Рішення № 31479594, 21.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5605/13 21.05.13За позовом Приватного підприємства «Вигода»

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг"

Про стягнення 293 749,20 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: Драч В.М. - представник за довіреністю

від відповідача: Купріянов Б.В. - представник за довіреністю

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.05.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення,-

ОБСТАВИНИ ПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 293 749,20 грн., а також відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2013 було порушено провадження у справі № 910/5605/13, розгляд справи було призначено на 16.04.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2013 розгляд справи було відкладено до 21.05.2013, у зв'язку із неявкою в судове засідання представників відповідача.

В судовому засіданні 21.05.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, на виконання умов договору № 28.03.11/10СГ від 04.01.2011, було виконано за замовленням відповідача сільськогосподарські роботи на загальну суму 293 749,20 грн., проте відповідач не здійснив оплату виконаних позивачем робіт, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 293 749,20 грн. заборгованості.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.05.2013 заперечив проти заявлених позовних вимог та заявив клопотання про зупинення провадження у справі, яке мотивоване тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2013 було порушено провадження у справі № 5011-46/5221-2012 за заявою Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг", а тому враховуючи приписи ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, а також п. 54 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», провадження у справі № 910/5605/13 підлягає зупиненню до вирішення пов'язаної з нею справою № 5011-46/5221-2012.

Суд, приймаючи до уваги подані позивачем в судовому засіданні 21.05.2013 заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, дійшов висновку, що вказане клопотанянн задоволенню не підлягає огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

У відповідності до п. 54 постанови Пленуму Верхоного судуд України «Про судову практику в справах про банкрутство» № 15 від 18.12.2009 Закон і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону.

Згідно п. 8.13. рекомендацій Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі п. 1 статті 79 ГПК України зупиняє позовне провадження та роз'яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідачем до суду не було подано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство № 5011-46/5221-2012, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі № 910/5605/13.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2011 між позивачем - Приватним підприємством «Вигода», як виконавцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг" , як замовником, було укладено договір про виконання сільськогосподарських робіт № 28.03.11/10СГ, за умовами якого позивач зобов'язався за дорученням відповідача виконати сільськогосподарські роботи, визначені в специфікації, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти роботу та оплатити її на умовах, передбачених п. 4.1. цього договору (розділ 1 договору № 28.03.11/10СГ від 04.01.2011).

Умовами договору № 28.03.11/10СГ від 04.01.2011 сторони погодили, що відповідач приймає роботу та підписує акт виконаних робіт (п. 2.3.), вартість виконаних сільськогосподарських робіт визначається на підставі специфікації, погодженої сторонами, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.1.)., відповідач розраховується за фактично виконані обсяги робіт, та за розцінками, визначеними в специфікації, після підписання актів виконаних робіт, на протязі місяця, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача, на підставі виставлених рахунків (п. 5.1.).

Згідно Специфікації - Додатку № 1 до договору № 28.03.11/10СГ від 04.01.2011 сторони погодили, що вартість робіт становить: дискування - 120 грн./га та посів 90 грн./га.

Відповідно до актів виконаних робіт № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13, № 14 від 29.07.2011 та акту від 29.07.2011 на суму 41 040, 00 грн. (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали були досліджені судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками сторін без будь-яких претензій/зауважень та скріплені печатками юридичних осіб, вартість виконаних позивачем та прийнятих без будь-яких претензій/зауважень відповідачем робіт по договору № 28.03.11/10СГ від 04.01.2011 склала загалом 293 749,20 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним було виконано свої зобов'язання за договором у повному обсязі, виконано на замовлення відповідача роботи на суму 293 749,20 грн., у зв'язку з чим позивач на виконання умов договору № 28.03.11/10СГ від 04.01.2011 направив на адресу відповідача рахунок-фактури № 25 від 29.07.2011 на оплату виконаних сільськогосподарських робіт (належним чином засвідчена копія якого знаходяться в матеріалах справи, а оригінал був досліджений судом в судовому засіданні по справі)., натомість, відповідач не здійснив розрахунок за надані послуги у строк, встановлений п.5.1 договору № 28.03.11/10СГ від 04.01.2011, внаслідок чого 13.01.2012 позивач звернувся до відповідача із вимогою № 13/01-1 про погашення існуючої заборгованості. Надсилання наведеної вимоги підтверджується фіскальним чеком поштової установи № 0063 від 13.01.2012 (належним чином засвідчена копія якого знаходяться в матеріалах справи, а оригінал був досліджений судом в судовому засіданні по справі).

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 293 749,20 грн. заборгованості за виконані сільськогосподарські роботи.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Вимогами статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивачем, на виконання умов договору № 28.03.11/10СГ від 04.01.2011 було виконано сільськогосподарські роботи на загальну суму 293 749,20 грн., які прийняті відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, що підтверджується актами виконаних робіт № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13, № 14 від 29.07.2011 та акту від 29.07.2011 на суму 41 040, 00 грн., які підписані представниками сторін без будь-яких претензій/зауважень та скріплені печатками юридичних осіб. Проте, відповідач всупереч умов договору № 28.03.11/10СГ від 04.01.2011 та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідач не здійснив розрахунок за виконані позивачем сільськогосподарські роботи у строк, встановлений п.5.1 договору № 28.03.11/10СГ від 04.01.2011, грошові кошти в сумі 293 749,20 грн. перераховані відповідачем позивачу не були. Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

У зв'язку із наведеними обставинами, як зазначив позивач, Приватне підприємство «Вигода» направило на адресу відповідача рахунок-фактури № 25 від 29.07.2011 на оплату наданих послуг на суму 293 749,20 грн., натомість відповідач не здійснив оплату виконаних позивачем сільськогосподарських робіт, у зв'язку з чим останній звернувся до відповідача із вимогою № 13/01-1 від 13.01.2012 про погашення існуючої заборгованості, в якій просив відповідача погасити існуючу заборгованість, проте, вищевказана претензія задоволена відповідачем не була.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати за надані послуги за договором № 28.03.11/10СГ від 04.01.2011 - не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 28.03.11/10СГ від 04.01.2011, а також положення ст. ст. 525, 526, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості у розмірі 293 749,20 грн. перед позивачем за договором № 28.03.11/10СГ від 04.01.2011 , суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в наведеній сумі - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 293 749,20 грн.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг" (код ЄДРПОУ - 32827667, місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул. Щорса, будинок 29) на користь Приватного підприємства «Вигода» (код ЄДРПОУ - 33233377, місцезнаходження: 31270, Хмельницька обл., Волочиський район, село Видава, вул. Трудова, будинок 12) 293 749 (двісті дев'яносто три сімсот сорок девять) грн. 20 коп.- заборгованості та 5 874 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 98 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення - 27.05.2013