Рішення № 31477009, 23.05.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2607/3137/12

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

23 травня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Богінкевич С. М. ,

при секретарі - Маленевській О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 20 серпня 2011 року невідомі йому особи, діючи спільно, викрали його та примусили до написання трьох примірників боргової розписки датовані 01 січня 2009 року на ім'я відповідача на суму 1 200 000 гривень.

Як зазначив позивач, за вищевказаними фактами СВ Подільського РУ ГУ МВС України м. Києва було порушено кримінальну справу відносно відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.146 та ч. 3 ст.189 КК України яка перебуває у провадженні Подільського районного суду м. Києва.

Вказує, що гроші в сумі в 1 200 000 гривень від відповідача він ніколи не отримував, що свідчить про безгрошовість договору позики.

Крім того, вказує на ту обставину, що написати вищезазначену розписку його змусили внаслідок фізичного та психічного насильства щодо нього та членів його сім'ї.

Зазначає, що відповідно до висновку експерта від 04 квітня 2012 року № 168/1, який міститься в матеріалах кримінальної справи 2607/5757/12 тексти розписок на ім'я ОСОБА_2, виконані ним (ОСОБА_1) в умовах дефіциту часу, які скоріше всього були механічно відтворені як особливості усного мовлення особи, яка диктувала та не являється носієм російсько-української двомовності.

Крім того позивач посилається на те, що відповідно до висновку №1327/1328/12-32 судово-почеркознавчої експертизи, що міститься в матеріалах кримінальної справи №07-12286 від 05 березня 2012 року, рукописні тексти та підписи досліджуваних примірників оспорюваних розписок виконані в надзвичайних умовах (наприклад, незручна поза) чи незвичайному стані (наприклад, стан хвилювання).

Крім того, відповідач просить звернути увагу на те, що відповідно до висновку експерта №111 від 25 вересня 2012 року, який міститься в матеріалах справи, на виконання ним тексту оспорюваної розписки впливали природні фактори тимчасового характеру, як внутрішні, пов'язані з його незвичайним психофізіологічним

В звязку з вищевикладеними обствинами він вимушений був звернутись до суду за захистом свого порушеного права, оскільки горошові кошти від відповідача він не отримував, а борогові розписка від 01 січня 2009 року була написана ним під тиском, внаслідок фізичного та психічного насильсьтва тому і просить задовольнити його позов, тобто визнати договір позики недійсним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав викладених вище, оскільки на її думку позов доведений та обгрунтований належними доказами наданими суду.

Відповідач в судове засідання не зявився, як вбачається з матеріалів справи, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, тому суд з урахуванням положеннь п. 5 ст.74, ст.169, ст. 224 ЦПК України та думки позивача, вважає за можливе слухати справу у його відсутність на підставі всіх наявних доказів долучених до матеріалів справи.

Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі та вчинений у формі, встановленій законом.

Згідно положень ст.204 ЦК Ураїни правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Частина 2 ст. 1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв та зобов'язався не пізніше 30 червня 2009 року повернути грошові кошти в сумі 1 200 000 грн. 00 коп (а.с.6).

Причиною спору між сторонами на думку позивача стало не отримання ним у позику грошових коштів та укладення договору позики проти його волі під впливом психічного тиску та застосування фізичного насильства з боку невідомих йому осіб.

Правовідносини, що виникли між сторонами в справі регулюються Цивільним кодексом України та договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникли цивільні відносини на підставі договору позики.

В статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позичальник, як передбачено ст. 1049 ЦК України, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановленого договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2009 року ОСОБА_1 у присутності свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було складено розписку, з якої вбачається, що останнім було отримано від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1 200 000 грн. (а.с.6).

Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Представником позивача, будь-яких доказів, які б підтверджували те, що грошові кошти ОСОБА_1 від ОСОБА_2 за договором позики не були одержані або ж були одержані в меншій кількості визначеній договором позики не доведено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

На думка суду порушення СВ Подільського РУ ГУ МВС України м. Києва кримінальної справи №07-12286 відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146 та ч. 3 ст. 189 Кримінального кодексу України не спростовує факту укладання між сторонами договору позики в розмірі 1 200 000 грн. (а.с.189).

Крім того, посилання позивача на висновок №1327/1328/12-32 судово-почеркознавчої експертизи, що міститься в матеріалах кримінальної справи №07-12286 від 05 березня 2012 року (а.с. 190-204) та від 04 квітня 2012 року № 168/1, який міститься в матеріалах кримінальної справи 2607/5757/12 (а.с.210-215), ксерокопії яких були долучені до позову, в якості обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1, не підтверджують факт укладення договору позики проти його волі під впливом психічного тиску та застосування фізичного насильства.

Також, суд критично відноситься до висновку експерта №111 від 25.09.2012 року, який було надано за результатами проведення експертизи на підставі ухвали Подільського районного суду м. Києва.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» №8 від 30.05.97 р. при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати:

- чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи;

- чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;

- компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;

- достатність поданих експертові об'єктів дослідження;

- повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним;

- узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи;

- обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Згідно ст. 3 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повного дослідження.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судовий експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок. Анологічні положення містяться у ч. 3 ст. 53 ЦПК України. Однак, в порушення зазначених норм, як в вбачається з висновку експерту №111 від 25.09.2012 року, експерт свої доводи викладає у вигляді припущень, тому даний висновок експерта є недопустими доказом, оскільки згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку що ході судового розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого доведення, є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, ст.ст. 15, 203, 204, 215, 231, 1046, 1047, 1051 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 169, 209, 212, 214-215, 224, 225, 226 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва, шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуто судом шляхом ухвалення та письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя С. М. Богінкевич