Ухвала суду № 31481840, 22.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2013 р. м. Київ К-41500/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря : Хомініч С.В.

представника відповідача: Чернової О.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у місті Луганську та прокуратури Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2010 по справі №2а-5475/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Груп-Мар» до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.09.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2010, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Груп-Мар» (далі-ТОВ «Трейд-Груп-Мар», позивач) до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у місті Луганську (далі-Ленінська МДПІ у м. Луганську, відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.07.2010 за формою «Р» №0001212310/0 щодо донарахування податку на додану вартість в сумі 29546219,00грн. та штрафних санкцій в сумі 14773110,00грн, та податкове повідомлення-рішення за формою В1 №0000492360/0 щодо зменшення сум бюджетного відшкодування на суму 12909424,00грн., та визначення штрафних санкції у розмірі 6454712,00грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 07.12.2010 та прокуратура Луганської області 13.12.2010 звернулися з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який своїми ухвалами від 17.12.2010 та від 21.12.2010 прийняв їх до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2010, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а прокуратура Луганської області просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2010, направити справу на новий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог відповідач та прокуратура Луганської області посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.7.2.4 п.7.2 п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту перевірки №468/23-616/33571549 від 22.06.2010, складеного за результатом перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП. «Інтерметлуга» та ПП. «ВКФ «Укрзбутпостачпром» за період з 01.03.2008 по 31.03.2009, якою встановлено порушення позивачем п.п.7.2.4 п.7.2 п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок неправомірного формування податкового кредиту за господарськими операціями з ПП. «Інтерметлуга» та ПП. «ВКФ «Укрзбутпостачпром» з огляду на відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) та укладення договорів без настання реальних наслідків. При цьому, податковий орган виходив з того, що у ПП. «Інтерметлуга» та ПП. «ВКФ «Укрзбутпостачпром» та у їх контрагентів у ланцюгу поставки відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, а видані ними податкові накладні підписано не уповноваженими особами.

Відповідно до п.п. 7.4.1 та п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість») (абзац перший п.п. 7.4.5 п. 7.4 цієї статті).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні господарські операції підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, а податковим органом не надано доказів щодо недійсності угод укладених між позивачем та його постачальниками.

До того ж, одним з основних мотивів задоволення цього позову судами зазначено принцип персональної відповідальності платника податків, з урахуванням якого власне порушення порядку обчислення та сплати податку контрагентом платника не тягне для останнього жодних негативних наслідків.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції -умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Зокрема, факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись неможливістю реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення в податковому обліку позивача сум податкового кредиту, відповідач звертав увагу на пояснення директора ПП. «Інтерметлуга» ОСОБА_2 та директора ПП. «ВКФ «Укрзбутпостачпром» ОСОБА_3 в рамках кримінальної справи №02/10/8021, щодо непричетності до діяльності вказаних товариств, та висновки експерта Головного управління МВС України в Донецькій області науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, згідно яких підписи на податкових накладних виписаних на адресу ТОВ «Трейд-Груп-Мар» виконані не ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а іншими особами. До того, ж відповідач наголошував на тому, що у ПП. «Інтерметлуга» та у ПП. «ВКФ «Укрзбутпостачпром» відсутні основні фонди для здійснення господарської діяльності, чисельність працюючих складає одну особу. Вказані особи мають однакових постачальників, а всі постачальники у другому ланцюгу також не мають основних фондів, складських приміщень та чисельність працюючих не перевищує одну особу. Крім того, в провадженні Ленінського районного суду м.Луганська на розгляді перебуває кримінальна справа №1-926/10 за обвинуваченням керівника ТОВ «Трейд-Груп-Мар» ОСОБА_4 за ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України, якою зокрема передбачена кримінальна відповідальність за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Наведеним доводам податкового органу суди попередніх інстанцій оцінки не дали, тоді як обставини, на які посилається податковий орган входять до предмету доказування у справі.

Отже, факт поставки позивачу ПП. «Інтерметлуга» та ПП. «ВКФ «Укрзбутпостачпром» товарів, суми ПДВ в ціні за які позивач включив до податкового кредиту, не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Крім того, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст. 7, частин 4 та 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у місті Луганську та прокуратури Луганської області задовольнити частково.

Скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв