Рішення № 31483493, 28.05.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.05.2013Справа № 901/1025/13За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» , м. Сімферополь,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛК «Укрліфт», м. Сімферополь

про стягнення 22174,93грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача - Щеглов Д.А., довіреність №20-3/6378/7 від 27.12.2012, представник.

Від відповідача - Дубініна С.М., довіреність від 08.02.2013, представник.

СУТЬ СПОРУ: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛК «УКРЛІФТ» з вимогами про стягнення з останнього 22174,93 грн., в тому числі 21 543,28 грн. заборгованості за теплову енергію, 466,52 грн. - 3% річних, 165,13 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №1876 від 16.11.2007, укладеного між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК «УкрБуд», в частині оплати заборгованості за теплопостачання у період з 01.10.2011 по 28.02.2013, на підставі угоди №99 від 01.11.2011 до договору про заміну сторони в договорі №1876 від 16.11.2007, у зв'язку із чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 21 543,28 грн. Зазначене й стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Відповідач позовні вимоги не визнає, зазначаючи, що позивачем не наданий детальний розрахунок суми заборгованості, не зрозумілий порядок нарахування плати за користування тепловою енергією, оскільки за місцем надання послуги з постачання теплової енергії встановлений загальний лічильник, відповідно до показників якого нараховується плата за користування тепловою енергією, яка повинна бути розподілена між власниками під'їзду будинку №29 по вул. Мате Залки у місті Сімферополі. Проте, зазначає відповідач, показники лічильника не зазначені та не зазначений порядок розподілу та плати за користування тепловою енергією між власниками під'їзду. Окрім того, представник відповідача зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛК «Укрліфт» зверталось до позивача із проханням забезпечити належне і якісне постачання теплової енергії у приміщенні ТОВ «СЛК «Укрліфт» у будинку №29 по вул. Мате Залки у м. Сімферополі, однак відповідних доказів суду представлено не було.

Позивач у судовому засіданні 28.05.2013 підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Крім того, позивачем надано заперечення на відзив відповідача та клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

Надані позивачем документи оглянуті судом у судовому засіданні та долучені в матеріали справи.

Відповідач у судовому засіданні 28.05.2013 проти задоволення позову заперечував, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву, наданому у попереднє судове засідання. Крім того, відповідач надав відзив на позов від 28.05.2013, згідно з яким просить суд у задоволенні позову відмовити, наполягаючи на неправомірне завищення позивачем тарифів, в розріз із договірними та невірне застосування при розрахунках площі, що підлягає опаленню.

У судовому засіданні 28.05.2013 оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У продовженому судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, наполягаючи на їх задоволенні.

Відповідач у продовжене судове засідання надав відзив на позов, із запереченнями, що викладені у раніше поданих відзивах на позов та із проведенням власного розрахунку суми заборгованості відповідача перед позивачем, згідно з яким різниця становить в 1863,78грн.

Крім того, у продовженому судовому засіданні відповідач заявив клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи, на вирішення якої поставити питання: «яка сума заборгованості ТОВ «СЛК «Укрліфт» перед ОП «Кримтеплокомуненерго» за теплову енергію за період з 01.10.2011 по 28.02.2013?».

Відзив на позов та клопотання про призначення судової економічної експертизи оглянуто судом у судовому засіданні та долучені в матеріали справи.

Слід зазначити, що позивач у судовому засіданні заперечував щодо призначення у справі судової економічної експертизи за клопотанням відповідача.

Розгляд справи відкладався, оголошувалась перерва в засіданні в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського Кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу та перегріту воду (далі-енергію) споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 2 ст. 275 Господарського Кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

16.11.2007 між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» (надалі продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «СК «УкрБуд» (надалі покупець) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії №1876 (далі договір, а.с. 6-11)

Відповідно до розділу 1 договору, за даним договором продавець прийняв на себе зобов'язання продати покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення, вентиляції, технології і підігріву води на потреби гарячого водопостачання в кількості, передбаченій цим договором, з урахуванням температурного графіка, а покупець зобов'язується прийняти від продавця теплову енергію і сплатити її за встановленими тарифами в передбачені договором строки. У взаєминах за цим договором сторони зобов'язуються керуватись законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання» та іншими чинними нормативно-правовими актами України і АР Крим (п. 1.1 договору).

Розділом 2 даного договору сторони визначили умови і порядок надання теплової енергії.

Згідно п. 2.7 договору, межі балансової і експлуатаційної належності і відповідальності продавця і покупця визначаються відповідно до «Схеми балансової і експлуатаційної належності (відповідальності) теплової мережі» (Додаток №2 до договору, який є його невід'ємною частиною).

Розділом 3 договору сторони обумовили права і обов'язки покупця, зокрема, згідно п. 3.2.2 договору, покупець зобов'язався виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в об'ємах і строки, передбачені даним договором, з цією метою завчасно отримувати рахунки на оплату у продавця (не пізніше 20 числа, наступного за розрахунковим).

Відповідно до п.6.1 договору розрахунки за теплову енергію здійснюються у грошовій або іншій, не забороненій діючим законодавством формі, щомісячно, не пізніше 25 числа наступного за розрахунковим місяця.

Згідно п. 6.4 договору, покупець, який має прилад обліку, оплачує теплову енергію за затвердженими тарифами по показниках приладів обліку теплової енергії пропорційно зайнятій площі, а за приладом обліку гарячої води - пропорційно кількості проживаючих із розрахунку 2 група - 1Гкал - 365,8грн. 189,4м.кв.

Пунктом 6.2 договору обумовлено порядок зміни тарифів.

Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як вбачається з пункту 10.1 договору, даний договір укладено строком на 5 років і діє з 16.11.2007 по 15.11.2012, а в частині грошових зобов'язань покупця перед продавцем - до повного їх виконання.

При цьому пунктом 10.4 договору визначено, що договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде письмово заявлено про його припинення.

Доказів розірвання чи визнання договору недійсним у встановленому законом порядку, сторонами, під час розгляду справи, суду не надано.

01.11.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СК «УкрБуд» (надалі сторона 1), Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрліфт» (надалі сторона 2) та Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» (надалі сторона 3) укладено угоду №99 про заміну сторони в договорі купівлі-продажу теплової енергії №1876 від 16.11.2007 (далі угода, а.с. 12).

Дана угода укладена про наступне:

1. Сторона 1 передає, а сторона 2 приймає на себе у повному обсязі права і обов'язки покупця за договором №1876 від 16.11.2007, укладеному між сторона 1 та сторона 3.

2. Права і обов'язки покупця переходять від сторона 1 до сторона 2з моменту укладення цієї угоди.

3. Сторона 1 зобов'язана передати стороні 2 всю документацію, з якої випливають права і обов'язки, що передаються за цим договором.

4. У зв'язку з реконструкцією об'єкта і зміною площі опалюваного приміщення в п. 6.4 договору площу приміщення замінити з 189,4м.кв. на 162,0м.кв.

4. Дана угода вступає в силу після підписання її сторонами з 17.01.2012.

5. Дана угода складена в 3-х примірниках по одному для кожної із сторін.

6. Дана угода не тягне за собою будь-яких змін умов договору №1876 від 16.11.2007.

Згідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як зазначає позивач у позові, Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» свої зобов'язання згідно договору виконало, передавши відповідачу теплову енергію в період з жовтня 2011 року по лютий 2013 року на загальну суму 21543,28грн. та виставив рахунки за вказаний період до сплати (а.с. 39-49).

Однак відповідач взяті на себе договірні зобов'язання в частині своєчасності та повноти оплати одержаної теплової енергії за договором не виконав, що стало причиною звернення позивача з позовом до суду про стягнення суми боргу з відповідача на його користь в примусовому порядку.

Наявний в матеріалах справи акт звірки взаємних розрахунків, складений позивачем за спірний період станом на 01.03.2013, у якому за даними позивача борг відповідача становить 21543,28грн., відповідачем не підписаний (а.с. 36).

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг теплопостачання у добровільному порядку, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 21 543,28 грн. заборгованості за теплову енергію, 466,52 грн. - 3% річних, 165,13 грн. пені в примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіряючи правомірність та правове обґрунтування заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

За загальним правилом цивільного права зобов'язанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Як встановлено судом, орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» свої зобов'язання згідно договору щодо передачі відповідачу теплової енергії виконувало у повному обсязі. Так, в період з жовтня 2011 року по лютий 2013 року позивач передав відповідачеві теплової енергії на загальну суму 21543,28грн. та виставив рахунки за вказаний період до сплати.

Проте відповідач спожиту теплову енергію за зазначений період, у встановлені строки не сплатив, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.

Таким чином, факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу теплової енергії мав місце.

При цьому факт існування заборгованості відповідачем у судових засіданнях не заперечувався, відповідач зауважував на неправомірному застосуванні позивачем тарифів, що відрізняються від обумовлених договором та щодо зазначення площі, що підлягає опаленню.

При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що згідно умов договору (п. 6.4 договору), покупець, який має прилад обліку, оплачує теплову енергію за затвердженими тарифами по показниках приладів обліку теплової енергії пропорційно зайнятій площі, а за приладом обліку гарячої води - пропорційно кількості проживаючих із розрахунку 2 група - 1Гкал - 365,8грн. 189,4м.кв.

Слід зауважити, що цей договір в редакції 2007 року, тобто зазначений тариф був затверджений саме на 2007 рік.

Разом з тим, пунктом 6.2 цього договору обумовлено порядок зміни тарифів, а саме, при зміні цін на енергоресурси, воду, матеріали, теплову енергію, зміни податкового та бюджетного законодавства, які впливають на собівартість теплової енергії, з моменту цих змін продавцем автоматично змінюються тарифи на теплову енергію, що відпускається.

В той час, як пунктом 4.2.3 договору, сторони узгодили обов'язок продавця повідомляти покупця про зміну тарифів письмово або через засоби масової інформації.

Позивачем надані до матеріалів справи докази належного виконання позивачем свого обов'язку щодо сповіщення відповідача відносно зміни тарифів, а саме оголошення надані в засобі масової інформації - газета «Южная столица» від 07.01.2011, від 25.11.2011, від 06.04.2012 про встановлення тарифів, у виконання Постанов НКРЕ.

За таких обставин, заперечення відповідача, викладені у відзивах на позов щодо неправомірного застосування позивачем вищих ніж у договорі тарифів, спростовані матеріалами справи.

Матеріали справи містять акти-довідки за спірний період по об'єкту: М. Залки, №29, у яких зафіксовані попередні показники засобів обліку, звітні показники та різниця показників (а.с. 73-87).

Як встановлено під час розгляду справи, лічильник, яким здійснюється облік теплової енергії, встановлений у будинку, частину приміщень якого орендує відповідач, окремого лічильника теплової енергії відповідач не має (а.с. 11).

Разом з тим, договором та додатковою угодою до договору, визначено площу приміщення, що опалюється. Тому виходячи з показників лічильника, яким здійснюється облік теплової енергії, встановленого у будинку, частину приміщень якого орендує відповідач, з урахуванням площі, що опалюється та яку займає відповідач, і тарифів, розмір поставленої відповідачу теплової енергії визначений пропорційно розміру займаної ним опалювальної площі, виходячи з даних зазначених актів.

Дані розрахунки перевірені судом та встановлено, що вони проведені вірно.

За таких обставин, доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, повністю спростовані наданими позивачем доказами.

Як зазначалось вище, судом встановлено, що позивач виконував зобов'язання за договором, а саме здійснював поставку теплової енергії, зокрема, з жовтня 2011 року по лютий 2013 року, що не спростовано під час розгляду даної справи відповідачем шляхом надання відповідних доказів, щодо оплати якої виставлено відповідні рахунки, копії яких додані до матеріалів справи.

Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів оплати відповідної заборгованості, отже, не спростував тверджень позивача про наявність заборгованості за поставлену теплову енергію у вказаній сумі.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач, не виконавши зобов'язання з оплати переданої теплової енергії, хоча строк виконання відповідного зобов'язання, встановлений умовами договору, на момент звернення до суду з відповідним позовом вже пройшов, допустив порушення зобов'язання.

Враховуючи зазначене, вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 21543,28грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, клопотання відповідача про призначення у справі судової економічної експертизи, на вирішення якої поставити питання: «яка сума заборгованості ТОВ «СЛК «Укрліфт» перед ОП «Кримтеплокомуненерго» за теплову енергію за період з 01.10.2011 по 28.02.2013?» судом відхиляється, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас згідно з частиною першою статті 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Вирішуючи спір у даній справі, питань, що потребують спеціальних знань, у суду не виникло, а отже підстав для призначення судової економічної експертизи у справі немає.

Звертаючись з позовом до суду, позивач також просить суд стягнути з відповідача 466,52грн. - 3% річних за період з 26.11.2011. по 26.02.2013.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки ТОВ «СЛК «Укрліфт» прострочило грошове зобов'язання за договором купівлі-продажу теплової енергії, то у нього в силу наведених приписів закону виникає обов'язок сплатити суму 3% річних у розмірі 466,52грн., тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Заявляючи позов, позивач також просить суд стягнути з відповідача пені за загальний період з 26.05.2012 по 26.08.2013 в сумі 165,13грн.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2.1 договору, покупець несе відповідальність за несвоєчасні розрахунки за поставлену покупцю теплову енергію у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Як встановлено судом, прострочення виконання грошового зобов'язання відповідача у вигляді оплати наданої теплової енергії за умовами договору, мало місце.

Як вбачається із розрахунку пені, позивачем здійснено нарахування пені на кожну суму боргу окремо, за належний період, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, із дотриманням шестимісячного терміну по кожному рахунку окремо, у відповідності до частини 4 статті 232 ГК України, тому вимоги позивача про стягнення 165,13грн. пені теж підлягають задоволенню, як такі що засновані на законі.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають віднесенню на відповідача, в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 29.05.2013.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛК «Укрліфт», (вул. Балаклавська, 68, м. Сімферополь, 95048, ЄДРПОУ 35228217) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-а, ЄДРПОУ 03358593) 21543,28 грн. заборгованості за теплову енергію, 466,52 грн. - 3% річних, 165,13 грн. пені, 1720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі