Постанова № 31477935, 22.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2013 року 810/1860/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької І.М.,

представника позивача - Корж М.П.,

представника відповідача - Прибори П.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вимпел»

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось до товариство з обмеженою відповідальністю «Вимпел» з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2012 № 0000522300, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42500,00 грн., з яких: 28333,00 грн. - за основним платежем, 14167,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про фіктивність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Нант». На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Вимпел» та ПП «Нант» є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди. А відтак, позивачем неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених позивачем контрагенту у складі наданих послуг.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладений договір мав реальний характер - послуги надані контрагентом та оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Просив оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що договір, укладений між ТОВ «Вимпел» та ПП «Нант» є нікчемним та не спричиняє реального настання правових наслідків, а ПП «Нант» здійснює діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а тому вважає податкове повідомлення - рішення правомірним. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вимпел» є юридичною особою, що зареєстрована Іванківською районною державною адміністрацією Київської області 12.06.2003. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 21.07.2006 за № 7545 та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва платника податку на додану вартість від 22.04.2005 № 13779804.

06 лютого 2012 року між позивачем та ПП «Нант» був укладений договір про надання послуг реклами № 0602, відповідно до умов якого виконавець (ПП «Нант») брав на себе зобов'язання надати замовнику (позивач) послуги по розміщенню банерної реклами в мережі Інтернет.

На підтвердження дійсного виконання послуг позивачем надано акти здачі-прийняття робіт від 31.01.2012 № ОУ-16, № ОУ-17, № ОУ-18 та № ОУ-19, податкові накладні від 31.01.2012 № 17, № 18, № 19, № 20 на загальну суму 170000,00 грн.

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 170000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 06.02.2012 № 6.

За результатами здійснення вищезазначеної господарської операції ТОВ «Вимпел» включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни наданих послуг відповідно до виписаних ПП «Нант» податкових накладних у розмірі 28333,00 грн.

23 листопада 2012 року, на підставі наказу Іванківської МДПІ від 21.11.2012 № 171, посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Нант», за результатами якої складено акт від 23.11.2012 № 603/22/32505124.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість у розмірі 28333,00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на твердженні, що договір про надання послуг реклами, укладений між позивачем та ПП «Нант» є нікчемним і таким, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки вказаний договір укладено за відсутності наміру дійсного надання послуг, фактично ніякі послуги контрагентом не надавались, а договір укладено лише задля незаконного зменшення об'єктів оподаткування податком на додану вартість.

При перевірці позивача посадовими особами податкового органу взято до уваги довідку ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 16.05.2012 № 229/2220/23532811 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Нант» та Акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 01.11.2012 № 751/23-60/23532811 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Нант» у період з січня по липень 2012 року, відповідно до яких встановлено, що на підприємстві відсутні будь-які основні засоби та виробничі потужності, найманих працівників не має, основним видом діяльності згідно КВЕД є малярні роботи та скління, штукатурні роботи, покриття підлог та той факт, що ПП «Нант» не знаходиться за юридичною адресою, а його Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано, про що 11.09.2012 внесено запис до ЄДР.

На підставі вищезазначеного, посадові особи відповідача дійшли висновку про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Нант» та як наслідок: безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які були сплачені контрагенту у складі вартості наданих послуг.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято повідомлення-рішення від 27.11.2012 №0000502300, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42500,00 грн., з яких: 28333,00 грн. - за основним платежем, 14167,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа: 1) що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового Кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон України від 16.07.1999 №996-XIV), податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Із системного аналізу положень пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних та здійснення реальної господарської операції.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного товару (послуг).

Таким чином, право нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних послуг.

Як на доказ реального здійснення господарських операцій по наданню ПП «Нант» послуг, позивач посилався на наявність договору про надання послуг реклами від 06.02.2012 № 0602, актів здачі-прийняття робіт від 31.01.2012 № ОУ-16, № ОУ-17, № ОУ-18 та № ОУ-19 та податкових накладних від 31.01.2012 № 17, № 18, № 19, № 20.

Дослідивши зазначені документи, судом встановлено наступне.

Як убачається з матеріалів справи, договір про надання послуг реклами укладено між позивачем та ПП «Нант» 06 лютого 2012 року, а акти здачі-прийняття послуг, про надання яких було укладено договір, датовані 31 січня 2012 року, тобто згідно вказаних актів послуги були надані ще до укладення договору.

На прохання суду надати пояснення щодо вказаних розбіжностей, представник позивача під час розгляду справи надав суду додаткову угоду від 01.10.2012, згідно якої правильною датою підписання зазначеного договору слід вважати 06.01.2012.

Проте, суд не приймає до уваги вказану додаткову угоду від 01.10.2012, оскільки вона не була надана позивачем під час проведення перевірки та при поданні позовної заяви, а тому не може вважатись належним доказом та взагалі ставить під сумнів її існування на момент надання послуг.

Крім того, суд звертає увагу, що у податкових накладних, виписаних відповідно до вказаного договору, у графі «вид договору» зазначено саме договір від 06.02.2012.

Також, на думку суду суттєвим є той факт, що акти здачі-прийняття робіт від 31.01.2012 № ОУ-16, № ОУ-17, № ОУ-18, № ОУ-19 не містять інформації про деталізований перелік наданих послуг, а саме: кількість витрачених годин на їх виконання; перелік осіб, залучених до виконання; кількість рекламних оголошень; терміни виконання; тривалість надання послуг; веб-адресу сайтів, на яких розміщувалась реклама.

Загальна інформація про послуги, зазначені у актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), не дає змоги суду визначити обсяг наданих ПП «Нант» послуг та ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Нант».

На вимогу суду надати роздруківку, що містила б рекламні банери у мережі Інтернет та підтвердила б дійсне надання послуг, чи то копію макету таких банерів, представник позивача відповів, що вони не збереглися.

Окрім іншого, під час судового розгляду представником відповідача надано Акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 01.11.2012 № 751/23-60/23532811 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Нант» у період з січня по липень 2012 року (а.с.93).

Вказаним актом встановлено, що ПП «Нант» не знаходиться за юридичною адресою, на підприємстві відсутні будь-які основні засоби та виробничі потужності, найманих працівників не має, основним видом діяльності згідно КВЕД є малярні роботи та скління, штукатурні роботи, покриття підлог.

Суд зазначає, що розміщення в мережі Інтернет рекламних банерів потребує спеціальних знань та навичок. На переконання суду, надання таких послуг фірмою, основним видом діяльності якої є дрібні ремонтні роботи, неможливе. У той же час, в матеріалах справи відсутні та представником позивача не надані докази того, що ПП «Нант» залучало до виконання зазначених послуг третіх осіб.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «Нант».

На переконання суду, наявність у позивача належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, укладеного договору , актів прийому-передачі, податкових накладних не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту витрат на придбання послуг, оскільки під час судового розгляду доведено, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, а послуги фактично надані не були.

Головною метою, яку переслідували сторони при укладенні договору, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальне надання послуг, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

З огляду на викладене, донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 травня 2013 р.