Постанова № 31484571, 23.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 травня 2013 року № 826/379/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Патратій О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Комунального підприємства «Поділ-Житло»

до

Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби

про

скасування податкового повідомлення-рішення №0000182370/0 від 04 травня 2007 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Поділ-Житло» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 04 травня 2007 року №0000182370/0.

Постановою Господарського суду міста Києва від 07 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року, позов було задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 04 травня 2007 року № 0000182370/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2012 року постанову Господарського суду міста Києва від 07 липня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року – скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому судом касаційної інстанції наголошено на необхідності перевірки реєстрації контрагента позивача – ТОВ «Укрторгальянс» як платника податку на додану вартість по кожному факту складання ним та видання податкових накладних.

Згідно Протоколу розподілу справ між суддями від 09 січня 2013 року справа №826/379/13-а була автоматично розподілена на суддю Патратій О.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.01.2013 року справу було прийнято до провадження судді Патратій О.В. та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «Укрторгальянс», що призвело до заниження сум, що підлягає сплаті до бюджету протягом жовтня, грудня 2005р та січня 2006 р. на загальну суму 28 358 грн., оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Укрторгальянс». Про факт анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Укрторгальянс» на момент формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з цим підприємством позивачу відомо не було. А рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 05.04.2005 року, яким визнане недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Укрторгальянс» №36095466 від 23.04.2004р., скасоване ухвалою суду від 29.01.2007р. у зв’язку з нововиявленими обставинами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував, посилався на те, що відповідно до ДПА у м. Києві була проведена невиїзна позапланова перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Укрторгальянс», під час якої встановлено, що позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «Укрторгальянс», у відношенні якого згідно рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 05.04.2005 року визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість. Суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту у жовтні, грудні 2005 року та січні 2006 року, відображені в податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди.

Вказана обставина є підставою стверджувати, що ТОВ «Укрторгальянс» не мало права виписувати податкові накладні. Виходячи з приписів ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», навіть при наявності податкової накладної податковий кредит може бути не підтверджений, а сума податку на додану вартість, зазначена в податковій накладній, не є беззаперечною і може бути не підтверджена за результатами перевірки.

Враховуючи вибуття первинного відповідача у справі – ДПІ у Подільському районі м. Києва – зі спірних правовідносин, судом на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача на його правонаступника – Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби.

В судовому засіданні 15 березня 2013 року уповноважений представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутністю. Представник відповідача не заперечував проти заявленої позивачем заяви, що стало підставою для прийняття судом рішення про розгляд адміністративної справи № 826/379/13-а в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Позивач – ТОВ «Поділ-Житло» (код ЄДРПОУ 32557113) зареєстроване Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією 10.07.2003 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (том І, а.с. 125).

У період з 05.04.2007р по 16.04.2007р. Державною податковою адміністрацією у місті Києві проводилась невиїзна позапланова документальна перевірка Комунального підприємства «Поділ-житло» з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрторгальянс» за період з 01.09.2005р по 01.04.2006.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 31/35-101/32557113 від 18 квітня 2007 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) – а. с. 9-11.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивачем підготовлені заперечення до Акту від 19.04.2007 за №454.

04 травня 2007 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення – рішення форми “Р” № 0000182370/0, яким позивачу за порушення пп. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» та пп. 7.4.5, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» було визначено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 23 358 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14179 грн. (том І, а.с. 8).

В основу Акту перевірки лягли висновки податкового органу про те, що податкові накладні, виписані ТОВ «Укрторгальянс» у жовтні, грудні 2005 року та січні 2006 року, не можуть підтверджувати право КП «Поділ-житло» на податковий кредит, так як виписані платником податку, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість якого визнано недійсним рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 05 квітня 2005 року, а Актом від 26.12.2005р. №2704 ДПІ у Солом’янському районі міста Києва анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Укрторгальянс» з дати внесення до реєстру платників податку на додану вартість – 23 квітня 2004 року.

За таких підстав відповідач дійшов висновку про те, що КП «Поділ-Житло» в порушення пп. 7.4.5, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» неправомірно включено до складу податкового кредиту жовтень, грудень 2005 року та січень 2006 податок на додану вартість в сумі 28 358,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірний період (протягом жовтня 2005 р, грудня 2005 р. та січня 2006р) ТОВ «Укрторгальянс» здійснювало поставку позивачу товару, підтвердженням чого є видаткові накладні: №ТА-00000058 від 06 жовтня 2005 року на суму 10 347 грн., в т.ч. ПДВ – 1724,50 грн., №ТА-00000063 від 11 жовтня 2005 року на суму 13 473 грн., в т.ч. ПДВ – 2245,50 грн., №ТА-00000071 від 28 жовтня 2005 року на суму 35 640 грн., в т.ч. ПДВ – 5940,00 грн., №ТА-00000064 від 17 жовтня 2005 року на суму 5850 грн., в т.ч. ПДВ – 975,00 грн., №РН-0000116 від 02 грудня 2005 року на суму 3432 грн., в т.ч. ПДВ – 572 грн., №РН-0000104 від 07 грудня 2005 року на суму 86074,80 грн., в т.ч. ПДВ – 14345,80 грн., №РН-0000105 від 09 грудня 2005 року на суму 4928,40 грн., в т.ч. ПДВ – 821,40 грн., №РН-0000010 від 24 січня 2006 року на суму 10401,84 грн., в т.ч. ПДВ – 1733,64 грн. (том І, а.с. 129-134).

За наслідками поставки товарів ТОВ «Укрторгальянс» були виписані на користь КП «Поділ-Житло» податкові накладні: № 000080 від 06.10.2005 року на суму на суму 10 347 грн., в т.ч. ПДВ – 1724,50 грн.; № 000082 від 10.10.2005 року на суму 13 473 грн., в т.ч. ПДВ – 2245,50 грн., № 000086 від 14.10.2005 року на суму 5850 грн., в т.ч. ПДВ – 975,00 грн., № 000088 від 20.10.2005 року на суму 35 640 грн., в т.ч. ПДВ – 5940,00 грн., №10 від 24.01.2006р. на суму 10401,84 грн., в т.ч. ПДВ – 1733,64 грн., №111 від 02.12.2005р. на суму 3432 грн., в т.ч. ПДВ – 572 грн., №118 від 07.12.2005р. на суму 86074,80 грн., в т.ч. ПДВ – 14345,80 грн., №122 від 13.12.2005р. на суму 4928,40 грн., в т.ч. ПДВ – 821,40 грн. (том І, а.с. 141-148).

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між ТОВ «Укрторгальянс» та КП «Поділ-Житло» проведені у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок ТОВ «Укрторгальянс» грошових коштів у загальному розмірі 170 146,64 грн. (в тому числі ПДВ – 28 357,77 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями №3 від 23.01.2006р, №2104 від 09.12.2005р., №2087 від 07.12.2005р., №2060 від 01.12.2005р., №2087 від 07.12.2005р., №2060 від 01.12.2005р., №3 від 23 січня 2006р., №2104 від 09.12.2005р., №1846 від 14.10.2005р., №1891 від 19.10.2005р., №1801 від 06.10.2005р., №1810 від 10.10.2005р.(том І, а.с. 138-140).

Суми податку на додану вартість за вказаними операціями віднесені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ у жовтні, грудні 2005 року та січні 2006 року в сумі 28 358,00 грн.

Згідно акту перевірки податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «Укрторгальянс» у жовтні, грудні 2005р. та січні 2006р. не прийняті в якості підтвердження суми податкового кредиту, оскільки виписані неплатником податку в силу рішення районного суду, яким визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ вказаного підприємства.

Так, рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 05.04.2005 визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Укрторгальянс» від 23.04.2004 № 36095466 з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість (том І, а.с. 93-95).

На підставі вказаного судового рішення актом № 2704 від 26.12.05 ДПІ у Солом’янському районі м. Києва анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Укрторгальянс» № 36095466, виданого 23.04.04 (том ІІ, а.с. 61-62).

В той же час, на запит суду Солом’янський районний суд м. Києва повідомив, що рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 05 квітня 2005 року скасоване ухвалою суду від 29.01.2007 року у зв’язку з нововиявленими обставинами; ухвалою суду від 09.02.2007р. справу було закрито за клопотанням представника ТОВ «Укрторгальянс»; на дану ухвалу від 09.02.2007р. була подана апеляційна скарга. Ухвалою апеляційного суду від 23.05.2007р. скасована ухвала про закриття справи, та справу повернуто на новий розгляд (том І, а.с. 85).

29.10.2007р. Солом’янським районним судом міста Києва прийнято заочне рішення, яким визнано недійсним статут ТОВ «Укрторгальнс» з моменту державної реєстрації з 20.04.2004р.; визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Укрторгальянс» № 36095466 від 23.04.2004р. з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість; визнано недійсними первинні бухгалтерські документи ТОВ «Укрторгальянс» з моменту їх складання (том ІІ, а.с. 93-94).

