Рішення № 31483297, 22.05.2013, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 2206/2257/12

Провадження № 2/674/79/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2013 року, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді - Кучерява А. В. ;

при секретарі - Бей І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дунаївцях справу за позовом

ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитом,

встановив:

Представник позивача звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості по кредиту.

На підтвердження заявлених позовних вимог представник позивача пояснив, що в серпні 2008 року, відповідачами було підписано договір кредитної лінії та договори поруки за виконання основного договору, згідно якого відповідач ОСОБА_1 отримав 45 630,00 доларів США під 14,59% відсотки річних, строком до 11 серпня 2028 року. При цьому зобов'язаний був щомісячно сплачувати необхідний щомісячний платіж 626 доларів США. Однак зазначені зобов'язання відповідач не виконував, тому виникла заборгованість станом на жовтень 2009 року, тому було укладено додаткову угоду про реструктаризацію боргу із зменшенням суми мінімального платежу, котру також не виконано.

Заборгованість на даний час складає: по кредиту - 46.011,44 доларів США; по відсотках - 19.083,21 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту - 1.642,61 дол. США; штраф - 1. 952,84 доларів США, або 546.141, 22 грн.

Поручителям також було відомо про наявну заборгованість, оскільки строк погашення кредиту не настав, додатковою угодою їх права не порушено, тому просить стягнути заборгованість солідарно.

Відповідач ОСОБА_1 з позовом не погодився і пояснив, що дійсно отримав кредит в КБ «Надра» під 14,59% відсотків річних в сумі 45 000 доларів. Однак в договорі вказана сума 45 630 доларів, що є невірним. Після погіршення фінансового стану сім'ї та платіжонеспроможності виникла заборгованість, яку за додатковою угодою від 13.XI.2009 року було розстрочено і відповідно зменшено місячний платіж. Він вносив щомісячно протягом 9 місяців по 400 доларів США, але як з'ясувалось, що ця сума була недостатньою, оскільки графік погашення йому не було надано працівниками банку, а сума кредиту в цій угоді взагалі вказана 46 530 доларів.

З поручителями додаткові умови взагалі не обговорювались. На даний час йому не зрозумілий порядок нарахування заборгованості, тому просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також не погодились з позовом, пояснивши, що не можуть відповідати за прострочене зобов'язання відповідача ОСОБА_1, оскільки дія кредитного договору, припинена станом на 13 листопада 2009 року, в зв'язку з укладенням додаткової угоди про реструктуризацію боргу позичальника і обсяг їх відповідальності значно збільшився про що вони повідомлені не були, тому просять відмовити в задоволенні позову щодо них.

Розглянувши наявні по справі докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що згідно договору кредитної лінії №19/08/2008/840-к/716 від 19 серпня 2008 року, ВАТ КБ «Надра», правонаступником котрого є ПАТ КБ «Надра» та відповідачем ОСОБА_1 ним отримано 45.630 00 доларів США із сплатою 14.59% відсотків річних строком до 11 серпня 2008 року. При цьому позичальник зобов'язаний сплачувати щомісячно 626 доларів США з розрахунку мінімального платежу, а в разі несплати нараховується штраф та пеня.

Крім того, в якості забезпечення виконання зобов'язання 19.08.2008 року укладено договори поруки №19/08/2008/840-П 716/1 та 19/08/2008/840-П/716/2 з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які є солідарними боржниками.

13 листопада 2009 року між позивачем та відповідачем-1укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору від 19.08.2008 року з метою зменшення суми мінімального щомісячного платежу з 626 доларів до 421 долара і менше. Однак відповідачем - 1 сплачувалось з 29.10.09 року по 01.05.11 року по 400 доларів щомісячно. Далі платежі відсутні.

Відповідно до ст. ст. 526, 530, 1049, 1050 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином в силу закону та умов договору та у строки визначені договором, а якщо договором встановлений обов'язок повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати достроково погашення кредиту та сплати процентів.

Судом достовірно встановлено, що в даному випадку дійсно має місце прострочення основних платежів, що призвели до заборгованості.

Відсутність графіка внесення платежів не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки підписання додаткової угоди та її виконання свідчить про обізнаність позивача з умовами цієї угоди, а вимога графіка могла бути витребувана відповідачем. Позивачем надано розрахунок нарахування заборгованості за час реструктуризації з суми заборгованості саме за цей час.

Тому посилання відповідача не те, що збільшено суму заборгованості не є обґрунтованим, не оспорювався ним в порядку передбаченому законом.

Не вплинуло на зміну умов договору укладення додаткової угоди, як містить лише додаткові, а не нові зобо'язання і діє в межах основного договору кредитної лінії, визнані відповідачем - 1, а отже вимоги позивача про стягнення суми заборгованості є обґрунтованою.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже штраф та пеня є різновидами неустойки.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - стягнення неустойки.

Разом з тим, сплата штрафу та пені за одне й те саме порушення договірних зобов'язань є подвійним застосуванням такого правового наслідку порушення зобов'язання, як неустойка, тобто подвійним притягненням до цивільно-правової відповідальності і що є порушенням порушенням положень Конституції України.

Таким чином, задоволення вимоги банку, позивача щодо стягнення суми пені, виключає можливість прийняття рішення про стягнення одночасно й штрафу, а отже вимога про стягнення штрафу за порушення строків сплати мінімально необхідного платежу є необґрунтованою і у суду немає підстав для задоволення цієї вимоги, тому у стягнення штрафу з відповідачів слід відмовити.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченою порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо таки строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця позиція і стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже поручитель дав згоду на заміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Однак під час розгляду справи збільшення обсягу основного зобов'язання не встановлено.

Поручителі з позовами про визнання договорів поруки припиненими не звертались, що випливає з п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

З огляду на умови договорів поруки не передбачено, що зміни та доповнення до договорів поруки вносяться за згодою сторін.

Стосовно інших порушень вказаних відповідачами, суд вважає, що такі не впливають на зміну відповідальності їх перед позивачем.

Отже, враховуючи викладене суд частково задовольняє позовні вимоги.

Стягнути з відповідачів судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 553, 554, 559, 1048, 1049, 1050 ЦК України, суд -

вирішив:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість по тілу кредиту: 46.011,44 долари США (сорок шість тисяч одинадцять 44 долари США); по відсотках: 19.083,21 долари США (дев'ятнадцять тисяч вісімдесят три 21 доларів США); пені - 1.642,61 долари США (одну тисячу шістсот сорок два 61 долари США) а всього 66.737,26 доларів США (шістдесят шість тисяч сімсот тридцять сім 26 доларів США), або 530.532,17 грн. (п'ятсот тридцять тисяч п'ятсот тридцять дві 17) гривень та 3.219,00 грн. (три тисячі триста дев'ятнадцять гривень) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Хмельницької області в десятиденний строк.

Головуюча/підпис/

Вірно:

Суддя Дунаєвецького райсуду А. В. Кучерява