Постанова № 31478253, 24.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2013 р. Справа № 804/6512/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: позивача представника позивача представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, Ботвінка О.А., Глоби В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: державне підприємство "Дослідне господарство "Червоний шахтар", про скасування розпорядження від 05.12.2012р. за № Р-862/0/3-12, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду із адміністративним позовом до Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: державне підприємство «Дослідне господарство «Червоний шахтар», у якому просить скасувати розпорядження Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 05.12.2012р. за № Р-862/0/3-12.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначено про те, що оскаржуваним розпорядженням відповідач фактично порушив права позивача та інших осіб на отримання земельної ділянки за рахунок земель, які перебували у постійному користуванні державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний шахтар», колишнім працівником якого є позивач.

Позивач та представник позивача у судовому засідання зазначили, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили та просили відмовити у його задоволенні. До суду відповідачем 24.05.2013р. були подані заперечення проти позову, у яких зазначено, що на момент звернення позивача до Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області із клопотанням про надання земельної ділянки процедура ліквідації державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний шахтар» не була завершена, відповідач не мав правових підстав для вирішення питання щодо надання цих земель іншим громадянам та юридичним особам, у тому числі і позивачу. Оскаржуване розпорядження було прийнято відповідачем з підстав, визначених п. «а» ч. 1 ст. 141 ЗК України, виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, встановлений Конституцією України та законами України.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав до суду 24.05.2013р. відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у обґрунтування своєї позиції зазначив, що дії відповідача щодо прийняття рішення про припинення державному підприємству «Дослідне господарство «Червоний шахтар» права постійного користування земельною ділянкою, яке знайшло своє відображення у оскаржуваному розпорядженні відповідали приписам чинного на той момент земельного законодавства та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Крім того, у відзиві на позовну заяву представник третьої особи просив суд розглянути справи за його відсутності.

З огляду на зазначені обставини, враховуючи положення ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе здійснити розгляду справи без участі третьої особи.

Дослідивши матеріали справи та подані до суду докази, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЗК України державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до державного акта на право постійного користування землею (І-ДП № 000540) землекористувачу - державному підприємству «Дослідне господарство «Червоний шахтар» надано у постійне користування для сільськогосподарського використання 4056,063 га землі відповідно до рішення Вільнянської сільської Ради народних депутатів від 27.04.1998р. за № 4.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2012р. по справі №38/5005/5734/2011 визнано державне підприємство «Дослідне господарство «Червоний шахтар» (код ЄДРПОУ 00846292) банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 1 рік до 28.02.2013р., ліквідатором державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний шахтар» призначено арбітражного керуючого Зімницю О.І.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992р. за №2343-XII арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Згідно із ч. 1 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992р. за №2343-XII ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Частиною 2 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992р. за №2343-XII встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема:

-приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження;

-виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

-виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Відповідно до положень ст. 142 ЗК України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

04.12.2012р. за вх. № 4699/0/1 до Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області надійшла заява, відповідно до якої державне підприємство «Дослідне господарство «Червоний шахтар» (код ЄДРПОУ 00846292) в особі ліквідатора Зімниці О.І., який діяв на підставі постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2012р. у справі за № 38/5005/5734/2011, у зв'язку із ліквідацією підприємства, добровільно відмовляється від права постійного користування земельною ділянкою 4056,063га, яке було посвідчене державним актом на право постійного користування землею, виданого 10.07.1998р. (бланк серії І-ДП № 000540). За фактом розгляду цієї заяви арбітражний керуючий просив прийняти відповідне розпорядження, копію якого надіслати на адресу ліквідатора державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний шахтар».

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України «Про місцеві державні адміністрації» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до стаття 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до п. 12 (був чинним на момент прийняття оскаржуваного рішення від 04.12.2012р.) розділу Х ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно із п. «а» ст. 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 ЗК України у разі ліквідації державного чи комунального підприємства, установи, організації землі, які перебувають у їх постійному користуванні, за рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування переводяться до земель запасу або надаються іншим громадянам та юридичним особам для використання за їх цільовим призначенням, а договори оренди земельних ділянок припиняються.

На виконання зазначених положень законодавства, чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення, розпорядженням голови Криворізької районної державної адміністрації від 05.12.2012р. за № Р-862/0/3-12, за результатами розгляду заяви державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний шахтар» (код ЄДРПОУ 00846292) в особі ліквідатора Зімниці О.І. від 04.12.2012р. за вх. № 4699/0/1, припинено державному підприємству «Дослідне господарство «Червоний шахтар» (код ЄДРПОУ 00846292) право постійного користування земельною ділянкою на території Вільненської сільської ради загальною площею 3537,8983 га , у тому числі по угіддям: ріллі - 2700,8 га, пасовищ - 46,2251 га, під багаторічними насадженнями - 35,00 га, під господарськими угіддями і дворами - 35,36 га, під господарськими шляхами і прогонами - 63,7349 га, землі водного фонду - 13,0 га, під полезахисними смугами - 123,0 га, інших - 20,7783 га. Зазначені землі сільськогосподарського використання передано до земель запасу Вільненської сільської ради.

Відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Положеннями ч. 1 ст. 123 ЗК України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

-зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;

-надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Згідно із ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 ЗК України розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Частиною 6 ст. 123 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно із ч. 9 ст. 123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

-затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

-вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

-надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Частиною першою, другою статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено що, на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно з частиною четвертою статті 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а при потребі - оприлюднюються.

10.12.2012р. за вх. № 4834/0/1-12 до Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області надійшло клопотання комунального підприємства Широківської районної ради Дніпропетровської області про надання дозволу на розробку технічної документації, за результатами розгляду якого відповідачем було передано у постійне користування комунальному підприємству Широківської районної ради Дніпропетровської області частину земельної ділянки у розмірі 2614,1374 га, яка раніше перебувала у постійному користуванні державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний шахтар» (код ЄДРПОУ 00846292).

Досліджуючи зазначене питання суд звернув увагу на ту обставину, що розпорядженням голови Криворізької районної державної адміністрації від 05.12.2012р. за № Р-862/0/3-12 до земель запасу Вільненської сільської ради було передано земельну ділянку загальною площею 3095,5783 га, а у постійне користування комунальному підприємству Широківської районної ради Дніпропетровської області частину земельної ділянки у розмірі 2614,1374 га, тобто у запасі у Вільненської сільської ради залишається 481 га із земель, які перебували у постійному користуванні державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний шахтар».

Частиною 3 ст. 118 ЗК України громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або Ради міністрів Автономної Республіки Крим, районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.

Згідно із ч. 4 ст. 118 ЗК України відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Частиною 5 ст. 118 ЗК України встановлено, що передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до протоколу за № 2 загальних зборів працівників та пенсіонерів державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний шахтар» (код ЄДРПОУ 00846292) від 24.08.2012р. загальними зборами було доручено ОСОБА_3 здійснити всі необхідні дії, пов'язані із направленням від імені присутніх клопотання про надання у власність земельних ділянок, укласти договір про надання юридичних послуг про надання консультацій щодо вирішення питання роздержавлення, розпаювання, оформлення, видачі та реєстрації державних актів на право володіння землею колишнім працівникам державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний шахтар» (код ЄДРПОУ 00846292).

Судом встановлено, що у період з 05.12.2012р. (прийняття оскаржуваного розпорядження) та по 31.12.2012р. позивач не звертався до відповідача із клопотанням про надання безоплатно у власність земельної ділянки у порядку ст. ст. 118, 121 ЗК України. Натомість на момент звернення позивача із заявою-клопотанням від 23.10.2012р. процедура ліквідації державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний шахтар» не була завершена і відповідач не мав правових підстав для вирішення питання щодо надання цих земель іншим громадянам або юридичним особам, у тому числі і позивачу.

Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Акт державного органу це юридична форма рішення цього органу, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на врегулювання певних суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для скасування акту є невідповідність його вимогам чинного законодавства та, або визначені законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акту, прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Згідно ст. 6 Закону України «Про місцеві адміністрації» на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов»язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Вичерпний перелік повноважень голів місцевих державних адміністрацій визначено ст. 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Згідно статті 118 Конституції України рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Положеннями статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» зазначено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено правомірність прийнятого розпорядження від 05.12.2012р. за № Р-862/0/3-12 щодо обставин, зазначених у адміністративному позові.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про не доцільність та не обґрунтованість задоволення позову.

Суд звертає увагу позивача на те, що із 01.01.2013р. були внесені зміни у ЗК України, відповідно до яких (ч. 4 ст. 122 ЗК України) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: державне підприємство "Дослідне господарство "Червоний шахтар", про скасування розпорядження від 05.12.2012р. за № Р-862/0/3-12 - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 28 травня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили на 28.05.2013р. СуддяВ.В Ільков В.В. Ільков