Ухвала суду № 3147759, 09.10.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029,  м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“09” жовтня 2008р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                 Конюшка К.В.

суддів:                                             Ланченко Л.В.

                                                           Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі:  Меньшиковій О.Я.

за участю представників:

позивача: Деркач В.А.

відповідача: Васільєв В.О.,  Григорьєва Л.Ю.

третьої особи-1: неявка

третьої особи-2: неявка

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного  товариства  «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» на постанову Дніпропетровського  апеляційного господарського суду від 01.06.2005р. 

у справі  № 17/200

за позовом               Відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод»   

до                               Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

1. Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів Державного комітету України земельних ресурсів

2. Комітет земельних відносин Дніпропетровської міської ради

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

            У вересні 2004 року Відкрите акціонерне товариство «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Дніпропетровську, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

            В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протягом 2002 – 2003 років він не був суб’єктом плати за землю, оскільки землевпорядними організаціями меж земельних ділянок не встановлено, державні акти на право власності чи право користування земельними ділянками  ним не отримані, договори оренди земельних ділянок або інші договори щодо переходу права користування або володіння земельною ділянкою позивачем не укладалися. Також, на думку позивача, неправомірним є нарахування податку на земельну ділянку, на якій розташована поліклініка, з огляду на те, що відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України «Про плату за землю» звільняються від сплати земельного податку вітчизняні заклади охорони здоров’я. Крім того, майно, яке знаходиться на більшості земельних ділянок, у власності позивача не перебуває.   

            Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідно до ч. 3 ст. 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. № 561-ХІІ при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об’єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. Як зазначив відповідач, згідно з обліковими даними і за даними розрахунків з податку на землю, наданих платником податку до податкового органу, товариство володіло до 28.10.2003р. земельними ділянками загальною площею 372,8625 га. При цьому розрахунок податку на землю проводився підприємством на підставі даних Управління земельних ресурсів Дніпропетровської міської Ради від 26.08.2003р.

            Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2004р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Комітет комунальної власності  Дніпропетровської міської ради, який ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.2005р. замінено на Комітет земельних відносин Дніпропетровської міської ради.  

            Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2004р. позов задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 08.07.2004р. № 00000720814/0/19231.

            Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2005р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2004р. у справі № 17/200 змінено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 08.07.2004р. № 00000720814/0/19231 в частині нарахування  штрафних санкцій в сумі 172896, 50 грн. В решті позову відмовлено.

            Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції, Відкрите акціонерне  товариство  «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» оскаржило його в касаційному порядку.

            В касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказане судове рішення в частині зміни рішення Господарського суду м. Дніпропетровська від 30.11.2004р. з мотивів порушення норм матеріального права.

            В ході касаційного розгляду на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції здійснив заміну позивача - Відкрите акціонерне товариство «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» його правонаступником - Відкритим акціонерним товариством «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод».

Представник позивача (скаржника) в судовому підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, та просив її задовольнити.

В судовому засіданні представники відповідача просили залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

            Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритого акціонерного товариства «Нижньодніпровський трубопрокатний завод»відповідачем було складено Акт № 186-02/3-39-05393116 від 05.07.2004р. (далі – Акт перевірки).

            За даними Акта перевірки податковим органом встановлено, що позивачем занижено податок на землю в сумі 345793,00 грн., в т.ч. 216907,00 грн. за 2002р. та 128886,00 грн. за 2003р.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2004р. № 0000720814/0/19231, яким позивачу визначена сума податкового зобов’язання з земельного податку в сумі 691 586 грн., в т.ч. 345793,00 грн. – основний платіж, 345 793,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

            Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачу було неправомірно донараховано земельний податок, з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували виникнення права власності або користування земельними ділянками позивачем. Крім того, суд, посилаючись на матеріали справи, встановив, що оскільки право власності на споруди, які розташовані на земельних ділянках по вул.: Щербини, 27; вул. Радищева, 68; вул. Столетова, 17; вул. Калинова, 82-а; вул. Косіора, 34; вул. Людмили Макіївської, 16; вул. Полтавської, 3; вул. Янтарна, 77-б; вул. Косіора, 34; вул. Столєтова, 19 до позивача не перейшло, вказане майно є державною власністю, що підтверджується переліком нерухомого майна переданого у власність Відкритому акціонерному товариству «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» станом на 01.10.1994р., а також - рішеннями Дніпропетровської міської ради № 22/10 від 18.06.2003р. та від 08.10.2003р. № 10/12.

            Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині нарахування основного платежу встановив, що за даними Державного земельного кадастру у фактичному користуванні позивача до 01.01.2004р. знаходяться наступні земельні ділянки: вул. Косіора, 34; вул. Людмили Мокієвської, 16; вул. Полтавська, 3; вул. Радищева, 68; вул. Щербини, 27; вул. Янтарна, 77-б; вул. Столєтова, 17.

До травня 2004р. – земельна ділянка по  вул. Решетилівська, 8-а.

Земельні ділянки за адресами: вул. Калинова, 82-а; пров. Озерний, 30;  вул. Столєтова, 11; вул. Столєтова, 19 на час розгляду справи судом апеляційної інстанції ще зареєстровані в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за позивачем.

Земельна ділянка, на якій розташована водна станція за адресою: пров. Озерний, 30, надана в оренду строком до 06.11.2007р.

Апеляційний господарський суд визначив, що позивачем занижено податок на землю за 2002-2003 роки.

            Як першою, так і другою судовими інстанціями встановлено, що податкове зобов’язання зі сплати земельного податку донараховано податковим органом позивачеві за користування земельними ділянками, розташованими по:

            вул. Решетилівська, 8-а, на якій розташований дитячий сад № 218;

            вул. Столєтова, 11, на якій розташована поліклініка;

            пров. Озерний, 30, на якій розташована водна станція;

            вул. Калинова, 82-а, на якій розташовано дитячий комбінат № 278;

            вул. Косіора, 34, на якій розташовано дитячий комбінат, № 297;

            вул. Людмили Макіївської, 16, на якій розташовано дитячий комбінат № 400;

            вул. Полтавська, 3, на якій розташовано дитячий комбінат № 317;

            вул. Радищева, 68, на якій розташовано дитячий комбінат № 98;

            вул. Столєтова, 17, на якій розташовано дитячий комбінат, № 154;

            вул. Щербини, 27, на якій розташовано дитячий комбінат № 68;

            вул. Янтарна, 77-б, на якій розташовано дитячий комбінат № 372;

            вул. Косіора, 27, на якій розташовано Палац культури;

            вул. Столєтова, 19, на якій розташований плавальний басейн.

            Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з копії Установчого договору                  № 72-АТ про створення Відкритого акціонерного товариства «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» від 28.12.1994р., позивач є правонаступником організації орендарів і орендного підприємства «Нижньодніпровський трубопрокатний завод імені Карла Лібкнехта», і з моменту державної реєстрації приймає його активи і пасиви.

            Проте,  в ході судового розгляду судовими інстанціями не було досліджено, яким чином відбувалась передача земельних ділянок під час перетворення шляхом приватизації орендного підприємства «Нижньодніпровський трубопрокатний завод імені Карла Лібкнехта» у Відкрите акціонерне товариство «Нижньодніпровський трубопрокатний завод».

            Також в матеріалах справи наявний Акт на право користування землею в розмірі 371,44-14,0 га за № 020307, який було видано Нижньодніпровському трубопрокатному заводу ім. Карла Лібкнехта.

             З наявного в матеріалах справи листа Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів від 03.03.2005р. № 3524-12 вбачається, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 08.10.2003р. № 325/12 «Про втрату чинності рішення  виконкому міської ради народних депутатів від 09.03.1988р.   № 71 «О выдаче Государственного акта на право пользования землей Нижнеднепровскому ордена Октябрской революции трубопрокатному заводу им. Карла Либкнехта» було вилучено земельні ділянки площею 371,44 га та площею 14 га по вул. Столетова, 21 у Нижньодніпровського ордена Жовтневої революції трубопрокатного заводу ім. Карла Лібкнехта і зараховано їх до земель міста. 

            Однак ані місцевим, ані апеляційним господарськими судами не витребувано  у встановленому порядку відповідного рішення Дніпропетровської міської ради від 08.10.2003р. № 325/12 та не встановлено достовірно, з якого часу та які саме земельні ділянки були передані у власність міста.

Також суди, за умови з’ясування вказаних обставин, повинні були визначити, чи правомірно було нараховане податкове зобов’язання з земельного податку  за  2003 рік.

Слід зазначити, що вимога щодо всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності як підстави для оцінки судом доказів встановлена ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, за правилами якого здійснювався розгляд даної справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Між тим, з названими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитися неможливо, оскільки їх зроблено без всебічного, повного та об’єктивного з’ясування обставин справи в їх сукупності.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвалені в справі судові рішення не ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

            При новому розгляді справи суду слід врахувати приписи п. 4  ст. 13 Закону України «Про плату на землю» від 03.07.1992р. № 2535-ХІІ,  відповідно до якого від земельного податку звільняються  вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням. При цьому поняття «закладу охорони здоров’я» визначено у Основах законодавства України про охорону здоров’я, які введені в дію Постановою Верховної Ради України   від 19.11.1992р. № 2802-ХІІ.

            Отже під  час  нового  розгляду справи суду необхідно  врахувати  викладене,  всебічно  і  повно  з’ясувати  і  перевірити  всі  фактичні  обставини  справи,  об’єктивно  оцінити  докази,  що  мають  юридичне  значення  для  її  розгляду  та вирішення  спору  по  суті, і  в  залежності  від  встановленого правильно  визначити  норми  матеріального  права,  що  підлягають  застосуванню  до  спірних  правовідносин,  та  прийняти  обґрунтоване  і  законне  судове  рішення. 

            Керуючись ст.ст. 210, 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

            Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод»  задовольнити частково.

            Рішення  Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2004 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2005 року у справі № 17/200 скасувати, а матеріали даної справи направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Ланченко Л.В.

(підпис)

Нечитайло О.М.

(підпис)

Пилипчук Н.Г.

(підпис)

Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                  В.Б. Ликова