Рішення № 31480894, 27.05.2013, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Провадження № 2о/200/127/13

КОПІЯ:

Справа № 200/5829/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючого судді Бібіка М.М.,

при секретарі Шаткій К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу окремого провадження за заявою Дніпропетровської міської ради, заінтересована особа: Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2013 року Дніпропетровська міська рада звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська вказавши заінтересованою особою Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції, із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Заявник в обґрунтування вказаної заяви посилається на те, що територіальна громада міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради є власником обєктів, зазначених у Переліках (розділи І ХІІІ), що додаються до рішення Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 27.11.1991 р. №46 (зі змінами та доповненнями), однак не має правооформлюючих документів на такі обєкти, зокрема і на нерухоме майно. Це перешкоджає вільному користуванню та розпорядженню цим майном. В даний час виникає необхідність у реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, які зазначені у Переліках (розділи І ХІІІ), що додаються до рішення Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 27 листопада 1991 р. №46 (зі змінами та доповненнями). Однак, заявник не може реалізувати це право у звязку з тим, що на момент виникнення за територіальною громадою права власності та у подальшому не отримувались правооформлюючі документи від уповноважених органів у підтвердження права власності; а також до реєстраційної служби для реєстрації права комунальної власності підлягають поданню документи, яких у заявника немає та відсутня можливість одержати або відновити такі документи (а.с. а.с. 2 7).

Представник заявника до судового засідання не зявився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до вказаного клопотання заяву про встановлення факту, що має юридичне значення підтримує в повному обсязі (а.с. а.с. 173, 174).

Представник заінтересованої особи у судове засідання не зявився про день, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд заяви за його відсутності (а.с. а.с. 175 176).

Суд розглядає справу, у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Судом було встановлено, що 27 листопада 1991 року Дніпропетровською міською Радою народних депутатів було прийнято рішення № 46 «Про комунальну власність Дніпропетровської міської Ради народних депутатів», згідно з яким було затверджено перелік обєктів комунальної власності Дніпропетровської міської ради народних депутатів (а.с. а.с. 12, 13 139).

Крім того, судом було встановлено, що до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27 листопада 1991 року № 46 «Про комунальну власність Дніпропетровської міської Ради народних депутаті» неодноразово було внесено зміни та доповнення (а.с. а.с. 140, 141, 143, 151, 155 157, 158, 159, 160).

Пунктом 1 рішення Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 27 листопада 91 № 46 (зі змінами та доповненнями) було затверджено перелік обєктів комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська, що додавався до вказаного рішення. Перелік обєктів комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська, затверджений рішенням Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 27 листопада 1991 р. № 46 (зі змінами та доповненнями), складається з розділів І ХІІІ, кожний з яких містить переліки підприємств, установ, обєктів комунальної власності міста.

До зазначених переліків (розділи І ХІІІ), затверджених рішенням Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 27 листопада 1991 р. № 46 (зі змінами та доповненнями), увійшли обєкти, що перейшли до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська в процесі розмежування державної та комунальної власності. Як вбачається з дослідження вказаних Переліків, обєкти, що перейшли до комунальної власності, були вказані у цих переліках за групами обєктів, сформованими за певними критеріями (приналежністю, правовим статусом, функціональним призначенням, тощо), в більшості випадків без визначення їх конкретних найменувань, опису, адрес та інших відомостей. При цьому, окрім іншого, у переліках (розділи І ХІІІ), затверджених рішенням Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 27 листопада 1991 р. № 46 (зі змінами та доповненнями), зазначається, що до обєктів комунальної власності міста належать житлові будівлі, нежитловий фонд, обєкти незавершеного будівництва, транспортні засоби, обладнання та інше.

Факт належності територіальній громаді міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради обєктів, зазначених у вказаних Переліках, встановлюється з огляду на підстави та момент набуття права власності, які визначаються відповідно до законодавства, чинного на момент, з яким пов'язується виникнення права власності. При цьому суд розрізняє правові підстави виникнення права власності, виходячи з юридичних фактів, з якими законодавець повязує виникнення, зміну чи припинення цивільного права, та правооформлюючі (правопосвідчувальні) документи, які видаються уповноваженими державою органами у підтвердження права власності.

Згідно статті 4 ЦК Української РСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Стаття 89 ЦК Української РСР (в редакції до 16.12.1993 року) визначала державу як єдиного власника державного майна, як основної форми соціалістичної власності. За визначенням комунальної власності, що містилося у статті 7 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» від 07 грудня 1990 року, до комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно державою, іншими субєктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно, перелік якого встановлено Законом про власність.

Стаття 35 Закону Української РСР «Про власність» від 07 лютого 1991 року передбачала, що обєктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, обєкти житлово комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоровя, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи звязку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно територіальної одиниці іншими субєктами права власності.

Відповідно до постанов Верховної Ради УРСР від 8 грудня 1990 року «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування», від 26 березня 1991 року «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 05 листопада 1991 року № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно територіальних одиниць (комунальною власністю)», якою було затверджено Перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно територіальних одиниць (комунальної власності). У розділі І затвердженого Переліку визначено обєкти, що переходять до комунальної власності, сформовані за певними критеріями (приналежністю, правовим статусом, функціональним призначенням, тощо) без визначення їх конкретних найменувань, опису, адрес та інших відомостей. Серед інших обєктів, що передавались до комунальної власності, зазначено також житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно будівельні та інші організації, повязані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

Закон України «Про передачу обєктів права державної та комунальної власності» було прийнято 03 березня 1998 року. На момент виникнення права комунальної власності у 1991 році відповідним законом питання порядку передачі майна з державної до комунальної власності врегульовано не було. Оскільки на момент розмежування державного майна між державною та комунальною власністю був відсутній закон, який би встановлював спеціальний порядок передання майна з державної до комунальної власності, то норми статті 35 Закону Української РСР «Про власність» та Постанову Кабінету Міністрів України від 05листопада 1991 року № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» слід вважати рішенням власника майна, уповноваженого ним органу про передачу обєктів з державної у комунальну власність. А рішення Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 27 листопада 1991 р. № 46 (зі змінами та доповненнями), з переліками (розділи І ХІІІ) до нього, фактично є рішенням правонабувача майна, уповноваженого ним органу про надання згоди на передачу обєктів з державної у комунальну власність.

Суд враховує, що розмежування майна між загальнодержавною та комунальною власністю відбувалось у 1991 році в імперативному порядку на підставі норм ст. 35 Закону Української РСР «Про власність» та Постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 03 листопада 1991року. Виникнення права комунальної власності на обєкти, зазначені у вищевказаних Переліках, відбулось на підставі визначення права комунальної власності нормами законодавства. Під час розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно територіальних одиниць (комунальною власністю) не відбувалось фактичної його передачі. Згідно зі ст. 128 ЦК Української РСР, передачею визнавалось вручення речей набувачеві, а в даному випадку набувач (володілець) речей не змінювався, лише з підстав, передбачених законодавством, відбувалась зміна виду власності набувача (володільця) обєктів. Тому не складались акти приймання передачі обєктів для оформлення передачі такого майна з державної у комунальну власність.

Суд зважає і на той факт, що момент виникнення права власності на нерухоме майно повязується з державною реєстрацією цього права відповідно до ЦК України, що набув чинності з 2004 року; діюча у попередній період стаття 128 ЦК Української РСР визначала загальне правило, за яким перехід права власності повязувався з моментом передачі речі. Обовязок власника зареєструвати право власності на нерухоме майно у період до 2004 року не впливав на існування статусу власника нерухомого майна та притаманних власнику нерухомого майна правомочностей. Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, зокрема якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обовязкової реєстрації таких прав.

Таким чином, рішення Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 27 листопада 1991 року № 46 (зі змінами та доповненнями), з переліками (розділи І ХІІІ) до нього, є документом, що підтверджує виникнення права комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради на усі обєкти (в тому числі як рухоме, так і нерухоме майно), зазначені у Переліках (розділи І ХІІІ), що додаються до рішення Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 27 листопада 1991 р. № 46 (зі змінами та доповненнями). При цьому, конкретний перелік, опис, склад та характеристика кожного конкретного обєкта має визначатись відповідно до даних (довідок) підприємств, установ, організацій, чи їх правонаступників, які обліковують відповідний обєкт.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

Так як заявник є власником обєктів, визначених у Переліках (розділи І ХІІІ) до рішення Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 27 листопада 1991 року № 46 (зі змінами та доповненнями), то він згідно ЦК України має право володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За приписами ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів розглядаються також при неможливості одержання заявниками, заінтересованими особами відповідних документів чи при неможливості відновлення загублених або знищених документів, що посвідчують ці факти.

Згідно ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Тому заявником у цій справі фактично є фізичні особи жителі міста Дніпропетровська, які входять до територіальної громади міста.

Таким чином, враховуючи те, що від встановлення факту, що має юридичне значення, залежить виникнення, зміна або припинення особистих та майнових прав територіальної громади міста Дніпропетровська, від імені якої у відповідності до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» діє Дніпропетровська міська рада, а також те, що діючим законодавством не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги заявника та встановити факт належності на підставі рішення Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 27 листопада 1991 року № 46 «Про комунальну власність Дніпропетровської міської Ради народних депутатів» (зі змінами та доповненнями), з переліками (розділи І ХІІІ) до нього, територіальній громаді міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514), обєктів, зазначених у переліках (розділи І ХІІІ), що додаються до нього.

Керуючись ст. ст. 4 8, 10, 11, 18, 57 60, 88, 197, 208, 209, 212 215, 218, 256 259 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Дніпропетровської міської ради, заінтересована особа: Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт належності на підставі рішення Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 27 листопада 1991 року № 46 «Про комунальну власність Дніпропетровської міської Ради народних депутатів» (зі змінами та доповненнями), з переліками (розділи І ХІІІ) до нього, територіальній громаді міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514), обєктів, зазначених у переліках (розділи І ХІІІ), що додаються до рішення Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 27 листопада 1991 року №46 (зі змінами та доповненнями).

Рішення може бути оскаржено на протязі десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Рішення набрало чинності 25 травня 2013 року.

Суддя (підпис) М.М.ОСОБА_1

З оригіналом згідно: ОСОБА_2

Голова

Бабушкінського районного суду

м.Дніпропетровська Л.О.Татарчук