Ухвала суду № 31481894, 20.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2013 р. м. Київ К/9991/55896/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

за участю представників:

позивача - Чернеця С.С.

Генеральної прокуратури України - Клюге Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «Черкасибудресурси»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012

у справі № 2а/2370/7553/2011

за позовом Приватного підприємства «Черкасибудресурси»

до Державної податкової інспекції у м. Черкаси

за участю: Прокурора м. Черкаси

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.03.2010 № 0000302304/0, від 04.06.2010 № 0000302304/1, від 10.08.2010 № 0000302304/2.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 постанову суду першої інстанції скасовано. В задоволенні позову відмовлено повністю.

ПП «Черкасибудресурси» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, залишення поза увагою встановлених судом першої інстанції обставин щодо фактичного виконання договору, наявності первинних документів, що підтверджують господарські операції з поставки товару та його оплати, експорту товару, видачу податкових накладних особою, яка перебувала в Єдиному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та була зареєстрованою платником податку на додану вартість, відсутності у чинному законодавстві вимоги щодо здійснення платником податків контролю законності державної реєстрації, видачі свідоцтва платника податку на додану вартість , сплати до бюджету податків, ведення бухгалтерського та податкового обліку контрагентів та повноважень керівників на підпис первинних документів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачеві за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями бюджетного відшкодування за грудень 2009 року в сумі 1156302 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 16.03.2010 № 581/23-4/35158627, про порушення вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.71, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Згідно з актом перевірки порушення полягало у неправомірному віднесенні позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ПП «Мегаторгсервіс», на поставку насіння гарбузового. Податковий орган вважає, що податковий кредит сформований позивачем за результатами вчинення правочинів, які є нікчемними, оскільки вчинювалися сторонами з метою суперечною інтересам держави і суспільства. Така позиція податкового органу обґрунтована тим, що первинні документи, складені під час вчинення господарських операцій, підписані директором ПП «Мегаторгсервіс» ОСОБА_4, якого вироком Придніпровського районного суду від 15.10.2009 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212 (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення). ПП «Мегаторгсервіс» виписувало податкові накладні, тоді як посадова особа не мала права займатись підприємницькою діяльністю і діяла без мети сплатити суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому податковий орган також пов'язує відсутність у позивача права на податковий кредит та бюджетне відшкодування з неможливістю проведення зустрічної перевірки ПП «Мегаторгсервіс» через відсутність за юридичною адресою.

Вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 15.10.2009 скасовано Судовою палатою у кримінальних справах Верховного Суду України від 05.04.2011, а справу направлено на новий розгляд.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання робіт та послуг, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, останній має право на податковий кредит.

Судом першої інстанції досліджено питання щодо фактичного виконання господарських операцій з придбання у ПП «Мегаторгсервіс» товару, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема фактичне виконання робіт підтверджено видатковими та податковими накладними, актами прийому-передачі товару, платіжними дорученнями, подальший експорт позивачем товару підтверджено низкою зовнішньоекономічних контрактів, укладених позивачем з рядом контрагентів-нерезидентів, вантажних митних декларацій, оплата - меморіальними валютними ордерами.

Порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит за умови, коли операції з придбання товару мали реальний характер.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару (робіт, послуг), відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в тому числі зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за протиправну діяльність контрагента за умови реального придбання товару.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV 1 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Лише доведення податковим органом факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковим органом при вирішенні справ у судах попередніх інстанцій не надано належних та допустимих доказів тому, що позивач укладав з постачальником договір з метою незаконного отримання податкових вигод чи був обізнаним з певними протиправними діями постачальника при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

З огляду на доводи податкового органу, якими він обґрунтовував власну позицію щодо відсутності у директора ПП «Мегаторгсервіс» ОСОБА_4 права на підписання первинних документів, складених на час набрання вироком законної сили, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4, який був керівником підприємства, мав право на підписання первинних документів, зокрема податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит, що врахований при обрахуванні спірного від'ємного значення за грудень 2009 року, оскільки на момент набрання чинності вироком, яким йому окрім основного покарання призначено додаткове у вигляді заборони займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків та займатись підприємницькою діяльністю строком на 3 роки, цим же вироком було звільнено його від відбування як основного так і додаткового покарання.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що первинні документи підписані неуповноваженою особою, тому не підтверджують фактичного здійснення господарської операції. Сторони правочину мали намір на настання неправомірних наслідків.

При цьому суд апеляційної інстанції в основу таких висновків поклав вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 15.10.2009, залишивши поза увагою встановлену судом першої інстанції обставину щодо його скасування, не врахувавши, що вказаний вирок не стосувався періоду, в якому виписано податкові накладні, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит, та встановлені судом першої інстанції обставини щодо звільнення ОСОБА_4 таким вироком на час набрання ним законної сили від основного і додаткового покарання, а також факту реального придбання позивачем товару та його подальшого експорту. Також в основу висновків суд апеляційної інстанції поклав пояснення ОСОБА_4 та директора ПП «Мегаторгсервіс» ОСОБА_5, який є керівником підприємства з січня 2010 року, які суд першої інстанції не взяв до уваги за відсутності інформації про те, за яких обставин та підстав ці пояснення добуті. Натомість, суд апеляційної інстанції взяв до уваги як докази вказані пояснення без встановлення законності джерела їх походження, способів збирання тощо, що виключає їх оцінку як допустимих.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу щодо настання відповідних протиправних наслідків. При цьому висновки про наявність такої протиправної мети, зокрема у покупця товару (послуг), можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону, і не можуть будуватись на припущеннях.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Черкасибудресурси» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 скасувати та залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06.12.2011.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло