Рішення № 31477645, 24.05.2013, Ленінський районний суд міста Севастополя

Справа № 764/764/13- ц

Провадження2/764/1071/2013

Категорія 19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2013 року Ленінський районний суд міста Севастополя в складі: головуючого судді Гаркуші О.М., при секретарі Грищенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженої відповідальністю „Тонус Плюс, третя особа ЖСК „Парковий 14Б про повернення безпідставно отриманих грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, просить стягнути на його користь необґрунтовано отримані грошові кошти в сумі 280 000 грн.

Вимоги позову мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, виданої ОСОБА_2, уклав з позивачем попередній договір купівлі-продажу квартири від 10.12.2009 р. Вважає, що вказаний договір в силу ч.1 ст.209, ч.4 ст.635, 657 ЦК України є недійсним. Грошові кошти за вказаним договором у розмірі 280 000,00 грн. отримувала ОСОБА_2 Вважає, що відповідачі незаконним шляхом без належних повноважень отримали від нього 280000,00 грн., а зобовязання за договором не виконали, оскільки до теперішнього часу квартира АДРЕСА_1 у його власність не передана.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали у повному обсязі по викладених у позові підставах.

Представники відповідачів та третьої особи позов не визнали у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.12.2009 року між ТОВ «Тонус-Плюс» в особі ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності №3181 від 04.11.2009 р., та позивачем був укладений у простій письмовій формі попередній договір купівлі-продажу квартири (далі-договір), відповідно до якого сторони, бажаючи надати цьому договору силу попереднього договору, зобовязуються в майбутньому в строк, передбачений п.2.1 цього договору, укласти та належним чином оформити договір купівлі продажу квартири №17 орієнтовною загальною площею 40 кв.м, розташованої за адресою: м. Севастополь, вул. Паркова, будинок 14-Б на умовах та в порядку, визначених цим договором (п.1.1 договору) (а.с.8-9)

Відповідно до п.2.1 сторони домовились укласти та нотаріально посвідчити основний договір на протязі 60 робочих днів після введення вищевказаного будинку в експлуатацію. Строк введення будинку в експлуатацію не пізніше першого кварталу 2010 року.

Згідно з п.2.2. договору продавець (ТОВ «Тонус-Плюс») стверджує, що готовий передати у власність (продати), а позивач стверджує, що згодний придбати майно, вказане в п.1.1 договору, за ціною, яка складає 280 000,00 грн. При підписанні договору позивач сплатив, а ТОВ «Тонус-Плюс» - прийняло гроші в сумі 140 000 грн. (п.2.3.).

Згідно з довіреністю від 04 листопада 2009 року, посвідченою приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровану в реєстрі за №3181, вбачається, що ТОВ «Тонус-Плюс» в особі директора ОСОБА_3 уповноважує ОСОБА_2 укладати від імені Товариства будь-які цивільно-правові та господарсько-правові договори з дотриманням вимог вищезазначеного Статуту Товариства та вносити зміни в укладені від імені Товариства договори з дотриманням вимог вищезазначеного Статуту Товариства. Довіреність дійсна до 04 листопада 2012р.(а.с.7)

Згідно з актом прийому-передачі грошових коштів за договором від 10.12.2009 р. вбачається, що позивач передав, а ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності ТОВ «Тонус-Плюс», - прийняла решту грошових коштів відповідно до п.2.4 попереднього договору купівлі-продажу квартири №17 в житловому будинку по вул. Парковій, 14-Б в розмірі 140 000,00 грн. Вказаний акт завірений печаткою Товариства з обмеженої відповідальністю „Тонус Плюс та підписом ОСОБА_2 (а.с.10)

Відповідно до положень ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ст. 220 ЦК України).

У відповідності до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Тобто, з державною реєстрацією правочину в розумінні ст. 210 ЦК України відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України закон пов'язує визначення моменту укладення договору, а відтак і набуття сторонами прав і обов'язків за договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір укладений між сторонами у простій письмовій формі, а тому в силу ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 220 ЦК України спірний договір разом з додатками є нікчемним.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією з сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки, судом встановлено, що позивачем було передано грошову суму 280 000,00 грн. у виконання своїх зобовязань відповідно до умов недійсного договору, який був укладений не з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а з відповідачем ТОВ «Тонус-Плюс», то суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги в частині стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки дані відповідачі не є сторонами в договорі та ніяких обовязків не прйимали. В правовідносинах з позивачем вони діяли не особисто від себе як фізичні особи, а від імені ТОВ «Тонус-Плюс».

Отже, суді дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення безпідставно отриманих грошових коштів саме з Товариства з обмеженої відповідальністю „Тонус Плюс.

В силу ст. 88 ЦПК України з відповідача ТОВ „Тонус Плюс слід стягнути судовий збір у розмірі 2800,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 22, 220, 509, 509, 526, 536, 635, 640, 657, 1212 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс (Ідентифікаційний код - 30475947) на користь ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код - НОМЕР_1) суму боргу у розмірі 280 000,00 грн., судові витрати у розмірі 2800,00 грн., а всього 282 800,00 грн.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя