Рішення № 31480037, 29.05.2013, Решетилівський районний суд Полтавської області

29.05.2013 № 2/546/23/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 року селище Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого-судді -Горулька О.М.

при секретарі -Гудзенко С.В.,

з участю:позивачки - ОСОБА_1,

представника позивачки - ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» про визнання підвищень відсоткової ставки за кредитним договором неправомірними, та покладення на відповідача обовязку здійснити перерахунок проведених сум розрахунку за первинною відсотковою ставкою, видати позивачці новий графік погашення кредиту, накладення заборони відповідачеві здійснювати нарахування відсотків за користування кредитом за підвищеною відсотковою ставкою та штрафних санкцій, а також відшкодування судових витрат, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просить визнати договір № PLF0GA 00000031 від 25 липня 2007 року, укладений між нею та відповідачем, недійсним.

У подальшому позивачка неодноразово змінювала підстави та предмет позову, останній раз 15.04.2013 року і станом на момент розгляду справи по суті просить: визнати неправомірними дії відповідача щодо одностороннього підвищення відсоткової ставки за даним кредитним договором, вчинені 28.10.2008 року та 01.02.2009 року з первинного розміру 14,04% річних до остаточного 26,88% річних та дії відповідача про нарахуванню у звязку з цим штрафних санкцій; зобовязати відповідача здійснити коригуючі операції щодо зниження відсоткової ставки, починаючи з 28.10.2008 року; зобовязати відповідача здійснити перерахунок розрахунку за даним кредитним договором за період з 28.10.2008 року по 15.04.2013 року з урахуванням сплачених позивачкою сум з розрахунку 14,04% річних; зобовязати відповідача надати їй детальний розрахунок заборгованості із зазначенням дати кожної сплати, розподілу сплачених сум та підтверджуючих це первинних документів; зобовязати відповідача видати їй новий графік погашення кредиту; заборонити відповідачеві на весь період розгляду справи в суді нараховувати відсотки за користування кредитом за підвищеною відсотковою ставкою, штрафні санкції та вчиняти будь-які дії, спрямовані на проведення відчуження обєкта іпотеки та на дострокове погашення кредиту; стягти з відповідача на її користь понесені нею судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що 25 липня 2007 року між нею та відповідачем було укладено кредитний договір № PLF0GA 00000031, згідно якого вона отримала споживчий кредит у розмірі 15 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,17 % місячних (14,04% річних). 28 жовтня 2008 року відповідач в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку за користування кредитом з 14,04% річних до 15,12% річних, а 01 лютого 2009 року - до 26,88% річних без повідомлення її про це, створивши таким чином штучну заборгованість її за кредитним договором. При цьому додаткові угоди щодо збільшення відсоткової ставки і у звязку з цим зміну розміру щомісячного обовязкового платежу між сторонами не укладалися, графік погашення кредиту відповідачем не змінювався.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала, просить його задовольнити, підтвердила викладені вище обставини і, крім того, суду пояснила, що даний кредитний договір був укладений нею на строк 10 років для придбання житлового будинку. Під час укладення договору їй не дали можливості детально з ним ознайомитися, лише сказали, що вона повинна щомісячно вносити платежі у розмірі 262,02 грн. Вона регулярно здійснювала платежі, в тому числі і більшими сумами. Жодних повідомлень про збільшення банком відсоткової ставки вона не отримувала. Про це вона дізналася у грудні 2011 року після того, як відповідач звернувся до суду із позовом до неї про звернення стягнення на предмет іпотеки. Підвищені відсоткові ставки вона не визнавала, суми, більші від розміру обовязкового щомісячного платежу платила для того, щоб швидше погасити кредит.

Представник відповідача позов не визнав і суду пояснив, що зазначені підвищення відсоткової ставки були обумовлені зміною курсу національної валюти та підвищенням облікової ставки НБУ. Вважає, що позивачка визнала підвищення відсоткової ставки, оскільки здійснювала погашення відсотків. Згідно реєстру поштових відправлень позивачка повідомлялася про зміни відсоткової ставки. Вважає безпідставними посилання позивачки на зміни в цивільному законодавстві та на ЗУ «Про захист прав споживачів» як на підтвердження неправомірності збільшення відсоткової ставки, оскільки рішення про ці зміни були прийняті до набрання чинності цими законами. Заявив про застосування до даного позову позовної давності.

Із матеріалів справи вбачається наступне:

згідно копії кредитного договору PLF0GA00000031 (а.с. 129-134) даний договір було укладено 25 липня 2007 року між позивачкою ОСОБА_1 та ПриватБанком (в даний час ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Згідно розділу 7 ОСОБА_5 надає Позичальнику кредитні кошти на строк з 25 липня 2007 року по 25 липня 2017 року в сумі 16690 грн., у тому числі на власні потреби 15 000 грн., на сплату страхових платежів 1690 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,17% місячних на суму залишку заборгованості, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5% від суми виданого кредиту в момент надання кредиту та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту щомісячно.

