40 грн. – штрафні санкції; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог обґрунтоване відсутністю обов’язку у позивача на збільшення податкового зобов’язання з податку на додану вартість за жовтень 2003 року на суму 55968,00 грн., яка обліковувалася в складі кредиторської заборгованості перед ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» за договором поставки дизпалива вартістю 335808,00 грн. /з урахуванням ПДВ - 55968,00 грн./ від 02.03.1998р. № 4-0100398-98-08, у зв’язку зі спливом щодо вказаної заборгованості строку позовної давності, початок перебігу якого податковий орган пов’язував з днем звернення ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» до суду з позовом про стягнення з ІФ ОДП ДАК «Хліб України» заборгованості на суму 430349,54 грн. /разом із штрафними санкціями/, а саме з 22.10.2000р., з огляду на вчасне, тобто у встановлений статтею 71 ЦК УРСР строк, звернення ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» до суду для захисту свого порушеного права і як наслідок захист цього права судом шляхом задоволення позову, що виключає віднесення заборгованості позивача перед ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» до безнадійної за ознакою збігу строку позовної давності, правила врегулювання якої, встановлені пунктом 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачають збільшення податкового зобов’язання покупця на суму податку, нараховану у зв’язку з придбанням товарів /робіт, послуг/; посиланням на статтю 165 ЦК УРСР та умови усного договору між ІФ ОДП ДАК «Хліб України» та ТОВ «Сімон», з яких випливає, що при невизначенні вказаними підприємствами строків розрахунків на суму поставки 19822,00 грн., включаючи ПДВ-3304,00 грн., та при відсутності пред’явлення вимоги до ІФ ОДП ДАК «Хліб України» про виконання зобов’язання строк позовної давності не минув, а відтак заборгованість позивача перед ТОВ «Сімон» не є безповоротною фінансовою допомогою, яка обумовлює збільшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість за грудень 2003 року; посиланням на статтю 71 ЦК УРСР та умови договору купівлі-продажу від 18.08.1999р. № 811701-24р., укладеного між ІФ ОДП ДАК «Хліб України» та СП ЗАТ «АвтоЗАЗ - ДЕУ», які з урахуванням розстрочки оплати передбачають здійснення останнього платежу 10.08.2001р. – дата, власне з якої, за висновком суду, починається перебіг строку позовної давності і закінчується відповідно не в грудні 2003 року, як вважає ДПІ в м. Івано-Франківську, а в серпні 2004 року; тим, що наказу та згоди засновника позивача на списання нестачі товарно-матеріальних цінностей та у зв’язку з цим на нарахування ПДВ не було та тим, що позивач оподаткував податком на додану вартість обсяг продажу свиней на користь ТОВ «Кама» в квітні 2004 року.

В частині, якою в задоволенні позову відмовлено, рішення суду вмотивоване непідтвердженням податкового кредиту в сумі 2149,00 грн. податковою накладною, виписаною на таку суму в березні 2004 року постачальником муки вартістю 12896,00 грн. /з ПДВ/ Чігуром І.М.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2006р. рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2005р. скасовано частково: позов задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 06.07.2004р. № 0005282312/0 в сумі основного платежу – 56849,00 грн. та в сумі штрафних санкцій – 28424,50 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні позову в частині визначення податковим повідомленням-рішенням від 06.07.2004р. № 0005282312/0 податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість в загальній сумі 60613,90 грн., в тому числі 27608,00 грн. – основний платіж, 33005,90 грн. – штрафні санкції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач порушив пункт 4.5 статті 4 та підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не збільшивши податкові зобов’язання за грудень 2003 року на 3304,00 грн., що відповідає сумі податку у складі кредиторської заборгованості перед ТОВ «Сімон», за якою минув строк позовної давності, та не відкоригувавши податковий кредит за березень-травень 2002 року на 8220,00 грн. та за грудень 2002 року на 50485,00 грн. у зв’язку з виявленою за наслідками інвентаризації нестачі товарно-матеріальних цінностей, а також з того, що доказів оподаткування операції з продажу 39 голів свиней вагою 3535 кг вартістю 21448,00 грн. з ПДВ – 3574,00 грн. товариству з обмеженою відповідальністю «Кама» в квітні 2004 року позивач в судовому процесі не надав.

