Ухвала суду № 3147832, 20.03.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

20 «березня» 2008 р. Справа № 22-а-834/07

(№ АС-13/91-07)

к/с № К-18283/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Брайко А.І.Голубєва Г.К.Пилипчук Н.Г.Степашко О.І.при секретарі Ликовій В.Б.за участю представників сторін:позивача:Карчевський Ю.М., дов. від 29.12.2007р. № 1-1823відповідача:Фоменко Н.О., дов. від 25.12.2007р. №17555/10/10-026

Красна С.Ю., дов.від 19.03.2008р. №3603/10/10-018

Боровська І.С., дов. від 19.03.2008р. №3600/10/10-018прокурора:Кудінов Ю.М.розглянувшиу відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуЗакритого акціонерного товариства «Теплоелектроцентраль-3» на постановуГосподарського суду Харківської області від 10.05.2007р. у справі (№ АС-13/91-07)та ухвалуХарківського апеляційного адмінстративного судувід07.08.2007 рокуу справі№ 22-а-834/07за позовомЗакритого акціонерного товариства «Теплоелектроцентраль-3»доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харковіза участю Прокуратури м. Харковапровизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Теплоелектроцентраль» (надалі, позивач, ЗАТ «Теплоелектроцентраль-3»), звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі, відповідач, СДПІ по РВПП у м. Харкові) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 28.09.2006р. №0000470813/0, від 24.10.2006р. № 0000470813/1, від 05.12.2006р. № 0000470813/2, від 05.12.2006р. №0000550813/2, від 19.02.2007р. № 0000550813/3, від 19.02.2007р. № 0000470813/3.

Постановою Господарського суду Харківської області із врахуванням доповнення до позовної заяви (суддя Хачатрян В.С.) від 10.05.2007р., у справі № АС-13/91-07, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2007р. у справі № 22-а-834/07 (судова колегія у складі: головуючий суддя Філатов Ю.М., судді: Водолажська Н.С., Шевцова Н.В.) позовні вимоги було задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 28.09.2006р. №0000470813/0, від 24.10.2006р. № 0000470813/1, від 05.12.2006р. № 0000470813/2, від 05.12.2006р. №0000550813/2, від 19.02.2007р. № 0000550813/3, від 19.02.2007р. № 0000470813/3.

Вказані судові рішення мотивовано тим, що порушення строків сплати збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, які передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2003р. № 2002 не є порушенням податкового законодавства, тому штрафні санкції, передбачені пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашенння зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовано до позивача необгрунтовано.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, СДПІ по РВППу м. Харкові звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати судові рішення місцевого господарського суду та адміністративного суду апеляційної інстанції, прийняті у справі № 22-а-834/07 (№ АС-13/91-07) та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач надав відзив на вказану касаційну скаргу, у якому проти доводів останньої заперечує з підстав необгрунтованості таких та просить у її задоволенні відмовити, залишивши оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

СДПІ по РВПП у м. Харкові була проведена планова виїзна перевірка підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.05 р. по 30.06.06 р., за результатами якої був складений акт № 1634/43-0/30657701 від 19.09.06 р.

На підставі вищевказаного акту, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000470813/0 від 28.09.06 р. про застосування до позивача штрафу за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію у 2005 -2006 роках у розмірі 1 287 323,85 грн.

У ході адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, скарги позивача були залишені без задоволення та відповідачем прийнятті податкові повідомлення-рішення з відповідними порядковими номерами /1, /2 та /3, що за змістом є аналогічними первинному податковому повідомленню-рішенню та прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2006р. № 0000550813/2, яким позивачу збільшено розмір штрафних санкцій на 6328,21 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, позивача, прокуратури, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга СДПІ по РВПП у м. Харкові підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та підтверджується матеріалами справи, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень було встановлення відповідачем порушення ЗАТ «Теплоелектроцентраль-3» граничних термінів сплати збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію за період з 01.01.2005р. по 30.06.2006р., на підставі чого та у відповідності з пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції.

Правова позиція господарського суду першої інстанції та апеляційного адміністративного суду обгрунтована невідповідністю застосування пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки за змістом вимог чинного законодавства України збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію встановлений не Законами України, а постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2003р. № 2002, з огляду на що, поширення, передбаченних пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафних (фінансових) санкції є необгрунтованим.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України зазначені висновки вважає передчасними, з огляду на наступне.

Пунктом 26 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» передбачено, що до загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів) належить збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.

Відповідно до положень ст. 1 вказаного закону, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.

Розмір та механізм справляння збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію встановлюються Кабінетом Міністрів України разом з Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Таким чином, за змістом викладених вище нормативних приписів Закону України «Про систему оподаткування» прямо передбачено що до загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів) належить збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.

Крім того, за змістом наведених положень законодавства вбачається, що законодавець, встановлючи приналежність збору у вигляді цільової надбавки до загальнодержавних податків та зборів, поряд іх цим відносить до компетенції Кабінету Міністрів України разом з Національною комісією регулювання електроенергетики України встановлення механізму справляння останньої. В свою чергу встановлення органом виконавчої влади розміру та порядку сплати збору (в даному випадку збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію) не змінює юридичної природи такого збору та нівелює його приналежність до загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів).

Так, у відповідності до названих законодавчих приписів, справляння збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2003р. №2002 «Про затвердження Механізму справляння збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію» (далі - Постанова КМУ №2002), Постановою Кабінету Міністрів України №89 від 22.01.2005р. (далі - Постанова КМУ № 89), «Про затвердження Порядку зарахування та використання надходжень від збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію» із змінами та доповненнями та Постановою Кабінету Міністрів України №2043 від 26.12.2003р. (далі - Постанова КМУ №2043), «Про затвердження Порядку використання надходжень від збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію», яка діяла до 22.01.2005р.

Відповідно до:п.6 Постанови КМУ № 2002 розрахунок збору за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, подається до податкових органів протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним періодом;

- п.8 Постанови КМУ № 2002 податкове зобов'язання із збору за базовий податковий (звітний) період сплачується протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання розрахунку;

п.9 платники збору несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків, повноту і своєчасну сплату збору згідно із законодавством;

п.10 контроль за правильністю обчислення, своєчасністю подання розрахунків, за повнотою та своєчасністю сплати збору здійснюється органами державної податкової служби відповідно до законодавства.

Вказаний механізм справляння збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію є - діючим.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цілоьвими фондами», цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

На підставі аналізу вказаних положень законодавства, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що законодавець, передбачивши у ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» належність збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергіюдо переліку загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), таким чином встановив можливість поширення застосування механізмів, встановлених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (у даному випадку нарахування штрафних (фінансових) санкцій) при порушенні зобовязань платниками податків щодо порядку, розміру та строків сплати такого збору.

Крім того, судова колегія Вищого адміністративного суду України вбачає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. 5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цілоьвими фондами», у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Пунктом 5.2.3 п. 5.2 ст. 5 вказаного закону зазначено, що заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно норми пп. 5.2.4. п.5.2 ст. 5 названого закону, встановлено, що процедура адміністративного оскарження закінчується: днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень-рішень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 31.06.2001р. та зареєстрованого у Міністерстві Юстиції України 11.06.2003р. за № 467/7788 (надалі Порядок № 253) При складанні податкового повідомлення йому присвоюються та вносяться до реєстру податкових повідомлень:

а) до графи 1 порядковий номер за певний рік;

б) до графи 2 дата складання.

Номер податкового повідомлення складається з таких частин:

порядковий номер у межах відділу, який склав податкове повідомлення, - перші 6 цифр номера (тільки для первинного податкового повідомлення);

номер відділу, який склав податкове повідомлення, - наступні 4 цифри номера;

через дріб номер скарги, щодо якої надсилається податкове повідомлення.

Наприклад, податкове повідомлення N 0000012301/0 - N первинного рішення. Податкове повідомлення N 0000012301/1 - N рішення на першу скаргу платника. Податкове повідомлення N 0000012301/2 - N рішення на другу скаргу платника. Податкове повідомлення N 0000012301/3 - N рішення на третю скаргу платника.

За змістом п. 5.3 ст. 5 вказаного вище Порядку передбачається, що після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, підшиває другий примірник вмотивованого рішення за скаргою платника податків, у тому числі рішення про продовження терміну розгляду скарги, або рішення про податковий компроміс до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося, та:

а) у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним;

б) у разі збільшення податковим органом суми податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги платника податків складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком окреме податкове повідомлення на суму збільшення податкового зобов'язання, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається.

З метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

Таким чином, виходячи з викладеного вбачається, що відповідачем надіслані позивачу не нові по суті податкові повідомлення-рішення, а саме, як передбачено профільним законодавством України, податкові повідомлення-рішення, які прийняті за наслідками процедури адміністративного оскарження та є її результатами з одного боку, а з іншого - покликані з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає помилковою позицію адміністративного суду апеляційної інстанції, в частині кваліфікації спірних податкових повідомлень-рішень, що прийнятті за наслідками адміністративного оскарження у якості нових податкових повідомолень-рішень та відсутності у СДПІ по РВПП у м. Харкові права на прийняття останніх.

З аналізу оскаржуваних судових рішень, однак, вбачається, що судами першої та апеляційної інстанцій, вказані аспекти застосування норм законодавства України досліджені належним чином не були, що на думку судової колегія Вищого адміністративного суду України унеможливлює визнання прийнятих судових рішень законними та обгрунтованими у відповідності до припису ст. 159 КАС України.

Відповідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Під час нового розгляду справи судам першої та апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі; всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини, які підлягають доведенню в судовому процесі відповідно до предмету спору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову господарського суду Харківської області від 10.05.2007р. у справі № АС-13/91-07 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2007р. у справі № 22-а-834/07 задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Харківської області від 10.05.2007р. у справі № АС-13/91-07 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2007р. у справі № 22-а-834/07 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М.

Судді Брайко А.І.

Голубєва Г.К.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.

З оригіналом вірно

Відповідальний секретар В.Б. Ликова