Стаття 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлював певний порядок включення платником податків сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, який передбачає особливі вимоги до таких операцій, наявність певних умов для виникнення у платника податку права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді, зокрема, це наявність у особи, яка складає і видає податкову накладну, визначеного в установленому порядку статусу платника податку на додану вартість (ця особа повинна бути зареєстрована як платник податку в податковому органі і їй повинен бути присвоєний індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» на яку посилається відповідач, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно пп."б" п. 9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається в тому числі, якщо платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання).

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Підпунктом 25.2.1 пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.00 № 79 (чинне на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що органи державної податкової служби приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей), зокрема, судового рішення щодо припинення юридичної особи або судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва.

Виходячи з вищенаведених правових норм, суд вважає, що в даному випадку висновок відповідача про відсутність у позивача права на включення суми до податкового кредиту в результаті господарських операцій з ТОВ «Укрторгальянс» в розмірі 23 358 грн. за наявності рішень судів про визнання недійсними свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Укрторгальянс» є помилковим з огляду на наступне.

По-перше, рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 05.04.2005, яким визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Укрторгальянс» було скасоване ухвалою суду від 29.01.2007 року у зв’язку із нововиявленими обставинами, тому дане рішення може створювати жодних правових наслідків. З урахуванням того, що рішення Солом‘янського суду міста Києва від 05.04.2005р було скасовано, судом встановлено, що на дату складання ТОВ «Укрторгальянс», податкових накладних та видачі їх позивачу, останнє було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво, тому мало право складати податкові накладні. В свою чергу, позивач мав право включати ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту по факту їх отримання від продавця на підставі пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

По-друге, заочне рішення Солом‘янського районного суду м. Києва від 29.10.2007, яким визнано недійсним статут ТОВ «Укрторгальнс» з моменту державної реєстрації з 20.04.2004р., визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Укрторгальянс» № 36095466 від 23.04.2004р. з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість, було винесено вже після здійснення господарських операцій, за якими були видані податкові накладні – жовтень-грудень 2005.

Визнання ж в судовому порядку недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість само по собі не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Правову позицію з даного питання було викладено в постанові Верховного Суду України від 13 січня 2009 року (реєстраційний номер в ЄДРСР 3060678), де, зокрема, було зазначено, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не спричиняють недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляють правового значення видані за цими господарськими операціями податкових накладних.

Податкові накладні № 000080 від 06.10.2005 року на суму на суму 10 347 грн., в т.ч. ПДВ – 1724,50 грн.; № 000082 від 10.10.2005 року на суму 13 473 грн., в т.ч. ПДВ – 2245,50 грн., № 000086 від 14.10.2005 року на суму 5850 грн., в т.ч. ПДВ – 975,00 грн., № 000088 від 20.10.2005 року на суму 35 640 грн., в т.ч. ПДВ – 5940,00 грн., №10 від 24.01.2006р. на суму 10401,84 грн., в т.ч. ПДВ – 1733,64 грн., №111 від 02.12.2005р. на суму 3432 грн., в т.ч. ПДВ – 572 грн., №118 від 07.12.2005р. на суму 86074,80 грн., в т.ч. ПДВ – 14345,80 грн., №122 від 13.12.2005р. на суму 4928,40 грн., в т.ч. ПДВ – 821,40 грн., на підставі яких позивач вносив суму 23 358 грн. до складу податкового кредиту, складені відповідно до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (чинного на момент оформлення податкових накладних) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні платіжні доручення, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, які оформлені належним чином, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

На момент виконання зобов’язань згідно отриманих податкових накладних, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість за якими не визнає податкова інспекція, підприємство знаходилось в Єдиному державному реєстрі.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Чинне законодавство України, зокрема й Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (послуг). Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Окрім того, відповідачем не доведено належними доказами несплату податку на додану вартість ТОВ «Укрторгальянс» у встановленому законом порядку до бюджету. Не надано суду акту перевірки вказаного підприємства, яким виявлено несплату податку у відповідному періоді, не надано суду доказів прийняття рішення про донарахування виявленої недоплати.

З огляду на викладене, відповідач дійшов помилкового висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань по ПДВ. Підстав не приймати до податкового кредиту витрат по сплаті позивачем ПДВ на користь ТОВ «Укрторгальянс», у складі придбаних товарів та послуг у відповідача не було.

Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ (чинним на момент прийняття спірного рішення) визначалось, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то, відповідно, штрафні санкції спірним податковим повідомленням-рішенням застосовані до позивача необґрунтовано.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати (судовий збір) в розмірі 3, 40 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва №0000182370/0 від 04 травня 2007 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Поділ-Житло» 3,40 грн. (три гривні сорок копійок) судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.