В касаційній скарзі ДПІ в м. Івано-Франківську просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2005р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2006р. в частині донарахування спірним податковим повідомленням-рішенням податку на додану вартість в сумі 56849,00 грн. основного платежу та 28424,50 грн. штрафних санкцій та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга ДПІ в м. Івано-Франківську не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення Івано-Франківському обласному дочірньому підприємству державної акціонерної компанії «Хліб України» податку на додану вартість в сумі 56849,00 грн. основного платежу та 28424,50 грн. штрафних санкцій слугував висновок податкової інспекції, викладений в акті про результати позапланової документальної перевірки ДПІ у м. Івано-Франківську від 14.09.2004р. № 807/23-2/24682004, про заниження ІФ ОДП ДАК «Хліб України» податкового зобов’язання за жовтень 2003 року на 55968,00 грн. та за грудень 2003 року на 880,00 грн. внаслідок неврегулювання кредиторської заборгованості в частині ПДВ, яка виникла по операціям з придбання у ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» дизельного пального за договором від 02.03.1998р. № 4-0100398 та у СП ЗАТ «АвтоЗАЗ - ДЕУ» автомобіля марки Нубіра –Ч4ч5556 за договором від 18.08.1999р. № 811701-24р, відповідно до вимог пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість». До такого висновку податковий орган дійшов, кваліфікувавши кредиторську заборгованість позивача як безнадійну, тобто такою, за якою минув строк позовної давності. При цьому початок перебігу строку позовної давності ДПІ у м. Івано-Франківську пов’язувала для кредиторської заборгованості перед ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» - з днем звернення названого підприємства до суду з позовом про стягнення заборгованості з ІФ ОДП ДАК «Хліб України», а для кредиторської заборгованості перед СП ЗАТ «АвтоЗАЗ - ДЕУ» - з датою обліку цієї заборгованості по кредиту рахунку «Розрахунки з постачальниками і підрядниками».

Пунктом 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, які мали місце впродовж жовтня, грудня 2003 року, встановлено, що уразі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Порядок, передбачений цим пунктом, не застосовується для перегляду цін за операціями, якщо хоч одна із сторін такої операції не є платником податку, за винятком операції з перегляду цін, пов'язаних з виконанням гарантійних зобов'язань.

Правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом.

За визначенням пункту 1.25 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійна заборгованість – це, зокрема, заборгованість по зобов’язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено /позовна давність/, встановлюється в три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права /статті 71, 76 ЦК УРСР/.

Судом встановлено, що при поставці дизельного пального ІФ ОДП ДАК «Хліб України» за договором від 02.03.1998р. № 4-0100398-98-08 з 01 по 27 березня 1998 року ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» звернулось до суду з позовом про стягнення з Івано-Франківського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» заборгованості в сумі 430349,54 грн. /разом із штрафними санкціями/ 22 жовтня 2000 року, тобто в межах встановленого строку позовної давності.

Договором між СП ЗАТ «АвтоЗАЗ - ДЕУ» та ІФ ОДП ДАК «Хліб України» на поставку автомобіля марки «Нубіра» –Ч4ч5556 від 18.08.1999р. № 811701-24р передбачалася розстрочка оплати вартості автомобіля зі здійсненням останнього платежу -10.08.2001р. Саме з цієї дати відповідно до статті 76 ЦК УРСР починається перебіг строку позовної давності, який закінчується відповідно 10.08.2004р.

Даючи правову оцінку зазначеним обставинам, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що заборгованість позивача перед ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та СП ЗАТ «АвтоЗАЗ - ДЕУ» не є безнадійною, оскільки не відповідає жодної з ознак безнадійної заборгованості, що відповідно до пункту 1.25 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначені критеріями такої заборгованості.

Невиконання позивачем наказів арбітражного суду на стягнення заборгованості на користь ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» впродовж трьох років не означає, що така заборгованість є безнадійною за спливом строку позовної давності, оскільки позовна давність презумує своєчасне /впродовж встановленого строку/ звернення до суду з позовом для захисту порушеного права, а не фактичне відновлення порушеного права на виконання рішення суду.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині.

Касаційний розгляд справи здійснений в межах касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2006р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                        підпис                                  Усенко Є.А.

Судді                                                    підпис                                    Брайко А.І.

                                                                       підпис                                    Голубєва Г.К.

                                                                       підпис                                   Шипуліна Т.М.

                                                                       підпис                                    Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Відп. секретар Коваль Є.В.