Період сплати кредиту з 20 по 27 число кожного місяця. Погашення кредиту провадиться відповідно до Графіка погашення кредиту (додаток № 1), який є невідємним додатком до ОСОБА_5.

Для виконання даного ОСОБА_5 відкриває позичальнику рахунок 29099054601457 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам.

Згідно п. 2.3.1 ОСОБА_5 має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом при зміні курсу долара США до гривні більш ніж на 10% порівняно до курсу, встановленого на момент укладання ОСОБА_5, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України (по статистиці НБУ). При цьому ОСОБА_5 надсилає Позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки

Згідно копії видаткового касового ордеру №1 від 25 липня 2007 року (а.с. 128) позивачка цього числа отримала від відповідача кредитні кошти згідно кредитного договору PLF0GA00000031 від 25.07.2007 року в сумі 15 000 грн.

Згідно копії Додатку № 1 до ОСОБА_5 Графіка погашення кредиту (а.с. 11-12) щомісячно, починаючи з серпня 2007 року і по 25 липня 2017 року, до 27 числа кожного місяця позивачка була зобовязана в рахунок погашення кредиту сплачувати відповідачеві 265,02 грн.

Із наданої відповідачем виписки по рахунку 29099054601457 кредитного договору PLF0GA00000031 вбачається, що позивачкою на протязі періоду з серпня 2007 року по серпень 2012 року включно у строки, передбачені ОСОБА_5 та Графіком погашення кредиту, в рахунок погашення кредиту та сплати інших платежів по кредиту вносилися суми, більші, ніж передбачено Графіком.

При цьому в даній виписці відсутні дані про внесення позивачкою в порядку погашення кредитної заборгованості сум: 22.10.2009 р. 280 грн., 23.11.2010 р. 280 грн., 20.12.2010 р. 280 грн., 24.12.2011 р. 280 грн. та 20.01.2012 р. 270 грн. в той час, як позивачкою надані суду копії квитанцій про здійснення цих платежів (а.с. 64-66).

Відсутність зазначених даних представник відповідача пояснив тим, що він особисто виготовляв цю виписку, дані отримував з електронного носія інформації і не всі платежі знайшли своє відображення.

Із зазначеної вище виписки по рахунку також вбачається, що до 28 лютого 2008 року позивачці нараховували відсотки за передбаченою ОСОБА_5 відсотковою ставкою 14,04 % річних, з 28.10.2008 по 01.02.2009 року - за відсотковою ставкою 15,12% річних, а з 01.02.2009 року за відсотковою ставкою 26,88% річних.

При цьому відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих відомостей про те, ким, коли та з яких підстав були прийняті рішення про збільшення відсоткової ставки за даним ОСОБА_5, дату вступу в чинність змінених процентних ставок, а також доказів на підтвердження повідомлення позивачки про зміну процентних ставок.

Надані представником відповідача копії реєстрів на відправлені листи № 45 UAH та № 82 ір (а.с. 150-153) суд відкидає як докази повідомлення позивачки про зміну процентних ставок, оскільки вони не містять жодних відомостей про характер поштового відправлення, а також про те, що дане поштове відправлення отримане адресатом.

Крім того, дані реєстри містять суперечливі відомості. Так, у реєстрі № 45 UAH зазначено, що даний реєстр був складений про поштові відправлення, відправлені 02.10.2008 року. Разом з тим на цьому реєстрі мається відтиск поштового штемпеля від 16,10,2008 року.

У реєстрі № 82 ір, навпаки, зазначено, що реєстр складений на поштову кореспонденцію, відправлену 09.01.2009 року, а поштовий штемпель датований 08.01.2009 року.

За таких обставин твердження позивачки про те, що вона не була повідомленою відповідно до вимог закону та в порядку, визначеному ОСОБА_5, про зміну відсоткової ставки за користування кредитом, нічим не спростовані.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Судом встановлено, що 25 липня 2017 року між сторонами було укладено кредитний договір PLF0GA00000031 у порядку, визначеному діючим законодавством, та на умовах, обумовлених сторонами.

Судом також встановлено, що 28.10.2008 року та 01.02.2009 року відповідачем двічі збільшувався розмір відсоткової ставки за користування кредитом без повідомлення про це позичальника, що призвело до порушення відповідачем вимог п. 2.3.1 ОСОБА_5.

Судом також встановлено, що не будучи повідомленою про зміну процентної ставки та не отримавши від відповідача пропозицію сплачувати проценти за новими процентними ставками, позивачка здійснювала поточні платежі згідно із передбаченим договором графіком за 14,04% ставкою, вносячи в касу більші за розміром суми для дострокового погашення кредитної заборгованості.

Враховуючи моменти збільшення процентної ставки, суд не приймає до уваги посилання позивачки та її представника, як на підставу неправомірності підвищення процентної ставки у 2008 році, положення Закону України «Про захист прав споживачів», та ч. 4 ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», оскільки дане підвищення відбулося до набрання чинності положень цих Законів, які забороняють таке підвищення в односторонньому порядку.

Стосовно підвищення процентної ставки у 2009 році, суд зазначає, що це підвищення відбулося після набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

При вирішенні цього питання суд також керується положеннями п. 28 Постанови № 25 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», де акцентовано, що зазначений вище Закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Відповідно до абзацу третього п. 28 Постанови № 25 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК України зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (не укладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

Відповідно до абзацу четвертого зазначеної вище Постанови Пленуму ВСУ при підвищенні процентної ставки зясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

При вирішенні спору суд також враховує правові позиції Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені в листі № 10-1393/0/4-12 від 27.09.2012 року, де в п. 5 з посиланням на постанову від 4 липня 2012 року № 6-58цс 12 зазначено, що установивши, що у зазначений строк позичальник не підписував додаткову угоду до кредитного договору стосовно збільшення процентної ставки, оскільки не був повідомлений про пропозицію кредитора, а здійснював поточні платежі згідно із передбаченим договором графіком за 12% ставкою, вносячи в касу більші за розміром суми для дострокового погашення кредитної заборгованості. Копії квитанцій підтверджують той факт, що позичальник не міг знати про зміну процентної ставки, оскільки в них не зазначається процентна ставка. Крім того, листування з банком свідчить про те, що позичальник повідомлень від банку про збільшення процентної ставки за новою відсотковою ставкою не отримував, тому положення частини другої статті 642 ЦК України не підлягає застосуванню, так як банк, змінюючи в односторонньому порядку процентну ставку, не повідомив про це позичальника, що призвело до порушень пункту 2.6 кредитного договору та частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача, повязаних з одностороннім підвищенням процентної ставки, підлягають задоволенню.

Виходячи з цього, суд також визнає підставними та такими, які підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині покладення на відповідача обовязку здійснити коригуючи операції щодо зниження процентної ставки до 14,04% річних, починаючи з 28.10.2008 року, та здійснити перерахунок розрахунку за даним кредитним договором з урахуванням сум, внесених позивачкою, із розрахунку 14,04% річних.

При вирішенні питання щодо заяви представника відповідача про застосування до позову позовної давності суд виходить з того, що посилання позивачки на те, що про порушення її права вона дізналася у грудні 2011 року, нічим не спростовані, а тому, з урахуванням дати звернення її до суду з даним позовом, суд не вбачає спливу строку позовної давності.

Вимоги позивачки в частині покладення на відповідача обовязку надати їй детальний розрахунок заборгованості із зазначенням дат внесення платежів, порядку розподілу внесених коштів з посиланням на первинні документи суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ці вимоги не стосуються захисту її порушених цивільних прав, а відносяться за своєю природою до вимог про витребування чи забезпечення позову.

Стосовно позовних вимог про покладення на відповідача обовязку надати позивачці новий графік погашення кредиту, суд виходить з того, що з урахуванням висновків суду узгоджений сторонами при укладанні кредитного договору графік погашення кредиту не підлягає коригуванню, а тому приходить до висновку у необхідності відмови у задоволенні цих вимог.

Позовні вимоги в частині накладення заборони на нарахування протягом часу розгляду справи процентів за підвищеною процентною ставкою, штрафних санкцій та вчинення дій, направлених на звернення стягнення на предмет іпотеки або його відчуження, дострокове повернення кредиту суд визнає безпідставними, оскільки в даній справі не оспорюється і не досліджувався ні факт виникнення простроченої кредитної заборгованості, ні її розмір, а вимоги стосовно предмета іпотеки є предметом судового розгляду в іншій цивільній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214 ЦПК України, ст.ст. 626, 638, 651, 1056-1 ЦК України, Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», п. 28 Постанови № 25 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд ,-

Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК», вчинені 28 жовтня 2008 року щодо підвищення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором PLF0GA 00000031 від 25 липня 2007 року з 14,04% річних до 15,12% річних та від 01.02.2009 року щодо підвищення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором PLF0CA 00000031 від 25 липня 2007 року з 15,12% річних до 26,88% річних.

Зобовязати Публічне акціонерне товариство ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» здійснити коригуючи операції та здійснити перерахунок розрахунку за кредитним договором PLF0GA 00000031 від 25 липня 2007 року з урахуванням сум, внесених позивачкою, із розрахунку 14,04% річних за період з 28 жовтня 2008 року по 15 квітня 2013 року.

Стягти з Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК», ідентифікаційний номер 14360570, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судові витрати, повязані зі сплатою судового збору за подання даної позовної заяви та заяви про забезпечення позову, у розмірі 229 (двісті двадцять девять) грн. 40 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний суд.

Головуючий: