Постанова № 31477987, 21.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2013 року 12:18 № 826/3480/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Бичек В.А. (довіреність від 04.03.2013 р.)

від відповідача - Коваленко А.О. (довіреність від 07.11.2012 р. № 5197/9/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-розважальний комплекс «Мега-Сіті»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПСпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2013 № 0001862220 та № 0001872220,-В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Торгівельно-розважальний комплекс «Мега-Сіті» з позовом до ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2013, а саме:

- № 0001872220, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 1252 грн. за основним платежем та на 626 грн. за штрафними санкціями;

- № 0001862220, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 1315 грн. за основним платежем та на 658 грн. за штрафними санкціями;

які в свою чергу прийнято за результатами перевірки взаємовідносин позивача із ТОВ «Трейдтех» за період липня-вересня 2012 року.

Позивач зазначає, що доводи ДПІ в обґрунтування спірних рішень ґрунтуються на акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Трейдтех», на доводах щодо відсутності контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням, на начебто відсутності у нього необхідних трудових, виробничих і транспортних ресурсів, в якості підтвердження здійснення поставки товарів позивачу, та поясненнях директора контрагента про непричетність до здійснення господарської діяльності підприємства, а відтак на начебто фіктивності/нікчемності операцій, за якими сформовано спірні суми податкових вигод, висновки щодо чого у свою чергу, на думку позивача, ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

У той же час, як зазначає позивач, спірна операція (поставка Apple iPad 2 та чохла до нього) з контрагентом (ТОВ «Трейдтех») фактично проведена, предмет поставки наявний у підприємства та використовується керівником з метою отримання комерційної та фінансової інформації на ринках, поставка оформлена первинними документами та супроводжуються податковою накладною, а отже підстав для невизнання податкових вигод позивача не має.

При цьому, як зазначає позивач, під час перевірки відповідачу було надано вичерпний перелік документів, які супроводжували спірні операції, однак ДПІ по суті було проігноровано всю первинну документацію за спірними операціями, що призвело до прийняття необґрунтованих рішень.

ДПІ з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірні рішення законними та обґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.05.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-розважальний комплекс «Мега-Сіті» зареєстровано в якості юридичної особи Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією (код ЄДР 34290059, адреса: 02160, м. Київ, Харківське шосе, 19).

Позивач є платником ПДВ згідно Свідоцтва від 08.04.2011 № 100331507.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Торгівельно-розважальний комплекс «Мега-Сіті» з питань достовірності нарахування та слати ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Трейдтех» (код ЄДР 38123948) за період з 01.07.2012 по 31.09.2012.

За результатами перевірки складено Акт перевірки № 625/22-222-34290059 від 15.02.2013 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено (стор. 6 Акту), що між ТОВ «Трейдтех» (Постачальник) та ТОВ «Торгівельно-розважальний комплекс «Мега-Сіті» (Покупець) обумовлено поставку товару.

Як зазначається та по суті визнається ДПІ в Акті перевірки, ТОВ «Трейдтех» поставляло позивачу планшет Apple iPad 2 і чохол до нього, відповідно до рахунку-фактури № СФ-03-2707 від 27.07.2012 на суму 6262,66 грн. без ПДВ, ПДВ 1252,54 грн.

Податкова накладна виписана 27.07.2012 р. за № 162. Сума ПДВ у зазначеному розмірі включена позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2012 р. При цьому, під час розгляду справи позивачем зазначено, що в податковій накладній допущено описку та помилково зазначено найменування товару як Apple iPhone 4s, замість правильного найменування Apple iPad 2. У той же час, представник ДПІ не надав доказів на спростування того, що позивачу фактично за первинними документами оформлено постачання та те, що планшет Apple iPad 2 є в наявності у позивача, що власне підтверджується і висновками Акту перевірки (стор. 10) відносно зазначення факту того, що контрагент поставляв позивачу цей товар.

Як надалі зазначено в Акті перевірки, ТОВ «Трейдтех» на адресу позивача виписано видаткову накладну № 466 від 01.08.2012 на суму 6262,66 грн. без ПДВ, ПДВ 1252,54 грн.

Між сторонами проведено розрахунки по договору, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Всі наведені вище документи з боку контрагента позивача підписані директором ТОВ «Трейдтех» - ОСОБА_3 та залучені до матеріалів справи.

Облік зазначеного товару відображений в бухгалтерському обліку позивача, в контексті чого під час розгляду справи позивачем надано картку рахунку № 631.

У той же час, в Акті перевірки далі вказується, що до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС надійшов акт № 2342/2220/33751018 від 26.12.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Трейдтех», згідно якого звірку неможливо провести у зв'язку із відсутністю підприємства за зареєстрованим місцезнаходженням.

Зазначений акт про неможливість проведення зустрічної звірки, як і докази відсутності контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням, ДПІ під час розгляду справи не надано.

Далі зазначається, що проведеною перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Трейдтех» з СГД - постачальниками та з СГД - покупцями за липень-серпень 2012 року.

Також в Акті перевірки зазначено, що до ДПІ надійшло відібране пояснення директора ТОВ «Трейдтех» ОСОБА_3, яка повідомила про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

За таких обставин, в ході проведення перевірки позивача ДПІ приходить до висновку, що сукупність отриманої інформації (у т.ч. обставини, які викладені в акті «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Трейдтех») спростовує факт постачання ТОВ «Трейдтех» на адресу ТОВ «Торгівельно-розважальний комплекс «Мега-Сіті» товарів, укладений правочин не відповідає вимогам закону, не спричиняє реального настання правових наслідків та являється нікчемним.

Інших доводів в обґрунтування спірних рішень акт перевірки позивача не містить.

За таких обставин, саме наведені посилання відповідача на наявність зазначеного акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача та пояснення директора стали підставою для узагальнюючого висновку ДПІ, відповідно до якого перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.6. статті 198 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1315 грн. (за 3 кв. 2012 р.) та податку на додану вартість у сумі 1252 грн. (у серпні 2012).

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення:

- Податкового кодексу України (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат), а сам: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 198.1. ПК України (щодо виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів, п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку покупця видати покупцю податкову накладну та щодо обов'язкових реквізитів податкової накладної), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної), п. 201.7. (щодо порядку видачі п/н); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо особи, яка видає п/н та її статусу як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. ПК України (щодо не віднесення до податкового кредиту сум податку, не підтверджених податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджених іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу), п. 198.6. (щодо відповідальності платника у разі не підтвердження на час перевірки сум податку зазначеними цим пунктом документами),

- п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією та підписані уповноваженою особою.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають, зокрема, у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (3) придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, сукупність досліджених під час розгляду справи вищезгаданих документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, матеріали щодо руху товару, надана під час перевірки оборотно-сальдова відомість по рах. 631, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій та висновку про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

В контексті наведеного, щодо пояснень директора контрагента та посилання ДПІ на акт про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагенту, які по суті є основою доказової бази ДПІ, слід зазначити, що наведений акт про неможливість зустрічної звірки не наданий під час розгляду справи, як і докази відсутності контрагента за своїм місцезнаходженням під час здійснення спірних операцій, та ДПІ не доведено наявності непереборних обставин, які перешкоджали наданню цих документів, які були наявні у ДПІ під час перевірки та витребовувались судом у складі матеріалів, на підставі яких ухвалено спірні рішення.

При цьому, щодо показів директора контрагента, слід зазначити, що за відсутності висновків експертизи, проведеної, зокрема, за ініціативою ДПІ в порядку ст. 84 ПК України, щодо можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями, які, виходячи з підстав прийняття спірних рішень, повинні були бути наявні у ДПІ вже під час перевірки (з огляду на доводи ДПІ про юридичну дефектність первинних документів), самі по собі, за відсутності вироку у кримінальній справі та без відповідної оцінки відповідних показів зазначеної особи судом у кримінальній справі за правилами КПК України, наведені в акті перевірки відомості щодо наявності пояснень цієї особи, як і власне і неможливість звірки по контрагенту, не є достатніми та допустимими доказами юридичної дефектності первинних документів та податкових накладних, нездійснення позивачем спірних операцій, та підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

В контексті наведеного відповідачем під час розгляду справи не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагента позивача на підставних осіб.

На підтвердження викладених в Акті перевірки обставин щодо непричетності директора контрагента до його діяльності, ДПІ, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/перереєстрації цих підприємств на підставних осіб, на чому фактично ґрунтуються доводи ДПІ в Акті перевірки.

У цьому ж контексті слід додати, що, виходячи з того, що реєстрація/перереєстрація підприємств пов'язана із вчиненням нотаріальних дій щодо посвідчення справжності підписів засновників/учасників на установчих документах, ДПІ не надано відомостей щодо оскарження у судовому порядку зацікавленими особами вчинення нотаріальних дій щодо посвідчення підписів на установчих документах контрагента позивача в порядку ст. 50 Закону України «Про нотаріат».

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому також ґрунтуються в даному випадку доводи ДПІ.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з окремим позовом щодо чого звертає свою увагу ВАС України у роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

Щодо власне виконання спірних операцій, слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкова накладна видана контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкової накладної був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

В контексті наведеного суд зазначає, виходячи з положень п. 201.4. ПК України в кореспонденції з приписами п/п. «б» п. 187.1. ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця та однією з цих подій є дата відвантаження товарів. В даному випадку на день формування рахунку-фактури (27.07.2012 р.) та відвантаження товару («перша подія»), контрагентом було складено податкову накладну, що відповідає встановленим вимогам щодо обставин (першої події) формування податкових накладних. Податкова накладна, як вбачається з відтиску штампу позивача на ній, отримана позивачем 01.08.2012 р. та на цю дату оформлено доставку до позивача товару, у зв'язку з чим визначена в ній сума ПДВ відповідно включена до податкового кредиту за серпень 2012 р., що також відповідає наведеним вище вимогам податкового законодавства, зокрема, приписам п. 198.2. ПК України.

Що стосується описки у податковій накладній відносно номенклатури товару, слід зазначити, що при не спростованому ДПІ факті фактичної поставки товару, визначеного у первинних документах та в Акті перевірки, сама по собі описка не є достатньою підставою для висновку про юридичну дефектність податкової накладної.

В контексті ж доводів відносно ресурсів контрагента, слід зазначити, що під час розгляду справи з боку ДПІ не доведено кількості працівників та обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні. З боку ДПІ не було також надано податкової звітності контрагента з аналізу якої б вбачалось відсутність таких ресурсів у контрагента позивача.

Виходячи із характеру та суті операцій та наявних первинних документів, поставка здійснювалась за місцезнаходженням позивача, що не передбачає участі позивача у транспортних відносинах щодо доставки та підписання ним транспортних документів у зв'язку з цим. В даному випадку доставка оформлена накладною, що є достатнім за наведених умов поставки (за місцезнаходженням позивача).

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід зазначити, що під час розгляду справи не доведено жодних обставин, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, сама по собі неможливість звірки по контрагенту не спростовує виконання спірних операцій, не свідчить про невиконання спірних операцій, не свідчить про відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням на час вчинення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства в період здійснення спірних операцій.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Відтак, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум витрат та податкового кредиту за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані сторонами докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваних рішень, не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень податкового законодавства. В свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум витрат та податкового кредиту, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-розважальний комплекс «Мега-Сіті» (код з ЄДР 34290059; адреса: 02160, м. Київ, Дніпровський район, Харківське шосе, 19) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 05.03.2013 № 0001862220 та № 0001872220.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 28.05.2013 р.