Постанова № 31478595, 24.05.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2013 року справа № 2а-3241/11/1370

зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Гойна Є.А.,

за участю:

представника позивача Негрі Г.Ю.,

представника відповідача Палій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (далі - ЛМКП «Львівтеплоенерго») звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові (далі - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Львові), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000181511/0/18291 від 24.09.2010 р., №0000181511/1/20429 від 26.10.2010 р., №0000181511/2/130 від 24.12.2010 р.

Позовні вимоги мотивовані неправомірним винесення відповідачем податкового повідомлення - рішення, оскільки останній не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податку. Зазначає, що самостійне зарахування відповідачем сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Посилається на те, що Законом України "Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ не встановлено порядку та механізму погашення податкового боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобов'язань і не наділено орган державної податкової служби повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобов'язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків.

Відповідачем подано до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Заперечення обґрунтовані тим, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу. Вважає, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку черговості їх виникнення. Кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених в запереченнях. Додатково пояснив, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визнається сумою податкового боргу платника податків. Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначають окремо. На цих підставах, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи 11.05.2010р. позивач подав відповідачу розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в I кварталі 2010 року.

Відповідно до вказаного розрахунку за звітний період, а саме за I квартал 2010 року, позивач отримав 4 492 560 грн. прибутку (доходу) з якого здійснюються відрахування, 1 347 768 грн. - частина чистого прибутку, що відраховується до бюджету і підлягає сплаті.

Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно з розрахунком частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в I кварталі 2010 року, позивачем сплачено вказану суму податкового зобов'язання 18.05.2010 р. в сумі 1 000 000 грн. та 19.05.2010 р. в сумі 347 768 грн. із зазначенням призначення платежу - сплата частини чистого прибутку за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в I кварталі 2010 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 18.05.2010 р. №278 та від 19.05.2010 р. №279.

Станом на час декларування і сплати зазначеного податкового зобов'язання позивачем, у нього був наявний податковий борг за 2008 рік у розмірі 421 343грн. 19 коп. (305892 грн. - нарахованих самостійно платником штрафних санкцій та 115451 грн. 19 коп. - пені по частині чистого прибутку).

20.05.2010р. відповідачем, всупереч призначенню платежу, який визначений позивачем як сплата частини чистого прибутку за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в I кварталі 2010 року, зараховано грошові кошти позивача у сумі 421 343 грн. 19 коп. в рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів.

Судом з'ясовано, що Постановою Львівського окружного адміністративного суду у справі №2а-602/10/1370 від 10.08.2010 р., залишеною без змін Увалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 р., встановлено відсутність підстав для стягнення з ЛМКП «Львівобленерго» Державною податковою інспекцією у м.Львові податкового боргу у розмірі 421 343 грн. 19 коп. (305892 грн. - нарахованих самостійно платником штрафних санкцій та 115451 грн. 19 коп. - пені по частині чистого прибутку).

Таким чином, внаслідок самовільного зарахування відповідачем частини коштів, як оплати податкового боргу, податковим органом збільшено недоїмку позивача зі сплати частини чистого прибутку (доходу) в I кварталі 2010 року на суму 421 343 грн. 19 коп.

На підставі п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Львові проведено невиїзну документальну перевірку ЛМКП «Львівобленерго» з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, за результатами якої складено акт про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету від 17.09.2010 року № 3-Ш/15-1/05506460.

Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачем протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму відрахувань частини чистого прибутку (доходу).

На підставі висновків акта перевірки від 17.09.2010 року № 3-Ш/15-1/05506460, керуючись п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Львові винесено податкове повідомлення-рішення від 24.09.2010 р. №0000181511/0/18291, яким позивачу за затримку на 91 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 421343 грн. 19 коп. нарахований штраф в розмірі 50 % від суми податкового боргу, що становить 210 671 грн. 60 коп.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення, шляхом подання скарги відповідачу від 29.09.2010 р. Рішенням відповідача від 22.10.2010 р. №20206/10/250005/347 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення. Крім цього, за результатами розгляду скаргу відповідач прийняв нове податкове повідомлення-рішення від 26.10.2010 р. №0000181511/1/20429.

04.11.2010 р. позивач звернувся до відповідача з повторною скаргою на податкові повідомлення-рішення №0000181511/0/18291 від 24.09.2010 р. та №0000181511/1/20429 від 26.10.2010 р. Рішенням відповідача від 17.12.2010 р. оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

27.12.2010 р. позивач знову подав скаргу (з урахуванням доповнень від 05.01.2011 р.) до відповідача щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0000181511/0/18291 від 24.09.2010 р. та №0000181511/1/20429 від 26.10.2010 р. Рішенням відповідача від 03.03.2011 р. оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення. Крім цього, за результатами розгляду скаргу відповідач прийняв нове податкове повідомлення-рішення

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення №0000181511/0/18291 від 24.09.2010 р. (№0000181511/1/20429 від 26.10.2010 р., №0000181511/2/130 від 24.12.2010 р.) протиправними, а тому звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Суд при вирішенні спору виходив з такого.

Судом встановлено, що узгоджені податкові зобов'язання зі сплати частини чистого прибутку за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в I кварталі 2010 року, сплачені позивачем в межах граничних термінів, визначених законодавством, що підтверджується платіжними дорученнями від 18.05.2010 р. №278 та від 19.05.2010 р. №279 із зазначенням призначення платежу - сплата частини чистого прибутку за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в I кварталі 2010 року.

При цьому, суд не бере про уваги твердження представника відповідача про відсутність права платника податків при наявності боргу за минулі періоди погашати поточні зобов'язання, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем сплачувались податкові зобов'язання зі сплати частини чистого прибутку за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в I кварталі 2010 року, визначені чинним законодавством, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Зазначена вище норма Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ визначає правило, але не містить обов'язку або механізму його реалізації, суб'єктного складу, а саме переліку осіб, щодо яких вона застосовується та переліку осіб, яким надано право його виконання.

У відповідності до вимог п.п. 7.1.1 п. 7.1 зазначеної статті, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно п. 6 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України"від 20.05.1999 року за № 679-ХІV, з наступними змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно з п. 3.8 вказаної вище Інструкції, реквізит "Призначення платежу"платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Крім того, п. 8.6.2 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

При цьому, наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконати свої поточні податкові зобов'язання.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено таких повноважень і згідно вимог Закону України "Про державну податкову службу"від 04.12.1990 року за № 509-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбачено п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Крім того, суд зазначає, що платник податків, як передбачено абз. 1 п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Органи державної податкової служби України здійснюють діяльність відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні", який визначає статус державної податкової служби в Україні, її основні завдання, функції та правові основи діяльності. Цим Законом на органи державної податкової служби покладено функції та визначено порядок здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також доходів, установлених законодавством.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, то слід враховувати те, що із аналізу норм вказаного Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. В свою чергу, серед розглядуваних порушень відсутні порушення, пов'язані з недотриманням порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого п. 7.7 ст. 7 вказаного вище Закону.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до п. 5 ст. Бюджетного кодексу України, податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в дохід державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Згідно з п. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому, при сплаті податкових зобов'язань за конкретні періоди, обов'язок платника податків щодо сплати податку з прибутку на додану вартість припиняється зі сплатою податку за вказані періоди.

Із системного аналізу Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ вбачається відсутність законодавчо визначеного порядку та механізму погашення податкового боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобов'язань. Крім того, в жодному разі, органи державної податкової служби не наділені повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобов'язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків та розпоряджання його коштами.

Вказана позиція суду узгоджується з роз'ясненнями Вищого адміністративного суду України, висловленими в інформаційному листі від 17.03.2009 р. №358/13/13-09.

З огляду на викладене, всебічно і повно з'ясувавши і перевіривши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для правильного вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що відповідач в порушення п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, самостійно, без узгодження з позивачем, змінив призначення платежу та погасив існуючу недоїмку і як наслідок протиправно застосував до позивача штрафні санкції, передбачені п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податку донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема нараховані штрафні (фінансові санкції) санкції, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові №0000181511/0/18291 від 24.09.2010 р. (№0000181511/1/20429 від 26.10.2010 р., №0000181511/2/130 від 24.12.2010 р.).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений та підписаний 29 травня 2013 року.

Суддя А.Г. Гулик