Рішення № 31477030, 23.05.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/7350/2012

Провадження №2/761/1159/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 травня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарях Голубенко Т.В., Регіній І.Ю., Івченко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» в особі філії «Київське головне регіональне управління» ПАТ КБ «Приват Банк», про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, Позивач), звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» в особі філії «Київське головне регіональне управління» ПАТ КБ «Приват Банк» (далі Банк, Відповідач) про визнання договору недійсним.

З врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить визнати недійсним кредитний договір № K3JWRK01100587 від 30.05.2006 року, укладений між позивачем та відповідачем, визнати неправомірними дії Відповідача по списанню грошових коштів у сумі 2614,39 грн. із заробітної картки ОСОБА_1 на погашення заборгованості по кредитному договору № K3JWRK01100587 від 30.05.2006 року (далі договір), стягнути з Відповідача на користь Позивача понесені збитки у сумі 2614,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є клієнтом ПАТ Комерційний Банк «Приват Банк», у якому у Позивача відкрито поточний рахунок, на який нараховується заробітна плата. 18.03.2009 року з даного рахунку пропали грошові кошти у сумі 2614,39 грн. Після цього ОСОБА_1 дізнався, що у 2006 році у ПАТ Комерційний Банк «Приват Банк» на його ім'я було оформлено кредитний договір № K3JWRK01100587, проте ніяких кредитів у вказаному банку позивач не оформляв та коштів не отримував. Позивач зазначив, що підпис на кредитному договорі вчинений іншою особою.

Ухвалою від 28.03.2013 року відкрито провадження у справі.

Позивач у судових засідання позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову та зазначив, що позивач не довів той факт, що договір підписаний іншою особою, заявляв, що проведена експертиза є неповною.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального Кодексу України (далі ЦПК України) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 15.09.2003 року позивач уклав з відповідачем договір про відкриття карткового рахунку і обслуговування платіжної картки №15512 (а.с.37)

Як вбачається з виписки з рахунку позивача (а.с. 4), 18.03.2009 року з даного рахунку було знято готівку у сумі 2614,39 грн. Сторонами не заперечується, що вказана сума була списана відповідачем із заробітної картки ОСОБА_1 на погашення заборгованості по кредитному договору № K3JWRK01100587 від 30.05.2006 року, а тому в контексті ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

В матеріалах справи наявна копія кредитного договору № K3JWRK01100587 від 30.05.2006 року, сторонами якого є ПАТ Комерційний Банк «Приват Банк» та ОСОБА_1 Договір підписаний сторонами. (а.с. 14-15).

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як передбачено ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Ухвалою від 11.06.2012 року призначено по справі почеркознавчу експертизу.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Висновком експертів судово-почеркознавчої експертизи №1166/1167/13-32 від 29.03.2013 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у рядку «Позичальник» наприкінці друкованого тексту на зворотному боці другого аркуша Кредитного договору № K3JWRK01100587 від 30.05.2006 року, укладеного між «ПриватБанк» та ОСОБА_1 виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з ретельним наслідуванням його підпису.

Як передбачено ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3,4 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Отже, судом встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 на кредитному договорі № K3JWRK01100587 від 30.05.2006 року вчинений іншою особою.

Враховуючи норми статтей 207, 1055 ЦК України, кредитний договір № K3JWRK01100587 від 30.05.2006 року є нікчемним.

Отже, позовна вимога про визнання недійсним кредитного договору № K3JWRK01100587 від 30.05.2006 року підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як передбачено ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи, що кредитний договір № K3JWRK01100587 від 30.05.2006 року є нікчемним, то у позивача не виникало жодних зобов'язань перед відповідачем, а тому дії відповідача по списанню грошових коштів у сумі 2614,39 грн. із заробітної картки ОСОБА_1 на погашення заборгованості по кредитному договору № K3JWRK01100587 від 30.05.2006 року є незаконними.

Згідно з ч. 2 ст. 216 ЦК України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Отже, відповідач повинен сплатити на користь позивача грошові кошти, які були списані з рахунку останнього у розмірі 2614,39 грн.

На підставі вищевикладеного, позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір № K3JWRK01100587 від 30.05.2006 року, укладений між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1.

Визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» по списанню грошових коштів у сумі 2614,39 грн. із заробітної картки № НОМЕР_2, яка належить ОСОБА_1, на погашення заборгованості по кредитному договору № K3JWRK01100587 від 30.05.2006 року

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код 14360570) на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) 2614(дві тисячі шістсот чотирнадцять)грн. 39 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код 14360570) на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) 321(триста двадцять одну)грн. 90 коп. судового збору та 4245(чотири тисячі двісті сорок п'ять)грн. 12 коп. витрат пов'язаних з проведенням судової експертизи.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя: